07 листопада 2024 рокусправа № 380/945/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 15-ого мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до 15-ого мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій із нарахування та виплати позивачу при звільненні одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу 09.12.2019 по 24.10.2023 без урахування періоду попередньої служби;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу у зв'язку із звільненням одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу 09.12.2019 по 24.10.2023, без урахування періоду попередньої служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 23.10.2023 № 750-ОС старший лейтенант ОСОБА_1 з 24.10.2023 виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Вислуга років ОСОБА_1 станом на 24.10.2023 складає: календарна військова - 25 років, 05 місяців, 22 дні.
Позивач зазначає, що на момент звільнення з військової служби 24.10.2023 він набув право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за період його календарної служби з дня останнього зарахування на службу 09.12.2019, без урахування періоду попередньої служби.
16.11.2023 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом про нарахування та виплату ОСОБА_1 відповідно до статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразової грошової допомоги. У відповіді від 28.11.2023 № 12/8917-23-Вих на на адвокатський запит відповідач зазначив, що одноразова грошова допомога при звільненні не була нарахована та не виплачена позивачу, оскільки у Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413, відсутні така підстава "один із подружжя обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років" за якою ОСОБА_1 звільнений з військової служби.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати йому при звільненні одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 календарних років вислуги військової служби та просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 18.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
06.03.2024 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що позивач звільнений під час дії воєнного стану згідно із пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - один із подружжя обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, відтак, позивач помилково вважає, що набув право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у зв'язку з настанням особливого період.
Стверджує, що незважаючи на наявність 10 повних календарних років служби, у межах спірних правовідносин, позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, оскільки у Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби, відсутня така підстава для звільнення як "один із подружжя обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років".
З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 21.10.2019 № 353-ос, старший ОСОБА_2 виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, звільнений з військової служби за підпунктом "а" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку з закінченням строку контракту).
Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 09.12.2019 № 338-ос старший прапорщик ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу НОМЕР_4 прикордонного загону та на всі види забезпечення та укладений контракт для проходження військової служби терміном на 3 роки з 09.12.2019 по 08.12.2022.
Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 21.10.2023 № 748-ос старший лейтенант ОСОБА_1 звільнений з військової служби за підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас через такі сімейні обставини: один із подружжя обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 23.10.2023 № 750-ОС старший лейтенант ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Календарна вислуга років станом на 24.10.2023 становить: 25 років 05 місяці 22 дні.
16.11.2023 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом про нарахування та виплату ОСОБА_1 відповідно до статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразової грошової допомоги.
Відповідач листом від 28.11.2023 № 12/8917-23-Вих надав відповідь на адвокатський запит від 16.11.2023, вказавши, зокрема, що одноразова грошова допомога при звільненні не була нарахована та виплачена, оскільки в переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, підстави "один із подружжя обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років", за якою звільнений ОСОБА_1 , не зазначена.
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив позивачу при звільненні одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу 09.12.2019 по 24.10.2023 без урахування періоду попередньої служби, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Суд встановив, що спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги за період з 09.12.2019 по 24.10.2023, без урахування періоду попередньої служби.
Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 23.10.2023 № 750-ОС, ОСОБА_1 звільнений з військової служби за підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII - через такі сімейні обставини: один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
Обставину проходження дружиною позивача військової служби і того, що вони мають дитину (дітей) віком до 18 років, відповідач не заперечує.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постановах від 24.01.2024 у справі № 140/1143/23, від 02.05.2024 у справі № 280/7090/22, від 30.05.2024 у справі № 520/3474/23, від 13.06.2024 у справі № 380/14051/23 сформував правові висновки щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 2 (абзаци перший, другий) статті 15 Закону № 2011-ХІІ, підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-ХІІ та Постанови № 413, які, у силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує при вирішенні цього спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Частиною 1 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до п.п. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивача з військової служби), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу).
Кабінет Міністрів України постановою від 12.06.2013 № 413 затвердив Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до Постанови № 413 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:
виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);
укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;
хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім'ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім'ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;
неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);
довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.
У справі № 140/1143/23 Верховний Суд, аналізуючи положення пункту 2 (абзаци перший, другий) статті 15 Закону № 2011-ХІІ у взаємозв'язку із підпунктом "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ зауважив на тому, що стаття 26 Закону № 2232-ХІІ пов'язує підстави для звільнення з військової служби з видами військової служби (частина шоста статті 2 Закону № 2232-ХІІ) та умовами (періодами) її проходження.
Позаяк для цілей звільнення з військової служби стаття 26 Закону № 2232-ХІІ чітко відокремлює підстави для звільнення військовослужбовців під час дії воєнного стану від підстав для звільнення військовослужбовців зі служби під час дії особливого періоду, то є достатні підстави вважати, що й виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються зі служби, має зв'язок (залежність) як з нормативною підставою, за якою звільнений військовослужбовець, так і з умовами (обставинами), за яких військовослужбовець реалізував своє право на звільнення зі служби.
Так, Верховний Суд у справі № 140/1143/23 дійшов висновку, що "...звільнення позивачки через "сімейні обставини" (тобто коли "один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років"; абзац десятий підпункту "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ) не підпадає під дію абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ.
У цьому аспекті суд касаційної інстанції зауважив, що текстуальний виклад тих норм статті 26 Закону № 2232-ХІІ, які передбачають можливість звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, є бланкетним, адже в них подається посилання на підзаконний нормативний акт Кабінету Міністрів України (Постанову № 413), в якому мають бути визначені ті умови (причини, обставини), за яких військовослужбовець може реалізувати своє право на звільнення зі служби.
Зокрема, підстава для звільнення зі служби, про яку йде мова, передбачена: у підпункті "в" пункту 3 частини другої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті "ґ" пункту 1 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті "ґ" пункту 1 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Прикметно те, що звільнення з цих підстав з військової служби не пов'язується з особливим періодом та/або воєнним станом (що має пояснення, коли зіставити ці підстави з датою ухвалення Постанови № 413, а також редакцією абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, яка діяла на дату звільнення позивачки у справі № 140/1143/23 - 26 серпня 2022 року).
Інша ситуація з підставами для звільнення з військової служби через "сімейні обставини або інші поважні причини", які передбачені, зокрема, у підпункті "г" пункту 1, підпункті "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті "ґ" пункту 2, підпункті "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті "г" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ і які якраз стосуються особливого періоду та воєнного стану.
Як можна побачити, текстуальний виклад цих нормативних підстав у названій статті Закону не має посилання на акт Кабінету Міністрів України чи інший нормативний (підзаконний) акт, який містив би "частину" норми, якої бракує [в законі]; натомість "сімейні обставини або інші поважні причини", які дозволяють військовослужбовцеві звільнитися з військової служби під час дії особливого періоду або під час дії воєнного стану, визначені (в цій частині) безпосередньо у тексті Закону.
З уваги на такий спосіб викладу юридичної норми у перелічених [у цьому абзаці постанови] структурних частинах статті 26 Закону № 2232-ХІІ колегія суддів виснувала, що не було приводу в цій частині для застосування Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, які затверджені Постановою № 413, як, власне, ("бланкетної") умови для звільнення зі служби (зокрема, відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ), а звідси - для застосування частини другої пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII (у редакції, яка діла на дату звільнення з військової служби) в цілях виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (яка якраз пов'язувалася з підставами, визначеними у згаданій Постанові № 413)...".
Повертаючись до обставин цієї справи варто зауважити, що наказом від 21.10.2023 №748-ОС старший лейтенант ОСОБА_1 звільнений з військової служби за підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас.
Тож правове регулювання спірних правовідносин у цій справі відповідає правовому регулюванню правовідносин у справі № 140/1143/23, висновки у якій суд враховує при розгляді цієї справи.
За позицією Верховного Суду у справі № 140/1143/23 норми Закону № 2232-ХІІ (стаття 26) визначають можливість звільнення військовослужбовців з військової служби як через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, так і через сімейні або інші поважні причини, перелік яких визначений самим Законом № 2232-ХІІ.
Отже, оскільки ОСОБА_1 звільнений з військової служби з підстави, яка передбачена Законом № 2232-ХІІ, а не з підстав, передбачених Постановою №413, то на нього не розповсюджуються положення пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII в частині виплати одноразової грошової допомоги, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Аналогічна правова позиція висловлена також у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.10.2024 у справі № 420/26319/23.
За приписами пункту 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач належними доказами не підтвердив наявність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.
З огляду на викладене вище, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Розподіл судових витрат суд не здійснює оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до 15-ого мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна