Єдиний унікальний № 371/1490/24
Номер провадження № 2/371/708/24
"12" листопада 2024 р. м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Кириленко М.О.,
при секретарі - Литвин С.С.,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду м. Миронівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток померлого у спадковому майні та визнання права власності на земельні ділянки,-
ОСОБА_1 звернулася до Миронівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про визначення часток померлого у спадковому майні та визнання права власності на земельні ділянки.
В позовній заяві посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на майно за законом. ОСОБА_2 , який є їх сином, від прийняття спадщини після смерті батька відмовився. За заявою позивача Миронівською державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа, але у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 було відмовлено, оскільки за життя не були визначені частки у спільному майні та не було укладено відповідного договору. Просить суд, визначити, що частка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві спільної сумісної власності земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222910102:01:095:0004 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/3 частки; визначити, що частка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві спільної сумісної власності земельної ділянки площею 0,1385 га, кадастровий номер 3222910102:01:095:0005 за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/3 частки; визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222910102:01:095:0004 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,1385 га, кадастровий номер 3222910102:01:095:0005 за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 16 жовтня 2024 року провадження у справі було відкрито в загальному порядку та призначено підготовче засідання.
Позивач та представник позивача в підготовче засідання не з'явилися. Представник позивач ОСОБА_4 подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з'явився, надав до суду заяву про визнання позову, просить суд задовольнити позовні вимоги позивача.
Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, в порядку ч.3 ст.211 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно ч.4 цієї статті, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
За нормою ч.1 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У відповідності до ч.1 ст. 81, ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до п.п. 3,4 п. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Відділом (Центр) надання адміністративних послуг Миронівської міської ради Обухівського району Київської області 15 січня 2024 року, актовий запис № 20.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
ОСОБА_3 був зареєстрований, згідно реєстру територіальної громади, за адресою: АДРЕСА_1 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою виданою начальником ЦНАП Миронівської міської ради.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 10.04.2002 року Миронівським міськвиконком посвідчує, що одноквартирний будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_3 та членам його сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Загальна площа квартири становить - 56,0 кв.м., про що зроблено запис у реєстрову книгу.
ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.2014 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що земельна ділянка площею 0,1 га кадастровий номер 3222910102:01:095:0004, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .
Земельна ділянка площею 0,1385 га кадастровий номер 3222910102:01:095:0005, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.2014 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
З копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що Миронівською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за №12/2024.
Після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , позивач звернулась до Миронівської державної нотаріальної контори Київської області Штогріної Наталії із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка. З листа державного нотаріуса вбачається, що спадкодавцю належала на праві спільної сумісної власності разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельна ділянка, площею 0,1 га, кадастровий номер 3222910102:01:095:0004, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1385 га кадастровий номер 3222910102:01:095:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки за життя співвласником ОСОБА_3 не було укладеного відповідного договору, а 11.01.2024 року він помер, визначення розміру його частки для оформлення спадщини є неможливим. В зв'язку з чим, ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду для визначення розміру частки земельної ділянки.
З матеріалів спадкової справи №12/2024 року вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_2 , ОСОБА_5 подали до державної нотаріальної контори заяви про відмову від прийняття спадщини. Заяви від інших спадкоємців не надходили.
Позов мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на частку в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 3222910102:01:095:0004, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1385 га кадастровий номер 3222910102:01:095:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Оформити свої спадкові права на земельні ділянки, нотаріально, позивач не має можливості, оскільки нотаріус не може визначити склад спадкового майна, а саме: на яку частку (арифметичний дріб) вищевказаних земельних ділянок.
ОСОБА_1 як спадкоємець за законом, своєчасно прийняла спадщину після смерті чоловіка, зареєстрована у будинковолодінні, розташованому за адресою АДРЕСА_1 , займається розробкою технічної документації, що підтверджується технічним паспортом та витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, на даний час користується та розпоряджається спадковим майном, приймає участь в їх утриманні пропорційно до часток осіб у праві власності нерухомого майна, але юридично не може оформити свої спадкові права.
У зв'язку із викладеним, позивач звернулася з даним позовом до суду, в якому просить визначити, що частка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві спільної сумісної власності земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222910102:01:095:0004 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/3 частки; визначити, що частка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві спільної сумісної власності земельної ділянки площею 0,1385 га, кадастровий номер 3222910102:01:095:0005 за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/3 частки; визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222910102:01:095:0004 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,1385 га, кадастровий номер 3222910102:01:095:0005 за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Правовідносини зі спадкування регулюються правилами ЦК України, а саме його нормами, які містяться у Книзі 6 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Стаття 1218 Цивільного кодексу України встановлює, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
В силу вимог ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з вимогами ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст.319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом; якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Згідно ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
За ст.86 Земельного Кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Згідно ст.89 Земельного Кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: співвласників житлового будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюється за договором або законом.
Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладених в листі «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р. відповідно до ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасники спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Смерть власника являється однією із підстав для припинення права власності, що випливає із норм статті 346 ЦК України.
Відповідно до вимог ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Враховуючи відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, ОСОБА_1 , як спадкоємець спільної сумісної власності правомірно звернулась з позовом до суду про визначення частки майна в праві спільної сумісної власності.
За змістом ст.357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.
Отже, враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81, 206, 229, 247, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 357, 368, 1216, 1217, 1261, 1268 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток померлого у спадковому майні та визнання права власності на земельні ділянки - задовольнити.
Визначити, що частка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві спільної сумісної власності земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222910102:01:095:0004 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/3 частки.
Визначити, що частка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві спільної сумісної власності земельної ділянки площею 0,1385 га, кадастровий номер 3222910102:01:095:0005 за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/3 частки.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222910102:01:095:0004 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,1385 га, кадастровий номер 3222910102:01:095:0005 за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М. О. Кириленко