Справа № 473/4416/24
іменем України
"15" листопада 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Гоженко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,
у серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами в загальному розмірі 177052,51 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07 березня 2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачкою було укладено кредитний договір № Р25.00603.005001473. Відповідно до договору ПАТ «Ідея Банк» зобов'язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 92752,00 грн зі строком користування коштами протягом 36 місяців до 07 березня 2022 року, а відповідачка зобов'язалася щомісячно частинами повертати кредит згідно узгодженого сторонами графіку, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 10 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом (змінювана процентна ставка, яка підлягає перегляду) та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
Крім цього, 07 березня 2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачкою було укладено Угоду №С-603-007104-19-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки. Відповідно до договору ПАТ «Ідея Банк» зобов'язалося надати та надало відповідач кредит шляхом відкриття поточного рахунку та встановлення кредитної лінії з максимальним лімітом у 200000 грн. та на момент встановлення кредитної лінії з лімітом у 7 000,00 грн з терміном користування, а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 48 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом.
19 грудня 2023 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» було укладено договір факторингу №19/12-2023, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_2 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору № Р25.00603.005001473 від 07 березня 2019 року, Угоди №С-603-007104-19-980 від 07 березня 2019 року.
В подальшому 22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу № 22/12-2023, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_2 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору № Р25.00603.005001473 від 07 березня 2019 року, Угоди №С-603-007104-19-980 від 07 березня 2019 року.
Проте свої зобов'язання жодному з кредиторів відповідачка належним чином не виконала, в зв'язку з чим станом на 19 грудня 2023 року виникла заборгованість за договорами в загальному розмірі 177052,51 грн, в тому числі:
-за кредитним договором № Р25.00603.005001473 від 07 березня 2019 року в розмірі 158637, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 77929,24 грн, заборгованості за процентами в розмірі 25480,19 грн, заборгованості за комісіями в розмірі 55227,57 грн;
-за Угодою №С-603-007104-19-980 від 07 березня 2019 року в розмірі 18 415,51 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 6940,47 грн, заборгованості за процентами в розмірі 11 475,04 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.
Ухвалою суду від 14 серпня 2024 року відкрито провадження по вказаній справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
14 жовтня 2024 року відповідачка ОСОБА_1 надала відзив по позов, у якому в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Профіт Капітал» просила відмовити в повному обсязі з огляду на їх необґрунтованість. При цьому відповідачка вказувала, що позивач не надав належних доказів щодо надання їй кредитних коштів, направлення їй повідомлення про відступлення прав вимоги за договорами. Крім цього, банк невірно проводив розподіл сплачених нею коштів, а також здійснив нарахування процентів після закінчення строку кредитування.
В судове засідання представник позивача не з'явився, проте згідно наявної в матеріалах справи заяви просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, вирішити справу просила з урахуванням поданого нею відзиву.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема суд встановив, що 07 березня 2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачкою було укладено кредитний договір № Р25.00603.005001473. Відповідно до договору ПАТ «Ідея Банк» зобов'язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 92752,00 грн зі строком користування коштами протягом 36 місяців до 07 березня 2022 року, а відповідачка зобов'язалася щомісячно частинами повертати кредит згідно узгодженого сторонами графіку, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 10 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом (змінювана процентна ставка, яка підлягає перегляду) та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
Крім цього, 07 березня 2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачкою було укладено Угоду №С-603-007104-19-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки. Відповідно до договору ПАТ «Ідея Банк» зобов'язалося надати та надало відповідачці кредит шляхом відкриття поточного рахунку та встановлення кредитної лінії з максимальним лімітом у 200000 грн. та на момент встановлення кредитної лінії з лімітом у 7 000,00 грн з терміном користування, а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 48 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом.
19 грудня 2023 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» було укладено договір факторингу №19/12-2023, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору № Р25.00603.005001473 від 07 березня 2019 року, Угоди №С-603-007104-19-980 від 07 березня 2019 року.
22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу № 22/12-2023, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору № Р25.00603.005001473 від 07 березня 2019 року, Угоди №С-603-007104-19-980 від 07 березня 2019 року.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦКУкраїни передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як зазначалося вище та вбачається з матеріалів справи, 07 березня 2019 року відповідачка уклала з ПАТ «Ідея Банк» кредитний договір № Р25.00603.005001473, Угоду №С-603-007104-19-980, (підписані відповідачкою), в яких сторони узгодили всі істотні умови.
Таким чином, відповідачка набула статусу, прав та обов'язків позичальниці у кредитних правовідносинах.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Також, відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст.1077, ч. 1 ст.1078, ч. 1 ст.1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст.514, ч. 1 ст.1084 ЦК України).
При цьому, наслідками неповідомлення боржника про заміну кредитора є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається відповідачка, не припиняє зобов'язань сторін за кредитними договорами і не може бути підставою для відмови в стягненні заборгованості за кредитними договорами на користь нового кредитора.
З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання шляхом надання позичальниці кредитів, проте відповідачка взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконала.
Згідно розрахунків заборгованості та виписок з особових рахунків позичальниці, станом на 19 грудня 2023 року виникла заборгованість за договорами в загальному розмірі 177052,51 грн, в тому числі:
-за кредитним договором № Р25.00603.005001473 від 07 березня 2019 року в розмірі 158637, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 77929,24 грн, заборгованості за процентами в розмірі 25480,19 грн, заборгованості за комісіями в розмірі 55227,57 грн;
-за Угодою №С-603-007104-19-980 від 07 березня 2019 року в розмірі 18 415,51 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 6940,47 грн, заборгованості за процентами в розмірі 11 475,04 грн.
Вказані нарахування здійснені в повній відповідності з умовами кредитних договорів, зокрема, проценти нараховані в межах встановленого строку кредитування та за узгодженою в кредитних договорах процентною ставкою.
Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 5, 6 ст.81,78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Між тим, відповідачкою не спростовано розрахунки заборгованості за кредитними договорами, не надано доказів їх неправильності або альтернативних розрахунків, також відповідачкою не спростований в передбаченому законом порядку факт отримання нею кредитних коштів.
Разом з тим, суд не в повній мірі погоджується з розрахунком заборгованості за кредитним договором № Р25.00603.005001473 від 07 березня 2019 року, а саме в частині нарахування комісії за обслуговування кредиту в зв'язку з наступним.
Відповідно до п. 1.4 вищевказаного договору відповідачці встановлено щомісячну плату за обслуговування кредиту в терміни та розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором, що включає в себе: надання інформації за рахунками Позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в Контакт-центрі Банку, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за Договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом, тощо; надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв'язку, тощо.
Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату, умовами кредитними договору не передбачено.
Враховуючи те, що відповідачці встановлено щомісячну плату за послуги банку (за надання інформації за рахунками позичальника), які за законом повинні надаватись безоплатно (ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»), суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за послуги банку з обслуговування кредиту, є нікчемними.
Тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача простроченої плати за обслуговування кредиту в розмірі 55227,57грн.
В зв'язку з чим, заборгованість за кредитним договором № Р25.00603.005001473 від 07 березня 2019 року становить 68126,58 грн (77929,24 (заборгованість за основним боргом) + 25480,19 (заборгованість за процентами) - 35282,85(сплачені відповідачкою кошти, які були зараховані в порядку погашення заборгованості за комісією).
Згідно ч.1ст.141 ЦПК У країни з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 1483, 72 грн.
Що стосується витрат, пов'язаних з правничою допомогою.
Так, відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов'язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження вказаних витрат до позову додані копії договору про надання правової допомоги № 28092021-1 від 28 вересня 2021 року, додаткової угоди № 11 від 23 травня 2024 року, акта прийому-передачі реєстру боржників за договором про надання правової допомоги № 28092021-1 від 28 вересня 2021 року, акта прийому-передачі наданої правової допомоги від 12 червня 2024 року (надані наступні послуги: консультація клієнта, дослідження доказів, складання проєкту позовної заяви). Загальна вартість наданих послуг становить 14000,00 грн (по 7000,00 грн за кожний кредит).
Разом з тим, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.
Зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв'язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на складання позовної заяви.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. З відповідачки на користь позивача належать до стягнення відповідні витрати в розмірі 1960,00 грн (враховуючи ступінь задоволення позовних вимог ( 49%) (ч.2 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.137,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Набережно-Лугова,будинок 8, ідентифікаційний код 39992082, заборгованість за кредитним договором № Р25.00603.005001473 від 07 березня 2019 року в розмірі 68126,58 грн, заборгованість за Угодою №С-603-007104-19-980 від 07 березня 2019 року в розмірі 18 415,51 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 6940,47 грн, заборгованості за процентами в розмірі 11 475,04 грн, а всього 86542,09 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Набережно-Лугова,будинок 8, ідентифікаційний код 39992082, судові витрати в розмірі 3443,72 грн.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Л.В.Лузан