ПОСТАНОВА[1]
04 листопада 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Сітайло О.М., за участю захисника Коваля В.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Коваля Володимира Богдановича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 рокуОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, захисник Коваль В.Б. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року скасувати та закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Апелянт доводи обґрунтовує тим, що при розгляді справи судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не забезпеченовсебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи;матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення ним вказаного правопорушення.
Посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності винності особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Водночас, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду як такий, що пропущений з поважних причин, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції прийняте за відсутності ОСОБА_1 , а копія постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року захисником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримана 11.01.2024 року, згідно відмітки на копії судового рішення.
Розглянувши клопотання захисника, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки в адміністративних матеріалах відсутні докази, на спростовання його доводів у цій частині.
Потерпіла ОСОБА_3 будучи належним чином повідомлена про судове засідання не з'явилася, причин неявки або заяв чи клопотань від ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції не надходило.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про судове засідання не з'явився, водночас, у судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Коваль В.Б. надав заяву, узгоджену з ОСОБА_1 , про розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Коваля В.Б., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАПпередбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, і такі діяння є умисними.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №588587 від 13 листопада 2023 року, ОСОБА_1 13 листопада 2023 року о 16 год 50 хв, за адресою: АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_3 домашнє насильство, що виразилось у словесних образах, побитті по голові, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров'ю.
Обставини, викладені у адміністративному протоколі, підтверджуються наявними у матеріалах письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_3 , наданих працівникам поліції одразу на місці події, із яких вбачається, що ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_3 лодонею по голові, ображав нецензурною лайкою.
За таких обставин, суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 сталася побутова сварка, - не знайшли свого відображення в матеріалах справи, та не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно ОСОБА_3 .
Підстав сумніватися у достовірності та правдивості пояснень потерпілої щодо обставин події, які були послідовними та незмінними як при зверненні до поліції, так і в суді першої інстанції, як і підстав обмовляти ОСОБА_1 потерпілою, - судом апеляційної інстанції не встановлено і апелянтом не надано.
Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, на переконання суду апеляційної інстанції, твердження захисника Коваля В.Б. щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, не узгоджуються із фактичними обставинами справи та у повній мірі спростовуються сукупністю досліджених як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції доказів.
Переконливих доводів, які безумовно спростовували би висновки суду, викладені в постанові, і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, - апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи не встановлено.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року - залишенню без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Клопотання захисника Коваля Володимира Богдановича задовольнити.
Строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року - поновити.
Апеляційну скаргу захисника Коваля В.Б. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року - залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Сітайло О.М.
Справа № 33/824/4410/2024 Головуючий суддя у 1-й інстанції: Овсеп'ян Т.В.
Суддя в апеляційній інстанції: Сітайло О.М.