Справа № 199/9425/24
(1-кс/199/916/24)
18.11.2024
Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
ознайомившись зі скаргою представника ТОВ «ТД Н?ю-лайн» адвоката ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого ВП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області та про зобов'язання вчинити певну дію,
Згідно з поданою скаргою, в останній заявлено вимогу про визнання бездіяльності слідчого СВ ВП № 1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області незаконною, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення від 31.10.2024 р.
Ознайомившись зі скаргою, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для повернення скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно з ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Зазначена норма визначає порядок обчислення строку оскарження рішення слідчого чи прокурора, яке оформлюється постановою. В такому випадку строк обчислюється з моменту отримання особою копії оскаржуваної постанови.
Разом із цим слід враховувати загальні вимоги щодо додержання процесуальних строків, встановлені у ст. 116 КПК, згідно з якою строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку.
Заявник наділений правом на порушення питання про поновлення пропущеного строку; слідчий суддя може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги на бездіяльність.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії (ч. 1 ст. 304 КПК України).
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Приписи КПК України про строки регламентують тривалість строків, порядок їх обчислення та наслідки закінчення строків. У кримінальному процесуальному законодавстві України строки встановлюються, продовжуються і поновлюються.
Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
При визначенні початку обчислення строку важливо точно знати момент, з якого починається його перебіг. Не викликає труднощів визначення його тоді, коли він прямо зазначений у законі. У тих випадках, коли початок перебігу строку не позначено, ним слід вважати момент учинення тієї процесуальної дії або настання події, що спричиняє виникнення відповідного процесуального обов'язку, для виконання якого і встановлюється цей строк.
Як встановлено судом на підставі повідомлених адвокатом у скарзі обставин, 31.10.2024 р.мало місце звернення до ВП №1 із заявою про вчинення кримінального правопорушення, та стонам на 18.11.2024р. відомості до ЄРДР за поданою заявою не внесені.
Виходячи з правил обчислення строків, які визначені у ст. 115 КПК України, строк для подання скарги на таку бездіяльність закінчився 01.11.2024р., тоді як скарга на бездіяльність подана до суду лише 18.11.2024р., тобто з пропуском встановленого законом строку. При цьому, питання про поновлення процесуального строку у скарзі не порушується.
За змістом ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Виходячи з синтаксичного аналізу норми п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, вживання сполучника «або» для з'єднання однорідних членів речення створює альтернативний перелік і якщо такий перелік перераховує умови для настання певного правового наслідку, то наслідок настає за наявності хоча б однієї з перерахованих умов.
Тобто, законодавець виділяє дві окремі підстави для повернення скарги, які не залежать одна від одної і які є самодостатніми. Перша, це пропуск десятиденного строку з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності і відсутність при цьому клопотання про поновлення строку, а друга, це визнання причин для поновлення, наведених в заяві неповажними.
В такому випадку, оскільки скарга подана з порушенням встановленого законом строку і представником заявникане порушується питання про його поновлення, таку скаргу належить повернути останньому.
При цьому, враховується також практика Європейського суду з прав людини, згідно якої право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства», (п. 57). Встановлюючи такі правила, держава користується певною свободою розсуду.
Особливий характер такого виду судового провадження, який передбачено главою 26 КПК України в першу чергу зумовлений необхідністю невідкладної перевірки законності та обґрунтованості рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора.
В свою чергу, слідчий суддя, до повноважень якого, згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України віднесено здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні не може зобов'язати сторону скористатися правом, наданим їй процесуальним законом, але сторона, яка добровільно відмовляється від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення і безпідставне затягування строків для такого оскарження та не зазначення причин пропуску встановленого законом строку, свідчить про ознаки зловживання особою своїми процесуальними правами та виключає можливість проведення невідкладної перевірки законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності.
Керуючись ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 110, п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України, слідчий суддя
Скаргу представника ТОВ «ТД Н?ю-лайн» адвоката ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого ВП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області та про зобов'язання вчинити певну дію повернути.
Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя
Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська ОСОБА_1