Справа № 466/7788/24
Провадження № 1-кп/466/701/24
15 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024140000000063 від 01 березня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-
у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває вказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про скасування арешту майна, який накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18.03.2024 (справа №461/2328/24, провадження №1-кс/461/1770/24) на автомобіль марки «Mersedes-Benz G-class», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 1998 року випуску, у кузові чорного кольору, який на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування своїх доводів покликається на те, що однією з підстав накладення арешту на даний автомобіль є те, що згідно протоколу огляду від 15.03.2024, старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 в період часу з 13 год. 47 хв. до 14 год. 11 хв. 15.03.2024 на підставі добровільної згоди провів огляд на території готелю «Сонюхи», в ході якого виявлено та вилучено: автомобіль марки «Mercedes-Benz G-class», д.н.з. НОМЕР_3 , Vin НОМЕР_2 , 1998 року випуску, у кузові чорного кольору, який постановою від 15.03.2024 року визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні та поміщено на арешт майданчик. Застосування інституту тимчасового вилучення майна можливе відносно підозрюваного і лише до вирішення питання про арешт такого майна або до його повернення, що свідчить про конкретне визначення законодавцем можливої наступної долі тимчасово вилученого майна, при цьому можливість визнання такого майна речовим доказом, законодавець не вказує. Власник автомобіля не має статусу підозрюваного чи обвинуваченого у даному кримінальному провадженні. Подальше утримання транспортного засобу під арештом не вбачається за доцільне, оскільки порушує баланс між втручанням у права та свободи особи та потребами досудового розслідування. Вважає, що стадія кримінального провадженні, яке перебуває уже на розгляді в суді не виправдовують такий ступінь втручання у право власності та подальше застосування заходів забезпечення кримінального провадження суперечить вимогам ч.3 ст. 132 КПК України, адже власник автомобіля є особою пенсійного віку, хворіє у зв'язку з чим та має необхідність користування автомобілем. Оскільки потреби у подальшому арешті транспортного засобу та його утримані на арештмайданчику немає, скасування арешту на транспортний засіб його повернення власнику не вплине на повний, всебічний та об'єктивний розгляд в суді першої інстанції та не перешкоджає розгляду кримінального провадження по суті та виконанню судового рішення в майбутньому, а тому вважає, що накладення обтяження слід скасувати.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заявлене клопотання підтримали у повному обсязі, просили таке задовольнити з підстав наведених у ньому.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 у задоволенні клопотання про скасування арешту майна просив відмовити.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, суд приходить до висновку, що у такому слід відмовити, виходячи з наступного.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18.03.2024 (справа №461/2328/24, провадження №1-кс/461/1770/24) на автомобіль марки «Mersedes-Benz G-class», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 1998 року випуску, у кузові чорного кольору, який на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що підставою накладення арешту на майно ОСОБА_4 є те, що згаданий автомобіль, який на праві власності належить ОСОБА_4 , має значення речового доказу, оскільки був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зокрема, щод незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України, шляхом виготовлення медичних документів.
Відповідно до ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна. А згідно ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 170 КПК України арештом майна являється тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існують сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна, який скасовується у встановленому порядку. Арешт майна допускається з метою: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації майна; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). Арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначених у ст. 98 КПК України. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження. Настання негативних наслідків за результатами накладення арешту на вказане майно для інших осіб не передбачається.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Оскільки, судом ще не визначено порядок і обсяг дослідження доказів, не з'ясовано, що стало підставою для винесення слідчим суддею ухвали про арешт майна, не досліджено протоколи проведення процесуальних дій, що слугували підставою для винесення вказаної ухвали, тому суд вважає, що клопотання про скасування арешту є передчасним, тому у його задоволенні слід відмовити.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 170, 174 КПК України,-
у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , який представляє інтереси обвинуваченого ОСОБА_4 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала є остаточною і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя ОСОБА_1