ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" листопада 2024 р. справа № 300/2509/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), за змістом якого просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі посвідчення учасника бойових дій;
- зобов'язати відповідача видати посвідчення учасника бойових дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України №745 від 23.01.2024 підтверджується, що позивач дійсно в період з 03.04.2022 по 14.05.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Відповідно до протоколу № 1 від 23.01.2024 члени комісії під час засідання комісії військової частини НОМЕР_1 з питань розгляду матеріалів про визнавання учасниками бойових дій та її діяльності ухвалили надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій, однак, листом від 23.02.2024 за № 10/1/1226 відповідач повідомив останнього про відмову у видачі посвідчення учасника бойових дій з підстав наявності у позивача посвідчення ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.21).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.04.2024, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що позивачу встановлено статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видано посвідчення з написом «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни». Вказано, що відповідно до пункту 12 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 вказано, що особам, які мають право на отримання кількох посвідчень відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" видається лише одне посвідчення за їх вибором. З урахуванням наведеного, відсутні підстави для видачі ще одного посвідчення передбаченого Положенням (а.с.24-25).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзиви на позов, та в сукупності письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 у 31.03.2022 призваний на військову службу у зв'язку з мобілізацією на посаду стрільця снайпера 1-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 1-ої механізованої роти 3-го механізованого батальйону у військовому званні солдат, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.04.2022 № 87 (а.с.9-10).
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від23.01.2023 за № 745 ОСОБА_1 з 03.04.2022 по 14.05.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с.8).
За змістом довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) судом встановлено, що солдат ОСОБА_1 14.05.2022 одержав під час безпорередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини: Вибухова травма, закрито черепно-мозкова травма та струс головного мозку. Акубаротравма. Вогнепальне осколкове поранення правих щоки та підщелепної ділянки, проникаюче в порожнину рота. Вогнепальний оскольчастий перелом правої половини тіла нижньої щелепи зі зміщенням відламків (а.с.11).
Витягом із протоколу № 1 від 23.01.2024 засіданням комісії військової частини НОМЕР_1 з питань розгляду матеріалів про визнання військовослужбовців учасниками бойових дій підтверджується, що солдату ОСОБА_1 у відповідності до пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, надано статус учасника бойових дій (а.с.16).
08.02.2024 позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про видачу посвідчення учасника бойових дій (а.с.17).
Листом від 23.02.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача про відсутність підстав для надання оскаржуваного посвідчення, оскільки відповідно до пункту 12 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 вказано, що особам, які мають право на отримання кількох посвідчень відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" видається лише одне посвідчення за їх вибором (а.с.18).
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною четвертою вказаної статті визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Згідно з статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).
Статтею 5 Закону № 3551-XII встановлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до пункту 19 частини шостої статті 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідним порядком є Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі - Порядок № 413).
Порядок № 413 визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та категорії таких осіб
Згідно з пунктом 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Пунктом 21 Порядку № 413 встановлено, що статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.
Статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів, зокрема які отримали поранення, контузії, каліцтва.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України:
- для осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, - витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витяги з наказів Командувача об'єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення цих заходів, документи про направлення у відрядження до районів здійснення цих заходів;
- для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - не менш як один з таких документів - витяги (копії) бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 413 рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Офісі Генерального прокурора, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС, - стосовно осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку.
Пунктом 6 Порядку № 413 встановлено, що для надання статусу учасника бойових дій: особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк з дня участі у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання поранення, контузії, каліцтва зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6 та документи, передбачені абзацом десятим або одинадцятим пункту 4 цього Порядку для таких осіб, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Так, витягом із протоколу № 1 від 23.01.2024 засіданням комісії військової частини НОМЕР_1 з питань розгляду матеріалів про визнання військовослужбовців учасниками бойових дій підтверджується, що солдату ОСОБА_1 у відповідності до пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, надано статус учасника бойових дій (а.с.16).
Таким чином, отримання статусу учасника бойових дій позивачем не є предметом дослідження в межах спірних правовідносин, та водночас не заперечується відповідачем.
За змістом позовної заяви позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі посвідчення учасника бойових дій після надання останньому статусу учасника бойових дій.
В даному аспекті суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства юстиції України 20.02.2023 № 691/5 затверджено Інструкцію про порядок видачі в Міністерстві юстиції України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків та листів талонів на право одержання учасниками бойових дій проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості (далі - Інструкція).
Вказана інструкція затверджена, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» з метою впорядкування видачі посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання учасниками бойових дій проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України
Відповідно до пункту 2 Інструкції підставою для видачі посвідчень і нагрудних знаків є рішення: комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Міністерстві юстиції України; міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Міжвідомча комісія), яка утворюється Міністерством у справах ветеранів України в разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.
Підставою для видачі листів талонів є посвідчення та перебування такої особи на обліку учасників бойових дій у Міністерстві юстиції України.
Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі - Положення), передбачено, що: учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій"; інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід"; учасникам війни (стаття 9 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник війни".
Пунктом 5 Інструкції встановлено, що облік, зберігання, порядок видачі посвідчень, нагрудних знаків та листів талонів визначаються Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» (далі - Положення) та цією Інструкцією.
Про видачу посвідчень, нових посвідчень, нагрудних знаків та листів талонів учасникам бойових дій здійснюється запис у книзі персонального обліку осіб рядового і начальницького складу ДКВС, яким видано посвідчення, нагрудні знаки та листи талонів (додаток 1 до цієї Інструкції).
Згідно з підпунктом 6 встановлено, що посвідчення, нагрудні знаки та листи талонів вручаються особисто учасникам бойових дій або за їхнім завіреним в установленому законодавством порядку дорученням рідним чи іншим особам, за що вони розписуються у відповідних документах.
Так, аналізуючи зміст листа від 23.02.2024 за № 10/1/1226, яким відповідачем відмовлено у видачі посвідчення учасника бойових дій, судом встановлено, що підставою такої відмови є наявність у ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідність внаслідок війни (а.с.18).
В даному аспекті, суд вказує на те, що відповідно до частини 1 статті 4 Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Згідно з пунктом 7, пунктом 10 Положення № 302 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
«Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Таким чином, видання посвідчення уповноваженим органом держави є встановлення та визнання державою відповідного статусу особи на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Суд звертає увагу, що додатком № 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 632) затверджені зразки посвідчень, що видаються ветеранам війни, зокрема, посвідчення учасника бойових дій, що надається за відповідною статтею Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та пред'явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, та посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, яке також надається за відповідно статтею Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та пред'явник цього посвідчення є особою з інвалідністю і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
З вищенаведеного, суд виснує, що надання статусу учасника бойових дій та статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, з подальшою видачою відповідним посвідчень, регулюються статтями одного закону - Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З матеріалів справи судом встановлено, що 02.03.2024 позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_3 , відповідно до якого пред'явник є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с.14).
Тобто, з аналізу вищевказаного законодавства, кожен військовослужбовець, який приймав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресіє рф проти України має право на встановлення йому статусу учасника бойових дій. Проте, військовослужбовці, які отримали поранення, травму, каліцтво, захворювання під час виконання обов'язків військової служби і яким відповідно встановлено інвалідність, мають право на встановлення їм статусу «Інвалід війни».
Обидва статуси (учасника бойових дій та інваліда війни) присвоюються відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Цим же Законом передбачені пільги для категорій громадян, що мають відповідні статуси.
Отже, якщо учасник бойових дій отримав поранення, травму, каліцтво, захворювання під час виконання обов'язків військової служби і йому було встановлено групу інвалідності (незалежно від того чи це 1, 2 чи 3 група) він має право на отримання статусу «Учасник бойових дій» та «Інвалід війни». Належність громадян до пільгових категорій зафіксовано у відповідних посвідченнях встановленої форми.
Разом з тим, згідно з пунктом 12-1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень та нагрудних знаків ветеранів війни» особам, які мають право на отримання кількох посвідчень відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видається лише одне посвідчення за їх вибором.
Отже, відповідно і пільгами особа може користуватися лише за одним статусом за своїм вибором.
Таким чином, визначальним при розгляді справи є встановлення факту того, чи надавався позивачу при поданні заяви про видачу посвідчення вибір, передбачений пунктом 12-1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень та нагрудних знаків ветеранів війни», між «Посвідченням учасника бойових дій» та «Посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни».
Водночас, досліджуючи матеріали справи судом не встановлено, що з боку ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснено будь-які активні дії, які б чітко засвідчували надання ОСОБА_1 можливості свідомо здійснити вибір між отриманням «Посвідченням учасника бойових дій» та «Посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни», як це встановлено пунктом 12-1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень та нагрудних знаків ветеранів війни».
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, суд зазначає про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на час розгляду справи порушено повноту процедури прийняття рішення, адже не здійснено усіх необхідних дій, спрямованих на об'єктивне з'ясування обставин справи, внаслідок чого, прийнято необґрунтоване рішення.
З урахуванням викладеного, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у видачі «Посвідчення учасника бойових дій» та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу «Посвідчення учасника бойових дій», з урахуванням висновків суду.
Водночас, позовну заяву в частині позовної вимоги про зобов'язання видати посвідчення «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», слід визначати необґрунтованою, такою, що не підлягає до задоволення, внаслідок її передчасності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
З урахуванням викладеного, суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України “Про судовий збір», а доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задоволити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні «Посвідчення учасника бойових дій».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) повторно невідкладно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) про видачу «Посвідчення учасника бойових дій», з урахуванням висновків суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач:
ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.