30 липня 2024 рокуСправа №160/3362/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №160/3362/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу,-
06.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в частині порушення процедури призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправним призов позивача ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2022 №4 в частині призначення ОСОБА_1 на військову службу до військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 означену позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання до суду:
- належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням вірного ідентифікаційного коду юридичної особи відповідача у справі - Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України;
- належним чином оформленої позовної заяви з обґрунтуванням, на які права чи обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) як третьої особи може вплинути рішення суду у даній справі.
15.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява (вх. №14006/24), в якій останнім викладено позовні вимоги у наступній редакції:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в частині порушення процедури призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправним призов позивача ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що призов позивача на військову службу за мобілізацією та призначення до військової частини НОМЕР_1 відповідно до мобілізаційного призначення є незаконними, оскільки позивач згоди на проходження військової служби не давав, на військову службу у встановленому порядку територіальним центром комплектування та соціальної підтримки не призивався, оскільки наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2022 №4 про зарахування його до списків військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 та призначення його на посаду водія військової частини НОМЕР_1 МОУ видані без відома позивача, незаконно та попри його волі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 вирішено перейти зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи №160/3362/24 за правилами загального позовного провадження.
Цією ж ухвалою відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також зобов'язано відповідача надати до суду разом із відзивом на позов документи, що підтверджують надання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Сторони в судове засідання, яке було призначено на 11.06.2024 не з'явилися.
30.07.2024 до суду надійшла заява від представника позивача про проведення підготовчого судового засідання без участі позивача та його представника, призначити справу до розгляду.
Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у судове засідання не з'явились. Про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
З урахуванням наведеного суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом з матеріалів справи встановлено, що на підставі Указу Президента України від №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був призваний за мобілізацією до Збройних Сил України для виконання обов'язків військової служби під час режиму воєнного стану у зв'язку з військовою збройною агресією РФ проти України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2022 №4 позивач був призначений до військової частини НОМЕР_1 на посаду водія військової частини НОМЕР_1 МОУ, відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом.
Позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що міститься відмітка у військовому квитку позивача та підтверджується печаткою ІНФОРМАЦІЯ_5 .
27.01.2024 позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби, в якому просив звільнити його з військової служби, скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування його до списків військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 та призначення на посаду водія військової частини НОМЕР_1 МОУ.
Як зазначив у позові позивач, рапорт відповідачем не був розглянутий.
На теперішній час позивач продовжує виконання обов'язків військової служби за призовом під час мобілізації.
Не погоджуючись з призовом на військову службу під час мобілізації та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2022 №4 в частині призначення ОСОБА_1 на військову службу до військової частини НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України та який триває і на сьогодні.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ч.1, 5, 8 ст.4 цього закону організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частиною 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3542 - XII (зі змінами та доповненнями) встановлено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Пунктами 1-4, 9 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України визначено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі мобілізація).
Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Головам обласних державних адміністрацій забезпечити створення та роботу обласних, районних та міських медичних комісій.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 6, 10 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Частина 13 ст.2 цього закону визначає, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення).
Пункт 1.1 Положення передбачає, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п.2.1 Положення для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Згідно з п.3.1 Положення медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.
Відповідно до п.3.2 кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.
Повторний медичний огляд військовозобов'язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров'я, а також військовозобов'язаних плавскладу ВМС Збройних Сил України проводиться один раз на 5 років ВЛК військових комісаріатів, а льотного складу - ЛЛК військових комісаріатів.
Перед оглядом військовозобов'язаних їм проводиться рентгенологічне (флюорографічне) обстеження органів грудної клітки, загальний аналіз крові, визначаються група крові та резус-належність (особам, у яких немає відповідної відмітки у військовому квитку), ЕКГ, дослідження сечі. Особам, яким більше 40 років, обов'язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор (п.3.4).
До початку огляду військовий комісаріат на всіх військовозобов'язаних отримує дані із психоневрологічних, протитуберкульозних, шкірно-венеричних диспансерів, наркологічних закладів (на тих, що перебувають на обліку у вказаних диспансерах, закладах, - витяг з історії хвороби), на осіб, що визнані інвалідами, - дані з органів соціального забезпечення, також медичну картку амбулаторного хворого (облікова форма МОЗ України № 025) з поліклінік та медико-санітарних частин за місцем проживання, роботи або навчання.
Зазначені документи з відомостями із вищевказаних диспансерів (закладів), а на офіцерів і прапорщиків (мічманів) запасу також особові справи військовий комісаріат до початку огляду подає для вивчення у ВЛК (п.3.5).
Відповідно до п.3.6 Положення картка обстеження та медичного огляду на солдатів, матросів, сержантів і старшин зберігається у військовому комісаріаті до чергового огляду, а на офіцерів, прапорщиків (мічманів) у їх особових справах - постійно.
Пункт 3.8 Положення передбачає, що після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов: «Придатний до військової служби»; «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»; «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Відтак, із аналізу вищенаведених норм права суд приходить до висновку про те, що призов на військову службу під час мобілізації обов'язково супроводжується проведенням медичного огляду та винесенням відповідної постанови ВЛК. Функціонування ВЛК, серед іншого, премо передбачено також і в Указі Президента України про мобілізацію.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 , мобілізований та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами.
При цьому позивач в обґрунтування позовних вимог стверджує, що рішення про призов його на військову службу прийнято і направлення для проходження служби відповідачем здійснено без проведення медичного огляду та без укладання відповідного контракту.
Доказів проходження позивачем медичного огляду відповідачем як суб'єктом владних повноважень до суду надано не було, що дає підстави для висновку про те, що такий огляд не здійснювався. Також до суду не надано доказів укладення з позивачем відповідного контракту, що, в свою чергу, порушує вищенаведені приписи чинного законодавства, а тому, суд приходить до висновку, що відповідачем процедури призову позивача під час мобілізації дотримано не було.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним призову суд зазначає, що позивачем заявлено дві позовні вимоги щодо визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в частині порушення процедури призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та визнання протиправним призов позивача ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
Таким чином позивачем заявлено дві позовні вимоги, які фактично дублюють одна іншу.
Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправним призов позивача ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації задоволенню не підлягають.
Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби від 27.01.2024.
Суд з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що з моменту набуття особою статусу військовослужбовця, під час воєнного стану звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, можливе лише за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.
Також, відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 234 Положення зазначено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги роки військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Згідно із абзацом 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Також, суд констатує, що як і рішення (наказ) про звільнення військовослужбовця так і рішення (наказ) про відмову у його звільненні виносить у даному випадку командир військової частини.
Станом на день розгляду справи доказів, що рапорт позивача було розглянуто відповідно до вимог законодавства, або позивач його відкликав, суду не надано.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі по тексту також ЄСПЛ).
Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби від 27.01.2024 року та прийняти обгрунтоване рішення.
За таких обставин, беручи до уваги надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до вимог ст.139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в частині порушення процедури призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 27.01.2024 щодо його звільнення з військової служби відповідно до вимог Закону України від 25.03.92 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти обгрунтоване рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 30.07.2024.
Суддя О.В. Царікова