. 11 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/9819/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Чеснокової А.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
15.08.2024 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить:
визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом від 04.07.2024 за вих. №9/2/2297, про відмову позивачу у здійсненні нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023, з урахуванням визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 року здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 - 2102,00 грн, з 01.01.2021 по 31.12.2021 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 - 2270,00 грн, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року - 2481,00 грн, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року - 2684,00 грн, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, з утриманням належних податків та зборів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
27.08.2024 до суду надійшло клопотання відповідача, в якому останній просив залишити без розгляду позов у справі № 440/9819/24 у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у позивача витребувано письмові пояснення з приводу зазначених доводів відповідача.
15.10.2024 позивач пояснив суду, що на його звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.06.2024, що подане в порядку досудового врегулювання спору, відповідач тривалий час зволікав з наданням відповіді на нього, а тому вважає, що строк звернення до суду ним не пропущено.
У подальшому ухвалою суду від 22.10.2024 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з необхідністю усунення виявлених судом недоліків позовної заяви шляхом надання позивачем до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку в частині позовних вимог, що охоплюють період з 19.07.2022 по 19.05.2023.
Ухвалою суду від 11.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог, що охоплюють період з 19.07.2022 по 19.05.2023, залишено без розгляду.
Іншою ухвалою від 11.11.2024 розгляд справи в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.01.2020 по 18.07.2022 продовжено у раніше визначеному судом порядку.
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву зазначив, що розміри посадового окладу за військовим званням позивача встановлюються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивач у спірному періоді проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 141 від 20.05.2024 позивача виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач у позовній заяві зазначає, що спірному періоді його посадовий оклад та оклад за військовим званням визначався наказами командира частини виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 згідно з редакцією п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 24.02.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018.
Також вказує на те, що лише у липні 2024 року дізнався про те, що указана редакція пункту 4 Постанови №704 29.01.2020 була скасована судовим рішенням (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови КМ №103). У зв'язку з цим автоматично поновлено попередню редакцію цієї норми, яка передбачала визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням військовослужбовців, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Позивач вважає, що відповідач у спірному періоді протиправно визначав розміри його посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, у зв'язку з чим вона звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 40 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Розмір грошового забезпечення військовослужбовців визначається, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова №704), яка набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 4 Постанови №704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому, пунктом 4 Постанови №704 у редакції постанови КМ від 21.02.2018 №103 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 01.03.2018 Урядом запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Пункт 4 Постанови №704 у редакції постанови КМ від 21.02.2018 №103 діяв до моменту скасування пункту 6 Постанови №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020), тобто до 29.01.2020.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин діє пункт 4 Постанови №704 у первісній редакції, який визначає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до п. 4 Постанови №704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З огляду на факт відновлення дії положень Постанови №704, які діяли до внесення змін Постановою №103 суд доходить висновку про наявність правових підстав для перерахунку позивачу складових грошового забезпечення шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2020.
Водночас, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.
Тож при розв'язанні колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103 перевагу слід надати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.
Відповідач не заперечує того, що після 29.01.2020 продовжував нараховувати позивачу грошове забезпечення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Тож за період з 01.01.2020 по 18.07.2022 відповідач здійснював нарахування і виплату грошового забезпечення позивача із застосуванням неправильної розрахункової величини.
Враховуючи викладене, суд, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо визначення з 01.01.2020 по 18.07.2022 розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", зобов'язавши при цьому відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення позивача за період з 01.01.2020 по 18.07.2022, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення.
Таким чином позов слід задовольнити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо визначення з 01.01.2020 по 18.07.2022 розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням ОСОБА_1 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 18.07.2022, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.О. Чеснокова