279/7002/24
1-кс/279/1301/24
14 листопада 2024 року
Слідчий суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , розглянувши клопотання дізнавача СД Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №12024065490000305 від 12.11.2024 року за ст.309 ч.1 КК України про арешт майна,
Дізнавач звернувся з клопотанням про арешт майна, в якому зазначив, що 12.11.2024 року до чергової частини Коростенського РУП надійшло повідомлення від оперуповноваженого Коростенського РУП по факту виявлення у ОСОБА_4 зіп пакета із білою порошкоподібною речовиною, яка зовні схожа на наркотичну, яку останній зберігав для власного вживання.
13.11.2024року СД Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024065490000305 за ч.І ст. 309 КК України.
В ході огляду місця події прозорий зіп - пакет із вмістом білої кристалічної речовини було вилучено, поміщено до спец-пакету CRI 1100221 та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024065490000305 .
З метою збереження речового доказу дізнавач просить накласти на вказане майно арешт.
Дослідивши матеріали клопотання встановлено, що 12.11.2024 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024065490000305 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.309 ч.1 КК України.
Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.
Майно, на яке слідчий просить накласти арешт, було виявлено та вилучено під час огляду 12.11.2024 року.
Відповідно до 171 ч.5 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Порушення строків подання клопотання до суду не встановлено.
Вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна, враховується
також усталена прецедентна практику ЄСПЛ на предмет відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Суд враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для власника.
Слід зазначити, що вільний обіг наркотичних засобів заборонено, тому наркотичні засоби не можуть мати законного власника чи володільця, а отже особа, яка може бути позбавлена за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, зокрема наркотичним засобом, відсутня.
Положення КПК України та Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104, покладають на сторону кримінального провадження, якій надані речові докази під час досудового розслідування, обов'язок організувати належне збереження таких речових доказів та забезпечити їх схоронність, тому вирішення питання про місце зберігання речових доказів не входить до компетенції слідчого судді, всі питання щодо зберігання речових доказів під час досудового розслідування мають прийматися стороною обвинувачення з урахуванням норм законодавства.
З урахуванням наведеного наявні підстави для задоволення клопотання.
Керуючись ст.167, 170-173 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на прозорий зіп - пакет із вмістом білої кристалічної речовини, що поміщено до спец-пакету CRI 1100221.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя: ОСОБА_1