12 листопада 2024 р.Справа № 537/1076/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.08.2024, головуючий суддя І інстанції: ЗОРІНА Д.О., м. Кременчук, повний текст складено 13.08.24 у справі № 537/1076/24
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора 1 взводу 4 роти Управління патрульної поліції Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Полтавської області Шкіль Аріни Олександрівни , Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Інспектора 1 взводу 4 роти Управління патрульної поліції Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Полтавської області Шкіль Аріни Олександрівни, Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області (далі також - відповідачі), в якому просила скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕНА № 1509198 від 23.02.2024, якою позивача визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення за частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн 00 коп.; справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення.
Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука від 08.08.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що об'єктивною стороною поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортним засобом, проте ОСОБА_1 на момент винесення спірної постанови не була притягнута до адміністративної відповідальності та не була позбавлена права керування транспортними засобами. Так, на момент складання постанови серії ЕНА № 1509198 від 23.02.2024 постанова Крюківського районного суду міста Кременчука від 05.02.2024 у справі № 537/5577/23, якою позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не набрала чинності у зв'язку з її зверненням з апеляційною скаргою у такій справі. Тільки 18 червня 2024 року Полтавським апеляційним судом у справі 537/5577/23 прийнято рішення та, відповідно, 18 червня 2024 року постанова Крюківського районного суду міста Кременчука від 05.02.2024 у справі № 537/5577/23 набрала законної сили. Вказані обставини проігноровані судом першої інстанції під час ухвалення рішення у справі.
Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23 лютого 2024 року відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА № 1509198 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн 00 коп.
Змістом правопорушення у вказаній постанові зазначено те, що 23 лютого 2024 року о 23 год. 56 хв. в місті Кременчуці по вулиці Приходька, 11, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, будучи позбавленою права керування постановою Крюківського районного суду міста Кременчука терміном на 1 рік, чим порушила вимоги пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України.
Скориставшись правом на оскарження постанови серії ЕНА № 1509198 від 23.02.2024 у судовому порядку, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 обґрунтовано та на законних підставах притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП; підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відсутні, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду справи не надано; відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням вимог, передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 (далі також - ПДР), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
В розділі 2 ПДР закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР.
Аналогічні положення визначені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року за № 3353-XII.
Так, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).
Частиною 4 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.
Вказані правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 415/123/17.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Як убачається з матеріалів справи, 23.02.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за наслідками подій, які відбулися 29.11.2023, і відносно останньої складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, про те, що 29.11.2023 в місті Кременчуці по вулиці Лейтенанта Кагала, 43, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, розширені зіниці очей, що не реагують на світло). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила вимоги пункту 2.5 «а» Правил дорожнього руху України.
30.12.2023 о 00 год. 22 хв. в м. Кременчук, вул. Соборна, буд. 40/2, ОСОБА_2 керувала транспортним засобом марки Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, розширені зіниці очей, які не реагують на світло. Водій ОСОБА_1 ухилилася пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, а саме, не здала біологічну речовину протягом трьох годин, про що лікарем-наркологом було складено висновок № 649, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
За наслідками розгляду зазначених протоколів постановою Крюківського районного суду міста Кременчука від 05 лютого 2024 року у справі № 537/5577/23, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 18.06.2024, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі, що становить 17000,00 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідач, як на підставу своїх заперечень, посилається на факт наявності у ЄДРСУ станом на 23.02.2024, тобто на день складання оскаржуваної постанови, відомостей про набрання постановою Крюківського районного суду міста Кременчука від 05.02.2024, якою ОСОБА_1 позбавлена права керування транспортними засобами, законної сили 16.02.2024.
На виконання вимог абзацу 2 частини 2 статті 77 КАС України, якою регламентовано обов'язок відповідача подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, останнім надано суду копію постанови Крюківського районного суду міста Кременчука від 05.02.2024 у справі № 537/5577/23 (а.с. 53-55), за змістом якої вбачається, що станом на день складання відповідачем відзиву 27.03.2024, у ЄДРСУ дійсно була наявна інформація про набрання зазначеною вище постановою законної сили 16.02.2024.
Отже, станом на дату складення постанови серії ЕНА № 1509198 ОСОБА_1 не мала права керування транспортними засобами.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що належними та допустимими доказами підтверджено, що станом на час складання інспектором ОСОБА_3 оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП, якою передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, джерела, які працівник поліції використовувала в своїй роботі, містили інформацію про набрання постановою Крюківського районного суду міста Кременчука від 05.02.2024 законної сили 16.02.2024, а тому висновок, викладений у постанові серії ЕНА № 1509198 щодо того, що позивач набув статусу особи, що позбавлена права керування транспортними засобами, є правомірним.
Доводи позивача про те, що на час складання оскаржуваної постанови за частиною 4 статті 126 КУпАП постанова суду від 05.02.2024 у справі № 537/5577/23 не набрала законної сили, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Отже, позивачем не надано жодних доказів, що спростовують факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Відповідно, ураховуючи те, що обставини, указані у постанові про адміністративне правопорушення, мали місце, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування постанови серії ЕНА № 1509198 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ОСОБА_1 обґрунтовано та на законних підставах притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відсутні, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду справи надано не було. Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням вимог, передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58), згідно з якою принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів уважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 78, 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.08.2024 у справі № 537/1076/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова