Справа № 357/4352/24
Провадження № 2/357/2576/24
іменем України
14 листопада 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Вальчук М.В., Махненко Б. В.,
представника позивача - Кучерук К.А. ,
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
В березні 2024 року позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступні обставини.
ОСОБА_3 (далі - Відповідач) звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі- Позивач, Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписалаанкету-опитувальник клієнта фізичної особи №б/н від 01.12.2021 року та отрималаплатіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії -12/25, тип - Картка "Універсальна".
12.04.2023 Відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту (копія додається до позовної заяви).
12.04.2023 Відповідач підписав Заяву про приєднання до умов та правил наданнябанківських послуг та отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер -НОМЕР_12, строк дії - 01/27, тип - Карта "Універсальна" GOLD, що підтверджується випискою по рахунку (додається до позовної заяви). Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис Клієнта із позначкою дати та часу. Використання OTP пароля в якості простого електронного підпису погоджено із Відповідачем у Анкеті-опитувальнику від 01.12.2021 р., яка підписана Відповідачем власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України".
13.04.2023 Відповідач підписав Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (надалі - Договір, копія додається до позовної заяви) та погодив наступні умови:1. Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000 грн. (п.9.2. Договору);2. Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; 3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.9.2. Договору);4. Процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п.9.3 Договору);5. Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.9.4.Договору);6. Розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.9.4. Договору);7. Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.9.5. та п.2.1.1.2.12. Договору).
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від13.12.2019 № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України".
На підставі укладеного Договору Відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 07/27, тип - Картка "Універсальна", що підтверджується випискою по рахунку (додається до позовної заяви).
Відповідач користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції, таким чином, згідно до Положення про порядок емісії та еквайрінгу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 р., Відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатитивідсотки, а саме згідно п. 1.4. шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Позивач виконав умови договору та надав Відповідачу кредитну картку(-ки), кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту, що підтверджується випискою по рахунку(копії додається до позовної заяви).
Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно Позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором (додається до позовної заяви) та підтверджується випискою за рахунком.
В процесі підготовки позовної заяви, було встановлено, що Відповідач перестала вносити кошти посилаючись на "спірні", на її думку, операції, які були проведені по її кредитній картці номер - НОМЕР_1 за 12.04.2023. Згідно виписки по рахунку (додана до позовної заяви) 12.04.2023 року було здійснено декілька фінансових операцій - Переказ на свою карту НОМЕР_8 через додаток Приват24.
Перевіркою інформації було встановлено, що 26.04.2023 ОСОБА_3 звернулась у підтримку банку з заявою про "спірні" операції по її рахунку. Банком було зафіксоване дане звернення та направлено на перевірку до служби безпеки банку.
12.04.2023 зафіксовано вхід в систему дистанційного обслуговування клієнтів InternetBanking Приват24 (далі - Приват24 ) клієнтки ОСОБА_3 Приват24 - система дистанційного обслуговування клієнтів, офіційнийканал зв'язку (обміну інформацією) між Банком та Клієнтом.Для входу до система Приват24 клієнт повинен ввести логін та пароль. Логін - це номер мобільного телефону клієнта. Пароль - унікальна послідовність із символів і цифр, яка відома лише клієнту. Вхід до аккаунту Приват24 клієнтки ОСОБА_3 зроблений нею особистоабо особою, що володіла інформацією про логін та пароль до аккаунту Приват 24, оскільки дані було вказано вірно. Зміни логіну або паролю підчас входу не виявлено.
Звертають увагу, що Банк надсилав повідомлення на фінансовий номер ОСОБА_3 та отримав підтвердження входу до аккаунту. Щодо операцій від 12.04.2023 року встановлено, що за допомогою особистого кабінету Приват24 ОСОБА_3 здійснила декілька фінансових операцій - Переказ коштів на свою карту НОМЕР_8 через додаток Приват24, що вбачається з виписки порахунку (додана до позовної заяви). Зазначають, що вказані фінансові операції можна зробити лише за наявності фінансового телефону та володіння інформацією про пароль до Приват24, який відомий лише клієнту.
Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що переказ коштів на свою картку відбувався особисто ОСОБА_3 , або особою, яка мала всі необхідні дані для доступу в Приват24, внаслідок самостійного розголошення інформації Відповідачем. Зауважують, що клієнт зобов'язаний не передавати третім особам логін, пароль та інші дані для входу доПриват24.
Вина Банку в переказі коштів з карткового рахунку ОСОБА_3 - відсутня.
Згідно з пунктом 14.12. статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 1 розділу VI Положення №705 користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Таким чином, у порушення умов Договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 28.02.2024 має заборгованість - 40 356.50 грн, яка складається з наступного:31 830.00 грн - заборгованість за тілом кредита, 8 526.50 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Просили суд стягнути з Відповідача - ОСОБА_3 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) накористь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від12.04.2023 у розмірі 40 356.50 грн, що складається із: 31 830.00 грн - заборгованість за тілом кредита, 8 526.50 грн - заборгованість за простроченими відсотками та судовий збір у розмірі 2 422.40 гривень ( а. с. 1-9 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2024, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 96 ) та матеріали передані для розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Згідно ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
22 березня 2024 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ( а. с. 99-100 ).
Згідно відповіді № 504447 від 22.03.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді щодо визначення підсудності, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 28.12.2018 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.
Ухвалою судді від 25 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 16.05.2024 ( а. с. 101-102 ).
10 квітня 2024 року за вх. № 20240 судом отримано відзивна позовну заяву, який мотивований наступним.
Звертала увагу суду, що надана до суду так звана «Виписка за договором № б/н за період 01.04.2023-28.02.2024» не є випискою по рахунку в розумінні п. 61 Положення, а є наглядним відображенням надходжень та витрат грошових коштів за допомогою банківських карток.
Зазначала, що 12.04.2023 невідома особа своїми шахрайськими діями, використовуючи електронно - обчислювальну техніку, заволоділа доступом до додатку «Приват24» та, безперешкодно зі сторони СБ Банку, заволоділа кредитними грошовими коштами, які були на рахунку (карта НОМЕР_1), шляхом створення у додатку «Приват 24» іншого фінансового номера - НОМЕР_3 , іншої картки - номер НОМЕР_4 , та перерахувала кредитні грошові кошти на створену картку, які в подальшому зняла в банкоматі Торговельного комплексу у м. Києві.
Хронологія подій була наступною.
11.04.2023 над вечір, з метою перевірки залишку на картці, вона здійснила вхід в додаток «Приват 24» зі свого смартфону. Для підтвердження входу в додаток «Приват 24» надійшов дзвінок з Банку «НОМЕР_13» з пропозицією натиснути «1», таким чином був здійснений вхід, вона перевірила залишок коштів і вийшла з додатка.
12.04.2023 у другій половині дня, при розрахунку в продуктовому магазині, вона не змогла скористатись картою, платіж не зараховувався. Прийшовши додому, вона невідкладно здійснила телефонний дзвінок в Банк на гарячу лінію - номер «3700» та повідомила про проблему з картою. В свою чергу, оператором було повідомлено, що її фінансовий номер не є таким, що прив'язаний до будь-якої картки і взагалі, що вона не є клієнтом Банку. В додаток «Приват 24» здійснити вхід виявилось неможливим.
13.04.2023 вона звернулась у відділення Банку в м. Біла Церква з виниклою проблемою, де в ході спілкування працівниця Банку їй повідомили, що 12.04.2023 року у додатку «Приват 24» було створено нову карту номер НОМЕР_4 та змінено її фінансовий номер - НОМЕР_5 на новий, невідомий їй номер - НОМЕР_3 , перераховано кредитні кошти з її карти номер НОМЕР_1 на створену невідомою особою - номер НОМЕР_4 . На підтвердження цього їй видали виписки по карткам (копії додаються до відзиву). На прохання про блокування чи закриття створеної невідомою особою картки номер НОМЕР_4 та припинення відносин з Банком, працівниця Банку відповіла відмовою, оскільки тепер за нею рахується заборгованість, і тільки після її погашення можливе закриття карти. Тож, вона була змушена підписати (на планшеті Банку) Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і їй відкрили дві нові картки - НОМЕР_2 зі строком дії 07/27 та НОМЕР_6 зі строком дії 03/27 (фото карток додаються). На даний час вона не користується вказаними картками та взагалі послугами Банку.
Невідкладно, цього ж дня - 13.04.2023, вона звернулась до Білоцерківського районного управління поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення, де було зареєстровано кримінальне провадження № 12023111030001776. На даний час проводиться досудове розслідування, правовакваліфікація кримінального правопорушення - ст. 190 ч. 3 КК України. Також, в онлайн режимі, на офіційному сайті Кіберполіції було залишено звернення з даного випадку.
14.04.2023 вона письмово звернулась до Банку із заявою та повідомила про викрадення шахраями кредитних коштів з карти, також, повідомила, що не оформляла карту номер - НОМЕР_4 , не має жодного відношення до номера телефону - НОМЕР_3 , нікому не передавала своїх даних, грошових коштів не знімала. Просила в найкоротші строки провести службове розслідування з приводу вчинення шахрайських дій, повернути викрадені кошти (копія заяви з повідомленням про вручення додається до відзиву).
Листом від 11.05.2023 № 20.1.0.0.0/7-230503/47960 Банк повідомив її, що не може повернути грошові кошти. У випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів було рекомендовано звернутись до правоохоронних органів. Також, в даному листі відображено комунікацію між Банком та нею, встановлення нового фінансового номера, відкриття нової картки, послідовність дій оплат та зняття грошових коштів (копія листа додається до відзиву).
Таким чином, 12.04.2023 відбувся несанкціонований та протиправний доступ невідомою особою (шахраєм) до її додатку «Приват 24», відкриття нової картки, заміна її фінансового номеру. Цього дня, нею не підписувались Заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та Паспорт кредиту, як це стверджує Банк у позові, оскільки навіть фізично зайти в додаток «Приват 24» вона змоги не мала (її фінансовий номер був замінений а карта не активна).
На підставі викладеного, зважаючи на надані нею до суду докази, вважає, що заборгованість ОСОБА_3 перед Банком відсутня, оскільки кредитними коштами заволоділа невстановлена особа шляхом шахрайських дій, здійснивши безперешкодні зі сторони Банку перерахунок та фізичне зняття коштів.
Посилання АТ КБ «ПриватБанк» в позові на ту обставину, що Відповідач сам здійснив переказ кредитних коштів або його здійснила особа, якій було розголошено інформацію для доступу до додатку «Приват 24», не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Крім цього, всі її термінові та послідовні дії - звернення до Банку та правоохоронних органів, вказують на відсутність її волі на вчинення перерахування кредитних коштів та їх зняття. Просила врахувати наведені висновки Верховного Суду при прийнятті рішення по суті справи ( а. с. 106-113 ).
Ухвалою суду від 16 травня 2024 року витребувано у приватного акціонерного товариства «Київстар» роздруківки вхідних СМС - повідомлень на номер НОМЕР_14, що належить ОСОБА_3 , за 12 квітня 2023 року з 05:00 год до 23:59 год ( а. с. 128-130 ).
14.06.2024 судом отримано з приватного акціонерного товариства «Київстар» на виконання ухвали суду інформацію ( а. с. 142-143 ).
28.08.2024 судом отримано відповідь на відзив від АТ КБ «ПриватБанк» ( а. с. 154-157 ), а 02.09.2024 додаткові пояснення ( а. с. 162-165 ).
09.09.2024 судом отримано заперечення щодо відповіді на відзив та доданих до додаткових пояснень письмових доказів ( а. с. 202-203 ).
Розгляд справи неодноразово призначався до розгляду, але відкладався з різних об'єктивних причин, останнього разу на 14.11.2024.
В судовому засіданні 14.11.2024 представник позивача Кучерук К.А. , яка діє на підставі довіреності підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просили вимоги банку задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні 14.11.2024 заперечував проти позовних вимог, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, просив відмовити АТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 .
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.
Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що ОСОБА_3 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-опитувальник клієнта фізичної особи № б/н від 01.12.2021 та отримала платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 12/25, тип - Картка "Універсальна".
12.04.2023 відповідач ознайомилася з умовами кредитування та підписала Паспорт кредиту.
12.04.2023 відповідач підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ( а. с. 28-51) та отримала платіжний інструмент - кредитну картку номер -НОМЕР_12, строк дії - 01/27, тип - Карта "Універсальна" GOLD.
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис Клієнта із позначкою дати та часу.
Використання OTP пароля в якості простого електронного підпису погоджено із відповідачем у Анкеті-опитувальнику від 01.12.2021, яка підписана відповідачем власноруч на планшеті ( а. с. 23-24 ), що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України".
13.04.2023 відповідач підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила наступні умови:1. Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000 грн. (п.9.2. Договору);2. Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»;3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.9.2. Договору);4. Процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п.9.3 Договору);5. Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімальногообов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитнукартку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного замісяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.9.4.Договору);6. Розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але неменше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення(п.9.4. Договору); Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін упроцентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.9.5. та п.2.1.1.2.12. Договору) (а. с. 52-75 ).
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачемпідписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від13.12.2019 № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифровоговласноручного підпису в банківській системі України".
На підставі укладеного Договору відповідач отримала платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 07/27, тип - Картка"Універсальна".
З Довідки, наданої з боку позивача від 06.09.2024 вбачається, що відповідачу було надано наступні кредитні карки: НОМЕР_15 від 17.08.2017 строк дії до 08/21 - карта «Універсальна»; НОМЕР_16 від 12.03.2019 строк дії до 11/22 - карта «Універсальна»; НОМЕР_17 від 01.12.2021 строк дії до 12/25 - карта «Універсальна»; НОМЕР_12 від 12.04.2023 строк дії до 01/27 - карта «Універсальна» Gold; НОМЕР_2 від 13.04.2023 строк дії до 07/27 - карта «Універсальна» ( а. с. 215 ).
Позивач зазначав, що відповідач користувалася кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняла операції, таким чином, згідно до Положення про порядок емісії та еквайрінгу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022, відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту дляздійснення операцій за рахунком. Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом або виконуючи зобов'язання частково, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Згідно п. 2.1.1.3.5. Договору Сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем зобов'язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексуУкраїни терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов'язаний повернути Банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати іншізобов'язання за Договором в повному обсязі. Тобто Сторони згідно до ст. 212 ЦКУ передбачили відкладальну обставину внаслідок виникнення якої, терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань відповідача з погашення кредиту.
Враховуючи, що строк повернення кредиту закінчився на 180-й день прострочення,то відповідно до п.9.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань відповідача з погашення кредиту сторони погодилинарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності доч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін упроцентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: - 60,0% - для картки"Універсальна".
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, позивач зазначає, що відповідач станом на 28.02.2024 року має заборгованість - 40 356.50 грн, яка складається з наступного: 31830.00 грн - заборгованість за тілом кредита, 8 526.50 грн - заборгованість за простроченими відсотками, при цьому, долучаючи до позовної заяви розрахунок заборгованості та виписку по рахунку ( а. с.20-21, 26-27 ).
Слід зазначити, що Умови та Правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника (відповідача), та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Саме така позиція висловлена в правових висновках, у ряді постанов Верховного Суду України, зокрема: від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15; від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16; від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16.
Аналогічна позиція викладена у вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, де Велика Палата, зазначила, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які наявні в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як складову частину спірного кредитного договору, укладеного між сторонами 06 лютого 2014 року, шляхом підписання заяви-анкети, в частині права банку здійснювати нарахування процентів та у постанові Верховного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Так, позивачем зазначалося, що відповідач перестала вносити кошти, посилаючись на заволодіння коштами з картки третіми особами (шахрайським шляхом), операції, які були проведені по карті НОМЕР_1 за 12.04.2023.
Встановлено, що 13.04.2023 відповідач звернулась у відділення Банку в м. Біла Церква з виниклою проблемою, де в ході спілкування з працівником Банку,стало відомо, що 12.04.2023 у додатку «Приват 24» було створено нову карту номер НОМЕР_4 та змінено її фінансовий номер - НОМЕР_5 на новий, невідомий номер - НОМЕР_3 , перераховано кредитні кошти з її карти номер НОМЕР_1 на новостворену - номер НОМЕР_4 .
13.04.2023 відповідач звернулась до Білоцерківського районного управління поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення, де було зареєстровано кримінальне провадження № 12023111030001776, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ст. 190 ч. 3 КК України ( а. с. 116 ).
14.04.2023 року відповідач письмово звернулась до Банку із заявою та повідомила про викрадення шахраями кредитних коштів з карти, також, повідомила, що не оформляла карту номер - НОМЕР_4 , не має жодного відношення до номера телефону - НОМЕР_3 , нікому не передавала своїх даних, грошових коштів не знімала. Просила в найкоротші строки провести службове розслідування з приводу вчинення шахрайських дій, повернути викрадені кошти (а. с. 117 ).
Листом від 11.05.2023 № 20.1.0.0.0/7-230503/47960 Банк повідомив відповідача, що не може повернути грошові кошти. У випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів було рекомендовано звернутись до правоохоронних органів. Також, в даному листі відображено комунікацію між Банком та нею, встановлення нового фінансового номера, відкриття нової картки, послідовність дій оплат та зняття грошових коштів ( а. с. 119 ).
Відповідач стверджує, що 12.04.2023 відбувся несанкціонований та протиправний доступ невідомою особою (шахраєм) до її додатку «Приват 24», відкриття нової картки, заміна мого фінансового номеру.
До того ж, відповідач зазначала, що 12.04.2023 нею не підписувались Заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та Паспорт кредиту, як це стверджує Банк у позові, оскільки навіть фізично зайти в додаток «Приват 24» вона змоги не мала (її фінансовий номер був замінений, а карта не активна).
Так, в ході перевірки, службою безпеки банку було встановлено, що 12.04.2023 зафіксовано вхід в систему дистанційного обслуговування клієнтів InternetBanking Приват24 клієнтки ОСОБА_3 Приват24 - система дистанційного обслуговування клієнтів, офіційний канал зв'язку (обміну інформацією) між Банком та Клієнтом.Для входу до система Приват24 клієнт повинен ввести логін та пароль.Логін - це номер мобільного телефону клієнта.Пароль - унікальна послідовність із символів і цифр, яка відома лише клієнту. Вхід до аккаунту Приват24 клієнтки ОСОБА_3 зроблений нею особисто або особою, що володіла інформацією про логін та пароль до аккаунту Приват 24, оскільки дані було вказано вірно. Зміни логіну або паролю під час входу не виявлено. Відповідно до існуючих Умов і правил надання банківських послуг, Клієнт несе повну відповідальність за всі платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу та/або за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, якщо його дії чи бездіяльність призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням Платіжного інструменту, про що свідчить доданий з боку позивача висновок за результатами перевірки фінансових операцій клієнта ОСОБА_3 ( а. с. 169-170 ).
В судовому засіданні представником позивача зазначалося, що Банк надсилав повідомлення на фінансовий номер ОСОБА_4 та отримав підтвердження входу до аккаунту. 12.04.2023 за допомогою особистого кабінету Приват24 ОСОБА_3 здійснила декілька фінансових операцій - Переказ коштів на свою карту НОМЕР_8 через додаток Приват24, що вбачається з виписки по рахунку, яка додана до позовної заяви. Зазначала, що вказані фінансові операції можна зробити лише за наявності фінансового телефону та володіння інформацією про пароль до Приват24, який відомий лише клієнту. Тому, робить висновок, що переказ коштів на свою картку відбувався особисто ОСОБА_3 , або особою, яка мала всі необхідні дані для доступу в Приват24, внаслідок самостійного розголошення інформації відповідачем, клієнт зобов'язаний не передавати третім особам логін, пароль та інші дані для входу до Приват24.
Однак, суд не може погодитися з доводами представника позивача, яка вказувала, що 12.04.2023 при укладанні договору та дистанційного обслуговування, для підтвердження фінансових операцій на номер телефону відповідача, Банк направив СМС-повідомлення та телефонував, лише після підтвердження з боку ОСОБА_3 було здійснено фінансову операцію - переказ коштів на її карту НОМЕР_8 через додаток Приват24, що вбачається з виписки по рахунку, оскільки на виконання ухвали суду від 16.05.2024, про надання роздруківки вхідних СМС-повідомлень на номер НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_3 , за 12 квітня 2023 року повідомлень, ПрАТ «Київстар» від 11.06.2024 повідомив, що за період часу з 05 години 00 хвилин по 23 годину 59 хвилин 12.04.2024 по номеру телефону НОМЕР_7 комунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар» зафіксовано отримання одного вхідного СМС-повідомлення від абонента з унціальним ідентифікатором «SelfCredit» об 14 годині 38 хвилин. Будь-яких інших вхідних СМС-повідомлень в період часу з 05 години 00 хвилин по 23 годину 59 хвилин 12.04.2023 на номер телефону НОМЕР_7 комунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар» не зафіксовано ( а. с. 142-143 ).
Зазначене вище спростовує доводи позивача (представника), що лише після підтвердження з боку ОСОБА_3 , було здійснено фінансову операцію - переказ коштів на її карту НОМЕР_8 через додаток Приват24.
До того ж, з боку позивача не надано належних та допустимих доказів тому, що карта «НОМЕР_8», на яку відповідач згідно посилань позивача здійснила переказ коштів через додаток Приват24, належить саме відповідачу ОСОБА_3 .
Водночас позивачем не доведено, а судом відповідно під час розгляду справи не було встановлено, що користувач ( відповідач ) своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій від його імені.
Позивач не довів того, що відповідач ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом АТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.
Окрім того, суд враховує факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій.
Отже, виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, відповідач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.
Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення.
У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71 цс15 зазначено:«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов'язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61- 1396св18 ) зазначено:«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені, В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА З втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.
Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення, з вимогою про скасування цієї транзакції.
Оцінюючи доводи касаційної скарги. Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належить перевалено позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися перевалено на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61- 3239св18)зазначено:«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року N 6-1бцс15».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61- 16504св18)зазначено:«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі N 6-71 цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі Ns 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61- 17629св18)зазначено:«сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі N 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того. ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1, як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати -платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн.
Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не урахували порушення відповідачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони гуртуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61- 19350св19)зазначено:«суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.
Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР 1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв'язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-185бсв17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР 1 , у зв'язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню. Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім 'я ОCOБA_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року в справі № 176/1445/22 (провадження № 61- 8249св23)зазначено:«апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН- коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними;суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування;суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів».
Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 11.09.2024 № 753/12781/23 (61-10605св24).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Водночас суд зауважує, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду згідно із постановою від 30.01.2019 у справі 757/10947/17, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Тому, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
Оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, враховуючи положення вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 16, 526, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 187, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд, -
В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» ( адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ - 14360570, рахунок № НОМЕР_10 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО - 305299 );
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_11 ).
Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2024 року.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О. І. Орєхов