вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 758/9681/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13137/2024Головуючий у суді першої інстанції - Петров Д.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
18 листопада 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Григоренком Андрієм Олександровичем, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , згідно з яким просило:
- стягнути з відповідача на користь товариства суму заборгованості за Кредитним договором № 937560762 у розмірі 77966,35 грн., з яких: 22000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 55966,35 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- стягнути з відповідача на користь товариства суму заборгованості за кредитним договором № 17519-01/2021 у розмірі 9312,50 грн., з яких: 2500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою оргу; 6812,50 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- стягнути з відповідача на користь товариства понесені судові витрати.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 04.02.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 937560762.
Відповідно до реєстру боржників № 129 від 13.04.2021 до Договору факторингу №28/118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 937560762.
20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 77 966 грн 35 коп., з яких: 22 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 55 966 грн 35 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Також, 29.01.2021 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 17519-01/2021.
29.10.2021 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 29102021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників
Відповідно до Реєстру боржників від 29.10.2021 до Договору факторингу № 29102021 від 29.10.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 9 312 грн 5 коп., з яких: 2 500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 812 грн 50 коп. - сума заборгованості за відсотками.
За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30.04.2024 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором №937560762 від 04.02.2021 у розмірі 77 966 грн. 35 коп., за Кредитним договором № 17519-01/2021 у розмірі 9 312 грн. 50 коп., а всього стягнуто заборгованість за договорами у загальному розмірі 87 278 грн. 85 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684 грн. 00 коп. (а.с. 167-172).
В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Так, в обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує, що у матеріалах справи відсутні первинні документи, оформлені у відповідності до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", які можуть належним чином підтвердити факт перерахування позивачем на користь відповідача кредитних коштів.
Також, зазначає, що позивачем при зверненні до суду з позовом не доведено факту набуття у нього права грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами, а долучені до відповіді на відзив на позовну заяву нові докази не підлягали долученню судом до матеріалів справи та не могли враховуватися при розгляді позовної заяви, у зв'язку з тим, що: у порушення ч. 3 ст. 83 ЦПК України позивачем не було подано таких доказів разом з позовною заявою; позивачем не повідомлено про їх наявність та неможливість подання у встановлений законом строк; позивачем не обгрунтовано неможливість їх подання у встановлений Законом строк та не ставилося питання про поновлення строку на їх подання.
06.06.2024 до суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на безпідставність тверджень апелянта щодо ненадання позивачем доказів отримання позичальником коштів від первісного кредитора оскільки факт їх надання підтверджується наявними у матеріалах справи кредитними договорами, які є дійсними в силу приписів ст. 204 ЦК України про правомірність правочинів. При цьому, зазначав, що наявні у матеріалах справи договори факторингу та витяги з реєстру боржників є належними доказами, що відображають інформацію щодо переходу права вимоги.
Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.02.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 937560762, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит на суму 1 000 грн строком на 26 днів від дати отримання кредиту позичальником, з дисконтною процентною ставкою в розмірі 131,4% річних, що становить 0,36% від суми кредиту за кожний день користування ним (п.1.1., 1.2., 1.4., 1.4.1. кредитного договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з графіком розрахунків який є невід'ємною частиною договору.
Згідно додатку № 1 від 04.02.2021 до договору № 937560762 сторони узгодили графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту, а саме: строк на який надано кредит - 26 днів, сума кредиту - 1000 грн, реальна річна процентна ставка - 620,5 %, загальна вартість кредиту - 1 442 грн.
Також, як вбачається, позивачем додано до матеріалів справи додаткові угоди до договору про надання фінансового кредиту № 937560762 від 04.02.2021, 05.02.2021, 05.02.2021, 05.02.2021, 08.02.2021, 08.02.2021, 09.02.2021, 10.02.2021, 11.02.2021, 11.02.2021, 12.02.2021, 12.02.2021, 15.02.2021, з яких вбачається, що сторони неодноразово погоджували відстрочення виконання зобов'язання за Договором.
29.01.2021 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 17519-01/2021, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит на суму 2 500 грн строком на 19 днів до 16.02.2021, з дисконтною процентною ставкою в розмірі 584% річних, що становить 1,6% на добу (п. 1.1, 1.2., 1.3. кредитного договору).
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону відповідача.
Згідно додатку № 1 від 29.01.2021 до договору № 17519-01/2021 сторони узгодили графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту, а саме: строк на який надано кредит - 19 днів, сума кредиту - 2 500 грн., фіксована процента ставка за день користування кредитом - 1,6%, загальна вартість кредиту - 3 260 грн.
Відповідно до платіжних доручень від 04.02.2021, 05.02.2021, 08.02.2021, 09.02.2021, 10.02.2021, 11.02.2021, 12.02.2021, 15.02.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало кредитні кошти за кредитним договором №937560762 від 04.02.2021 на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , а тому виконало зобов'язання перед відповідачем відповідно до умов кредитного договору № 937560762 та додаткових угод цього договору.
Доказом перерахування кредитних коштів за кредитним договором № 17519-01/2021 від 29.01.2021 є інформаційна довідка № 946/06 від 26.06.2023, якою ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє про успішну проведену транзакцію від 29.01.2021 на суму 2 500 грн на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на яку і було перераховано кредитні кошти.
Разом з тим, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01.
Відповідно до реєстру боржників № 129 від 13.04.2021 до Договору факторингу №28/118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 937560762.
20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 77 966 грн 35 коп.
29.10.2021 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 29102021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 29.10.2021 до Договору факторингу № 29102021 від 29.10.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 9 312 грн 50 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що матеріалами справи в їх сукупності підтверджується як факт укладення позивачем вищенаведених договорів в електронній формі та отримання кредитних коштів, так і факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаними договорами у заявленому до стягнення розмірі, який набув права грошової вимоги до відповідача на підставі відповідних договорів факторингу.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано суду належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, яким судом першої інстанції було надано належну правову оцінку.
Так, зокрема, факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором № 937560762 від 04.02.2021 та наявність у відповідача заборгованості за ним у заявленому до стягнення розмірі підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями від 04.02.2021, 05.02.2021, 08.02.2021, 09.02.2021, 10.02.2021, 11.02.2021, 12.02.2021, 15.02.2021, згідно з якими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало кредитні кошти за кредитним договором № 937560762 від 04.02.2021 на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , а тому виконало зобов'язання перед відповідачем відповідно до умов кредитного договору № 937560762 та додаткових угод цього договору.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 937560762 від 04.02.2021 за період з 06.03.2023 по 31.07.2023 складає 77 966 грн 35 коп., з яких: 22 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 55 966 грн 35 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Доказом перерахування кредитних коштів за кредитним договором № 17519-01/2021 від 29.01.2021 є інформаційна довідка № 946/06 від 26.06.2023, якою ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє про успішну проведену транзакцію від 29.01.2021 на суму 2 500 грн на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на яку і було перераховано кредитні кошти.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 937560762 від 29.01.2021 за період з 29.10.2021 по 31.07.2023 складає 9 312 грн 5 коп., з яких: 2 500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 812 грн 50 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Натомість, відповідачем не спростовано відсутності у нього заборгованості за кредитними договорами або наявності заборгованості в іншому розмірі, зокрема не надано контррозрахунку, доказів належного виконання зобов'язань за кредитними договорами матеріали справи також не містять.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги докази, подані позивачем до суду разом із відповіддю на відзив, якими підтверджується, зокрема, факт відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами, колегія суддів відхиляє, оскільки положеннями чинного ЦПК України, зокрема ч. 4 ст. 179 ЦПК України, передбачена можливість сторонам справи надавати докази, які не були подані разом із позовом та/або відзивами, разом із наданням відповідей на відзиви та/або заперечення на відповіді в обгрунтування викладених у цих заявах по суті обставин. В даному випадку позивачем в межах встановленого судом строку та встановленої можливості законом надано заперечення на позицію відповідача по суті спору у формі відповіді на відзив разом із доказами, які її обгрунтовують.
При цьому, слід наголосити, що оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитними договорами, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначених договорів у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов'язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України).
Доводи апелянта щодо невірного нарахування відсотків поза межами кредитування спростовуються розрахунками заборгованості та умовами вищенаведених договорів, згідно з якими сторони на власний розсуд визначили строк кредитування, а також розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом.
Інші доводи апеляційної скарги, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом рішення.
Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Також, слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Григоренком Андрієм Олександровичем, - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова