13 листопада 2024 рокум. Ужгород№ 260/5826/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Плеханова З.Б. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), яким просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 квітня 2023 року,
із застосуванням щомісячної індексації-різниці в розмірі 3501,57 грн.
з урахуванням вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року №1078.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 3501,57 грн.,
щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 25 квітня 2023 року,
відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України. Зокрема у період з 12.04.2006 року по 25.04.2023 року ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , в якій перебував на грошовому забезпеченні.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.04.2023 року №116, ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, з 25.04.2023 року, та направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі цього ж наказу ОСОБА_1 , нараховано та виплачено належні при звільненні з військової служби суми грошового забезпечення.
25.06.2024 року, з метою з'ясування правильності нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, ОСОБА_1 , звернувся до відповідача із заявою, в який просив надати йому документи, що стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення. Згідно із наданою відповідачем довідкою від 04.07.2024 року, індексація грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2018 року, позивачу не нараховувалася та не виплачувалась взагалі, а з грудня 2018 року по грудень 2022 року виплачена позивачу в розмірі 22486,87 грн. (базовий місяць березень 2018 року). При цьому, в примітці зазначено, що згідно з вимогами абз. 18 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено на 2023 рік. Аналізуючи надану відповідачем відповідь від 04.07.2024 р. №141/53/3472 із додатками та норми права, що регламентують питання нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям, позивач вважає, що йому не в повному обсязі здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 25.04.2023 року.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду 05 вересня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов та докази, які в нього є в термін протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали.
20 вересня 2024 року від представника військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити. Зазначив, що в позовній заяви відсутні будь-які аргументи, доводи чи міркування позивача про те, чим саме він керується та мотивує свою абстрактну і безпідставно заявлену позовну вимогу. Не висловлено жодних доводів про те, що військова частина НОМЕР_2 допустила протиправні дії чи бездіяльність відносно позивача при нарахуванні та виплаті йому індексації грошового забезпечення в спірний період.
До матеріалів справи долучено довідку від 04 квітня 2024 року про суму індексації згідно постанови КМ України від 17.07.2003 №1078, яка виплачена ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року останній базовий місяць березень 2018 року (далі - довідка про індексацію). Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які доводи позивача про те, що нарахована та виплачена індексація військовою частиною суперечить приписам абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Постанови КМ України №1078 і військова частина НОМЕР_2 повинна була здійснити йому нарахування та виплату індексації із застосуванням щомісячної індексації-різниці в розмірі 3501,57.
Крім того зазначено, що вимога нарахувати та виплатити індексацію в зазначений період із застосуванням щомісячної індексації-різниці в розмірі 3501,57 є не обґрунтованою в позовній заяві, адже питання обчислення та нарахування є повністю компетенцією суб'єкта владних повноважень та не може бути самостійно безпідставно заявлена позивачем.
20 вересня 2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 від представника військової частини НОМЕР_2 надійшла заява про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
24 вересня 2024 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти відзиву на позовну заяву та зазначає що позиція відповідача говорить про недосконале трактування ним норм права та тягне за собою порушення прав позивача. Просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Обставини встановлені судом
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 21.04.2023 року №114-РС, старшого сержанта ОСОБА_1 , командира НОМЕР_5 комендантського відділення комендантського взводу, на підставі статті 26 частини 1 пункту «а» (у запас), частина 5 пункту «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII, зі змінами звільнено з військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.04.2023 року №116, ОСОБА_1 , був виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, з 25.04.2023 року, та направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оголошено вислугу років станом на 25 квітня 2023 року: календарна: 25 років 03 місяців 26 днів, пільгова: 06 років 09 місяців 24 днів, загальна: 32 років 01 місяців 20 днів. На підставі цього ж наказу ОСОБА_1 , було нараховано та виплачено належні при звільненні з військової служби суми грошового забезпечення.
25.06.2024 року, з метою з'ясування правильності нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, позивач звернувся до відповідача із заявою, в який просив надати йому наступні документи, що стосується нарахування та виплати мені грошового забезпечення:
1. Довідку про нараховану та виплачену ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, із зазначенням в ній інформації про базовий місяць (місяць підвищення доходу), за яким було здійснено обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
2. Картку особового рахунку військовослужбовця та/або довідку про нараховане та виплачене ОСОБА_1 , грошове забезпечення за 2018 рік.
26 серпня 2024 року, військовою частиною НОМЕР_2 було надано довiдку від 04.07.2024 року №141/53/3473 про нараховану та виплачену ОСОБА_1 , iндексацiю грошового забезпечення за період з 01.03.2028 року по 31.12.2022 року, а також картку особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_6 за 2018 рiк, з відомостями про нараховане та виплачене ОСОБА_1 , грошове забезпечення за період грудень 2017 року (у січні 2018 року) - листопад 2018 (у грудні 2018 року).
Згідно із наданою військовою частиною НОМЕР_2 довідкою від 04.07.2024 року, індексація грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2018 року позивачу не нараховувалася та не виплачувалась взагалі, а з грудня 2018 року по грудень 2022 року виплачена позивачу в розмірі 22486,87 грн., (базовий місяць березень 2018 року.)
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом
Так, позивач в позовній заяві посилається на пункт 5 абзаців 4, 5, 6 Порядку №1078, зокрема згідно з якими якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Постановою Кабінету Міністрів України №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 р. в редакції від 24.02.2018 р., яка набрала чинності з 01.03.2018 р. (далі Постанова №704), було змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок.
Пунктом 4 Постанови №704 визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, Постановою №704 визначено інший порядок встановлення розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу.
Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100%.
Отже, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку №1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзацом 2 пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Разом з тим, як вбачається з офіційних даних, що містяться на інтернет-сайті Державної служби статистики України, з березня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.
Між тим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами 3, 4, 6 пунктом 5 Порядку №1078.
Як вбачається з абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці 1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Аналізуючи вищевказані положення спеціального підзаконного нормативно-правового акта, суд вважає за необхідне зазначити, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах.
В даному випадку, суб'єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові:
1)розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу
2) і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 Порядку №1078.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону №1282 та Порядку №1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Відтак, відповідачем враховано лише норми абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку №1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Отже, відповідачем у межах спірних правовідносин безпідставно не враховано норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановлено, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 р. по 31.12.2022 р. повинна бути перерахована та виплачена із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Отже, починаючи з березня 2018 року, базовим місяцем для розрахунку індексації є відповідно березень 2018 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 р. по справі №816/1728/16, та від 23.03.2023 р. по справі №400/3826/21.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що оскільки за період з 01.03.2018 р. по 31.12.2022 р. відповідачем не здійснено належного обрахування сум індексації грошового забезпечення позивача, тому належним способом захисту є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу належних сум індексації грошового забезпечення за вказаний період та зобов'язання нарахувати та виплатити індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 31.12.2022 р., виходячи з базового місяця березень 2018 року з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у 2023 році призупинено дію Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення».
Так, відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що роботодавці звільнені від обов'язку індексувати заробітну плату працівників у 2023 році.
Проведення індексації регулюють Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, який розроблено Кабінетом Міністрів України на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону.
З огляду на зазначене слідує, що якщо дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» призупинено, то відповідно Порядок проведення індексації грошових доходів населення також не діє протягом 2023 року.
Щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 квітня 2023 року у розмірі 3501,57 грн. на місяць, судом встановлено наступне.
Стосовно «фіксованої» суми індексації, Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте, постановою Уряду від 09.12.2015 № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Так, з 01.12.2015 положення Порядку №1078 діють із змінами, внесеними постановою КМ України №1013 від 09.12.2015р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013).
За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови №1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
У зв'язку із цим вказаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону №1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою №1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Тож з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови КМ України №526 від 13.06.2012р., де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015р. у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Між тим, з 01.12.2015 р. в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015р. до 01.04.2021 р., передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Цей же абзац 3 з 15.03.2018р. і дотепер діє у редакції постанови Уряду №141 від 28.02.2018р. та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01.12.2015р. і дотепер у редакції постанови Уряду №1013 від 09.12.2015р. і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01.12.2015р. до 01.04.2021р. у редакції постанови Уряду №1013 від 09.12.2015р. і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Цей же абзац діє з 02.04.2021р. у редакції постанови Уряду №278 від 31.03.2021р. і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 (діє в редакціях постанов Уряду №1013, №141 та №278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018р. набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові 12.04.2023р. у справі №420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка, в аспекті порушеного у позовній заяві питання, суд уважає є застосовною і до спірних правовідносин.
Таким чином, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, суду у цій справі потрібно було встановити:
розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Відповідно до архівної відомості №882 особистої картки грошового забезпечення позивача за 2018 рік, грошове забезпечення у лютому 2018 року становило 9275.25 грн. За березень 2018 року грошове забезпечення позивача становило у розмірі 10236.83 грн.
Розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
Отже, підвищення доходу позивача в березні 2018 року у зв'язку із підвищенням на законодавчому рівні посадових окладів у березні 2018 року військовослужбовцям згідно постанови КМУ №704 від 30.08.2017 відбулося на - 961.58 грн. (10236.83 грн. - 9275.25 грн.).
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножена на величину приросту індексу споживчих цін і поділена на 100%.
Величина приросту індексу споживчих цін складає 253,3 % (величина приросту індексу споживчих цін); правильність такого розрахунку підтверджена листом Мінсоцполітики №5211/0/290-21/51 від 28.09.2021р. Таке нарахування визначено вірним, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 22.06.2023 по справі №520/6243/22).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762 грн.
1762 грн х 253,30 % / 100 % = 4463 грн 15 коп.
Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року склала 4463 грн. 15 коп.
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А), а саме: 4463,15 грн -961.58 грн. = 3051.57 грн.
Таким чином, суд встановив, що починаючи з березня 2018 року сума індексації грошового забезпечення з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 мала виплачуватися позивачу в розмірі 3051.57 грн. щомісяця і до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення (04.04.2024 року). Таким чином, з урахуванням практики Верховного Суду щодо повноважень суду самостійно здійснювати розрахунки сум індексації, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 3051.57 грн щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 25 квітня 2023 року (день виключення зі списків особового складу).
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного суду є захист порушених прав фізичних осіб з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно позовні вимоги не можуть бути спрямовані у майбутнє, оскільки задоволення такого позову буде суперечити меті і завданню адміністративного судочинства. Тому суд вважає, що порушене право підлягає захисту станом на час вирішення справи, а тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку по день ухвалення рішення.
Щодо строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Предметом судового розгляду є спір про право позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю. Отже, в аспекті спірних правовідносин, слід дійти висновку, що поняття «грошове забезпечення», «матеріальна допомога» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір охоплюється застосованим у частині другої статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці». Подібну правову позицію було неодноразово висловлено Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року в справі №815/4421/15, від 13 березня 2019 року у справі №807/363/18, від 25 квітня 2019 року у справі №804/496/18, від 26 червня 2019 року в справі №820/4748/17, від 22 травня 2020 року у справі №808/3200/17.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися в даному випадку, слід врахувати правові висновки щодо застосування норм права сформовані Верховним Судом у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22.
У вказаній справі Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.
Отже, відсутні підстави для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду.
Аналогічна правова позицій Верховного Суду у справі № 380/29686/23 від 08 серпня 2024 року.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, суд, проаналізувавши позовні вимоги та з'ясувавши всі обставини справи та оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 242-246,256 КАС України, суд,
1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 3501,57 грн. в місяць.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 3501,57 грн. на місяць з урахуванням фактично виплачених сум.
В решті позовних вимог-відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його виготовлення в повному обсязі до Восьмого апеляційного адмінсуду
СуддяЗ.Б.Плеханова