Справа № 758/12025/24
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
18 листопада 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Будзан Л.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Губенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг»звернулось до Подільського районного суду м. Києва з вищевказаною позовною заявою, в якій просить в стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 10211126978 від 10 листопада 2021 року в розмірі 34 731 грн 84 коп, а також судові витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10 листопада 2021 року між відповідачкою та ТОВ «Сучасний Факторинг» укладено Кредитний договір у формі заяви - приєднання до Кредитного договору по продукту «Кредит на товар» № 10211126978, згідно з умовами якого, сума кредиту за даним договором складає 26 514 грн 83 коп. Відповідно до Публічної пропозиції на укладення Кредитного договору по продукту «Кредит на товар» та статті 633 Цивільного Кодексу Украйни Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» було оголошено Публічну пропозицію (оферту) на укладання Кредитного договору по продукту «Кредит на товар». Так, відповідно до розділу 1 п.1.3. Договору відповідачка в повній мірі та безумовно приєдналася до умов договору, шляхом підписання власноручним підписом заяви - приєднання до Договору, згідно форми, що є Додатком №1 до цієї публічної пропозиції та таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно форми, що є додатком №2 до цієї публічної пропозиції. У відповідності до розділу 3 Договору, Товариство надало відповідачці кредит на умовах строковості, повернення та платності, а відповідачка зобов'язалась повернути Кредитору суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту та інші платежі в порядку та строки, визначені Договором. Так, відповідачка порушила договірні зобов'язання, не оплатила суму боргу в обумовлені сторонами строку, допустивши прострочення виконання. На підставі викладеного позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх прав.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 вересня 2024 року, головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.
Ухвалою Подільського районного суду від 30 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.
04 жовтня 2024 року на виконання ухвали суду представником позивача усунуто недоліки.
07 жовтня 2024 року ухвалою судді Подільського районного суду прийнято до провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Копію ухвали суду торони отримали в установлений законом строк.
Після відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін представник позивача з будь-якими клопотаннями до суду не звертався. В позові просив вимоги банку задовольнити.
Відповідач з клопотаннями про розгляд справи в порядку загального позовного провадження або в порядку спрощеного позовного провадження, однак, із повідомленням (викликом) сторін, - до суду не звертався. Відзив на позов зі сторони відповідача до суду не надходив.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, а також суд ухвалив про заочний розгляд справи.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку.
Судом встановлено, що 10 листопада 2021 року між відповідачкою та ТОВ «Сучасний Факторинг» укладено Кредитний договір у формі заяви - приєднання до Кредитного договору по продукту «Кредит на товар» № 10211126978, згідно з умовами якого, сума кредиту за даним договором складає 26 514 грн 83 коп. Відповідно до Публічної пропозиції на укладення Кредитного договору по продукту «Кредит на товар» та статті 633 Цивільного Кодексу Украйни Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» було оголошено Публічну пропозицію (оферту) на укладання Кредитного договору по продукту «Кредит на товар».
Згідно розділу 1, Договір укладається шляхом приєднання до його умов Позичальник, в порядку передбаченому Публічною пропозицією та набуває чинності після здійснення дій, передбачених в пп.1.4.1 Публічної пропозиції.
Відтак, відповідно до розділу 1 п.1.3. Договору відповідачка в повній мірі та безумовно приєдналася до умов договору, шляхом підписання власноручним підписом заяви - приєднання до Договору, згідно форми, що є Додатком №1 до цієї публічної пропозиції та таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно форми, що є додатком №2 до цієї публічної пропозиції.
Згідно паспорту споживчого кредиту по продукту «Кредит на товар», що оформлюється за особистої присутності споживача вбачається, що сторони дійшли згоди, що грошові кошти надаються Позичальникові на умовах строковості, а саме терміном на 24 (двадцять чотири) календарних місяців платності - 4,5% від загальної початкової суми кредиту. Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 56, 51% річних від загальної суми кредиту.
Обгрунтовуючи підстави звернення з даним позовом до суду, позивач посилається на те, що з моменту вчинення вищевказаних дій, тобто підписання власноруч заяви - приєднання та графіку платежів, останні складають укладений між кредитором та позичальником договір.
Так, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачкою оспорюються обставини укладення кредитного договору № 10211126978 від 10 листопада 2021 року між нею та ТОВ «Сучасний Факторинг».
Згідно розділу 2 Кредитор надає позичальнику кредит у гривні у сумі та на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії, інші супутні платежі та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Тип кредиту, що надається за договором - кредит.
Судом також встановлено, що відповідачка була обізнана, що згідно розділу 3 Публічної пропозиції на укладення Кредитного договору по продукту «Кошти в кредит» моментом (днем) надання/отримання кредиту вважається момент (день) перерахування Кредитором суми кредиту за реквізитами вказаними в заяві.
Як вбачається з виписки з особового рахунку за Кредитним договором №10211126978 від 10 листопада 2021 року, заборгованість перед позивачем станом на 01 серпня 2024 року (включно) складає: 34 731 (тридцять чотири тисячі сімсот тридцять одна) грн. 84 коп., з яких: загальна заборгованість за тілом кредиту становить - 13254 грн 83 коп, загальна заборгованість за сумою комісії становить - 21477 грн 01 коп.
Таким чином, станом на 01 серпня 2024 року ОСОБА_1 заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний факторинг» за Кредитним договором №10211126978 від 10 листопада 2021 року не погашена.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Отже суд дійшов висновку про те, що акцептуючи пропозицію ТОВ «Сучасний факторинг», відповідачка власним підписом в заяві - приєднанні до договору та графіку платежів, приєдналася до Правил надання коштів у позику, визнала та погодилася на запропоновані кредиторами умови користування та порядок надання ними грошових коштів.
Частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями частини першої статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В матеріалах справи наявні розрахунки заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором. Дані розрахунки відповідачкою у встановлений законом спосіб спростовані не були. Контр розрахунків на підтвердження заперечень проти розрахунків позивача, відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, ст. 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що стороною позивача наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору та факт існування за договором заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачкою своїх обов'язків по поверненню кредитних коштів, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за вищевказаним кредитним договором.
Щодо вирішення питання про стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідачки у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 3000 грн., що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3028 грн.
На підставі викладеного та керуючись 2, 4, 10, 13, 49, 76, 77, 81, 89, 141, 177, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг»заборгованість за Кредитним договором №10211126978 від 10 листопада 2021 року в сумі 34 731 (тридцять чотири тисячі сімсот тридцять одна) грн. 84 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг»судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повний текст рішення складено 18 листопада 2024 року.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг», код ЄДРПОУ 35310044, юридична адреса: м. Київ, вул. Васильківська, буд. 39 ЛІТ. А;
відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Леся БУДЗАН