08 листопада 2024 року Справа № 480/5233/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/5233/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, і просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 29.03.2024 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 9 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 9 ч.3 ст.23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в редакції закону, чинного на момент звернення), на підставі заяви позивача від 29.03.2024.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 є неповнорідним братом ОСОБА_2 , який загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану 18.02.2023.
Оскільки неповнорідний брат позивача загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, в зв'язку з чим позивач мав право на звільнення від призову відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», 29.03.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про звільнення його з від призову відповідно до абз. 9 ч. З ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинної на день виникнення правовідносин) з подальшим виключенням з військового обліку (обліку військовозобов'язаних осіб); надання передбаченого законом військово-обліковий документу на його ім'я з відповідною позначкою про виключення з військового обліку (обліку військовозобов'язаних осіб). До вказаної заяви позивачем подано повний перелік належним чином засвідчених документів, які підтверджували право позивача на відстрочку
У подальшому, 08.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 був направлений адвокатський запит щодо стану розгляду зазначеної заяви, який був отриманий відповідачем 09.05.2024.
Станом на день звернення до суду з даним позовом ІНФОРМАЦІЯ_4 заява про звільнення ОСОБА_1 від призову відповідно до абз. 9 ч. З ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розглянута не була, відповіді на адвокатський запиту в порядку ст. 24 ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 08.05.2024 щодо стану розгляду зазначеної заяви надано не було.
Вважаючи бездіяльність позивача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду було відкрито провадження у цій справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є неповнорідним братом ОСОБА_2 , який загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану 18.02.2023 у місті Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті № 00044144460 від 20.03.2024 (а.с. 12).
Родинні зв'язки між позивачем та його загиблим братом ОСОБА_2 також підтверджуються Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00043921952 від 06.03.2024, свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданим Комсомольським міським відділом РАГС Полтавської області 19.12.1979 (а.с. 11, 13, 14).
29.03.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про звільнення його з від призову відповідно до абз. 9 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинної на день виникнення правовідносин) з подальшим виключенням з військового обліку (обліку військовозобов'язаних осіб) та надання передбаченого законом військово-обліковий документ на його ім'я з відповідною позначкою про виключення з військового обліку (обліку військовозобов'язаних осіб) (а.с. 9).
До вказаної заяви позивачем подано перелік засвідчених документів, а саме:
- нотаріально завірена копія паспорту ОСОБА_1 ;
- нотаріально завірена копія РНОКПП ОСОБА_1 ;
- нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
- нотаріально завірена копія свідоцтва про смерть;
- копія Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті;
- копія Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України.
В подальшому, 08.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 був направлений адвокатський запит щодо стану розгляду зазначеної заяви, який був отриманий відповідачем 09.05.2024, що підтверджується штампом з відміткою про отримання документу відповідачем (а.с. 15).
Станом на день звернення до Сумського окружного адміністративного суду з даним позовом ІНФОРМАЦІЯ_4 заява про звільнення ОСОБА_1 від призову відповідно до абз. 9 ч. З ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розглянута не була, відповіді на адвокатський запиту в порядку ст. 24 ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 08.05.2024 щодо стану розгляду зазначеної заяви надано не було.
Позивач не погодився з такою поведінкою відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію, яка триває по даний час.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон України № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, статтею 1 Закону України № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону України № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВРпередбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (частина перша статті 3 вказаного Закону).
Положеннями частини третьої статті 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що заява (клопотання)- звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання- письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Приписами статей 4-6 Закону України «Про звернення громадян» регламентується коло питань, рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, а також установлені вимоги до звернення, мова звернень і рішень та відповідей на них.
Статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» встановлено заборону відмови в прийнятті та розгляді звернення й передбачено обов'язок із прийняття та розгляду звернень, оформлених належним чином і поданих у встановленому порядку.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термінне не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що кожен має право звернутися із заявою, скаргою чи пропозицією до органу державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадової особи. Цьому праву відповідає обов'язок відповідних суб'єктів своєчасно, об'єктивно розглянути звернення, надати обґрунтовану та вичерпну відповідь по кожному з поставлених у зверненні питань, або, у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення чи передати її на розгляд до іншого органу, до повноважень якого віднесено вирішення порушених у зверненні питань.
Такий виносок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16, від 19 листопада 2019 року у справі № 813/1761/16, від 31 липня 2020 року у справі № 826/3849/16 та від 17 вересня 2020 року у справі № 802/2001/16-а.
Суд зазначає, що позивач і відповідач є суб'єктами правовідносин у сфері звернень громадян з відповідними правами й обов'язками, зокрема з правом позивача скерувати звернення й обов'язком відповідача розглянути його і надати на нього відповідь.
Суд враховує, що як видно з матеріалів розглядуваної справи, позивач 29.03.2024 звернувся до відповідача із заявою про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Натомість в матеріалах справи відсутні докази розгляду відповідачем заяви позивача. Слід зазначити, що під час розгляду справи відповідачем також не було надано суду будь - яких доказів щодо прийняття рішення (чи то задоволення, чи то відмови у задоволенні) за результатами розгляду вказаних звернень позивача.
Крім того, 08.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 був направлений адвокатський запит щодо стану розгляду зазначеної заяви, який був отриманий відповідачем 09.05.2024, що підтверджується штампом з відміткою про отримання документу відповідачем.
На звернення адвоката позивача, відповідачем також не було надано відповідь.
Відтак відповідачем, в порушення приписів Закону України «Про звернення громадян» не було надано позивачу відповіді на його звернення та не вирішено питання надання/відмови у наданні відстрочки від мобілізації.
При цьому суд звертає увагу, що оскільки відповідачем звернення позивача фактично розглянуто не було, то предметом спору у цій справі є саме дотримання відповідачем вимог Закону України "Про звернення громадян" щодо розгляду звернення позивача, а не спір щодо правомірності рішень щодо отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки таке рішення відповідачем не приймалося.
Суд зазначає, що під час розгляду цієї справи не надає оцінку підставам за якими позивач бажає отримати відстрочку під час мобілізації, оскільки така оцінка не надавалася відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій.
Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 29.03.2024 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути звернення ОСОБА_1 від 29.03.2024 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти відповідне рішення.
Натомість не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову за мобілізацією на підставі абз. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізації», оскільки зобов'язанню органа владних повноважень прийняте визначене рішення за зверненням повинен передувати розгляд такого звернення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 суму судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 29.03.2024 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язанти ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 29.03.2024 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька