Справа № 127/23911/24
Провадження 2-а/127/208/24
15 листопада 2024 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Сунько Я.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -
позов мотивований тим, що 02.07.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 прийнято постанову № 1030 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 210 ч. 3 КУпАП за порушення вимог абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу, абз. 2 п.п. 1 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (дод. 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року), а саме, у 2017 році після досягнення 27 річного віку ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за місцем проживання для взяття на облік військовозобов'язаних та отримання військово-облікового документа.
На думку позивача зазначена постанова про притягнення його до відповідальності за порушення ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу - 17 000 грн. є незаконною, не обґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню.
Позивач зауважив, що при притягненні його до адміністративної відповідальності та накладенні штрафу не було враховано, що його притягнуто до відповідальності за діяння, які на час вчинення не визнавались законом як правопорушення.
Статтею 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Однак, не було враховано, що до 19.05.2024 року норми ст. 210 ч. 3 КУпАП не існувало.
19.05.2024 року набув чинності Закон № 3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено ч. 3, а саме щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію.
З 19.05.2024 року встановлено обов'язок в 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов'язку, що включає виконання правил військового обліку, введено норму, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.
Відповідно до військово-облікового документу № 080 620 230 693 564 000 083 від 04.07.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було взято 28.06.2024 року на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Оскільки норма ст. 210 ч. 3 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024 року із вказівкою про 60-денний строк для уточнення даних, з 2017 року він не міг вчинити правопорушення, за яким його визнано винним та накладено штраф.
ОСОБА_1 просив: скасувати постанову №1030 від 02.07.2024 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі закрити.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Дмитришина Т.І. позов підтримала за викладених обставин. Просила вимоги ОСОБА_1 задоволити в повному обсязі. Суду пояснила, що при складанні протоколу позивач повідомляв, що повісток він не отримував, що в нього є відстрочка від призову. Події, за які його притягнуто до відповідальності, відбувались в 2017 році, тому станом на день складення протоколу і винесення постанови строки накладення стягнення пройшли. Зауважила, що 19.05.2024 року були внесені зміни до КУпАП, який доповнено ч. 3 ст. 210 КУпАП і яка зворотної сили не має, тому його дії в 2017 році не можуть бути кваліфіковані за даною нормою.
Представник відповідача - ОСОБА_3 позов не визнала, підтримала відзив на позов. Зауважила, що позивач перебував на військовому обліку, був визнаний придатним до військової строкової служби. Військову службу позивач не проходив, скористався правом на відстрочку. Після досягнення 27-річного віку він був зобов'язаний особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 та стати на військовий облік, отримати військово-обліковий документ, однак, в 2017 році таких дій не вчинив. Оскільки станом на 24.04.2024 року позивач не перебував на військовому обліку, щодо нього було складено протокол та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - за нормою, чинною на час складення протоколу. Наголосила, що особливий період розпочався 17.03.2014 року відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303/2014. Станом на день розгляду справи відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не ухвалювалось. Вважає, що постанова про притягнення позивача до відповідальності та накладення штрафу прийнята на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 КАС України.
Судом встановлено, що згідно копії дубліката посвідчення про приписку, ОСОБА_1 , 1990 р.н., взятий на облік 29.01.2007 року, приписаний до призовної дільниці Вінницького МВК Вінницької області. До 01.07.2012 року йому було надано відстрочку від призову.
24.06.2024 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був складений протокол № 387 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 210 ч. 3 КУпАП, оскільки він порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз 2 п.п. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно дод. 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних те резервістів», затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, а саме: в 2017 році після досягнення 27 річного віку не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за місцем проживання для взяття на військовий облік військовозобов'язаних та отримання військово-облікового документа.
Крім іншого, у протоколі зазначено, що за порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 210 КУпАП та враховуючи, що з гідно Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 303/2014 до цього часу діє особливий період, ОСОБА_1 підлягає притягненню до відповідальності за ст. 210 ч. 3 КУпАП.
Вказаний протокол був розглянутий і постановою № 1030 від 02.07.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 на ОСОБА_1 було накладене стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Згідно вимог ст. 235 КУпАП, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Частиною 3 статті 210 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період в Україні настав з 17.03.2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 N 303/2014 «Про часткову мобілізацію», продовжений Указом Президента України від 14.01.2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію» та Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан з 05.30 год. 24.02.2022 року, строк дії якого продовжено неодноразово.
Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав, тому особливий період в Україні станом на день розгляду справи не припинений.
Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно з оскаржуваною постановою, позивач порушив абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 2 підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, якими встановлено, що:
громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абз. 6 ч. 10 ст. 1 вищевказаного Закону в чинній редакції),
призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (абз. 2 підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до вищевказаного Порядку, який діяв з 05.01.2023 та на даний час з 19.05.2024 є нечинним).
При цьому, згідно постанови, яку оскаржує позивач, вчинене ним порушення вищевказаних норм полягає в тому, що в 2017 році після досягнення 27-річного віку він не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за місцем проживання для взяття на військовий облік військовозобов'язаних та отримання військово-облікового документа.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 року, внесено зміни до статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за змістом яких громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, серед іншого, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, для виконання яких позивач у встановлений строк, в червні 2024 року з'явився до відповідача.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який набрав чинності 19.05.2024, внесено зміни до статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за змістом яких статтю 210 доповнено частиною 3, якою встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, тобто порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період.
Отже, до 19.05.2024 норми ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою 02.07.2024 року за бездіяльність в 2017 році, не існувало.
Таким чином, притягнення позивача 02.07.2024 року до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за викладених в оскаржуваній постанові обставин суперечить закону, оскільки закон, за яким він притягується до адміністративної відповідальності, не має зворотної дії в часі, законодавства, яке згідно оскаржуваної постанови порушив позивач, в період часу, за який він притягується до адміністративної відповідальності, не існувало.
Крім того, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем правил військового обліку. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.
З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів виклику для взяття на облік військовозобов'язаних та вини позивача у не взятті його на військовий облік військовозобов'язаних, суд вважає, що відповідач не довів порушення позивачем вимог абз.6 ч.10 ст.1 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 2 п.п. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, що є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року.
Твердження представника відповідача, що дане правопорушення є триваючим, тому строки притягнення до відповідальності не скінчились, з огляду на вищенаведене також є безпідставним.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно п. 1, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.. 38 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наведені обставини і норми закону, а також відсутність належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, відсутність станом на 2017 рік норми закону, за якою ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності в 2024 році, суд дійшов висновку, що постанову № 1030 від 02.07.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП слід скасувати, а провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити на підставі п. 1, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Судові витрати позивача в сумі 605,60 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 90, 139, 241-244, 246, 268-272, 286 КАС України, суд
позов задоволити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №1030 від 02.07.2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів відповідно до вимог ст.ст. 272, 293, 295 КАС України.
Учасники справи:
-позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
-відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2
Повне рішення складене 15.11.2024 року.
Суддя: