15 листопада 2024 року м. Чернівці Справа № 600/1201/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через представника до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у прийнятті заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, її розгляді та врученні повістки на відправку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
зобов'язати Шостий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, розглянути її з урахуванням висновків суду у даній справі та надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.11 ч. 1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позову представник позивача вказував, що 15.03.2024 позивач особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 для подачі заяви з підтверджуючими документами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку із наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю та відсутністю інших працездатних осіб, які в силу закону зобов'язані її утримувати. Проте, після отримання заяви, йому повернули заяву із додатками, та відразу вручили повістку на відправку на 10:00 год 25.03.2024, замість того, щоб прийняти та розглянути зазначену заяву.
Позивач вважає, що дії відповідача у не наданні відстрочки від військової служби під час мобілізації є протиправними та такі, що не відповідають чинному законодавству.
За вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою суду витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 письмові докази по справі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ) подав до суду відзив, в якому вказував, що 15.03.2024 позивач звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за наслідками розгляду заяви. 15.03.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 було надано усну відповідь, де було роз'яснено, що оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, можливе тільки за наявності належних документів (дане твердження підтверджує сам позивач). На момент звернення з позовом до суду позивач не подав документи, які свідчать що у його дружини немає інших працездатних осіб, як зобов'язані утримувати її (працездатні батьки дружини).
На переконання відповідача, розглянувши подану заяву, відповідач вчинив дії відповідно до нормативних та підзаконних актів. Тому діяльність відповідача відповідає приписам діючого законодавства та не порушує права позивача. Крім того, 01.04.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 було надано письмову відповідь аналогічного змісту. З огляду на наведене, відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
15.03.2024 позивач особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в якій просив та надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку із наявності дружини з числа осіб з інвалідністю IІІ групи та відсутністю інших працездатних осіб, які в силу закону зобов'язані її утримувати (а.с. 10-11).
Зазначену заяву із усіма додатками було отримано відповідачем 15.03.2024, що підтверджується відміткою на заяві та не заперечується відповідачем у відзиві на позов (а.с. 10-11).
До вказаної заяви позивачем було додано наступні документи: нотаріально посвідчена копія паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 27.11.2019, орган що видав 7316; нотаріально посвідчена копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 21.02.2024 року, актовий запис №161; нотаріально посвідчена копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №272781 від 21.09.2023, виданої на ім'я ОСОБА_2 ; нотаріально посвідчена копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , виданої на ім'я ОСОБА_3 ; заява від 14.03.2024 ОСОБА_2 про відсутність інших повнолітніх працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону її утримувати ( а.с. 10-11).
Згідно заяви дружини, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 є єдиною працездатною особою, яка відповідно до закону може її утримувати. Інших працездатних осіб на території України, зобов'язаних відповідно до закону її утримувати, як особу з інвалідністю ІІІ групи, окрім чоловіка, не має (а.с. 17).
Як стверджує позивач у позовній заяві, йому повернули заяву та роз'яснили в усній формі, що оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, можливе тільки за наявності належних документів та вказали перелік документів, а також вручили повістку на відправку на 10:00 год 25.03.2024.
Вручення повістки позивачу від 15.03.2024 підтверджується матеріалами справи (а.с. 20)
При цьому, за наслідками розгляду заяви, 01.04.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 листом за вих. № 6/1098 повідомив, що з поданої до заяви від 15.03.2024, документів, неможливо прийти до висновку про наявність у позивача права на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки, не додано документи, які свідчать, що у особи (дружина) з інвалідністю III групи ОСОБА_5 немає інших працездатних осіб, які зобов'язані утримувати (працездатні батьки). Таким чином, надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, можливе тільки за наявності належних документів та особистої участі (а.с. 63).
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у прийнятті заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та врученні повістки протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений і Верховна Рада України щоразу їх затверджувала відповідними законами.
Указом Президента України № 69/2022 “Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - № 3543-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до ч. 3, 5 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим ст. 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно із положеннями абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
В силу абз. 17 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Матеріалами справи підтверджено, що 15.03.2024 позивач особисто звернувся із заявою до відповідача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку із наявності дружини з числа осіб з інвалідністю IІІ групи (а.с. 10-11).
Того ж дня, після отримання заяви позивача про відстрочку, 15.03.2024 позивачу вручено повістку на відправку на 10:00 год 25.03.2024.
Вручення повістки позивачу від 15.03.2024 підтверджується матеріалами справи (а.с. 20).
Отже, відповідачем не було належним чином з'ясовано, чи позивач, підлягає призову на військову службу під час мобілізації, не вжито жодних заходів щодо з'ясування таких обставин, та вручено повістку на відправку.
Після звернення до суду з позовом стосовно оскарження дій відповідача, відповідач 01.04.2024 надав відповідь на заяву від 15.03.2024.
Зокрема, 01.04.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 листом за вих. № 6/1098 повідомив, що з поданої до заяви від 15.03.2024 року, документів, неможливо прийти до висновку про наявність у позивача права на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки, не додано документи, які свідчать, що у особи (дружина) з інвалідністю III групи ОСОБА_5 немає інших працездатних осіб, які зобов'язані утримувати (працездатні батьки).
Крім того, необізнаність відповідача про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до статті 23 Закону № 3543-XII.
Більше того, з повідомлених позивачем обставин випливає, що вручивши позивачу повістку на відправку, відповідач фактично позбавив його можливості надати документи, що підтверджують право позивача на відстрочку.
Щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з наявністю у позивача дружини, із числа осіб з інвалідністю, суд зазначає наступне.
Зі змісту абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ видно, що особою мають бути дотримані дві обставини для відстрочки від призову під час мобілізації за вказаною підставою, а саме: 1) особа, має дружину із числа осіб з інвалідністю; 2) у разі відсутності інших працездатних осіб, які зобов'язані відповідно до закону здійснювати таке утримання/догляд.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 21.02.2024, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 21.02.2024 зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 161 (а.с. 14).
Дружина позивача, ОСОБА_4 , є особою з інвалідністю ІІІ групи, інвалід з дитинства, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №272781 від 21.09.2023 та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 . (а.с. 15, 16).
Отже, позивачем надано до суду докази, що його дружина є особою із числа осіб з інвалідністю.
У заяві від 14.03.2024 ОСОБА_4 зазначила, що позивач є єдиною працездатною особою, яка відповідно до закону може її утримувати. Інших працездатних осіб на території України, зобов'язаних відповідно до закону її утримувати, як особу з інвалідністю ІІІ групи, окрім чоловіка, не має (а.с. 17).
Разом з тим, у заяві про відстрочку позивач зазначає, що інших працездатних осіб, які зобов'язані відповідно до закону утримувати дружини не має, оскільки він проживає однією сім'єю з дружиною вдвох, місце знаходження батьків дружини на даний час невідоме (а.с. 10-11).
Статтею 51 Конституції України визначено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватись про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до ст. 198 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно визначень наведених у ч. 1 ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення» працездатними особами є особи віком від 16 років, які проживають на території України і за станом здоров'я здатні до активної трудової діяльності, а особами працездатного віку є особи віком від 16 років, які не досягли встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку.
З урахуванням вищенаведеного, суд зауважує, що у позивача наявні підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оскільки його дружина є особою з інвалідністю та на території України відсутні інші працездатні особи, крім позивача, які відповідно до закону зобов'язані її утримувати.
Доказів на спростування наведеної обставини, відповідач під час розгляду справи по суті до суду не надав.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
За змістом пункту 7 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 8 Положення № 154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до положень п.9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема :
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.
Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.
Суд зазначає, що правова природа саме протиправних дій полягає в активній поведінці суб'єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки.
Відповідно до ч. 1 підпункту 8 Правил військового обліку, військовозобов'язаних та резервістів Додатку 2 “Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних призовників та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядку) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Розглядом справи по суті встановлено, що 15.03.2024 позивач особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, у зв'язку із наявності дружини з числа осіб з інвалідністю IІІ групи та відсутністю інших працездатних осіб, які в силу закону зобов'язані її утримувати (а.с. 10-11).
До заяви позивачем долучено копії документів, що підтверджують наявність підстав про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю та відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону її утримувати.
Проте, відповідач не здійснив перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин.
Крім того, суд вважає, що відповідач, у випадку, якщо поданих документів для відстрочки було недостатньо для підтвердження відсутності інших працездатних осіб у особи з інвалідністю, які зобов'язані відповідно до закону її утримувати повинен був зазначити чітко, який саме документ необхідно подати позивачем та/або самостійно звернутись до компетентних органів для встановлення викладених позивачем обставин.
Однак доводи стосовно спірного питання були викладені стороною відповідача лише у відзиві на позов.
Під час розгляду справи по суті відповідач не надав до суду жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження розгляду поданої позивачем заяви від 15.03.2024 по суті про задоволення або відмову у задоволені порушеного ним питання.
Посилання відповідача про надання позивачу відповіді листом від 01.04.2024 суд відхиляє, оскільки вказана відповідь на заяву є формальною відпискою та затягування розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу, позаяк позивач не звертався за роз'ясненнями, а просив надати відстрочку від призову.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ.
Разом з тим, позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації наразі є передчасними, оскільки відповідачем не було розглянуто заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу з усіма доданими до неї доказами, а отже вказаній заяві не надавалась оцінка відповідачем.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 КАС України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи по суті відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність своїх дій (бездіяльність) щодо не розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи.
За викладених обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду поданої позивачем заяви від 15.03.2024 по суті про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ та зобов'язує відповідача розглянути заяву позивача від 15.03.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення по суті, з урахуванням висновків суду, що окреслені у даному судовому рішенні.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд стягує з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 14, 77, 139, 243 - 246, 255, 293 та 295 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду поданої ОСОБА_1 заяви від 15.03.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення по суті, з урахуванням висновків суду, що окреслені у даному судовому рішенні.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
5. В іншій частині позову відмовити.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя В.К. Левицький