13 листопада 2024 року м. Київ № 320/29082/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шаркова Олександра Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шаркова Олександра Олександровича, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 29 травня 2024 року ВП НОМЕР_1.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29 травня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 211 758,30 грн. При цьому, що боржник самостійно сплатив більшу частину боргу за виконавчим документом. Відтак, вважає, що стягнення основної винагороди у розмірі 211 758,30 грн, є протиправним та таким, що не відповідає діючим нормам законодавства, порушуючи права боржника. Позивач наголошує на тому, що станом на сьогоднішній день, фактичного та реального виконання виконавчого документу не відбулося, оскільки боржник самостійно погасив загальну суму заборгованості, відтак, підстави для стягнення з боржника основної винагороди у передбаченому розмірі відсутні. Вважає, що для стягнення основної винагороди необхідна наявність двох умов: примусове виконання рішення і фактично стягнута сума. Просить суд задовольнити позов.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 червня 2024 року, позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
25 червня 2024 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року відкрито провадження у справі №320/29082/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 28 червня 2024 року по справі №320/24082/24 доставлено до електронного кабінету представника - ОСОБА_2 та приватного виконавця виконавчого округу м. Київа Шаркова О.О 01 липня 2024 року.
23 липня 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шаркова О.О. надійшов відзив на позовну заяву із копією матеріалів виконавчого провадження ВП НОМЕР_1.
Відповідач в своєму відзиві зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 643 встановлено порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця. Пунктом 12 вищезазначеної постанови визначено, що розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. З огляду на вищевказані норми, приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 29 травня 2024 року № 75167738 у сумі 211 758,30 грн у відповідності до вимог чинного законодавства. У вищевказаній постанові у відповідності до вимог чинного законодавства наведено розрахунок та зазначено порядок стягнення основної винагороди відповідно до норм чинного законодавства. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивач правом на подачу відповіді на відзив згідно вимог статті 163 КАС України не скористався.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року у справі №761/46310/17 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам та пені, зобов'язання сплачувати аліменти задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість по сплаті аліментів за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дитини від 29 жовтня 2010 року у розмірі 3 374 828, 89 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 8000 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року у справі №761/46310/17 апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року в частині стягнення заборгованості по аліментам змінено, зменшено розмір стягнення з 3 374 828, 89 грн до 1 058 791,50 грн.
05 липня 2021 року на підставі постанови Київського апеляційного суду Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на виконання постанови Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року по справі №761/46310/17.
29 травня 2024 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75167738 з виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва по справі №761/46310/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість по сплаті аліментів за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дитини від 29 жовтня 2010 року у розмірі 1 058 791,50 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1 058 791,50 грн пені. Таким чином, сума стягнення за виконавчим документом складає 2 117 583,00 гривень.
Одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 29 травня 2024 року № 75167738 у розмірі 211 758,30 грн та винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 29 травня 2024 року № 75167738 у розмірі 485,00 грн. Загальна заборгованість по виконавчому провадженню з урахуванням основної винагороди та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження складала 232 9826,30 грн.
29 травня 2024 року приватним виконавцем через електронну взаємодію АСВП зроблено запит до податкової про наявність рахунків боржника, заробітної плати боржника та запит до МВС про наявність автотранспортних засобів у боржника.
29 травня 2024 року приватним виконавцем через електронну взаємодію АСВП винесено постанову про арешт майна боржника та арешт коштів боржника.
30 травня 2024 року приватним виконавцем накладено арешт на транспортні засоби, що належать позивачу.
30 травня 2024 року на депозитний рахунок приватного виконавця примусово списано кошти: у сумі 533,06 грн відповідно до платіжної інструкції №3044; у сумі 21 299,45 грн відповідно до платіжної інструкції №3045; у сумі 48 875,27 грн відповідно до платіжної інструкції №3046; у сумі 116,00 грн відповідно до платіжної інструкції№3047; у сумі 37 158,12 грн відповідно до платіжної інструкції №3048; у сумі 150 187,12 грн відповідно до платіжної інструкції №3049.
На рахунок приватного виконавця було стягнуто всього 258 169,02 грн, які розподіленні та перераховані 31 травня 2024 року наступним чином: 69,00 грн відповідно до платіжної інструкції №17030 перераховано, як витрати виконавчого провадження; 416,00 грн відповідно до платіжної інструкції №17031 перераховано, як витрати виконавчого провадження; 23 4258,20 грн відповідно до платіжної інструкції №17032 перераховано на користь стягувача; 23 425,82 грн відповідно до платіжної інструкції №17033 перераховано як основну винагороду приватного виконавця.
29 травня 2024 року на електронну адресу приватного виконавця від адвоката боржника - Приймак А.О. надійшов адвокатський запит від 29 травня 2024 року №1 з проханням надати копію постанови про відкриття виконавчого провадження та завантаження наявних матеріалів виконавчого провадження до АСВП за НОМЕР_1.
04 червня 2024 року на поштову адресу та на електронну адресу адвоката боржника - ОСОБА_2 направлено відповідь з додатком постановою про відкриття виконавчого провадження та ідентифікатором доступу до виконавчого провадження НОМЕР_1.
06 червня 2024 року приватним виконавцем направлено до банківських установах платіжні інструкції на списання коштів з боржника.
07 червня 2024 року на депозитний рахунок приватного виконавця примусово списано кошти у сумі 40 650,75 грн відповідно до платіжної інструкції №О67С00НGQ9.
На рахунок приватного виконавця ще було стягнуто всього 406 50,75 грн які розподіленні та перераховані 10 червня 2024 року наступним чином: 36 955,23 грн відповідно до платіжної інструкції №17217 перераховано на користь стягувача; 3 695,52 грн відповідно до платіжної інструкції №17218 перераховано як основну винагороду приватного виконавця.
12 червня 2024 року на електронну адресу приватного виконавця від адвоката боржника - Приймак А.О. надійшла заява щодо виконавчого провадження з додатками до неї (квитанціями) з проханням направити до стягувача вимогу приватного виконавця щодо отримання інформації, а саме зарахування на банківській реквізити, які були вказані у заяві, грошових коштів на загальну суму 1 176 000,00 грн та інших грошових коштів, які були списані у примусовому порядку в рахунок погашення заборгованості за виконавчим провадженням НОМЕР_1.
13 червня 2024 року на депозитний рахунок приватного виконавця примусово списано кошти: у сумі 1 500,00 грн відповідно до платіжної інструкції №3141; у сумі 2 880,11 грн відповідно до платіжної інструкції №3137; у сумі 32 855,00 грн відповідно до платіжної інструкції №3136;
Таким чином на рахунок приватного виконавця ще було стягнуто всього 37 235,11 грн, які розподіленні та перераховані 14 червня 2024 року наступним чином: 33 850,10 грн відповідно до платіжної інструкції №17251 перераховано на користь стягувача; 3 385,01 грн відповідно до платіжної інструкції №17252 перераховано як основну винагороду приватного виконавця.
14 червня 2024 року приватним виконавцем направлено платіжні інструкції на списання коштів з боржника до банківських установ.
17 червня 2024 року на адресу стягувача - ОСОБА_5 направлено вимогу приватного виконавця №5277 (з копіями квитанції боржника) терміново надати інформацію щодо надходження коштів від боржника ОСОБА_1 з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2023 року №761/46310/17, а також повідомити суму залишку заборгованості по вищевказаному виконавчому документу.
18 червня 2024 року на депозитний рахунок приватного виконавця примусово списано кошти: у сумі 48 385,00 грн відповідно до платіжної інструкції №17289; у сумі 5 627,00 грн відповідно до платіжної інструкції №17290; у сумі 58 089,00 грн відповідно до платіжної інструкції №17292.
На рахунок приватного виконавця ще було стягнуто всього 112 101,00 грн, які розподіленні та перераховані 18 червня 2024 року наступним чином: 101 910,00 грн згідно платіжної інструкції №17255 перераховано на користь стягувача; 10 191,00 грн згідно платіжної інструкції №17256 перераховано як основну винагороду приватного виконавця.
21 червня 2024 року від адвоката стягувача - ОСОБА_6 надійшов лист від 20 червня 2024 року №106/20-24 про те, що з дати відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 29 червня 2024 року на рахунок стягувана ОСОБА_5 надійшли такі суми: 03 червня 2024 року - 234 258,20 грн; 10 червня 2024 року - 36 955,23 грн; 14 червня 2024 року -33 850,10 грн; 19 червня 2024 року - 101 910,00 грн всього: 406 973,53 грн.
Також, цим листом представником стягувача повідомлено, шо загальна заборгованість по виконавчому документу складає 2 117 583,00 грн, залишок заборгованості на даний час складає 1 710 609,47 грн.
20 червня 2024 року на депозитний рахунок приватного виконавця примусово списано кошти у сумі 640 279,99 грн згідно платіжної інструкції №О6КС0Е7Р20, які розподіленні та перераховані 21 червня 2024 року наступним чином: 582 072,72 грн згідно платіжної інструкції №17281 перераховано на користь стягувача; 58 207,27 грн згідно платіжної інструкції №17252 перераховано як основну винагороду приватного виконавця.
24 червня 2024 року на електронну адресу приватного виконавця від адвоката боржника - Приймак А.О. надійшов адвокатський запит від 24 червня 2024 року №1 з проханням надати інформацію щодо залишку несплачених грошових коштів за виконавчим провадженням НОМЕР_1 та повторно направити вимогу до стягувану щодо уточнення про отримання грошових коштів, які самостійно були сплачені ОСОБА_1 згідно квитанції за 10-12 червня 2024 року.
25 червня 2024 року на адресу стягувача - ОСОБА_5 направлено вимогу приватного виконавця №5345 терміново надати інформацію щодо надходження грошових коштів на рахунки стягувача згідно квитанції за 10 - 12 червня 2024 року від боржника ОСОБА_1 з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2023 року №761/46310/17.
04 липня 2024 року від адвоката стягувача - ОСОБА_6 надійшов лист від 04 липня 2024 року №107/04-24 яким повідомлено, що заборгованість сплачена у повному обсязі. Судове рішення по справі №761/46310/17 виконано фактично, у зв'язку із чим просить закінчити виконавче провадження НОМЕР_1 відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
05 липня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання у повному обсязі) та знято всі арешти з коштів в банківських установах та всі арешти з майна боржника.
Не погоджуючись з постановою приватного виконавця від 29 травня 2024 року про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 211 758,30 грн, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частиною першою статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною сьомою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» зазначено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною третьою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» зазначено, що основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 643 встановлено порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця.
Пунктом 12 вищезазначеної Постанови визначено, що розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
З огляду на вищевказані норми, приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 29 травня 2024 року № 75167738 у сумі 211 758,30 гривень у відповідності до вимог чинного законодавства.
Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною третьою статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац 2 частини другої статті 77 КАС України).
Відповідач обґрунтував та надав належні та достатні доказі щодо наявності правових підстав для прийняття постанови від 29 травня 2024 року про стягнення основної винагороди у сумі 211 758,30 грн в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про правомірність та законність винесеної приватним виконавцем постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 29 травня 2024 року, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 КАС України).
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах та системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Решта доводів та тверджень сторін по справі не впливають на висновки суду.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.