12 листопада 2024 року Справа № 480/9328/24
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Шевченко І.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 в якій просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, рекомендованій довідкою ВЛК № 204 від 20.09.2022 року,
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, рекомендованій довідкою ВЛК № 204 від 20.09.2022 року.
Ухвалою суду від 30.10.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог до ч.1 ст.160 та п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, із зазначенням спірного періоду та відповідним обґрунтуванням заявлених вимог щодо такого періоду, відповідно до кількості учасників справи, з доданими до такої позовної заяви матеріалами.
У порядку усунення недоліків позовної заяви, позивач подав до суду заяву, в якій позовні вимоги виклав наступним чином:
1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, рекомендованій довідкою ВЛК № 204 від 20.09.2022 року, а саме за період з 20.09.2022 по 20.10.2022 року;
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, рекомендованій довідкою ВЛК № 204 від 20.09.2022 року, а саме за період з 20.09.2022 по 20.10.2022 року.
Вимоги вмотивував тим, що під час проходження військової служби, перебуваючи в районі виконання бойових завдань, отримав поранення, яке згідно довідки ВЛК від 20.09.2022 №204 визначено як таке, що пов'язане із захистом Батьківщини та позивачу було рекомендовано надання відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відтак, позивач вважає, що після отримання бойового поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, він набув право на отримання додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168, у зв'язку з чим звернувся до відповідача із заявою від 24.07.2024, відповідь на яку відповідачем надано листом від 15.08.2024.
Перевіривши матеріали справи та заяву позивача, подану у порядку усунення недоліків, суд вказує наступне.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, з урахуванням поданої позовної заяви на виконання вимог ухвали суду (уточнена позовна заява), позивачем оскаржується правомірність не нарахування та не виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168, за період з 20.09.2022 по 20.10.2022 року. Тобто, цей спір щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. Втім з цим позовом до суду позивач через представника звернувся лише 25.10.2024.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.
Проте, відповідно до пункту першого глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 30 червня 2023 р. на всій території України карантин.
Таким чином, тримісячний строк звернення, встановлений ч.2 ст.233 КЗпП України, фактично почав відліковуватись з 01.07.2023 (з дня скасування карантину).
Спірним періодом позивач визначає період 20.09.2022 по 20.10.2022 включно. Натомість із позовом до суду позивач звернувся лише 25.10.2024, тобто із значним пропуском строку звернення до суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду за спірний період - з 20.09.2022 по 20.10.2022 включно, що встановлений частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, однак, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду надано не було.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1 ст. 123 КАС України).
Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З метою забезпечення права позивача на доступ до суду, суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду від 30.10.2024, на 10 днів з дня отримання цієї ухвали суду, та зобов'язати позивача надати суду заяву про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням у ній підстав та наданням доказів поважності його пропуску.
Керуючись ст. 118, 121, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху від 30.10.2024, на 10 днів з дня отримання цієї ухвали суду, та зобов'язати позивача надати суду заяву про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням у ній підстав та наданням доказів поважності його пропуску.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута позивачу.
Копію даної ухвали направити особі, що звернулась з позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Г. Шевченко