Іменем України
11 листопада 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/400/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в письмовому провадженні справу ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі- ГУНП в Київській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову ГУНП в Київській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності, оформленою листом ГУНП в Київській області №СЕД-3731-2024 від 16.04.2024;
- скасувати висновок, затверджений ГУНП в Київській області 04.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності внаслідок отримання травм, отриманих під час виконання службових обов'язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях, наслідком яких стала часткова втрата працездатності;
- зобов'язати ГУНП в Київській області затвердити висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності внаслідок отримання травм, пов'язаних з проходженням служби в поліції, наслідком яких стала часткова втрата працездатності, у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію", в порядку і розмірах, встановлених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4, згідно з вимогами пункту 5 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліції» у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;
- зобов'язати ГУНП в Київській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі втрати працездатності, у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію", в порядку і розмірах, встановлених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4, згідно з вимогами пункту 5 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліції» у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 07.11.2015 по 12.12.2023 проходив службу на посадах у підрозділах Національної поліції, у період з 07.11.2015 по 19.09.2022 на посадах у підрозділах Головного управління Національної поліції в Луганській області та з 19.09.2022 по 12.12.2023 на посадах у підрозділах Головного управління Національної поліції в Київській області.
29.06.2022 під час виконання службових обов'язків ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. За фактом отримання травми комісією ГУНП в Луганській області проводилося розслідування нещасного випадку за участі позивача, оформлене актом від 15.09.2022 №2. Актом розслідування нещасного випадку ф. Н1 від 15.09.2022 зафіксовано, що позивач 29.06.2022 отримав мінно-вибухову травму, пов'язану з виконанням службових обов'язків, на підставі чого комісією ДУ «Головного Медичного центру МВС України» визнаний непридатним до служби в поліції.
Відповідно до наказу ГУНП в Київській області №284 о/с від 11.12.2023 позивача звільнено зі служби за пунктом 2 (за станом здоров'я (через хворобу)) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 12.12.2023.
Згідно довідки від 18.01.2024 серії АГ №0027622, на підставі акту огляду МСЕК №155 від 18.01.2024, позивач частково втратив працездатність через травму (поранення 29.06.2022), отриману під час виконання службових обов'язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях, ступінь втрати працездатності становить 5%.
Позивач 18.01.2024 звернувся до ГУНП в Київській області з заявою про отримання одноразової грошової допомоги, однак листом від 19.03.2024 №СЕД-1131-2024 відповідач зазначив, що питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги потребує додаткового вивчення та буде винесене на найближче засідання комісії Головного управління з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського. 16.04.2024 позивачем отримано відмову, оформлену листом від 16.04.2024 №СЕД-3731-2024, якою повідомлено, що 04.04.2024 затверджено висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на рішення Конституційного суду України від 22.04.2020 № 3-р(І)/2020 у справі №3-326/2019(7846/19).
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 29.04.2024 позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 20.05.2024 відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 06.08.2024 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалами суду від 10.09.2024, 21.10.2024 відмовлено у розгляді справи в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 10.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Сторони про розгляд справи повідомлялись належним вином.
Судом на виконання положень статей 129, 130 Кодексу адміністративного судочинства України вжито усіх можливих заходів щодо належного повідомлення сторін та здійснено виклик сторін в судове засідання.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення вказаної вище норми, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового проваження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивач у період з 07.11.2015 по 12.12.2023 проходив службу на посадах у підрозділах Національної поліції, у період з 07.11.2015 по 19.09.2022 на посадах у підрозділах Головного управління Національної поліції в Луганській області та з 19.09.2022 по 12.12.2023 на посадах у підрозділах Головного управління Національної поліції в Київській області.
29.06.2022 під час виконання службових обов'язків ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. За фактом отримання травми комісією ГУНП в Луганській області проводилося розслідування нещасного випадку за участі позивача, оформлене актом від 15.09.2022 №2. Актом розслідування нещасного випадку ф. Н1 від 15.09.2022 зафіксовано, що позивач 29.06.2022 отримав мінно-вибухову травму, пов'язану з виконанням службових обов'язків, на підставі чого комісією ДУ «Головного Медичного центру МВС України» визнаний непридатним до служби в поліції.
Відповідно до наказу ГУНП в Київській області №284 о/с від 11.12.2023 позивача звільнено зі служби за пунктом 2 (за станом здоров'я (через хворобу)) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 12.12.2023.
Згідно довідки від 18.01.2024 серії АГ №0027622, на підставі акту огляду МСЕК №155 від 18.01.2024, позивач частково втратив працездатність через травму (поранення 29.06.2022 року), отриману під час виконання службових обов'язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях, ступінь втрати працездатності становить 5%.
Позивач 18.01.2024 звернувся до ГУНП в Київській області з заявою про отримання одноразової грошової допомоги, однак листом від 19.03.2024 №СЕД-1131-2024 відповідач зазначив, що питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги потребує додаткового вивчення та буде винесене на найближче засідання комісії Головного управління з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського. 16.04.2024 позивачем отримано відмову, оформлену листом від 16.04.2024 №СЕД-3731-2024, якою повідомлено, що 04.04.2024 затверджено висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на рішення Конституційного суду України від 22.04.2020 № 3-р(І)/2020 у справі №3-326/2019(7846/19).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другоюстатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України№4 від 11.01.2016 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 163/28293, який набрав чинності 29.02.2016 року (далі - Порядок №4).
Згідно з п. 2 р. ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пунктів 2, 3, 5 Розділу ІІІ цього Порядку посадові особи органів поліції, навчальних закладів у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.
Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).
У разі коли такий орган (заклад, установу) ліквідовано, заява подається до органу (закладу, установи) за місцем зберігання особової справи.
Для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає:
1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;
2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);
3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати);
4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;
7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності);
8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Згідно з п. 1, п. 2 розділу IV Порядку №4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).
У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення одноразової грошової допомоги, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту.
Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.
Висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджує/відмовляє:
1) по центральному органу управління поліції, керівникам міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, територіальних органів поліції, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій;
2) у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
3) у навчальних закладах - керівник відповідного органу, закладу або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Пунктом 3 розділу IV Порядку №4 рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.
Керівник територіального органу поліції у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання органів поліції.
Матеріали справи свідчать, що з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням з 18.01.2024 втрати працездатності 5%, без встановлення групи інвалідності, з причин: травма, так, пов'язана з виконанням службових обов'язків, позивач звернувся до ГУНП в Київській області з відповідною заявою (рапортом), до якої долучив необхідний пакет документів, визначений Порядком №4.
Однак, листом від 16.04.2024 №СЕД-3731-2024 позивачем отримано відмову, якою повідомлено, що 04.04.2024 затверджено висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Відповідно до ч. 1ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога, що є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави виплачується особам, які мають право на її отримання, у разі:
1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Відповідача, що п.3 ч.1ст. 97 Закону застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1. інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2. інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3. причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19 вересня 2018 року у справі №373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі №296/9456/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі №822/3788/17, від 3 вересня 2020 року у справі №№822/1081/18.
Аналізуючи вказані вище норми права, суд зазначає, що пунктом 5 частини 1 ст.39 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено право поліцейського на отримання одноразової грошової допомоги в разі визначення втрати працездатності поліцейського у разі отримання ним поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань, зокрема, поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Право на отримання такої допомоги виникає з дати видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
З огляду на викладене, в даному випадку (пункт 5 частини 1ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію") законодавець не пов'язує виникнення права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги зі звільненням поліцейського з поліції.
Тобто, на підставі пункту 5 частини 1ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як під час проходження служби в поліції, так і після звільнення його з поліції.
При цьому він може реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в нього такого права.
Суд зауважує, що жодна норма Закону України "Про Національну поліцію" заборони щодо отримання одноразової грошової допомоги в разі часткової втрати працездатності поліцейського без визначення йому інвалідності після звільнення зі служби поліції не містить.
Окрім того, вказаний Закон України "Про Національну поліцію" містить вичерпний перелік випадків, коли виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, і отримання одноразової грошової допомоги в разі часткової втрати працездатності поліцейського без визначення йому інвалідності після звільнення зі служби поліції до таких випадків не відноситься.
Матеріали справи свідчать, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі п.5 ч.1ст.97 Закону України "Про Національну поліцію".
Враховуючи викладене та те, що підставою для відмови позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до п.5 ч.1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" стало звернення за призначенням та виплатою такої допомоги після звільнення зі служби в поліції, то суд дійшов висновку, що позивач, має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до п. 5 ч.1ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію".
Оскільки у позивача наявне право на отримання одноразової грошової допомоги по втраті працездатності поліцейського у зв'язку з встановленням втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків відповідності до вимог пункту 5 частини 1ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію", то відповідач протиправно відмовив в призначенні та виплаті такої допомоги.
Окрім того, суд не приймає посилання відповідача на рішення Конституційного Суду (справа 3-326/2019 (7846/190 від 22.04.2020) в частині доводів відсутності підстав для виплати одноразової грошової допомоги, оскільки предметом розгляду в цій справі була відповідність статті 21, частинам першій, другій статті 24, частині першій статті 46, частині першійстатті 64 Конституції Україниположення пункту 3 частини першоїстатті 97 Закону України "Про Національну поліцію".
Суд наголошує, що в даній справі позивач посилається на пункт 5 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", Таким чином, суд констатує, що зазначене рішення Конституційного Суду України не стосується спірних правовідносин, в частині наявності підстав для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п.5 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію».
Застосовуючи механізм захисту права та його ефективного відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст.9, ч. 2 ст.245 КАС України суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Задоволення позову не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Частиною 1 та 2ст. 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню із словесним коригуванням.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (м. Київ, вул. Володимирська, 15, ЄДРПОУ 40108616) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності.
Скасувати висновок, затверджений Головним управлінням Національної поліції в Київській області 04 квітня 2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності внаслідок отримання травм, отриманих під час виконання службових обов'язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях, наслідком яких стала часткова втрата працездатності.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області затвердити висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності внаслідок отримання травм, пов'язаних з проходженням служби в поліції, наслідком яких стала часткова втрата працездатності.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з втратою працездатності.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.О. Кисельова