13 листопада 2024 року м. Чернівці Справа № 600/498/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 22.01.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889, виходячи із довідок від 08.12.2023: № 24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), № 25 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржуваним рішенням йому відмовлено у переведенні з пенсії за віком відповідно до вимог Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу".
Оскаржуване рішення позивач вважає протиправним, оскільки він має стаж державної служби понад 20 років, що є підставою для переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ із врахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу".
За вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказувало, що здійснити переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VІІІ немає можливості, оскільки позивачу раніше призначалась пенсія відповідно до Закону № 3723-ХІІ, яку він одержував з 30.06.2011 з 01.10.2017. З огляду на наведене, відповідач вважає, що відповідно до Порядку № 622 право на призначення пенсії державного службовця мають особи, яким до набрання чинності Законом № 889-VIII не призначалась пенсія за нормами Закону № 3723-ХІІ. Оскільки позивачу до набрання чинності Законом № 889-VIII вже призначалась пенсія за віком державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ (починаючи з 30.06.2011), то права на повторне призначення пенсії відповідно до вказаного Закону позивач не має.
У зв'язку з доцільністю, з 01.10.2017 позивача переведено із пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України "Про державну службу", на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону № 1058. Отже, протягом 2011-2017 років позивач одержував пенсію за Законом України "Про державну службу" № 3723-ХІІ.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30.06.2011 перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області.
З 30.06.2011 позивач отримував пенсію за віком, обчислену на загальних підставах, що призначена відповідно до вимог Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
22.01.2024 позивач через представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області із заявою, в якій просив провести перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням стажу роботи згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію на умовах Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, з урахуванням довідок від 18.12.2023 № 23 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 18.12.2023 № 24 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
До заяви позивачем, серед іншого, додано довідки Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області:
- від 18.12.2023 №23 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби;
- від 18.12.2023 №24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).
Крім того, до заяви представником позивача додано оригінал заяви про призначення/перерахунок пенсії, копію паспорта позивача з карткою платника податків та документи, що посвідчують повноваження представника.
За наслідками розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області листом від 26.01.2024 № 2400-1706-8/3916 відмовлено позивачу у переведенні на пенсію державного службовця за нормами Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу". Відмова мотивована тим, що з 01.05.2016 набрав чинність Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII. Відповідно до положень пункту 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим, постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, право на призначення пенсії державного службовця мають особи, якщо їм до набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII не призначалася пенсія відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ. Позивачу пенсія державного службовця призначена у 2011 році відповідно до Закону України № 3723-XII та пенсіонер отримувала її до 01.10.2017. Оскільки позивач реалізував своє право на призначення пенсії за нормами Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, відсутні правові підстави для переведення на пенсію державного службовця за нормами Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015.
У листі відповідачем також зазначено, що Порядком №22-1 не передбачено подавати заяви щодо переведення на інший вид пенсії за іншу особу адвокатом, із яким укладено договір про надання правової (правничої) допомоги.
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Конституції України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно ст. 22 Конституції України, Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII), який набрав чинності 01.05.2016.
Згідно з п. 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII (у редакції на час набрання чинності Законом № 889-VIII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на часу досягнення зазначеного віку.
Обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно записів трудової книжки, 29.06.2011 позивач був звільнений з посади начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області у зв'язку з досягненням граничного віку, проходження державної служби згідно п. 3 ст. 30 Закону України "Про державну службу" на підставі наказу № 259-к від 29.06.2011.
З 30.06.2011 позивач отримував пенсію за віком, що призначена відповідно до вимог Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
У період з 30.06.2011 по 01.03.2017 (до автоматичного переведення на пенсію на загальних підставах) позивач отримував пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ.
22.01.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області із заявою про переведення його з пенсії за віком відповідно до вимог Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу".
До заяви позивачем, серед іншого, додано довідки Головного управління Головного управління державної казначейської служби у Чернівецькій області:
- від 08.12.2023 №25 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби;
- від 08.12.2023 №24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).
За наслідками розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області листом від 26.01.2024 № 2400-1706-8/3916 відмовлено позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу", оскільки йому раніше призначалась пенсія відповідно до Закону № 3723-ХІІ, яку він одержував з 30.06.2011 по 01.10.2017 (до автоматичного переведення на пенсію на загальних підставах)..
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому зазначений вік визначається ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.93 № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.93 № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.93 № 3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.93 № 3723-XII вік і страховий стаж.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV).
Розглядом справи по суті встановлено, що на день звернення до пенсійного органу із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, позивач відповідно до відомостей трудової книжки має стаж державної служби більше 20 років. Вказана обставина не заперечується відповідачем.
Беручи до уваги вищенаведене, суд прийшов до висновку про наявність правових підстави для переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723-XII, з урахуванням п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідними положень Закону № 889-VIII.
В свою чергу, посилаючись на п. 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок № 622), у листі від 26.01.2024 № 2400-1706-8/3916, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області вказувало, що здійснити переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII немає можливості, оскільки заявникові раніше призначалась пенсія відповідно до Закону № 3723-ХІІ, яку він одержував 30.06.2011 по 01.10.2017 (до автоматичного переведення на пенсію на загальних підставах).
З даного приводу, суд зазначає, що відповідно до п. 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:
- чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.
- жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Суд зазначає, що Порядок № 622 є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на підставі п. 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, а тому має відповідати положенням вказаного Закону та конкретизувати його положення.
При цьому підзаконний нормативно-правовий акт не може суперечити закону, на виконання якого він прийнятий, та встановлювати обмеження для реалізації права, гарантованого відповідним законом.
Разом з тим, окрім умов, передбачених п. 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, Порядок № 622 передбачає додаткову умову для призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, а саме: якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону.
В той же час, ані Закон № 3723-XII, ані Закон № 889-VIII такої умови не містять.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що положення п. 3 Порядку № 622 не відповідають положенням п. 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Таким чином, до спірних правовідносин необхідно застосовувати п. 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на переведення його на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, а отже рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області оформлене листом від 26.01.2024 № 2400-1706-8/3916 є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та виплачувати йому з 22.01.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889, виходячи із довідок від 18.12.2023: № 24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); № 23 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" затверджено Порядок призначення пенсій згідно з Законом №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому-п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Так, на момент звернення позивача з заявою про переведення його на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ (22.01.2024), вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048.
Суд вважає за необхідне зазначити про те, що при первинному зверненні позивача за призначенням пенсії, ним було обрано пенсію державного службовця, передбачену ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відсутні підстави вважати, що в цьому випадку йдеться про призначення пенсії, відповідно до Закону України "Про державну службу", вперше.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на переведення пенсії по віку відповідно до Закону № 3723-XII, однак без врахування довідок Головного управління державної казначейської служби України у Чернівецькій області: від 18.12.2023 № 23 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби; від 18.12.2023 №24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та виплачувати йому з 22.01.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889, суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З огляду на суть та характер спірних відносин, зважаючи на необґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення про відмову в переведенні з одного виду на інший, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде, окрім визнання протиправним та скасування вказаного рішення, і зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, як орган до якого позивачем було подано заяву про переведення з одного виду пенсії на інший, повторно розглянути вказану заяву позивача, з урахуванням висновків суду.
Стосовно ефективності такого способу захисту варто зазначити, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд і зазначати будь-яку підставу для відмови.
Втім, наведених обставин не встановлено, а оцінка судом правомірності, фактично, оскаржуваного рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у ньому.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Стосовно тверджень відповідача щодо не звернення позивачем особисто або через представника до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про переведення на інший вид пенсії, суд зазначає наступне.
Стаття 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1, заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого, ідентифікує заявника (його представника).
Додатком 1 до Порядку № 22-1 передбачено форму заяви про призначення/ перерахунок пенсії.
Згідно Додатку 7 до Порядку "Пам'ятка пенсіонеру" пенсіонери мають право звертатися до територіального органу Пенсійного фонду України особисто або через законного представника, представника, повноваження якого оформлено у встановленому законом порядку (у випадках, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Судом встановлено, що 22.01.2024 представника позивача (адвокат Бобика Й.Б.) звернувся в інтересах позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області із заявою, в якій просив провести позивачу перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням стажу роботи згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію на умовах Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, з урахуванням довідок від 08.12.2023 № 24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 08.12.2023 № 25 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
До заяви представником позивача додано наступні документи:
- оригінал заяви позивача про призначення/перерахунок пенсії від 22.01.2024;
- оригінал довідки Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 18.12.2023 № 24 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби;
- оригінал довідки Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 18.12.2023 №25 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).
- копії паспорта позивача та довідки про присвоєння позивачу ідентифікаційного номера;
- документи, що підтверджує повноваження адвоката - ордер Серії СЕ № 1077711 на надання правничої (правової) допомоги позивачу.
Дослідженням заяви позивача про призначення/перерахунок пенсії від 22.01.2024 встановлено, що вказана заява відповідає формі заяви про призначення/ перерахунок пенсії, яка встановлена Додатком 1 до Порядку № 22-1.
Зокрема, заява містить наступні відомості: назву органу до якого звернувся позивач (Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області); прізвище, ім'я, по батькові позивача; дата його народження; місце реєстрації та фактичне місце проживання позивача; серію та номер паспорту, орган, що видав та дату видачі; реєстраційний номер облікової картки платника податків; вид перерахунку; відомості про відкриті рахунки у банку; засоби мобільного зв'язку, згоду на отримання SMS-повідомлень на засоби мобільного зв'язку; дату складання заяви; підписи позивача у відповідних розділах заяви.
За наслідками розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області листом від 26.01.2024 № 2400-1706-8/3916 відмовлено позивачу у переведенні на пенсію державного службовця за нормами Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу".
Крім того, у листі відповідачем зазначено, що Порядком №22-1 не передбачено подавати заяви щодо переведення на інший вид пенсії за іншу особу адвокатом, із яким укладено договір про надання правової (правничої) допомоги.
Згідно з даними електронної пенсійної справи позивача особисто або через законного представника (у разі визначення такого) до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про переведення на інший вид пенсії не зверталась.
Отже, оригінал заяви позивача та інші документи, необхідні для перерахунку пенсії, адвокатом як представником, було передано до ГУ ПФУ в Чернівецькій області разом із супровідною заявою. Тобто, адвокатом не подавалась заява за формою встановленою Порядком № 22-1 про перерахунок пенсії позивачу, а лише передано його особиста заява та інші документи, фактично надано послугу з передачі документів.
Крім того, до супровідної заяви адвоката був доданий документ про підтвердження повноважень, а саме ордер на надання правничої (правової) допомоги в ГУ ПФУ в Чернівецькій області.
З даного приводу суд зазначає, що у постанові від 27.11.2019 р. у справі № 748/696/17, Верховний Суд висловив позицію, що заява про призначення/ перерахунок пенсії, подана пенсіонером у довільній формі відповідає вимогам Порядку № 22-1.
Так, у цій справі Верховний Суд вказав, що зміст такої заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника. При цьому, відмова пенсійного органу в розгляді заяви по суті, є надмірним формалізмом, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Отже, суд звертає увагу відповідача на те, що подана через представника заява про призначення/ перерахунок пенсії в належній формі перешкоджає позивачу в прийнятті рішення про проведення або про відмову в проведенні перерахунку пенсії.
Суд також зазначає, що відповідь пенсійного органу не містить вказівки на те, що заява позивача подана невстановленого зразка та з її змісту неможливо оцінити намір позивача, що перешкоджає її розгляду у встановленому порядку.
Крім того, пенсійний орган не повернув вказану заяву позивачу у зв'язку з неналежним її оформленням, а надав відповідь, в якій по суті розглянув заяву та відмовив позивачу у переведенні на пенсію державного службовця за нормами Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу".
Враховуючи вищенаведене, суд відхиляє твердження відповідача щодо не звернення позивачем особисто або через представника до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про переведення на інший вид пенсії.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 605,60 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72 - 77, 90, 134, 241 - 246, 250 КАС України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889, оформлену листом від 26.01.2024 № 2400-1706-8/3916.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2024, з урахуванням висновків суду.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 605,60 грн.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя В.К. Левицький