Справа № 373/2375/24
Номер провадження 2-а/373/21/24
14 листопада 2024 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Залеської А.О.
при секретарі Руденко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови № 716 від 28.09.2024 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення ,
установив:
24.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просив визнати неправомірною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 716 від 28.09.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 , якою на позивача накладено адміністративне стягнення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 25500,00 грн за «несвоєчасне прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання військово-облікового документа». Просить закрити справу за відсутністю в його діях будь-якого складу правопорушення.
Позов мотивовано тим, що 18.10.2024 позивач дізнався про оскаржувану постанову та відкриття виконавчого провадження № 76305413 за цією постановою у Переяславському ВДВС, куди він звернувся по питанню заблокування його карткового рахунку.
Неправомірність оскаржуваної постанови позивач обґрунтовує наступним.
Вважає, що вже 26.09.2024 при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 не було дотримано положень Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024.
Зазначає, що при складанні протоколу та розгляді його справи відповідач не надав йому можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
Також вказує, що справу про адміністративне правопорушення з винесенням постанови № 716 від 28.09.2024 про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП розглянуто не повноважною на те особою, як передбачено ч.2 ст. 235 КУпАП, якою може бути лише керівник територіального центру комплектування начальником та соціальної підтримки. Проте справу розглянув та наклав на нього стягнення оскаржуваною постановою начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 майор ОСОБА_2 , який не являється керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Посилаючись на те, що 25 років йому виповнилось 20.12.2023, а на день притягнення його до адміністративної відповідальності він ще не досяг 27-річного віку, позивач вважає, що згідно ст. 8 КУпАП до нього повинна застосовується норма права, що була чинною на день його 25-річчя, а саме: на момент досягнення позивачем 25-річного віку пунктом п.2 ч.1 т. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» було визначено, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни, які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників, а ч.3 ст. 210-1 КУпАП взагалі не було.
Також вказує, що в оскаржуваній постанові про накладення стягнення в максимальному розмірі відсутнє жодне мотивування такого рішення, а отже не з'ясовані та не встановлені обставини, визначені у ст. 33 цього Кодексу.
Крім цього, посадова особа, яка не уповноважена на розгляд справи про адміністративне правопорушення ( ОСОБА_2 ), визначила йому стягнення у виді штрафу у грошовому вимірі 25500 грн, тобто не у відповідності до санкції ч.3 ст. 210-1 КУпАП, де передбачено стягнення у виді штрафу не в грошових одиницях, а в розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Додатково, позивач акцентує увагу суду на незрозумілому змісті постанови в частині опису обставин, установлених під час розгляду справи, як того вимагає ст. 283 КУпАП. В постанові міститься лише констатація того, що позивач «несвоєчасно прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання військово-облікового документу по досягненню 25-річного віку». При цьому не викладено ні час вчинення, ні обставини правопорушення, а саме: не вказано коли саме він прибув та коли конкретно (час та/або строк) та на виконання яких саме норм закону чи за повісткою він повинен був прибути до ТЦК та отримати відповідний документ.
04.11.2024 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву за підписом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_3 .
У відзиві відповідач заперечує проти обставин, на які посилається позивач. Наводить свої аргументи стосовно дотримання під час складання протоколу та під час розгляду справи положень Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024. Також відповідач вказує на дотримання положень ст. 283 КУпАП, та ст. 268 КУпАП в частині повноти змісту постанови та роз'яснення прав особі, яка притягується до адміністративної відповідальності при складанні протоколу. ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце розгляду справи, але у визначений час та день не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не надіслав заяви про відкладення розгляду його справи, а тому рішення (постанову) прийнято без його участі, що згідно ст. 268 КУпАП не порушує прав особи.
Щодо повноважень начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_4 розглядати справу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а також складати та підписувати постанову у справі про адміністративні правопорушення, то відповідач послався на те, що такі повноваження на час розгляду справи були визначені Наказом №554 від 05.08.2024 Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 та довіреністю 01/02 від 06.02.2024.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши заяви по суті спору та письмові матеріали справи, подані позивачем та відповідачем, суд дійшов наступних висновків.
У пункті 2 розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024. регламентовано, що уповноважені особи, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу про адміністративні правопорушення (КУпАП) визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до пунктами 9-11 розділу ІІ цієї Інструкції матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП.
Такі положення Інструкції повністю узгоджуються з частиною 2 статті 235 КУпАП, де визначено, що від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
З вказаних правових норм слідує висновок, що наказом керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки можуть визначатися уповноважені особи, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
У той же час, розглядати справи про адміністративні правопорушення на основі протоколів та доданих до нього матеріалів, в тому числі і за ч.3 ст. 210-1 КУпАП має право виключно керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, якому такі матеріали справи передаються та який за результатами розгляду справи може накласти адміністративне стягнення, про що виносить постанову, зміст якої повинен відповідати положенням ст. 283 КУпАП.
Судом встановлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 здійснював не керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), а начальник структурного підрозділу цього Центру (Першого відділу) - ОСОБА_2 , який у відповідності до закону не наділений правом діяти від імені юридичної особи - територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а отже не мав права розглядати справи про адміністративне правопорушення.
Будь-яких відомостей про те, що на той час ОСОБА_2 тимчасово виконував обов'язки керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач суду не надав та не зазначав таких обставин у відзиві на позов.
Аргументи відповідача, що на розгляд справи про адміністративне правопорушення та прийняття у ній рішення начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 майор ОСОБА_2 був уповноважений Наказом №554 від 05.08.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 та довіреністю 01/02 від 06.02.2024, визнаються судом не спроможними.
Так, у наданих відповідачем документах (наказі та довіреності), складених керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 - полковником ОСОБА_5 , не вказано і не могло бути вказано про уповноваження будь-якої посадової особи розглядати справу про адміністративне правопорушення та накладати адміністративне стягнення, оскільки таке уповноваження (делегування своїх повноважень) суперечило б спеціальній нормі закону - ст. 235 КУпАП та положенням Інструкції, де чітко визначено посадову особу, яка наділена правом від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати відповідні справи та накладати адміністративне стягнення. Такою особою може бути виключно керівник відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Тому постанова № 716 від 28.09.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу є рішенням, що прийняте службовою особою начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 з перевищенням своїх повноважень.
Вказане є самостійною підставою для скасування відповідної постанови.
Скасовуючи постанову № 716 від 28.09.2024, винесену не повноважною на те особою - начальникам ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 ,про визнання ОСОБА_1 винуватим за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 грн, суд не оцінює дії особи, яка не мала права розглядати цю справу, на предмет обґрунтованості прийнятого рішення - постанови та не перевіряє дотримання такою неповноважною особою, передбаченого цим Кодексом порядку розгляду відповідної справи та порядку накладення стягнення.
Тобто суд не переглядає рішення у справі про адміністративне правопорушення про визнання особи винуватою та накладення стягнення, якщо таке рішення прийняте від імені суб'єкта владних повноважень (у даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_4 ) неповноважною на те особою.
У такому випадку у відповідності до положень п.2 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Протокол про адміністративне правопорушення є актом фіксації правопорушення (звинувачувальним актом) та згідно положень ст. 256 КУпАП, серед іншого, має містити відомості про суть адміністративного правопорушення, місце та час його вчинення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення окремому оскарженню не підлягає, а зауваження на протокол та/або на дії посадової особи, яка його склала, в тому числі на недотримання інструкцій, спеціального порядку чи положень закону, подаються особою, яка притягується до відповідальності, до органу (посадової особи), яка розглядає справу про адміністративне правопорушення на підставі відповідного протоколу.
В досліджуваній ситуації протокол про адміністративне правопорушення № 716 від 26.09.2024 відносно ОСОБА_1 складено діловодом першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 солдатом ОСОБА_6 , який Наказом №554 від 05.08.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_7 поряд з іншими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 призначений відповідальним за ведення роботи та здійснення контролю по дотриманню законності у цьому відділі положень Кодексу України «Про адміністративне правопорушення» .
Хоч у протоколі № 716 від 26.09.2024 не деталізована суть правопорушення, зокрема не розкрито на підставі яких фактичних даних та норм закону звинувачується ОСОБА_1 у тому, що він «несвоєчасно прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання військово-облікового документу по досягненню 25-річного віку», суд вважає, що відповідні обставини або їх відсутність має можливість встановити посадова особа уповноважена на розгляд справи про адміністративне правопорушення, яка на виконання положень ст. 283 КУпАП повинна у змісті постанови описати обставини, які установлені під час розгляду справи.
Отже, при новому розгляді справи компетентною посадовою особою повинно бути встановлено та викладено у постанові, коли саме ОСОБА_1 прибув та коли конкретно (час та/або строк) та на підставі яких саме норм закону чи за повісткою він мав обов'язок прибути до ТЦК (якого саме), щоб отримати військово-обліковий документ по досягненню 25-річного віку. При цьому установити та вказати які саме порушення законодавства (з посиланням на норму) про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, допустив ОСОБА_1 .
Окремо, суд вважає за необхідне вказати, що незважаючи на те, що справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 розглянула не повноважна особа, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови, очевидних безсумнівних підстав для закриття судом провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу будь -якого правопорушення, під час розгляду даної справи судом не встановлено.
У цьому контексті слід зазначити, що позивач, ставлячи додаткову вимогу про закриття провадження у справі не правильно розуміє положення ст. 8 КУпАП, на яку посилається, щодо чинності закону про відповідальність за адміністративне правопорушення, пов'язуючи внесення Законом змін до ст. 210-1 (доповнення ч.3) та набрання ними чинності з датою свого народження та досягнення ним 25-років, а не з часом вчиненого правопорушення. Теж саме стосується змін до законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яких повен був дотримуватись позивач у редакції Закону, що набрав чинності, оскільки попередні норми Закону скасовуються з набранням чинності того Закону, яким внесені зміни до відповідних норм.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, проаналізувавши норми права, які застосовуються до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: суд скасує постанову у справі про адміністративне правопорушення № 716 від 28.09.2024 відносно ОСОБА_1 , винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 з підстав відсутності у ного права на розгляд відповідної справи про адміністративне правопорушення, а справу надсилає на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи), як передбачено п. 2 ч.3 ст. 286 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 8-11, 72-77, 241-244, 286 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови № 716 від 28.09.2024 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити частково.
Скасувати постанову № 716 від 28.09.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 , якою на позивача накладено адміністративне стягнення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 25500,00 грн. та надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.О. Залеська