13 листопада 2024 року справа №320/22203/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Парненко В.С., розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області до Міністерства культури та інформаційної політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства культури та інформаційної політики України щодо невиконання вимог п. 6 ч. 2 ст. 5, ч.1 ст. 13, п. «б» ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2020, Порядку обліку об?єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158, з приводу прийняття рішення про занесення пам?ятки до Державного реєстру нерухомих пам?яток України за категорією місцевого значення пам?ятки, що розташована на по вул. Городоцькій, 50 у місті Львові та взята на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включена до Державного реєстру нерухомих пам?яток України, а саме «Будинку, в якому жив Б.-1. Антонич, український поет», охоронний №204;
- зобов?язати Міністерство культури та інформаційної політики України вжити вичерпних заходів передбачених чинним законодавством для занесення до Державного реєстру нерухомих пам?яток України за категорією місцевого значення вищевказаного об?єкта культурної спадщини шляхом прийняття рішення про занесення пам?ятки до Державного реєстру нерухомих пам?яток України за категорією місцевого значення пам?ятки.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що пам'яткоохоронним законодавством становлено чіткий та імперативно визначений механізм внесення об?єктів культурної спадщини місцевого значення, які взято на державний облік відповідно до законодавства до Реєстру, та визначено роль Міністерства щодо реалізації цього механізму. Разом з тим, незважаючи на безспірну культурну цінність, «Будинок, в якому жив Б.-І. Антонич, український поет», охоронний номер 204, Міністерство вже більше трьох років фактично бездіє та не виконує вимоги пам?яткоохоронного законодавства та свого ж наказу щодо вжиття заходів з метою його включення як пам?ятки місцевого значення до Реєстру. У свою чергу, невключення вказаного об?єкту культурної спадщини місцевого значення до Реєстру фактично унеможливлює її повноцінний захист з боку держави, знецінює її архітектурну цінність, позбавляє громадськість доступу до історичної пам?яті, породжує юридичну невизначеність та може призвести до порушення правового режиму її використання, а, як наслідок, пошкодження, руйнування та знищення, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
18.07.2024 судом зареєстровані пояснення Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, в яких вказано, що за адресою: вул. Городоцька, 50 у м. Львові розташована пам'ятка історії місцевого значення «Будинок, в якому жив Б.-І. Антонич, український поет», що взята під охорону держави рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 21.05.1991 № 249 «Про взяття під охорону держави пам'яток історії та культури Львівської області, які мають наукову, історичну і мистецьку цінність», охоронний номер 204. На виконання наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501 департамент архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації листом від 30.04.2020 № 16-1726/0/2-20 скеровував до МКІП переліки об'єктів культурної спадщини м. Львова та Львівської області, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини» та не включених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. У додаток до зазначеного вище листа надіслано також перелік пам'яток місцевого значення, що розташовані у м. Львові, серед яких, зокрема, пам'ятка історії місцевого значення «Будинок, в якому жив Б.-І. Антонич, український поет». Однак, відповіді на вказаний лист Департаментом не отримано, а перелік об'єктів культурної спадщини МКІП для доопрацювання не повертався. На виконання чергового доручення МКІП від 28.12.2022 № 6/8-17701/0/1-22 листом Департаменту від 21.03.2023 № 5/14-2441/0/2-23/7-16.3.2 на адресу Міністерства було повторно надіслано переліки пам'яток, які взяті на облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону та на 01.12.2022 не включених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та надання копій відповідних рішень про взяття на державний облік пам'яток відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону. Додатком до зазначеного листа подано перелік пам'яток, що розташовані у м. Львові, серед яких, зокрема пам'ятка історії місцевого значення «Будинок, в якому жив Б.-І. Антонич, український поет». Проте, станом на сьогодні, згадана пам'ятка культурної спадщини з невідомих причин не занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Відтак, Департамент підтримує позовні вимоги Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області.
02.08.2024 судом зареєстровано відзив Міністерства культури та інформаційної політики України, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що пам'ятка місцевого значення «Будинок, в якому жив Б.-І. Антонич, український поет», охоронний № 204, взята на державний облік рішенням Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 21.05.1991 р. № 249, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Враховуючи вищевикладене, станом на сьогодні «Будинок, в якому жив Б.-І. Антонич, український поет», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 має статус пам'ятки культурної спадщини місцевого значення, тобто припущення позивача, що зазначений вище об'єкт не має охоронного статусу у зв'язку з невнесенням Міністерством об'єкта до Державного реєстру нерухомих об'єктів культурної спадщини за відповідним поданням Львівської обласної військової адміністрації є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Повідомлено, що листом Львівської обласної військової адміністрації від 21.03.2023 № 5/14-2441/0/2-23/7-16.3.2 Міністерству було надано переліки об'єктів культурної спадщини, взятих на облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання законної сили Законом України «Про охорону культурної спадщини». Листом МКІП від 31.03.2023 № 06/35/3039-23 зазначені переліки було повернуто на доопрацювання у зв'язку із невідповідністю їх вимогам Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158. Міністерство просило впорядкувати надіслані переліки згідно з вимогами до їх подання за категорією пам'ятки (національного/місцевого значення) і виду обєктів культурної спадщини. Також до складу переліків мають входити лише об'єкти, які взято на державний облік до 12.07.2000. Доопрацьовані переліки об'єктів культурної спадщини з урахуванням Розділу VIII Порядку № 158 до МКІП не надходили. Львівська обласна військова адміністрація направила на адресу Міністерства переліки з недотриманням Розділу VIII Порядку №158, тобто МКІП не мало права заносити відповідні об'єкти до реєстру. Після надходження на адресу МКІП переліків об'єктів культурної спадщини з дотриманням Порядку № 158 Міністерство здійснить занесення відповідних об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Вказує про втручання в дискреційні повноваження відповідача щодо занесення до Державного реєстру нерухомих пам?яток України об?єкта культурної спадщини.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
В м. Львові за адресою АДРЕСА_1 розташована пам?ятка історії місцевого значення - «Будинок, в якому жив Б.-1. Антонич, український поет».
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, зазначена пам?ятка перебуває у комунальній власності територіальної громади в особі Львівської міської ради, та у приватній власності ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (інформаційна довідка №372578427).
З огляду на культурну цінність зазначеного будинку, пам?ятка історії місцевого значення «Будинок, в якому жив Б.-1. Антонич, український поет» взята під охорону держави відповідно до рішення виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих від 21.05.1991 №249, охоронний номер 204.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» об?єкти, включені до списків (переліків) пам?яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам?яток історії та культури», визнаються пам?ятками відповідно до цього Закону.
На виконання наказу Міністерства культури України №501 від 27.06.2019 «Про внесення змін до Порядку обліку об?єктів культурної спадщини» Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації листом від 30.04.2020 №16-1726/0/2-20 скеровано до Міністерства культури та інформаційної політики України перелік об?єктів культурної спадщини міста Львова та Львівської області, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону у країни «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам?яток України. Серед вказаних об?єктів зазначено і «Будинок, в якому жив Б.-1. Антонич, український поет», розташований у АДРЕСА_1 .
Повторно такий перелік пам?яток, в тому числі «Будинку, в якому жив Б.-1. Антонич, український поет», які станом на 01.12.2022 не включено до Державного реєстру нерухомих пам?яток України, Львівська обласна військова адміністрація скерувала до Міністерства листом від 21.03.2023 №5/14-2441/0/2-23/7-16.3.2, на виконання його доручення від 28.12.2022 №6/8-17701/0/1-22.
Відповідно до листа Міністерства від 25.03.2024 №06/15/2715-24, отриманого на лист Франківської окружної прокуратури м. Львова, «Будинок, в якому жив Б.-І. Антонич, український поет» по вул. Городоцькій, 50 у м. Львові не занесений до Державного реєстру нерухомих пам?яток України (далі - Реєстр), але перебуває на обліку як пам?ятка історії місцевого значення (рішення виконкому Львівської обласної ради народних депутатів №249 від 21.05.1991), і відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» є пам?яткою місцевого значення. На виконання пункту 4 наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 р. №501 «Про внесення змін до Порядку обліку об?єктів культурної спадщини», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 серпня 2019 р. за №941/33912, листом Львівської обласної державної адміністрації від 30.04.2020 №16-1726/0/2-20, Міністерство отримало переліки пам?яток культурної спадщини по Львівській області, які взято на державний облік відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності Закону та не занесені до Реєстру. В зазначеному переліку міститься інформація щодо пам?ятки по вул. Городоцькій, 50 у м. Львові.
В листі відповідачем повідомлено, що Міністерство проводить роботу щодо занесення до Реєстру решти пам?яток культурної спадщини по Львівській області з урахуванням частини четвертої статті 13 Закону.
Відсутність пам?ятки місцевого значення - «Будинок, в якому жив Б.-1. Антонич, український поет» у Державному реєстрі нерухомих пам?яток України зумовило звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене положеннями статті 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII(далі - Закон № 1697-VII) та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України).
Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною четвертою статті 53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 4 статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон №1805-III) регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1805-III:
- об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
- пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини;
- щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону;
- облікова документація - документація, що формується в порядку обліку об'єктів культурної спадщини та містить дані щодо цінності об'єкта культурної спадщини, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність (предмет охорони об'єкта культурної спадщини), етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень.
Отже, регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини, спрямоване на її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Згідно зі статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:
центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;
орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;
виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Аналогічна норма міститься в статті 4 Закону України від 18.03.2004 № 1626-IV «Про охорону археологічної спадщини».
Відповідно до частини другої статті 5 Закону №1805-IIIдо повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: 2) реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; 3) ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об'єктів культурної спадщини; 4) координація робіт з виявлення, дослідження та документування об'єктів культурної спадщини; 5) подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення; 6) занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення.
Частиною першою статті 6 Закону №1805-III визначені повноваження органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Так, відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема:2) подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього;4) затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам'ятки місцевого значення та її зон охорони, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об'єктів культурної спадщини (у разі встановлення такою документацією меж території пам'ятки місцевого значення та її зон охорони);5) затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режиму використання пам'яток місцевого значення; 6) забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; 7) забезпечення виготовлення, складання і передачі центральному органові виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини наукової документації з описами та фіксацією об'єктів культурної спадщини, а в разі отримання дозволу на їх переміщення (перенесення) - демонтаж із них елементів, які становлять культурну цінність, з метою збереження.
Частиною другою статті 6 Закону №1805-III встановлені повноваження районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема: 1) забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; 2) подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; 3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам'яток та в історичних ареалах населених місць.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1805-III об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 14 Закону №1805-III занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки: пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Частиною другою статті 14 Закону №1805-III передбачено, що об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об'єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об'єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини.
Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Відповідно до Положення про Міністерство культури та інформаційної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, Міністерство культури та інформаційної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісними майновими комплексами державного підприємства Мультимедійна платформа іномовлення України та Українського національного інформаційного агентства Укрінформ) та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам'яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.
Пунктом 3 вищезазначеного Положення визначено, що основними завданнями Міністерства культури та інформаційної політики є, зокрема, забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам'яті, у сфері мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.
Наказом Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501 «Про внесення змін до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини» затверджено оновлений Порядок обліку об'єктів культурної спадщини (далі - Порядок №158), раніше затверджений наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 за № 158.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 158, для розгляду питання занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру ініціатором подаються Мінкультури такі документи: подання за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором; облікова документація.
Отже, взяття на облік об'єкта культурної спадщини та оформлення облікової документація передує розгляду питання внесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Відповідно до положень пунктів 1, 4 розділу ІІ Порядку № 158 взяття на облік об'єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об'єкта, шляхом занесення його до Переліку об'єктів культурної спадщини. Рішення про занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу та має містити таку інформацію про об'єкт: найменування; власник або уповноважений ним орган (у разі наявності); місцезнаходження; дата утворення; вид; автентичність (збережено, збережено частково); цінність об'єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.
Пунктами 10, 11 розділу ІІ Порядку № 158 визначено, що уповноважений орган зобов'язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини у строк, що не перевищує трьох років з дати занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку. Мінкультури координує стан складання уповноваженими органами облікової документації та, у разі необхідності, приймає рішення про зобов'язання уповноваженого органу забезпечити складання облікової документації.
У свою чергу, уповноважений орган, згідно із положеннями пункту 2 розділу І Порядку №158, це орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку № 158 облікова документація складається на об'єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація).
Розробником облікової документації є наукові установи, в тому числі заклади культури, одним із основних видів діяльності яких є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини, та які мають у своєму складі чи залучають для проведення досліджень особу, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам'яткознавство» або таких наук: мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об'єктів монументального мистецтва; архітектури - для об'єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних; історії - для археологічних, історичних об'єктів та об'єктів науки і техніки (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 158).
Пунктом 3 Розділу III порядку № 158 передбачено, що облікова документація складається з: облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; історичної довідки; матеріалів фотофіксації сучасного стану об'єкта: фото загального вигляду, фото об'єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об'єкта, фото рухомих об'єктів (деталей), фото інтер'єрів, фото загроз (дії негативних чинників); акту стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.
Таким чином, Порядком № 158 визначено вичерпний перелік уповноважених органів, які зобов'язані забезпечувати складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини. Такими уповноваженими органами є орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Судом встановлено, що 27.06.2019 Міністерством культури України прийнято наказ №501 «Про внесення змін до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 серпня 2019 р. за №941/33912, відповідно до п. 4 якого встановлено органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:
до 01 жовтня 2019 року подати Міністерству культури України:
переліки об'єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України станом на день набрання чинності цим наказом за формою, згідно з додатком до цього наказу;
копії рішень про взяття на державний облік об'єктів культурної спадщини відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України станом на день прийняття цього наказу та облікову документацію (за наявності);
до 31 грудня 2021 року забезпечити формування облікових справ в паперовій формі у відповідності до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини;
до 31 грудня 2019 року переглянути затверджені до набрання чинності цим наказом переліки щойно виявлених об'єктів культурної спадщини та затвердити їх у відповідності до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини.
На виконання наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501 департамент архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації листом від 30.04.2020 №16-1726/0/2-20 скеровував до Міністерства переліки об'єктів культурної спадщини м. Львова та Львівської області, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини» та не включених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
В додатку до зазначеного вище листа надіслано також перелік пам'яток місцевого значення, що розташовані у м. Львові, серед яких, зокрема, пам'ятка історії місцевого значення «Будинок, в якому жив Б.-І. Антонич, український поет».
Відповіді на вказаний лист Департаментом не отримано, перелік об'єктів культурної спадщини від Міністерства для доопрацювання не повертався. Доказів зворотного відповідачем не надано.
На виконання чергового доручення Міністерства від 28.12.2022 № 6/8-17701/0/1-22 листом Львівської обласної військової адміністрації від 21.03.2023 №5/14-2441/0/2-23/7-16.3.2 Міністерству було надано переліки об'єктів культурної спадщини, взятих на облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання законної сили Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Листом відповідача від 31.03.2023 № 06/35/3039-23 зазначені переліки було повернуто на доопрацювання у зв'язку із невідповідністю їх вимогам Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 (зі змінами). Міністерство просило впорядкувати надіслані переліки згідно з вимогами до їх подання за категорією пам'ятки (національного/місцевого значення) і виду об'єктів культурної спадщини. Також до складу переліків мають входити лише об'єкти, які взято на державний облік до 12.07.2000.
Відповідно до п. 8.1 Порядку №158 об'єкти, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, визнаються пам'ятками відповідно до абзацу шостого частини першої статті 1 Закону.
Згідно з п. 8.2 Порядку №158 нерухомі об'єкти культурної спадщини, включені до списків (переліків) пам'яток всесоюзного, республіканського чи місцевого значення, до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам'ятками культурної спадщини відповідно національного чи місцевого значення.
На підставі п. 8.3 Порядку №158 для вирішення питання про занесення (незанесення) до Реєстру нерухомих об'єктів культурної спадщини, включених до списків (переліків) пам'яток, зазначених у пункті 8.2 цього розділу, уповноважені органи забезпечують проведення перегляду цих списків (переліків) (далі - перегляд).
Відповідно до п. 8.4 Порядку №158 перегляд списків (переліків) здійснюється згідно з процедурою, визначеною у розділах IV та V цього Порядку.
Згідно з п. 8.5 Порядку №158 за результатами перегляду списків (переліків), відомості щодо результатів перегляду заносяться до журналу обліку нерухомих об'єктів культурної спадщини за результатами перегляду списків (переліків) пам'яток, взятих на облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, за формою, наведеною у додатку 13 до цього Порядку.
На підставі п. 8.6 Порядку №158 рішення про занесення до Реєстру об'єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, має містити: найменування; вид, тип, категорію; дату утворення; місцезнаходження; охоронний номер.
Пунктом 4.7 Порядку №158 передбачено, що протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення про надання нерухомому об'єкту культурної спадщини статусу щойно виявленого, Ініціатор подає до МКІП разом із супровідним листом подання за формою, наведеною в додатку 6 до цього Порядку, облікову документацію згідно з розділом III цього Порядку, Акт візуального обстеження об'єкта культурної спадщини за формою, наведеною в додатку 7 до цього Порядку, рекомендації Українського інституту національної пам'яті (надалі - Інститут) щодо нерухомого об'єкта культурної спадщини, протокол Консультативної ради та належним чином завірену копію рішення про надання нерухомому об'єкту культурної спадщини статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини або копію зареєстрованої уповноваженим органом Картки.
В пункті 5.2 Порядку №158 зазначено, що МКІП здійснює перевірку поданих документів на їх комплектність та відповідність вимогам, визначених цим Порядком. Подання документів, визначених пунктом 4.7 розділу IV цього Порядку, не в повному обсязі або невідповідність облікової документації вимогам, установленим розділом III цього Порядку, є підставою для повернення їх Ініціатору з обґрунтуванням підстав у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня їх надходження.
Відповідно до 5.3 Порядку №158 якщо за результатами перевірки встановлено, що документи подані в повному обсязі та у відповідності до вимог розділу III цього Порядку, вони підлягають обов'язковому розгляду Експертною комісією у строк, що не перевищує 16 календарних днів.
Судом проаналізовано розділ ІІІ, ІV, V Порядку №158 та не встановлено такої підстави для повернення на доопрацювання подання щодо занесення до Реєстру об'єктів культурної спадщини як впорядкування надісланих переліків згідно з вимогами до їх подання за категорією пам'ятки.
Відповідачем має надаватись виключно оцінка відповідності облікової документації вимогам, установленим розділом III цього Порядку або документам, визначеним пунктом 4.7 розділу IV цього Порядку.
Відповідачем не надано доказів належного розгляду облікової документації пам'ятки історії місцевого значення «Будинок, в якому жив Б.-І. Антонич, український поет», відтак, суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду питання про занесення пам?ятки історії місцевого значення «Будинок, в якому жив Б.-І. Антонич, український поет» до Державного реєстру нерухомих пам?яток України за категорією місцевого значення пам?ятки, що розташована на по вул. Городоцькій, 50 у місті Львові, ініційованого листом Львівської обласної військової адміністрації від 21.03.2023 №5/14-2441/0/2-23/7-16.3.2.
Вимога про визнання протиправною бездіяльності Міністерства культури та інформаційної політики України щодо невиконання вимог п. 6 ч. 2 ст. 5, ч.1 ст. 13, п. «б» ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2020, Порядку обліку об?єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158, з приводу прийняття рішення про занесення пам?ятки до Державного реєстру нерухомих пам?яток України за категорією місцевого значення пам?ятки, що розташована на по вул. Городоцькій, 50 у місті Львові та взята на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включена до Державного реєстру нерухомих пам?яток України, а саме «Будинку, в якому жив Б.-1. Антонич, український поет», охоронний №204, є передчасною, оскільки відповідачем не було вчинено дій щодо розгляду поданих списків листом від 21.03.2023 №5/14-2441/0/2-23/7-16.3.2, а лише було безпідставно повернуто на доопрацювання.
Відтак, до моменту розгляду поданих списків, питання щодо прийняття рішення про занесення пам?ятки до Державного реєстру нерухомих пам?яток України є передчасним.
Натомість вимога про зобов?язання Міністерства культури та інформаційної політики України вжити вичерпних заходів передбачених чинним законодавством для занесення до Державного реєстру нерухомих пам?яток України за категорією місцевого значення вищевказаного об?єкта культурної спадщини шляхом прийняття рішення про занесення пам?ятки до Державного реєстру нерухомих пам?яток України за категорією місцевого значення пам?ятки, є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, оскільки станом на день розгляду справи судом відповідачем не вчинялись дії щодо розгляду питання відповідності поданої документації на об'єкт «Будинок, в якому жив Б.-1. Антонич, український поет», охоронний №204.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
З метою ефективного вирішення заявленого на розгляд суду спору, суд вважає за необхідне зобов?язати Міністерство культури та інформаційної політики розглянути питання про занесення пам?ятки історії місцевого значення «Будинок, в якому жив Б.-І. Антонич, український поет» до Державного реєстру нерухомих пам?яток України за категорією місцевого значення пам?ятки, що розташована на по АДРЕСА_1 , ініційованого листом Львівської обласної військової адміністрації від 21.03.2023 №5/14-2441/0/2-23/7-16.3.2, з урахуванням висновків суду, викладених у цій справі.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Проте, відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Суд звертає увагу, що заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області, який звернувся до суду з даним адміністративним позовом в інтересах держави, виступає як суб'єкт владних повноважень, а відтак судові витрати по сплаті судового збору у відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Позовну заяву заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області (вул. Чупринки, будинок 85, м. Львів, 79057, код ЄДРПОУ 02910031) до Міністерства культури та інформаційної політики України (вул. Івана Франка, буд. 19, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43220275), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (вул. Винниченка, 18, кв.114, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 38557581) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства культури та інформаційної політики України щодо нерозгляду питання про занесення пам'ятки історії місцевого значення «Будинок, в якому жив Б.-І. Антонич, український поет» до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення пам'ятки, що розташована на по вул. Городоцькій, 50 у місті Львові, ініційованого листом Львівської обласної військової адміністрації від 21.03.2023 №5/14-2441/0/2-23/7-16.3.2.
Зобов'язати Міністерство культури та інформаційної політики розглянути питання про занесення пам'ятки історії місцевого значення «Будинок, в якому жив Б.-І. Антонич, український поет» до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення пам'ятки, що розташована на по вул. Городоцькій, 50 у місті Львові, ініційованого листом Львівської обласної військової адміністрації від 21.03.2023 №5/14-2441/0/2-23/7-16.3.2, з урахуванням висновків суду, викладених у цій справі.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.