Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 листопада 2024 року Справа №200/2518/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/2518/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про зобов'язання вчинити дії щодо поновлення нарахування та виплати пенсії, виплати виниклої заборгованості,
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року: адміністративний ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання вчинити дії щодо поновлення нарахування та виплати пенсії, виплати виниклої заборгованості - задоволено повністю: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2024 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити нарахування та провести виплату заборгованості по пенсії ОСОБА_1 яка виникла з 01 квітня 2024 року.
Вказане судове рішення набрало законної сили 29 серпня 2024 року.
02 вересня 2024 року по справі були видані виконавчі листи.
04 листопада 2024 року представник позивача подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконання судового рішення. Просив: встановити судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі № 200/2518/24 та зобов'язати відповідача у місячний строк подати звіт про виконання цього судового рішення до Донецького окружного адміністративного суду
Позивач у своїй заяві зазначає, що згідно до листа Управління від 08.10.2024 року № 0500-0202-8/9827 вбачається, що на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеній особі з 01.04.2024 року поновлено виплату пенсії за віком та нараховано заборгованість за період з 01.04.2024 року по 30.09.2024 року. Суми пенсії на виконання рішення суду за період з 01.04.2024 року по 30.09.2024 року у розмірі 96312,60 грн обліковані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, включені до переліку отримувачів станом на 01.01.2025 року та будуть виплачуватися відповідно до Порядку № 1165 після затвердження відповідних бюджетних призначень на 2025 рік.
Крім того зазначено, що Постановою № 637 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 837 від 08.08.2023 року) передбачено, зокрема, що для осіб, які були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 року та які одержують пенсію через поточний рахунок в установах акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк»), виплата пенсії після 31.03.2024 року продовжується у разі проходження ними фізичної ідентифікації.
Продовження виплати пенсій (починаючи з місяця припинення) здійснюється у найближчий виплатний період після проходження фізичної ідентифікації в один із визначених способів.
Представник позивача зазначає, що на даний час рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року по справі № 200/2518/24 не виконано належним чином, оскільки відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, всупереч судового рішення, не виплатив заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.04.2024 року по 30.09.2024 року у розмірі 96312,60 грн.
Отже, представник позивача зазначає. що рішення суду не виконано, а права позивача продовжують порушуватись.
Оскільки в добровільному порядку Пенсійним фондом не виплачена заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.04.2024 року по 30.09.2024 року, позивач вимушений звернутись до суду із даною заявою.
Представники сторін до судового засідання не з'явились.
Перевіривши матеріали заяви й вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що статтею 382 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу.
Разом з тим, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 0640/3719/18.
Суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи.
Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов'язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність, підтверджених належними і допустимими доказами, підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишається невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
При цьому, суд встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правовим наслідком такого судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття судового рішення у справі.
Отже, у разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття рішення у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем не зазначено, щодо використання усіх видів примусу Пенсійного фонду щодо виконання судового рішення.
Правові норми ст. 382 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами для їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних
із невиконанням судового рішення в цій справі.
У даному випадку при ухваленні рішення судом судовий контроль не встановлювався.
Враховуючи викладене, суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати судовий контроль за заявою позивача вже після ухвалення рішення у справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/18826/14.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
У свою чергу, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок невиконання рішення в добровільному порядку. Крім того, доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для його виконання, матеріали справи також не містять.
Суд наголошує, що судове рішення, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню та за бажанням позивача може бути виконане шляхом подання виконавчого листа по справі на примусове виконання до органу виконавчої служби.
З огляду на зазначене суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 248, 293, 382 КАС України,
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/2518/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про зобов'язання вчинити дії щодо поновлення нарахування та виплати пенсії, виплати виниклої заборгованості - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя І.М. Тарасенко