15 листопада 2024 р. Справа № 520/9505/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків по справі № 520/9505/24
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 22.01.2024 № 211/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 );
- зобов'язати Державну податкову службу України поновити реєстрацію та повторно включити до реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що хоча у назві Акту перевірки відповідач вжив словосполучення "документальна (камеральна)" перевірка, його зміст свідчить про те, що перевірка мала форму саме камеральної перевірки, а її предметом була перевірка достовірності умов перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2022 по 15.12.2023. Зауважив, що перевірка на предмет дотримання позивачем вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не може проводитися в рамках камеральної перевірки. Для цього повинна бути проведена документальна перевірка (планова або позапланова), про що свідчить і судова практика в аналогічних справах. Окрім того, на момент проведення перевірки Перехідні положення ПК України не дозволяли проводити саме камеральну перевірку платника єдиного податку, що робить таку перевірку незаконною
Отже, відповідач, не врахувавши відповідні положення ПК України та практику Верховного Суду, прийняв незаконне рішення від 22.01.2024 № 211/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 22.01.2024 № 211/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Державної податкової служби в Харківській області (вул. Пушкінська, б. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) поновити реєстрацію та повторно включити до реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2023 року ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ІІІ (третій) групи за ставкою податку 5 % .
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (вул. Пушкінська, б. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 6 056,0 грн (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 року є таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а саме п. 75.1 ст. 75, п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи та ч. 2 ст. 245, статей 242, 246 КАС України, що в силу положень ст. 317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення суду.
Зауважив, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного рішення став факт того, що в податковій декларації платника єдиного податку за 2022 рік позивачем вказано обсяг доходу, що перевищує гранично допустимий для перебування на 3 групі платника єдиного податку та нездійснення позивачем переходу на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, шляхом подання відповідної заяви.
Відповідач зазначив, що нормою матеріального права, а саме ст. 299 ПК України прямо не зазначено вид перевірки (камеральної чи документальної), під час проведення якої можливо виявити порушення норм податкового законодавства платником єдиного податку першої - третьої груп, за наслідками якої можливо прийняти рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Отже, перевірка достовірності умов перебування на спрощеній системі ФОП ОСОБА_1 може бути предметом камеральної перевірки.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області на підставі пп. 75.1.1 ст. 75, ст. 76, п.86.2 ст. 86, п.299.11 ст. 299 ПК України проведено камеральну перевірку платника єдиного податку з питань правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування за період з 01.01.2022 по 15.12.2023, за результатами якої складено акт перевірки від 15.12.2023 №40300/20-40-24-03-06/3220904811 (далі - Акт).
При перевірці використовувалися реєстраційні та облікові дані інформаційного ресурсу ДПС України «Податковий блок».
Перевіркою встановлено порушення умов перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування в частині порушення вимог абз.3 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст.298 та абз.3 п. 299.10 ст. 299 ПК України, а саме, не здійснення платником податку переходу на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
За даними інформаційного ресурсу ДПС України «Податковий блок» та наданої податкової звітності платника ФОП ОСОБА_1 надана уточнена податкова декларація платника єдиного податку третьої групи фізичної особи - підприємця за 2022 рік (вхідний реєстраційний номер ГУ ДПС № 9311814233 від 26.06.2023), згідно з якою платником самостійно визначений обсяг доходу, що оподатковується за ставкою 15% у відповідності до вимог з п. 293.4 ст. 293 ПКУ, в сумі 52480,58 гривень.
Задекларована сума є сумою перевищення обсягу доходу, визначеного пп.3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ.
З Акті зазначено, що відповідно до абз. 3 п. 299.10, п. 299.11 ст. 299 ПК України реєстрація платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 підлягає анулюванню шляхом виключення з Реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу з 01.01.2023, за винятком періоду з 21.02.2023 по 30.06.2023 перебування на спрощеній системі оподаткування третьої групи групи зі ставкою додатку 2% (п. 69.9 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України).
За результатами розгляду заперечення ФОП ОСОБА_1 від 29.12.2023 до акту документальної (камеральної) перевірки від 15.12.2023 № 40300/20-40-24-03-06 прийнято рішення - залишити без змін висновки вказаного акту документальної (камеральної) перевірки щодо виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2023 року, за винятком періоду з 21.02.2023 по 30.06.2023 перебування на спрощеній системі оподаткування третьої групи зі ставкою податку 2% ( п.69.9 підр.10 розд. XX Перехідних положень ПКУ).
У зв'язку з перевищенням протягом календарного року встановленого обсягу доходу платником єдиного податку третьої групи ФОП ОСОБА_1 , керуючись абз. 3 п. 299.10 ст. 299, п. 299.11 ст. 299 ПК України, ГУ ДПС у Харківській області, на підставі акту камеральної перевірки від 15.12.2023 №40300/20-40-24-03-06/3220904811 прийнято рішення від 22.01.2024 №211/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з 01.01.2023 за винятком періоду з 21.02.2023 по 30.06.2023 року перебування на спрощеній системі оподаткування третьої групи зі ставкою податку 2% (п.69.9 підр.10 розд. XX Перехідних положень ПКУ).
Вважаючи, що відповідач порушив процедуру проведення перевірки, оскільки, спірне рішення було прийнято на підставі висновків камеральної перевірки, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання ним процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку та наявності підстав для анулювання, а тому спірне рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку прийнято відповідачем безпідставно та необґрунтовано.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Законом України від 01.04.2022 № 2173-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану» внесено уточнення щодо податкових перевірок у воєнний час, а саме (п. 69.2 підрозд. 10 Перехідних положень ПК): акт перевірки по результатах камеральної перевірки складається у разі виявлення порушень та направляється в електронний кабінет платника податків. Крім того одночасно направляється інформація про нього на е-мейл.
З 01 квітня 2022 року та до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України була створена спецгрупа єдиного податку, в межах групи 3, та згідно з нормами розділу XIV Податкового кодексу України, обрати спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою 2 відсотки від доходу могли як фізичні особи-підприємці так і юридичні особи.
Відповідно до п.п 9.8 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. При цьому до заяви не додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.
Суб'єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими цим пунктом: з наступного робочого дня після подання заяви - у разі подання заяви починаючи з 1 квітня 2022 року.
Порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування групи 3, ставка 2 % (спецгрупі єдиного податку), наведених у підпункті 298.2.3 ст.298 ПК України, за наявності яких, платники єдиного податку повинні перейти на сплату інших податків, зборів, згідно з Податковим кодексом України є:
- здійснення видів діяльності, які не дають права застосування спрощеної системи оподаткування;
- застосування платниками єдиного податку іншого способу розрахунків, крім передбачених пунктом 291.6 ст.291 ПК України.
Також, платник податку має право самостійно, шляхом подання заяви, відмовитися від використання особливостей оподаткування, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої, реєстрація суб'єкта господарювання, як платника єдиного податку, здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до пункту 299.2 статті 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Згідно з підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: третя група: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України; не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів; обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно з пунктом 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Так, відповідно до абзацу 3 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
Згідно пункту 300.1 статті 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом, під час проведення перевірок, порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.01.2024 Головним управлінням ДПС у Харківській області було прийнято рішення № 211/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , у зв'язку із порушенням абз.3 п.пп 298.2.3 пп. 298.2 ст. 298 та абз. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України в частині не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку має здійснюватися лише за результатами проведення документальної перевірки.
В свою чергу, відповідач зазначає, що перевірка достовірності умов перебування на спрощеній системі ФОП ОСОБА_1 може бути предметом камеральної перевірки.
Дослідивши матеріалів справи та доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення було прийнято контролюючим органом, на підставі акта про результати документальної (камеральної) перевірки платника єдиного податку з питань правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування від 15.12.2023 № 40300/20-4024-03-06/3220904811.
Хоча у назві Акта перевірки відповідач вжив словосполучення "документальної (камеральної)", його зміст свідчить про те, що перевірка мала форму саме камеральної, а її предметом була перевірка достовірності умов перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2022 по 15.12.2003, що не заперечується відповідачем.
Щодо порядку проведення перевірки, за наслідком якої відбувається прийняття рішення податковим органом про анулювання реєстрації платника єдиного податку, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.
При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 06.05.2020 у справі №812/1137/16.
Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку, оскільки оскаржуване рішення було прийнято на підставі висновків камеральної, а не документальної перевірки, як того вимагає чинне законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку, що в свою чергу, свідчить про протиправність прийняття оскаржуваного рішення.
Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Натомість, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання ним процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 та наявності законних підстав для анулювання, відповідно, оскаржуване рішення про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку позивача є протиправним, а отже вимоги про визнання його протиправним та скасування є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ГУ ДПС у Харківській області поновити реєстрацію та повторно включити до реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV ПК України.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації, Верховною Радою України прийнято Закон №2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану», яким внесено низку змін до Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 299.13 статті 299 ПК України, з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, у тому числі і дату виключення особи з реєстру платників єдиного податку.
У випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру.
Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Тобто, платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Отже, прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.
З огляду на вказане, суд зазначає, що встановлення судом факту протиправності зазначеного рішення суб'єкта владних повноважень зумовлює виникнення потреби в обтяженні цього або іншого суб'єкта обов'язком усунути всі спричинені рішенням негативні юридичні наслідки та повернути платника податку у первинне правове становище, котре існувало до моменту прийняття незаконного рішення, вчинивши дії з поновлення реєстрації суб'єкта господарювання, як платника єдиного податку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, як: здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьев проти України від 05.04.2005).
Як зазначає відповідач ФОП ОСОБА_1 взято на облік у ГУ ДПС у Харківській області 07.11.2011 та включено до Реєстру платників єдиного податку з 01.01.2012 (III група 5%), з 21.02.2023 по 30.06.2023 перебував платником III групи за ставкою 2%, з 01.07.2023 - платником III групи за ставкою 5%.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача №211/20-40-24-03-06 від 22.01.2024 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 та зобов'язання ГУ ДПС у Харківській області поновити реєстрацію та повторно включити до реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2023 року ФОП ОСОБА_1 , III (третьої) групи за ставкою 5 %.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Таким чином, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 року по справі № 520/9505/24 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Щодо заявлених представником позивача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 38 000, 00 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду апеляційної інстанції свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ІФ № 001808, ордер про надання правової допомоги від 25.09.2024 № 1080785, договір про надання правової допомоги від 30.01.2024 № А240130-1, додаток до договору про надання правової допомоги від 16.09.2024 № А240130-1, розрахунок від 22.09.2024 № А240130-1/3-2024 за договором № А240130-1 від 30.01.2024, платіжна інструкція від 23.09.2024.
Відповідно до п. 2 додатку до договору про надання правової допомоги від 16.09.2024 № А240130-1, вартість послуг 3 за цим Додатком 2 становить фіксовану суму в 38 000, 00 грн. та включає в себе підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, заяви про відшкодування витрат, інших процесуальних заяв, клопотань та заперечень. 19 000,00 грн. сплачується як передоплата до подання відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто законодавець визначив, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.
Відповідачем подано заперечення, в якому останній просив відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу, посилаючись на те, що фактично, надані представником позивача послуги охоплюються єдиною метою, якою є складання та подання відзиву на апеляційну скаргу, а тому обсяг виконаної роботи (наданих послуг) є неспівмірним із складністю такої роботи (наданих послуг).
Представником позивача подано відповідь на заперечення.
Колегія суддів вважає необґрунтованою суму витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п.269).
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить, зокрема, із того, що ця справа відноситься до справ незначної складності. Ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, колегія суддів враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшла висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 по справі № 520/9505/24 - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва