Справа № 357/1892/23
1-в/357/840/24
19.11.2024 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участі прокурора - ОСОБА_3 ,
представника Білоцерківського РВ № 1 філії ДУ «Центр пробації в м. Києві та Київській області - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області подання заступника начальника Білоцерківського РВ № 1 філії ДУ «Центр пробації в м. Києві та Київській області про приведення судового рішення у відповідність у зв'язку із набранням чинності Закону України від 18.07.2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» щодо ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України, з середньою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 . засудженої: 18.05.2023 вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, па підставі ст. 75 КК України звільненої від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік. (Вирок набрав законної сили 19.06.2023),-
25.10.2024 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло подання заступника начальника Білоцерківського РВ № 1 філії ДУ «Центр пробації» в м. Києві та Київській області про приведення судового рішення у відповідність у зв'язку із набранням чинності Закону України від 18.07.2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» щодо ОСОБА_5 , засудженої за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.05.2023 року за вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, па підставі ст. 75 КК України звільненої від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік.
Засуджена ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлялась.
Суд, заслухавши доводи представника Білоцерківського міськрайонного відділу з питань пробації, яка підтримала подання та просила його задовольнити, думку прокурора, який не заперечував проти задоволення подання, дослідивши матеріали особової справи, вважає подання таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Встановлено, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.05.2024 затвердженого угоду про визнання винуватості та ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч.1 ст.70 КК України та призначено покарання у виді за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання..
На облік Білоцерківського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області ОСОБА_5 поставлена 29.06.2023..
Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Як передбачено п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. ч. 2 і 3 ст. 74 КК України.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024.
Відповідно до вказаного Закону діяння, пов'язані з викраденням чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з моменту набрання чинності Законом вважаються дрібним викраденням чужого майна, відповідальність за що передбачена ст. 51 КУпАП, тобто перестали бути кримінально караними.
Положення ст. 4 КК України передбачають, що злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення.
Зазначений підхід закріплено у ч. 1 ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.
Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
За ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
На переконання суду, внесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями, які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.
Зважаючи на викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.
Неоподатковуваний мінімум, в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового Кодексу, для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Згідно вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.05.2024 засуджена завдала матеріальної шкоди ТОВ «АТБ-Маркет» по кожному епізоду, що є меншою, за два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння крадіжки.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа № 278/1566/21, провадження № 51-2555кмо24).
Таким чином, на день розгляду подання діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_5 з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України і ст. 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі, не може вважатись кримінальним правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Враховуючи, що у вчиненому засудженою діянні вартість викраденого майна була меншою двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день вчинення крадіжки, тобто вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караним на цей час, суд дійшов висновку про необхідність звільнити засуджену ОСОБА_5 від призначеного покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Тому подання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4-6, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. 537, 539 КПК України, суд,-
Подання заступника начальника Білоцерквського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області - задовольнити.
Звільнити засуджену ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України від покарання, призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.05.2023 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку із усуненням караності вчиненого ним діяння, відповідно до положень Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду Київської області протягом семи днів з дня отримання її копії.
Суддя:ОСОБА_6