08 листопада 2024 рокуСправа №160/26988/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
09.10.2024 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення №045650000335 від 23.09.2024 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду в Черкаській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести згідно з поданою заявою від 16.09.2024 №16871 ОСОБА_1 з 16.09.2024 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІI та пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в податкових органах.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем прийнято протиправне рішення, яке полягає у безпідставній відмові у переведенні заявника на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», у зв'язку із необґрунтованою відмовою врахувати періоди його роботи в органах податкової служби з присвоєнням спеціального звання - до періодів державної служби. Позивач зазначив, що «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. Позивач на час звернення 16.09.2024 із заявою про переведення на пенсію держслужбовця: досяг повних 66 років; має необхідний страховий стаж; має стаж державної служби 37 років 09 місяців 03 дня станом на вересень 2024 року, з них 25 років - за період з 02.07.1990 по 01.05.2016. Отже, позивач надав відповідачу належні документи на підтвердження обставин, що станом на 01.05.2016 позивач мав стаж державної служби понад 20 років, у тому числі 25 років станом на 01.05.2016 та працював на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. На думку позивача, такі обставини підтверджують його право на перехід на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
28.10.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, вказує, що позивач 16.09.2024 звернувся із заявою про перехід на інший вид пенсії. За принципом екстериторіальності виконавцем визначено ГУ ПФУ в Черкаській області та за результатами розгляду заяви позивача 23.09.2024 прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії. Відповідно до пунктів 10-12 розділу ХІ Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії. З аналізу викладеного вбачається, що обов'язковою умовою призначення пенсії за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ є наявність у особи достатнього стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених законодавством. Класифікація посад державної служби унормовано статтею 25 Закону №3723-ХІІ. Цією нормою визначено сім категорій державних службовців. Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №703. Відповідно до статті 343.1 ПК України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, відповідно - ці посади не належать до посад віднесених до категорії посад державної служби визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ чи Постановою №703. Відповідно до записів у трудовій книжці позивач із 02.07.1990 до 21.08.2024 працював в органах податкової служби з присвоєнням спеціального звання. Зважаючи на те, що спеціальні звання посадових осіб контролюючих органів не належать до посад державної служби та не враховуються до стажу державної служби, Головним управлінням прийнято рішення про відмову позивачу у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача перерахувати позивачу пенсію за віком є безпідставними та необґрунтованими, оскільки перерахунку пенсії передує ряд процесуальних дій: звернення пенсіонера в орган Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії та відповідними документами, що передбачені Порядком №22-1, встановлення та перевірка паспортних даних заявника, розгляд спеціалістами заяви та документів на відповідність законодавству, перевірка достовірності та обґрунтованості видачі довідок, що подаються для призначення пенсії, підрахунок стажу, що впливає на право для призначення пенсії та належать до виключної компетенції територіальних органів Пенсійного фонду. Перебирання судом повноважень щодо перерахунку пенсії є формою втручання в дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За змістом приписів пункту 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з частиною 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Дніпропетровської області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
16.09.2024 позивач подав до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області заяву, прийняту і зареєстровану за №16871, у якій просив перерахувати пенсію у зв'язку із переходом на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку зі звільненням, яку розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Черкаській області.
Рішенням №045650000335 від 23.09.2024 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , прийнятим Відділом перерахунків пенсій №1 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області, позивачу відмовлено у задоволенні заяви та повідомлено:
- 16.09.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , звернувся із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- до заяви надано довідку від 16.09.2024 №65025/6/04-36-10-02-13 про складові заробітної плати державного службовця станом на вересень 2024 року на посаді начальника Придніпровської державної податкової інспекції та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби від 16.09.2024 №65026/6/04-36-10-02-13, видані ГУ ДПС у Дніпропетровській області;
- з 1 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі Закон №889-VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.11.1993 (даті - Закон №3723-XII);
- порядок призначення таких пенсій затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Порядок №622);
- згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №889-VIII втратив чинність Закон №3723, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу;
- пенсії відповідно до Закону №889-VІІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців призначаються особам, які: досягли пенсійного віку чоловіки 62 роки, жінки - віку, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058); мають страховий стаж: чоловіки - 35 років, жінки - 30 років; не призначали пенсію відповідно до Закону №3723-XII; на день набрання чинності Законом №889-VІІІ займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України або на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 1 травня 2016 року;
- за матеріалами пенсійної справи встановлено, що ОСОБА_1 з 29.12.2017 призначено пенсію за віком, відповідно до Закону №1058;
- відповідно до записів в трудовій книжці заявник працював із 02.07.1990 до 21.08.2024 в органах податкової служби з присвоєнням спеціального звання - радник податкової служби 3, 2 та 1 рангу, спеціального звання - радник податкової та митної служби;
- зважаючи на те, що посадовим особам контролюючих органів згідно зі статтею 343.1. Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХП, робота на цих посадах не враховується для обчислення стажу державної служби;
- з огляду на зазначене, відділ перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняв рішення відмовити ОСОБА_1 у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» за поданою заявою від 16.09.2024.
Позивач додав до поданої ГУ ПФУ у Дніпропетровській області заяви від 16.09.2024 року №16871: довідки №65025/6/04-36-10-02-13, №65026/6/04-36-10-02-13 від 16.09.2024 та трудову книжку НОМЕР_2 із вкладишем.
16.09.2024 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області відповідно до «Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622, видані ОСОБА_1 довідки:
- №65025/6/04-36-10-02-13 (додаток 4 до Порядку №622): довідка про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років): про те, що він працював в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області на посаді начальника Придніпровської державної податкової інспекції, заробітна плата станом на вересень 2024 становить: посадовий оклад 21440 грн, надбавка за ранг (державний службовець 3 рангу) 800 грн; надбавка за вислугу років (50%) за стаж державної служби 37 років 09 місяців 03 дня 10720 грн, разом 32960 грн;
- №65026/6/04-36-10-02-13 (додаток 6 до Порядку №622): довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби: видана ОСОБА_1 для призначення згідно з пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ «Про державну службу» про те, що середні розміри надбавок, премій та інших виплат за серпень 2024 року, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, становили: серпень 2024 року: надбавка за інтенсивність 12006,40 грн; премія щомісячна 6432 грн; інші виплати 4311,75 грн, разом 22750,15 грн.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 та вкладишу до неї серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 з 02.07.1990 до 21.08.2024 працював на різних посадах в органах податкової служби, а саме:
- запис 21: з 02.07.1990 на посаді головного податкового ревізора інспектора;
- запис 23: з 15.09.1993 на посаді заступника керівника відділу зборів та стягнень з юридичних осіб;
- запис 25: з 18.09.1995 на посаді керівника відділу розслідувань;
- запис 26: з 25.10.1995 по 16.01.1997 на посаді заступника інспекції, керівника відділу розслідувань;
- запис 28: з 20.01.1997 на посаді заступника начальника відділу справляння акцизного збору з алкогольних та тютюнових виробів;
- запис 31: з 01.09.1997 на посаді начальника відділу справляння акцизного збору з алкогольних та тютюнових виробів;
- запис 37: з 12.02.2002 по 27.06.2003 на посаді начальника відділу адміністрування акцизного збору;
- запис 39: з 01.07.2003 на посаді керівника управління оподаткування юридичних осіб;
- запис 41: з 29.04.2005 на посаді першого заступника начальника державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська;
- запис 43: з 03.04.2007 на посаді першого заступника начальника державної податкової інспекції;
- запис 45: з 20.11.2011 на посаді заступника начальника державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська;
- запис 47: з 15.03.2012 на посаді заступника начальника державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області;
- запис 48: з 18.07.2013 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області;
- запис 50: з 19.10.2015 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області;
- запис 52: з 20.06.2018 на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області;
- запис 54: з 28.12.2018 на посаді начальника Амур-Нижньодніпровської державної податкової інспекції Лівобережного управління;
- запис 56: з 02.10.2019 на посаді начальника Амур-Нижньодніпровської державної податкової інспекції Лівобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області;
- запис 59: з 22.12.2020 на посаді начальника Амур-Нижньодніпровської державної податкової інспекції;
- запис 61: з 21.02.2023 на посаді начальника Придніпровської державної податкової інспекції:
- запис 62: 21.08.2024: припинено державну службу та звільнений з посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до пункту 7 частини першої статті 83, частини третьої статті 86 Закону України «Про державну службу», наказ від 19.08.2024 №678-о.
Крім того, трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_2 із вкладишем до неї серії АХ №276805 також підтверджується:
- запис 22: 29.10.1992: на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні» присвоєно звання інспектор податкової служби І рангу;
- запис 29: 01.02.1997: присвоєно спеціальне звання - радник податкової служби 3 рангу;
- запис 33: 09.04.1999: присвоєно спеціальне звання - радник податкової служби 2 рангу;
- запис 35: 09.04.2001: присвоєно спеціальне звання - радник податкової служби 1 рангу;
- запис 48: 18.07.2013: присвоєно 10 ранг державного службовця;
- запис 49: 31.12.2013: присвоєно спеціальне звання - радник податкової та митної служби 1 рангу;
- запис 56: 02.10.2019: присвоєно 4 ранг державного службовця;
- запис 60: 03.10.2022: присвоєно черговий 3 ранг державного службовця.
Згідно із записом 24 трудової книжки, позивач 01.03.1994 прийняв присягу державного службовця.
У довідці за формою ОК-5 містяться відомості по спеціальному стажу з 2002 по 2024 роки із кодом підстави для обліку спецстажу ЗДС037А1, який діє з 16.12.1993, а саме «Державні службовці, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку в період роботи на державній службі, за наявності загального трудового стажу - для чоловіків не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відмовляючи у задоволенні заяви про переведення на інший вид пенсії, відповідач зазначив, що заявник працював із 02.07.1990 до 21.08.2024 в органах податкової служби з присвоєнням спеціального звання, однак зважаючи на те, що посадовим особам контролюючих органів згідно зі статтею 343.1 ПК України присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХП, робота на цих посадах не враховується для обчислення стажу державної служби.
Суд виходить із того, що 01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), згідно із частиною другою «Прикінцевих та перехідних положень» якого визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
При цьому, відповідно до пункту 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Додатками 1-31 до постанови Кабінету Міністрів України «Про віднесення деяких посад працівників органів державної влади, інших державних органів, установ до відповідних категорій посад державних службовців та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» від 14.08.2013 №703, відповідно до статті 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ було віднесено деякі посади працівників органів державної влади, інших державних органів, установ до відповідних категорій посад державних службовців.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, за наявності в особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а саме щодо: віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17, від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, від 11.04.2023 у справі №620/965/20 та інших.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ:
- на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку;
- пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому, згідно із частиною третьою статті 25 Закону №3723-ХІІ - віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Крім того, відповідно до пункту 17 частини третьої статті 3 Закону №889-VIII, дія цього Закону не поширюється на: осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.
Таким чином, безпосередньо пунктом 17 частини третьої статті 3 Закону №889-VIII встановлено, що закон може містити інші умови розповсюдження норм такого закону на працівників органів, яким присвоюються спеціальні звання.
Суд дійшов висновку, що дія Закону №889-VIII поширювалась на позивача під час перебування його на посадах у податкових органах, з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону №889-VIII, окремі особливості проходження державної служби в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, їх територіальних органах визначаються Митним кодексом України та Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 342.4 статті 342 ПК України, в редакції чинній з 01.11.2011, посадові особи контролюючих органів є державними службовцями, а пунктом 343.1 статті 343 ПК України, передбачено, що посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання, як, зокрема, радник податкової та митної справи I рангу, з 2020 року це спеціальне звання має найменування радник податкової служби І рангу.
При цьому, пунктом 343.2 статті 342 ПК України, який застосовується з дати набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 17.11.2011 №4050-VI визначено, що Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Наведена норма свідчить про те, що державний службовець, якому присвоєно спеціальне звання (зокрема, радник податкової служби), одночасно відноситься до певної категорії державних службовців (через встановлені постановами Кабінету Міністрів України співвідношення спеціальних звань з рангами державних службовців, а саме у 2016 році це додаток 24 Постанови №703), та відповідно державний службовець мав відповідний ранг державного службовця згідно правила статті 25 Закону №3723-ХІІ та актів Кабінету Міністрів України.
Як встановлено судом, позивачу 18.07.2013 року присвоєно 10 ранг державного службовця, 4 ранг державного службовця - 02.10.2019, та 3 ранг державного службовця 03.10.2022, відповідно.
Крім того, абзацом другим пункту 344.1 статті 344 ПК України встановлено, що період роботи посадових осіб контролюючих органів (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
До 01.05.2016 посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначались «Порядком обчислення стажу державної служби», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» (далі - Порядок №283, в редакції, чинній до 01.05.2016). стажу державної служби» (далі - Порядок №283, в редакції, чинній до 01.05.2016).
Пунктом 1 Порядку №283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів, зокрема, державної податкової служби.
Суд також враховує, що відповідно до частини 17 статті 37 Закону №3723-ХІІ, період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, є протиправним висновок відповідача, покладений в обґрунтування оскаржуваного рішення, про те, що робота на посадах у податкових органах із присвоєнням спеціального звання не враховується для обчислення стажу державної служби, а також є помилковими доводи відповідача наведені у відзиві на позов про те, що відповідно до статті 343.1 ПК України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, відповідно ці посади не належать до посад віднесених до категорії посад державної служби визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ чи Постановою №703.
Як було зазначено вище, згідно з пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно записів трудової книжки, період роботи позивача в органах податкової служби з 02.07.1990 (на посаді головного податкового ревізора інспектора) до 01.05.2016 (дати набрання чинності Законом №889-VIII), зокрема (з 02.07.1990 по 16.01.1997 - 6 років 6 місяців 16 днів, з 20.01.1997 по 27.06.2003 - 6 років 5 місяців 8 днів, з 01.07.2003 по 01.05.2016 - 12 років 10 місяців 1 день), складає 25 років 9 місяців 24 дня.
При цьому, повний стаж державної служби позивача складає 37 років 09 місяців 03, що зазначено в довідці ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 16.09.2024 №65025/6/04-36-10-02-13, яка видана відповідно до «Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622.
Таким чином, суд зазначає, що у розглянутому спорі позивачем додержано усі обов'язкові умови для збереження права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016, а саме позивачем підтверджено дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби, зокрема, позивач:
- досяг мінімального віку 62 роки (на день подання заяви від 16.09.2024 позивач досяг повних 66 років);
- має страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (фактично позивачеві призначена пенсія за віком станом на 16.09.2024, відповідач такі обставини не заперечує та не спростовує);
- має стаж державної служби має стаж державної служби 37 років 09 місяців 03 дня станом на дату звільнення 21.08.2024 року, з них 25 років 9 місяців 24 дня - за період з 02.07.1990 до 01.05.2016.
- крім того, позивач працював станом на 01.05.2016 року на посаді державного службовця.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача про протиправність оскаржуваного рішення, та зазначає, що позивач відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ має право на одержання пенсії державних службовців, а доводи відповідача щодо правомірності підстав прийняття такого рішення з огляду на неврахування для обчислення стажу державної служби роботи на посадах із присвоєнням спеціального звання - суд вважає необґрунтованими.
Надаючи оцінку доводам сторін щодо обраного способу захисту порушеного права, суд виходить із наступного.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Позивач, звернувшись до відповідача із заявою від 16.09.2024 №16871, надав органу Пенсійного фонду усі документи, необхідні для здійснення переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII та пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Згідно правил, встановлених Порядком призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 №622, позивачем до заяви від 16.09.2024 №16871 додані видані 16.09.2024 ГУ ДПС у Дніпропетровській області довідки №65025/6/04-36-10-02-13 (додаток 4 до Порядку №622) та №65026/6/04-36-10-02-13 (додаток 6 до Порядку №622). При цьому, позивачем також надано трудову книжку серії НОМЕР_2 та вкладишу до неї серії НОМЕР_3 .
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачем разом із заявою від 16.09.2024 №16871, поданою у встановленому порядку та у відповідній формі, надано органу Пенсійного фонду усі необхідні документи для прийняття рішення про переведення позивача на пенсію державного службовця, єдиною спірною підставою стало неврахування до стажу державної служби періоду роботи із присвоєнням спеціального звання.
Заперечення відповідача щодо неправильного обрання позивачем способу захисту порушеного права суд вважає необґрунтованими, зокрема, відповідач не навів жодного вагомого аргументу проти заявлених похідних позовних вимог, обмежившись загальним описом власних повноважень та правом вчинення певних дій, однак, маючи у своєму розпорядженні пенсійну справу, доступ до необхідних державних реєстрів та заяву позивача з доданими документами, відповідач свої доводи не обґрунтував, належними та допустимими доказами їх не підтвердив.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на викладене, суд погоджується з обраним позивачем способом захисту порушеного права, який є ефективним та зазначає, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з порушенням права позивача на переведення з одного виду пенсії на інший, а матеріалами справи підтверджено, що відповідача, як територіального органу Пенсійного фонду, відсутні інші варіанти правомірної поведінки ніж ухвалення позитивного рішення за результатами розгляду заяви від 16.09.2024, відповідача належить зобов'язати перевести позивача з 16.09.2024 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Правильність обрання такого способу захисту порушеного права у підтверджена Верховним Судом у постанові від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а щодо бездіяльності органу Пенсійного фонду щодо переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ у зв'язку із наявністю у позивача, якому під час служби присвоєно спеціальне звання, стажу на посаді державного службовця та більше 20 років на момент набрання чинності Законом №889-VІІІ (01.05.2016).
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: масив АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код 21366538; місцезнаходження: просп. Хіміків, 50, м. Черкаси, 18028) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення №045650000335 від 23.09.2024 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду в Черкаській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести згідно з поданою заявою від 16.09.2024 №16871 ОСОБА_1 з 16.09.2024 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII та пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в податкових органах.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук