справа №380/21775/24
з питань забезпечення позову
07 листопада 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої - судді Потабенко В.А.., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії № 205/3764 від 09.10.2024, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний придатним до військової служби;
- зобов'язати Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) повторно провести обстеження та медичний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), та прийняти відповідне рішення щодо визначення ступені придатності до військової служби ОСОБА_1 у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402.
Одночасно з позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позиву шляхом зупинення дії постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії № 205/3764 від 09.10.2024, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний придатним до військової служби, до набрання законної сили рішенням у даній справі.
В обґрунтування заяви посилається на те, що предметом спору у вказаній справі є, зокрема вищевказана постанова, яка прийнята суб'єктом владних повноважень із суттєвими процедурними порушеннями. Так, 09.10.2024 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де отримав направлення для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я у Збройних силах України. За результатом проведеного медичного огляду Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 зроблено висновок, що ОСОБА_1 на підставі ст. 47б, 57б Графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ придатний до військової служби, у військових частинах забезпечення, ТПЦ та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. Також, Заявнику поставлені діагнози: Бронхіальна астма ІІ стадії, персистуючий перебіг, неконтрольована фаза середнього ступеня важкості; ЛН ІІ-І ст. J45 Атопічний дерматит в стадії ремісії 1.20.0. Про зазначене видано постанову, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії № 205/3764 від 09.10.2024. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 було порушено процедуру проведення обстеження та медичного огляду, враховуючи те, що ОСОБА_1 перед оглядом не проводилися відповідні обстеження, взагалі не досліджено загальний аналіз крові, не визначено групу крові та резус-належність, не проводилося дослідження сечі, позивача не оглядали усі лікарі, які повинні були проводити огляд, зокрема відсутні огляди терапевта та невропатолога та інших фахівців, які у зв'язку із захворюваннями (бронхіальна астма ІІ стадії та атопічний дерматит в стадії ремісії) останнього мали провести такий огляд, зокрема лікар-пульмонолог, а сам проведений огляд був формальний та проходив в межах декількох годин одного дня. Хоча такі дослідження та огляди відповідачі зобов'язані були провести у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402. Отже, на думку позивача, зазначена постанова, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії № 205/3764 від 09.10.2024, є протиправною та підлягає скасуванню в судовому порядку, про що подано позов до суду.
Ухвалою суду від 25.10.2024 у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позиву шляхом зупинення дії постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії № 205/3764 від 09.10.2024, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний придатним до військової служби, до набрання законної сили рішенням у даній справі було відмовлено.
05.11.2024 представником позивача до суду було повторно скеровано заяву про забезпечення позову (вх. № 81982) в якій зазначено, що в період між 25 жовтням 2024 року та датою подання повторної заяви про забезпечення позову виникли додаткові обставини та факти, які свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, так як оскаржена постанова, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії є обов'язкова до виконання, що зобов'язує заявника до належного виконання обов'язків військовослужбовця передбачених законом, тоді як він не в змозі витримати будь-які фізичні навантаження, що може призвести до летального кінця його життя. Відтак вважає, що наявні ознаки існування очевидної небезпеки заподіяння смертельної шкоди його здоров'ю та життю, виходячи з наступного. Так, 23.10.2024 заявника госпіталізовано до Центру легеневого здоров'я терапевтичного відділення Львівського регіонального фтизіопульмонологічного діагностичного центру, що знаходиться по АДРЕСА_3 , де він пробув на стаціонарному лікуванні до 13 години 12 хвилин 30.10.2024. Госпіталізація заявника проводилась, у зв'язку із наступним анамнезом: біль голови, задишка в стані спокою, задишка при фізичному навантажені, кашель сухий, пітливість, загальна слабість, серцебиття, зниження апетиту. Скарги на напади ядухи до 5рд, біль голови, задишка в стані спокою, задишка при фізичному навантажені, кашель сухий, пітливість, загальна слабість, серцебиття, зниження апетиту. З анамнезу заявника відомо, що Бронхіальною астмою він хворіє з дитинства (7 років), згідно записів в амбулаторній картці. Заявник періодично лікувався стаціонарно та амбулаторно в дитячих закладах. У дорослому віці лікування проводилось амбулаторно за місцем проживання, домашній нагляд у пульмонолога та алерголога у м. Херсон, так як зараз заявник є внутрішньо переміщеною особою. При цьому,погіршення загального стану пов'язується з проживання у м. Львові, оскільки тут підвищена вологість, сирість. До 2022 року заявник користувався сальбутамолом та курсами небулазерну терапію, базової інгаляції терапії не отримував. Погіршення стану здоров'я заявника спостерігається останній рік, у цей період він звертався до пульмонолога у поліклініці, приватно, обстежувався лабораторно з незначним покращенням. Проходив стаціонарне лікування у 5 МКЛ з 18.06.2024 року по 25.06.2024 року, у якому призначено симбікорт 4.5/160 1вд 2р/д та при приступах бронхоспазму, приймає по даний час, періодично використовує сальбутамол. Такі погіршення відмічаються близько 3-х тижнів, відколи посилилась задишка, збільшилась потреба в інгаляторі. Зважаючи на зазначене заявника госпіталізовано у ЦЛЗ терапевтичного відділення Львівського регіонального фтизіопульмонологіного діагностичного центру у якому заявник пролікувався до 30.10.2024 року (п. 7 виписки-епікризу із медичної картки стаціонарного хворого № 5505п від 30.10.2024). По завершенні перебування у згаданому лікувальному закладі, Заявнику поставлено повний діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення): Бронхіальна астма ІІ, середньої важкості, пересистуючий перебіг, неконтрольована,середньої важкості, фаза загострення. Алергічний риніт. Поліноз-ринокон'юктивальний синдром. Пилкова алергія. ЛН-I-II.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує наступне.
Суд у відповідності до положень ч. 1 ст. 154 КАС України розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
За правилами ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).
Отже, заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Аналіз наведених вище норм права дозволяє зробити висновок, що забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого буде подано позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Для задоволення судом заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви належними та допустимими доказами та довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2 ст.150 КАС України.
Застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Отже, при вирішенні питання щодо необхідності забезпечення позову має враховуватися предмет позову, підстави звернення до суду, співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи, а також забезпечення дотримання пропорційного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для позивача та інших заінтересованих осіб внаслідок невжиття таких заходів.
Водночас забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Предметом спору у даній справі є визнання протиправними та скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії № 205/3764 від 09.10.2024, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний придатним до військової служби.
У заяві про забезпечення позову представник заявника посилається на те, що очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, як на підставу, передбачену ч.2 ст.150 КАС України. У зв'язку із цим, просить забезпечити позов шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення ВЛК до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Судом вже були з'ясовані обставини справи, вивчено матеріали за наслідкам чого було прийнято рішення про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову в результаті чого винесено ухвалу від 25.10.24 про відмову у вжитті заходів забезпечення позову.
Проте представник позивача звернувся повторно з заявою про забезпечення позову, мотивуючи, що з'явились нові обставини у справі.
Суд дослідив подану заяву від 05.11.2024 та не вбачає у ній нових правових підстав, які б слугували передумовою вжиття заходів забезпечення позову.
Поряд із цим, оцінивши доводи заяви щодо очевидної протиправності рішення та дій ВЛК, суд приходить до висновку, що така підстава у заяві про забезпечення позову та як наслідок забезпечення позову у спосіб, який пропонує представник позивача в частині зупинення дії оскаржуваного рішення - фактично є вирішенням спору по суті без судового розгляду, що є неприпустимим.
Правомірність та оцінка оскаржуваного рішення, як і діям ВЛК, підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.
Суд не вбачає очевидної протиправності рішення ВЛК щодо визнання позивача придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
На переконання суду, очевидна протиправність рішень (дій) суб'єкта владних повноважень, це прийняття ним таких рішень (чи вчинення дій), які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень (вчинення дій) суб'єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері. Натомість у цьому випадку, рішення, яке прийняте ВЛК є наслідком реалізації повноважень такого суб'єкта відповідно до Законів України "Про військовий обов'язок та військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Ті доводи, які наводить представник позивача, не свідчать про очевидну протиправність оскаржуваного рішення, оскільки є оціночними поняттями та будуть предметом дослідження в ході судового розгляду та не свідчать про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав заявника в такій мірі, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль, або захист цих прав буде неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
Крім того, положеннями ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачена можливість звільнення військовослужбовців з військової служби, в тому числі під час дії воєнного стану, за наявності для цього визначених законом підстав, зокрема сімейних чи інших обставин.
Сама по собі можливість настання негативних наслідків чи порушення прав заявника в майбутньому не може визнаватися достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечною підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже покликання суду - здійснення захисту реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2019 року у справі №826/13306/18.
Оскільки доводи, які наводить представник заявника, не свідчать про очевидну протиправність оскаржуваного рішення (вчинених дій), суд не вбачає необхідності у застосуванні таких заходів забезпечення позову.
Заява не містить інших обґрунтувань необхідності застосування заходів забезпечення позову, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, при наявності яких суд може застосувати заходи забезпечення позову.
Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, враховуючи висновки, наведені вище, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248, 250, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позиву шляхом зупинення дії постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії № 205/3764 від 09.10.2024, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний придатним до військової служби, до набрання законної сили рішенням у даній справі відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено та підписано 07.11.2024.
Суддя Потабенко В.А.