11 листопада 2024 року №320/18359/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.07.2016 на підставі обміну бази даних внутрішньо переміщених осіб Пенсійного фонду України (результатів звірки електронних списків особових рахунків з ознакою «переселенець») з «Єдиною інформаційною базою даних про взятих на облік внутрішньо переміщених осіб»;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неврахування періоду з 01.07.2016 по 27.12.2019 (включно) під час розрахунку нарахованої, але не виплаченої за життя пенсії ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести розрахунок нарахованої, але не виплаченої за життя пенсії ОСОБА_2 за період з 01.07.2016 по 27.12.2019 (включно) та видати довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої пенсії за цей період.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач незаконно припинив виплату пенсії за життя його матері ОСОБА_2 з 01.07.2016 на підставі обміну бази даних внутрішньо переміщених осіб (результатів звірки електронних списків особових рахунків з ознакою «переселенець») з «Єдиною інформаційною базою даних про взятих на облік внутрішньо переміщених осіб».
Ухвалою від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що виплата пенсії матері позивача ОСОБА_2 була правомірно припинена з 01.07.2016 на підставі обміну бази даних внутрішньо переміщених осіб (результатів звірки електронних списків особових рахунків з ознакою «переселенець») з «Єдиною інформаційною базою даних про взятих на облік внутрішньо переміщених осіб».
Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він вважає, що доводи відповідача, які викладені у відзиві є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що мати позивача ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.
Виплата пенсії матері позивача ОСОБА_2 була припинена з 01.07.2016 на підставі обміну бази даних внутрішньо переміщених осіб управління праці та соціального захисту населення (результатів звірки електронних списків особових рахунків з ознакою «переселенець») з «Єдиною інформаційною базою даних про взятих на облік внутрішньо переміщених осіб».
Мати позивача ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
29.12.2022 до відповідача надійшла заява позивача про виплату недоотриманої пенсії померлої матері ОСОБА_2 .
За наслідками розгляду вищезазначеної заяви позивачу нарахована сума недоотриманої пенсії померлої матері ОСОБА_2 у розмірі 95980,02 грн, яка розрахована за період з 28.12.2019 по 28.02.2022.
Позивач вважаючи, що має тамкож право на виплату недоотриманої пенсії померлої матері ОСОБА_2 саме за періоду з 01.07.2016 по 27.12.2019 (включно), тому звернувся до суду із цим позовом щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.07.2016 на підставі обміну бази даних внутрішньо переміщених осіб.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень повинна бути наявність факту порушення таким рішенням прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні.
З огляду на викладене, вирішуючи спірні правовідносини, суд повинен пересвідчитись у наявності в особи, яка звернулась за захистом своїх прав у судовому порядку, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним.
Встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Як встановлено судом із матеріалів справи, мати позивача ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, однак виплата їй пенсії була припинена з 01.07.2016 на підставі обміну бази даних внутрішньо переміщених осіб управління праці та соціального захисту населення (результатів звірки електронних списків особових рахунків з ознакою «переселенець») з «Єдиною інформаційною базою даних про взятих на облік внутрішньо переміщених осіб».
Оскільки, мати позивача ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та за життя не зверталась до відповідача із заявою щодо поновлення їй пенсії з 01.07.2016, тому відповідачем не порушені права позивача в частині припинення виплати пенсії його померлій матері, як наслідок, позов у цій частині позовних вимог не підлягає до задоволення.
Враховуючи, що інші позовні вимоги позивача є похідними від позовної вимоги щодо поновлення з 01.07.2016 виплати пенсії померлої матері позивача, у задоволенні якої суд дійшов висновку відмовити, тому такі похідні позовні вимоги також задоволенню не підлягають.
Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, позовні вимоги суд вважає необґрунтованими, у зв'язку із чим адміністративний позов не підлягає до задоволення.
У відповідності до положень ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код: 14099344, місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.