Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/1034/24
провадження №2-о/624/34/24
іменем України
селище Кегичівка 15 листопада 2024 року
Кегичівський районний суд Харківської області, суддя Куст Н.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документу померлому,
До Кегичівського районного суду Харківської області надійшла заява ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області в якій просить встановити факт, що має юридичне значення про належність правовстановлюючих документів померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований та до смерті мешкав за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , виданого 31 березня 2010 року Пенсійним фондом України та правовстанолюючих документів, які знаходилися в матеріалах пенсійної справи, на підставі яких нараховувалися та виплачувалися пенсійні виплати.
Свої вимоги заявник обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_3 Чоловік перебував на обліку та отримував пенсію в ГУ ПФУ в Харківській області за віком.
06 листопада 2024 року заявник отримала рішення відділу опрацювання документації № 3 (Кегичівка) управління з питань виплат головного управління ПФУ в Харківській області № 963150115527 від 31 жовтня 2024 року про відмову у нарахуванні такої виплати в зв'язку з наявними розбіжностями в документах померлого чоловіка, а саме, зазначеного прізвища чоловіка в пенсійному посвідченні та матеріалах пенсійної справи як ОСОБА_3 , а в свідоцтві про смерть та паспорті чоловіка як ОСОБА_3 .
Так, згідно довідки про присвоєння ідентифікаційного номера померлий чоловік мав номер НОМЕР_1 та був зазначений у даній довідці як ОСОБА_3 . Крім того, після виходу на пенсію, останній був взятий на обліг ГУ ПФУ та йому було видане пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_3 за № НОМЕР_1 від 31 березня 2010 року та відповідно до цього прізвища була заведена пенсійна справа.
Також, згідно запису в трудовій книжці, яка серед іншого є підставою для нарахування пенсійних виплат, чоловік зазначений в ній як ОСОБА_4 (російською).
Натомість, після смерті чоловіка, на підставі паспорта громадянина України НОМЕР_3 , виданого 08 лютого 2001 року, де чоловік був зазначений як ОСОБА_5 , видано свідоцтво про смерть на ім'я ОСОБА_3 , що послугувало відмовою у нарахуванні та виплаті допомоги на поховання зважаючи на розбіжності в прізвищі чоловіка, які відрізняються в матеріалах пенсійної справи та свідоцтві про смерть чоловіка. Одразу треба зазначити, що ідентифікаційний номер чоловіка НОМЕР_1 був актуальний до дня його смерті та належав одній і тій самій людині, яка перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області під прізвищем ОСОБА_5 , але при цьому мала паспорт громадянина України де було зазначено прізвищем ОСОБА_5 .
Це також підтверджується тим фактом, що ГУ ПФУ в Харківській області нараховувало пенсійні виплати покійному чоловікові, який по пенсійній справі значився як ОСОБА_5 , а отримував дану пенсію як ОСОБА_5 згідно даних паспорту. Також, звертає увагу суду на той факт, що паспорт громадянина України був виданий чоловікові 08 лютого 2001 року, в якому зазначене прізвище ОСОБА_5 , а пенсійна справа була заведена ГУ ПФУ в 2010 році після виходу чоловіка на пенсію і була вже сформована як на пенсіонера ОСОБА_5 , хоча серед переліку документів, які надавалися до Пенсійного фонду для нарахування пенсії був також і паспорт, але при формуванні особової справи відповідні співробітники ПФУ не взяли до уваги паспортні дані, а зазначили прізвище чоловіка, зважаючи на дані довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та даних трудової книжки де було також зазначене прізвище ОСОБА_5 на російській мові.
Крім того, на підставі експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/1593-п від 22 жовтня 2024 року зроблено висновок, що український запис прізвища ОСОБА_5 , який мається в паспорті, виданому на ім'я ОСОБА_3 , на підставі якого було видано свідоцтво про смерть останнього, відтворює російську графічну форму цього прізвища, що є типовою девіацією в практиці документування в умовах українсько-російської міжмовної Отже, факти про належність покійному чоловікові особової справи на ім'я ОСОБА_3 , яка перебуває в ГУ ПФУ в Харківській області, на підставі даних якої здійснювалися нарахування і пенсійні виплати останньому та пенсійного посвідчення мають для нього юридичне зазначення, оскільки від встановлення даних фактів залежить можливість нарахування та виплати ГУ ПФУ в Харківській області заявнику допомоги на поховання покійного чоловіка у відповідності до п.1 ст. 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в чому даним органом заявнику було відмовлено. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення фактів належності покійному чоловікові таких документів.
Встановлення факту належності покійному чоловікові пенсійного посвідчення і виходячи з цього документів, які знаходяться в пенсійній справі, заявниці необхідно для здійснення нарахування та отримання допомоги на поховання покійного чоловіка у відповідності до п.1 ст. 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Дослідивши матеріали справи, встановлено наступне:
Пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мать значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб (ч. 4 ст. 294 ЦПК України).
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина 6 статті 294 ЦПК України). Аналогічна норма закріплена у ч. 4 ст. 315 ЦПК України, згідно якої суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить встановити факт, який необхідно їй для отримання допомоги на поховання чоловіка. Крім того матеріали справи містять рішення відділу опрацювання документації № 3 (Кегичівка) управління з питань виплат головного управління ПФУ в Харківській області № 963150115527 від 31 жовтня 2024 року про відмову у нарахуванні такої виплати.
Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.
Визначаючи, чи пов'язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у відносинах з обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, здійснює владні управлінські функції та наділене повноваженнями приймати рішення, вчиняти дії, що впливають на можливість реалізації особами права на призначення пенсії і мають обов'язковий характер для інших суб'єктів владних повноважень.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц (провадження № 14-5цс20).
Спори стосовно оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності Пенсійного фонду України, його робочих органів і їхніх правонаступників про обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат є публічно-правовими. А тому їх слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вимога заявника у цій справі пов'язана з доведенням наявності у неї підстав для отримання допомоги на поховання покійного чоловіка і не пов'язана з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, заявлена саме у зв'язку з відмовою Пенсійного фонду у нарахуванні такої виплати.
Згідно висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 23 січня 2023 року у справі №214/1309/21 приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання справи про встановлення факту) не повинен використовуватися учасниками для оцінки обставин, які становлять предмет доказування у адміністративному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим. За таких обставин спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
Суд враховує, що підставою звернення до суду із заявою про встановлення факту належності документа є рішення пенсійного органу про відмову у нарахуванні виплати на поховання, а отже, заявник має право на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження такого рішення суб'єкта владних повноважень.
Із огляду на викладені норми права суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 не може бути розглянута в порядку окремого провадження та вирішення заявлених вимог не належать до цивільної юрисдикції, а підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. 186, 258-261, 353 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкриті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документу померлому.
Роз'яснити заявнику, що він має право звернутися до суду із заявою в порядку адміністративного судочинства.
Копію ухвали разом із заявою та всіма доданими до неї матеріалами надіслати заявнику.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду або через Кегичівський районний суд Харківської області відповідно до пп.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя Н.М. Куст