справа № 619/8823/24
провадження № 1-кс/619/1139/24
іменем України
08 листопада 2024 року м. Дергачі
Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221230001165 від 01 жовтня 2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Семисотка Ленінського району Автономної Республіки Крим, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера за віком, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,
До Дергачівського районного суду Харківської області надійшло клопотання слідчого ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221230001165від 01 жовтня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел направлений на незаконний збут наркотичних засобів, в невстановлений в ході досудового розслідування час, перебуваючи в невстановленому в ході досудового розслідування місці, незаконно придбав та в подальшому зберігав, з метою збуту, на території свого домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 обмежену в законному обігу наркотичну речовину - канабіс.
Крім того, 25.10.2024, приблизно о 09:00, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою свого мешкання: АДРЕСА_1 , продовжив свою злочинну діяльність, а саме: реалізуючи раніше виниклий злочинний умисел, спрямований на незаконний збут наркотичних засобів, діючи в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», а також з корисливих мотивів, під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, незаконно збув ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (який був залучений до конфіденційного співробітництва з працівниками поліції з додержанням вимог діючого кримінального процесуального законодавства України) наркотичний засіб - канабіс, за наступних обставин.
Так, 25.10.2024 в період часу з 08:47 до 09:00 ОСОБА_5 , за попередньою домовленістю з ОСОБА_9 , зустрівся з останнім за місцем своєї реєстрації та мешкання: АДРЕСА_1 . Після чого, перебуваючи на подвір'ї свого домоволодіння, ОСОБА_5 передав ОСОБА_9 полімерний пакет фіолетового кольору, в якому знаходилась обмежена в законному обігу наркотична речовина - канабіс, а останній, в свою чергу, в якості оплати за отримані наркотичні засоби, передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 400,00 (чотириста) гривень, якими ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд.
25.10.2024 о 09:03, перебуваючи на АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 добровільно видав працівникам поліції полімерний пакет фіолетового кольору, в якому знаходилась речовина рослинного походження зеленого кольору у сухому стані, яка відповідно до висновку експерта від 29.10.2024 за результатами судової експертизи матеріалів, речовин та виробів є канабісом масою 86,3000 г (в перерахунку на суху речовину складає є 77,6700 г), який відведено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено.
В результаті вищевказаних дій ОСОБА_5 незаконно збув ОСОБА_8 наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс.
Крім того, ОСОБА_5 продовжив свою злочинну діяльність, спрямовану на збут наркотичних засобів, у зв'язку з чим 07.11.2024 затриманий працівниками поліції, в порядку ст. 208 КПК України.
07.11.2024 у кримінальному провадженні за № 12024221230001165 від 01.10.2024, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, тобто у незаконному збуті наркотичних засобів.
В клопотанні зазначається, що вина ОСОБА_5 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, які додані до матеріалів клопотання.
У зв'язку із повідомленням про підозру 07.11.2024 у вчиненні умисного тяжкого злочину, за вчинення якого санкцією статті КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років позбавленням волі, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що у підозрюваного ОСОБА_5 , можуть виникнути передбачені пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України спроби: - переховуватися від органів досудового розслідування та суду; - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; -вчинити інше кримінальне правопорушення.
Метою і підставами застосування запобіжного заходу, згідно з пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні,вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор у судовому засіданні посилався на наявність ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, просив обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний та його захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні просили відмовити прокурору в задоволенні його клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому захисник зазначив, що ОСОБА_5 є особою пенсійного віку, раніше не судимий, причетність до вказаного злочину не заперечує, має постійне місце проживання, тому не має наміру ухилятися від органу досудового розслідування. В зв'язку з чим, просив обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжнийзахід, який не пов'язаний з позбавленням волі, а саме - особисте зобов'язання.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі передбачені пп. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
З матеріалів провадження вбачається, що слідчим відділенням ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221230001165від 01 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
07 листопада 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому дій, передбачених ч. 1 ст. 307 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у: заяві про вчинене кримінальне правопорушення, показаннях свідків, протоколі огляду від 07.11.2024, протоколі обшуку від 07.11.2024, висновку експерта від 29.10.2024, протоколі затримання.
Поряд з цим, в судовому засіданні ОСОБА_5 визнав свою причетність до інкримінованих йому дій, що поза розумним сумнівом свідчить про обґрунтованість оголошеної йому підозри.
Отже, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповіднодо ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозри кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, або ризикам, зазначених у клопотанні.
За змістом положень ст. ст. 193, 194 КПК України, слідчий суддя на даній стадії кримінального судочинства не вправі вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
З огляду на вказані положення закону, слідчий суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , що є виключною прерогативою суду за результатами розгляду справи по суті, приходить до висновку про наявність в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження достатніх фактичних даних (фактів та інформації), які свідчать про можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Отже, слідчий суддя приходить до висновку про наявність в кримінальному провадженні обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Як передбачено ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи, як заходи забезпечення кримінального провадження, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює сукупність обставин, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується.
Так, на даній стадії кримінального провадження, наданих прокурором доказів, достатньо для висновку про обґрунтовану підозру у незалежного спостерігача.
Щодо ризиків, слід зазначити таке, прокурор обґрунтовує клопотання наявністю ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини. Сама по собі наявність ризиків та обґрунтованої підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення не свідчить про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування інших запобіжних заходів.
Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, але запобігання цим ризикам, шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, згідно чинного КПК України - не виключається.
Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий або прокурор доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Норма ч. 4 ст. 194 КПК України містить вказівку про те, що слідчий суддя, суд при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу має право застосувати більш м'який запобіжний захід, якщо прокурор не доведе недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України. Тобто зі змісту цієї норми вбачається право слідчого судді на власний розсуд вирішувати, який запобіжний захід може забезпечити запобігання ризикам.
Таким чином, законодавець залишив вирішення цього питання для суддівського розсуду, тобто можливості суддівської дискреції, а саме: право слідчого судді обирати між альтернативами, іншими більш м'якими запобіжними заходами, кожен з яких є законним, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу підозрюваної, справедливості й достатності обраного запобіжного заходу.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
Разом з цим, у відповідності до вищенаведених норм закону, ті обставини, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, раніше не судимий, є особою пенсійного віку, слідчий суддя вважає, що вказані обставини свідчать про наявність міцних соціальних зв'язків, що суттєво мінімізує існування ризику того, що підозрюваний може вдатись до спроб переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), тому не обґрунтованими є доводи слідчого та прокурора щодо наявності підстав для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість злочину не може сама по собі слугувати виключною підставою для тримання особи під вартою, до чого прирівняно і домашній арешт.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
Виходячи з наведеного вище, слідчий суддя вважає наявним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку слідчого судді, прокурором не доведена наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки суду не надано жодних доказів в обґрунтування припущення можливого вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, що враховуються при обрані запобіжного заходу відповідно до ст. 178 КПК України.
Згідно Постанови Пленуму № 14 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19.12.2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може замінити запобіжний захід на більш м'який.
Відповідно до ЗУ « Про попереднє ув'язнення» та ст. 177 КПК України зазначено, що запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
У відповідності до Інформаційного Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України» вказано, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу, згідно ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків , які дають достатню підставу вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини/надалі ЄСПЛ/ «Клішин проти України» (№ 30671/04 від 23.02.2012 року) підстави для тримання під вартою мають бути підтверджені фактами.
В п. 85 Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» (№ 40107/02 від 10. 02. 2011 р) вказано, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» (№ 72967/01 від 01.03.2007 року) зазначено, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних підстав) для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
В Рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти Росії» (№ 15217/07 від 12.03.2007 року) вказано, що національні органи влади зобов'язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.
В п. 51 Рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» (від 26.06.1991 року) зазначено, що попереднє ув'язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Попков проти Росії» підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав, які виправдовують його утримання під вартою, а влада зобов'язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою.
Враховуючи вищевказане, слідчий суддя, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винним у кримінальному злочині, у вчиненні якого він обвинувачується, той факт, що підозрюваний має постійне місце проживання, характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, перешкоджати встановленню фактичних обставин справи підозрюваний не має наміру.
Виходячи з наведеного та враховуючи міцність соціальних зв'язків та вищевказані дані про особу обвинуваченого, суд вважає можливим обрати запобіжний захід відносно підозрюваного - цілодобовий домашній арештв межах строку досудового розслідування до 06 січня 2025 року, який полягає в забороні підозрюваному залишати місце свого постійного проживання.
Будь яких доказів, передбачених ч. 1 п. 3 ч. 194 КПК України, які могли вказувати на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні і на які вказує слідчий, прокурор, суду не надано.
Суд також приходить до висновку, що клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 прозастосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання - задоволенню не підлягає, оскільки вказаний захід не є ефективним та не відповідає характеру, тяжкості інкримінованого злочину, та є недостатнім для забезпечення процесуальної поведінки.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати строку досудового розслідування.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України № 64/2022 22.02.2022 року введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 року строком на 30 діб. Станом на теперішній час строк дії воєнного стану в Україні продовжено. Встановлюючи умови домашнього арешту, слідчий суддя враховує також, необхідність дотримання стандартів, визначених Кодексом цивільного захисту України, зокрема, щодо створення необхідних умов для уникнення загрози для життя і здоров'я громадян під час воєнного стану, у тому числі, під час відповідного оповіщення (сигналу повітряної тривоги).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221230001165 від 01 жовтня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 - запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування - до 06 січня 2025 року включно, який полягає в забороні підозрюваному залишати місце свого постійного проживання за адресою:АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду за виключенням випадків необхідності перебування в найближчому до місця проживання укритті під час оголошеної владою України повітряної тривогита отримання невідкладної медичної допомоги.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту такі обов'язки:
?не залишати місце постійного проживання цілодобово: АДРЕСА_1 , окрім як під час оголошення сигналу тривоги для прослідування до найближчого укриття та отримання невідкладної медичної допомоги;
?прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
?повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні №12024221230001165, окрім як з дозволу та в порядку визначеному слідчим, прокурором або судом;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 06 січня 2025 року включно.
У задоволенні клопотання в іншій частині - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 прозастосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвалу в частині застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 направити для виконання начальнику ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області.
Відповідальна посадова особа ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області повинна негайно поставити на облік ОСОБА_5 .
Контроль за виконанням ухвали в частині поставки на облік ОСОБА_5 покласти на слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 та прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 .
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Повний текст ухвали складено та оголошений учасникам судового провадження в залі судового засідання № 3 Дергачівського районного суду Харківської області 12 листопада 2024 року о 08 годині 30 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1