07 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/7503/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )
про стягнення коштів, -
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок втрати військового майна, в сумі 17768,10 грн.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 у березні 2022 року призваний на військову службу по мобілізації та з 16.03.2022 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду водія автомобільного відділення взводу забезпечення артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи. У січні 2023 року відповідач вчинив дезертирство, тому його звільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . За наказом командира військової частини НОМЕР_1 №674 від 09.04.2023 року відповідача притягнуто до матеріальної відповідальності на суму 17768,10 грн. Позивач стверджує, що відповідач заподіяв державі збитки у вигляді втраченого речового інвентарного майна. Оскільки він добровільно не відшкодував ці збитки, тому позивач просить суд стягнути їх на свою користь.
Ухвалою судді від 08.09.2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом та поновив цей строк.
Від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року "Про загальну мобілізацію" у березні 2022 року призваний на військову службу по мобілізації та з 16.03.2022 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , призначений на посаду водія автомобільного відділення взводу забезпечення самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.
Згідно з висновками службового розслідування, проведеного за наказом командира військової частини НОМЕР_1 №115 від 19.01.2023 року, солдат ОСОБА_1 19.01.2023 року самовільно залишив військову частину.
За наказом командира військової частини НОМЕР_1 №19 від 19.01.2023 року солдата ОСОБА_1 з 19.01.2023 року знято з усіх видів забезпечення та припинено виплати.
За наказами командира військової частини НОМЕР_1 №46-РС від 03.02.2023 року, №34 від 03.02.2023 року відповідно до пп.14 п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України солдат ОСОБА_1 з 03.02.2023 року звільнений із займаної посади та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Начальник речової служби військової частини НОМЕР_1 та начальник фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 склали розрахунок від 07.03.2023 року, згідно з яким вартість втраченого солдатом ОСОБА_1 речового інвентарного майна склала 17768,10 грн., а саме: мішок спальний 1 шт. - 1004,82 грн., чоботи гумові 1 пара - 178,50 грн., бронежилет 1 шт. - 4391 грн., шолом 1 шт. - 2890 грн., чохол до шолому 1 шт. - 78,96 грн., сумка транспортна 1 шт. - 894,54 грн., окуляри балістичні 1 пара - 1770 грн., окуляри-маска 1 шт. - 1296 грн., наколінники 1 пара - 367,44 грн., налокітники 1 пара - 376,20 грн., підсумок тип А 2 шт. - 414,36 грн., підсумок тип Г 1 шт. - 198,90 грн., РПС 1 шт. - 693 грн., РБІ 1 штука - 2216,04 грн., сидіння польове ізоляційне 1 шт. - 33 грн., килим спальний польовий ізоляційний 1 шт. - 369 грн., КВВЗД 1 шт. - 596,34 грн.
У квітні 2024 року командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ №674 від 09.04.2023 року "Про результати службового розслідування", яким наказав:
- водія автомобільного відділення взводу забезпечення самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 притягнути до повної матеріальної відповідальності на загальну суму 17768,10 грн.,
- помічнику командира з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 - втрачене військове майно внаслідок порушення правил його зберігання занести до Книги обліку нестач військового майна ВЧ НОМЕР_1 , розмір завданих державі збитків на загальну суму 17768,10 грн. занести до Книги обліку грошових стягнень та нарахувань,
- помічнику командира з правової роботи - начальнику юридичної служби ВЧ НОМЕР_1 - на підставі статті 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", враховуючи факт завдання шкоди державі колишнім військовослужбовцем військової служби під час мобілізації солдатом ОСОБА_1 , відсутності його згоди щодо добровільного відшкодування шкоди, підготувати матеріали про відшкодування за рахунок винних осіб завданих державі матеріальних збитків в судовому порядку або в іншому встановленому законом порядку.
На підставі цього наказу позивач у вересні 2023 року звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Цей Закон містить такі норми:
Стаття 1. Військовий обов'язок
1. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
9. Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
- військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
- резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Стаття 2. Військова служба і виконання військового обов'язку в запасі
1. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
3. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Стаття 24. Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Час та місце виконання обов'язків військової служби
1. Початком проходження військової служби вважається:
4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
2. Військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 та 2 частини п'ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.
3. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Стаття 26. Звільнення з військової служби
7. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно зі статтею 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", солдат у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.
Статтями 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Відповідно до статей 1, 3, 7 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).
З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, притягаються до відповідальності згідно із законом.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначає Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" №160-IX від 03.10.2019 року (надалі - Закон №160-IX).
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
- матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;
- пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
2. Термін "військове майно", що застосовується в цьому Законі, вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".
Стаття 2. Сфера дії Закону
1. Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).
Стаття 3. Підстави та умови притягнення до матеріальної відповідальності
1. Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
2. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
3. Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
4. Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
5. Особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.
6. Завдана особою шкода, не пов'язана з виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків, відшкодовується в порядку, передбаченому законами України.
Стаття 4. Строки притягнення до матеріальної відповідальності
1. Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Стаття 6. Повна та підвищена матеріальна відповідальність
1. Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
2. Посадові (службові) особи, винні в незаконному звільненні зі служби чи переміщенні військовослужбовця, поліцейського, особи рядового та начальницького складу, за шкоду, завдану у зв'язку з виплатами такій особі матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час проходження служби на нижчеоплачуваній посаді, несуть повну матеріальну відповідальність у судовому порядку.
3. Особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 7. Встановлення розміру завданої шкоди
1. Розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
2. Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.
3. Якщо строк експлуатації військового та іншого майна на дату його втрати закінчився або неможливо встановити час його втрати, відшкодування шкоди проводиться в розмірі 50 відсотків первинної вартості майна, якого не вистачає, але не нижче вартості металів, у тому числі дорогоцінних, та дорогоцінного каміння, які в ньому містяться, визначеної відповідно до законодавства про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей.
Стаття 8. Проведення службового розслідування
1. Посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
2. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
3. Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
4. Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
5. Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
6. За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
7. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Стаття 10. Відшкодування шкоди
1. Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
2. Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
3. Відшкодування шкоди, завданої військовозобов'язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов'язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.
4. Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
5. У разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред'явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.
Стаття 11. Відшкодування шкоди в разі переведення особи до іншого місця служби чи перебування в розпорядженні відповідного командира (начальника)
1. У разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.
2. Якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
3. Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п'ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.
Стаття 12. Відшкодування шкоди в разі звільнення особи зі служби
1. У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Стаття 13. Порядок стягнення сум завданої шкоди
1. Стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
2. Якщо із грошового забезпечення особи проводяться інші передбачені законодавством стягнення (утримання), загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 50 відсотків місячного грошового забезпечення.
Обмеження, встановлене абзацом першим цієї частини, не поширюється на відрахування із грошового забезпечення особи аліментів на неповнолітніх дітей. У цьому випадку загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 70 відсотків місячного грошового забезпечення.
4. Сума стягнень завданої шкоди може бути зменшена судом залежно від обставин, за яких завдано шкоди, ступеня вини та матеріального стану винної особи (крім випадків завдання шкоди умисними злочинними чи вчиненими з особистих корисливих мотивів діяннями).
5. Суми, стягнені відповідно до цього Закону з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України на відповідний рік, спрямовуються на відшкодування шкоди, завданої військовій частині, установі, організації, закладу, з урахуванням фактичних витрат на відновлення або придбання військового та іншого майна, а суми, що залишилися після здійснення такого відшкодування, перераховуються до Державного бюджету України.
6. Розмір шкоди, що перевищує суму можливих відрахувань із винної особи, може бути списаний у встановленому законодавством порядку.
Стаття 14. Оскарження рішення про притягнення до матеріальної відповідальності
1. Наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.
2. Старший за службовим становищем командир (начальник) не рідше одного разу на квартал перевіряє законність і обґрунтованість притягнення осіб до матеріальної відповідальності та розмір сум, які підлягають стягненню.
3. У разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.
Пунктом 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 року за №768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період. На час виникнення спірних правовідносин ця Інструкція містила такі норми:
І. Загальні положення
1. Ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці).
2. Основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили) в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.
3. Речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил включає: 1) забезпечення:
- обмундируванням, взуттям, натільною і теплою білизною, теплими і постільними речами, спорядженням, спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту (окуляри-маска захисні балістичні, окуляри захисні балістичні, шоломи бойові балістичні та бронежилети модульні), спеціальним одягом та спорядженням для виконання спеціальних завдань, нагрудними знаками, знаками розрізнення і фурнітурою, ідентифікаційними жетонами, санітарно-господарським, спортивним та гірським спортивним майном, наметами, брезентами, м'якими контейнерами, декоративними тканинами і килимовими виробами.
4. Речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.
Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.
Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.
Військовослужбовці забезпечуються речовим майном та отримують лазне-пральні послуги в установленому порядку за рахунок військового формування, в якому проходять військову службу.
8. Військовослужбовцям речове майно особистого користування та інвентарне майно видається за встановленими нормами і порядком, визначеними цією Інструкцією.
9. Строк носіння або експлуатації предметів речового майна - час, установлений нормами забезпечення речовим майном військовослужбовців, протягом якого предмет повинен носитися або перебувати в експлуатації.
ІІІ. Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період
13. Бойовий єдиний комплект (далі - БЄК) - комплект предметів польового обмундирування, взуття, спорядження та засобів індивідуального захисту для екіпірування військовослужбовців.
Майном БЄК забезпечуються всі категорії військовослужбовців, резервісти та особи, призвані на навчання, збори.
Бойовий спеціальний комплект (далі - БСК) - комплект інвентарних предметів засобів індивідуального захисту для екіпірування військовослужбовців. Майно БСК є інвентарним та видається в тимчасове користування згідно зі штатними посадами, за виключенням тих предметів, які дозволяється залишати у власність військовослужбовців після звільнення у запас або відставку в особливий період, визначених відповідними Нормами забезпечення.
ІV. Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил інвентарним речовим майном у мирний час та особливий період
1. До інвентарного майна належать:
- теплі та постільні речі, табірні та спеціальні намети, спеціальний одяг та одяг для несення варти, льотно-технічне обмундирування, спеціальний одяг та спорядження для виконання спеціальних завдань, засоби індивідуального захисту, аеромобільне майно, санітарно-господарське майно, спортивний інвентар та музичні інструменти, брезенти, контейнери, спальні мішки та каремати.
Окремі предмети БЄК та предмети БСК належать до інвентарного майна (особливості забезпечення цими предметами визначаються відповідними Нормами забезпечення).
Інвентарне майно видається тільки за потреби та дозволяється залишати у власність військовослужбовців у разі звільнення у запас або відставку в особливий період, згідно з переліком, визначеним відповідними Нормами забезпечення.
V. Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період
26. Речове майно військовозобов'язаним, призваним на військову службу за мобілізацією та за черговим призовом, видається після їх прибуття до місця служби і зарахування до списків військової частини або після прибуття на пункт прийому особового складу.
28. Військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.
30. Особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними Нормами. Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини.
57. Військовослужбовці, які проходять службу за контрактом, зброю та інвентарне майно, яке за ними обліковується, здають на склади військової частини за накладною на видавання (здавання) (за накладними (форма № З-3)) або за роздавальними (здавальними) відомостями, які виписуються у відповідній службі забезпечення військової частини.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 року за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який містить такі норми:
І. Загальні положення
1. Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
7. Службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
VIII. Особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди
1. У разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
2. Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати:
- наявність шкоди;
- протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
- ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна);
- умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.
3. До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
Суд установив, що відповідач з 16.03.2022 року розпочав військову службу в Збройних Силах України, коли був призваний на військову службу під час мобілізації. Під час проходження військової служби у складі військової частини НОМЕР_1 він був забезпечений речовим майном - майном особистого користування та інвентарним майном (БСК). З 03.02.2023 року він звільнений із займаної військової посади та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з тим, що 19.01.2023 року він самовільно залишив військову частину і не повернувся на місце служби. З цього дня виплата грошового забезпечення йому призупинена.
Позивач стверджує, що відповідач вчинив дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, і не повернув на склад військової частини НОМЕР_1 видане йому у тимчасове користування речове інвентарне майно (спорядження та засоби індивідуального захисту, які входили в БСК) вартістю 17768,10 грн. За наслідками проведеного військової частиною НОМЕР_1 службового розслідування установлено, що в діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 408 ("Дезертирство"), 413 ("Втрата військового майна") Кримінального кодексу України. Крім того, встановлено факт заподіяння ним шкоди державі - збитків у розмірі 17 768,10 грн., які завдані військовій частині НОМЕР_1 шляхом нестачі військового майна, зумовленої його втратою.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №674 від 09.04.2023 року солдата ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на загальну суму 17768,10 грн. та вирішено звернутися до суду з позовом до нього як до колишнього військовослужбовця за призовом під час мобілізації про відшкодування завданих державі матеріальних збитків відповідно до статті 12 Закону №160-ІХ.
Доказів того, що цей наказ був доведений до відповідача під підпис, як того вимагає частина 7 статті 8 Закону №160-ІХ, позивач суду не надав.
Суд установив, що на момент видання наказу №674 від 09.04.2023 року військова служба відповідача не була призупинена відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" і він не був звільнений з військової служби на підставі статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Натомість у зв'язку із самовільним залишенням військової частини відповідач був звільнений з військової посади, фактично обов'язки військової служби не виконував, а грошове забезпечення, належне йому як військовослужбовцю, не отримував. Тож командир військової частини НОМЕР_1 , у розпорядженні якого перебував військовослужбовець ОСОБА_1 , не мав можливості видати наказ про відшкодування завданої шкоди шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, як це передбачено частиною 1 статті 10, частиною 1 статті 13 Закону №160-IX.
Позивач у вересні 2023 року звернувся до суду з цим адміністративним позовом про стягнення з відповідача шкоди (збитків) в сумі 17 768,10 грн.
Суд зазначає, що згідно з нормами Закону №160-IX відшкодування шкоди здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини до винної особи у таких випадках:
- у разі завдання шкоди військовозобов'язаним чи резервістом під час проходження ними зборів - якщо така особа відмовилася від добровільного відшкодування шкоди (частина 3 статті 10 Закону №160-IX),
- у разі відшкодування посадовою особою шкоди, завданої у зв'язку з виплатою незаконно звільненому чи перемішеному військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час проходження служби на нижчеоплачуваній посаді, - якщо посадова особа, винна у незаконному звільненні зі служби чи переміщенні військовослужбовця, відмовилася від добровільного відшкодування такої шкоди (частина 2 статті 6, частина 4 статті 10 Закону №160-IX),
- у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності - шляхом пред'явлення цивільного позову в кримінальному провадженні (частина 5 статті 10 Закону №160-ІХ),
- у разі звільнення військовослужбовця, притягнутого до матеріальної відповідальності, з військової служби - якщо він відмовився від добровільного відшкодування шкоди (частина 1 статті 12 Закону №160-ІХ),
- у разі звільнення військовослужбовця з військової служби - якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності не було прийнято до його звільнення і він відмовився від добровільного відшкодування шкоди (частина 1 статті 12 Закону №160-ІХ).
У спірних правовідносинах суд таких випадків не установив.
Позивач не надав суду доказів того, що ОСОБА_1 на час подання цього позову у вересні 2023 року вже був звільнений з військової служби, при цьому був ознайомлений із наказом №674 від 09.04.2023 року та відмовився від добровільного відшкодування шкоди, завданої з його вини, що згідно зі статтею 12 Закону №160-ІХ давало б військовій частині НОМЕР_1 право на звернення з позовом про відшкодування шкоди у судовому порядку.
Суд вважає що оскільки діяння відповідача, яке призвело до заподіяння шкоди, а саме втрата ввіреного йому для службового користування військового майна - містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 413 Кримінального кодексу України, про що вказує сам позивач, то відшкодування шкоди має здійснюватися шляхом пред'явлення військовою частиною цивільного позову в кримінальному провадженні, як це передбачено частиною 5 статті 10 Закону №160-ІХ.
З огляду на статус відповідача як військовослужбовця, а також обставини проходження ним військової служби та вчинення протиправної поведінки, яка призвела до заподіяння шкоди, суд вважає, що позивач передчасно звернувся до суду з цим адміністративним позовом, за відсутності підстав, передбачених частиною 1 статті 12 Закону №160-ІХ.
Тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову військової частини НОМЕР_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ