ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" жовтня 2024 р. справа №300/4759/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боброва Ю.О.,
за участі:
секретаря судового засідання - Цуркан М.І.,
представниці позивача - Тепак Л.П.
представників відповідача - Голинської Д.І., Кравця І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
14.06.2024 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивачка, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2024 №006536/0706.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними фактичними обставинами та нормами матеріального права.
Згідно наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 08.02.2024 №322-п на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України відповідачем проведена фактична перевірка магазину за адресою: АДРЕСА_1 , де позивачка здійснює свою господарську діяльність. Перевірка тривала з 15:38 год. до 17:45 год. 08.02.2024. За результатами перевірки складений акт, який без вказаних у ньому додатків вона отримала засобами поштового зв'язку. Акт перевірки був написаний нерозбірливим почерком, через те продавці, які були присутні під час перевірки в магазині, відмовились від його підпису. Перевіркою, на думку контролюючого органу, були встановлені порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: відсутність первинних бухгалтерських документів на 17 виробів із дорогоцінних металів та каміння на загальну суму 528703,00 грн., які знаходились на місці їх реалізації в магазині.
Не погодившись з висновками перевірки, вважаючи, що така перевірка проводилася з порушенням норм Податкового кодексу України, позивачка у встановлений податковим законодавством строк подала до ГУ ДПС в Івано-Франківській області заперечення на акт перевірки, однак, листом від 07.03.2024 за №2432/6/09-19-07-06 у їх задоволенні відмовлено.
20.03.2024 на адресу позивачки надійшло податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 12.03.2024 №006536/0706 про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 “Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку», відповідно до якого до неї застосований штраф на суму 528703,00 грн.
Рішенням ДПС України від 31.05.2024 за №16265/6/99-00-06-03-02-06 скаргу позивачки залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 12.03.2024 №006536/0706 - без змін.
ФОП ОСОБА_1 не погоджується з висновками акта фактичної перевірки і вважає, що прийняте за його результатами оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Оскільки, у ході фактичної перевірки працівниками магазину були надані працівникам контролюючого органу усі первинні документи на товарно-матеріальні цінності, які перебували на місці їх реалізації, зокрема: накладні на внутрішнє переміщення, Форму обліку товарних запасів. Жодних надлишків товарів не було, усе, що перебувало на місці реалізації, у тому числі товарно-матеріальні цінності вказані у Додатку №3 до акта перевірки, були належно обліковано. Перевірка обліку товарів у магазині проводилась вибірково та досить нетривалий час, з порушенням вимог податкового законодавства щодо проведення фактичної перевірки платника податків. Тому, об'єктивно провести фактичну перевірку працівники податкового органу не могли.
З вказаних підстав просить позов задовольнити в повному обсязі та визнати протиправним і скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.03.2024 №006536/0706.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
21.07.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 12.07.2024 , відповідно до якого відповідач вважає, що фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 в магазині, де позивачка здійснює свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 проведена правомірно, відповідно до норм податкового законодавства. За результатами перевірки та на підставі акта від 08.02.2024 за №2864/09/15/РРО/ НОМЕР_1 законно прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2024 №006536/0706, відповідно до якого до фізичної особи-підприємця застосовані штрафні санкції на суму 528703,00 грн. Оскільки, у ході перевірки встановлені порушення вимог ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 12 статті 3 (зі змінами та доповненнями), наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 “Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку». Так, згідно акта фактичної перевірки від 08.02.2024 за №2864/09/15/РРО/ НОМЕР_1 на місці реалізації товарів в магазині працівниками контролюючого органу виявлено 17 виробів із дорогоцінних металів та каміння на загальну суму 528703,00 грн., на які були відсутні первинні документи чи їх копії, які б підтверджували облік та походження товарів.
Перевірка проведена у відповідності до норм підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, згідно наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 08.02.2024 №322-п та на підставі направлень від 08.02.2024 за №№618, 619. Необліковані в установленому порядку товарно-матеріальні цінності на загальну суму 528703,00 грн. були перелічені в Додатку №3 до акта перевірки. При цьому, позивачка належно не обґрунтувала неможливості надання документів представникам податкового органу та не подала жодного доказу на підтвердження того, що документи про облік товарно-матеріальних цінностей, які реалізовувались в магазині за адресою: АДРЕСА_1 - зберігалися в іншому місці (бухгалтерії, офісі, склад тощо).
У зв'язку з вказаним відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с. 24-34 т.1).
18.07.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивачка вважає доводи відповідача, вказані у відзиві на позов, безпідставними та необґрунтованими. Наголошує, що фактична перевірка призначена та проведена з порушенням вимог статті 80 Податкового кодексу України. Висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 08.02.2024 за №2864/09/15/РРО/ НОМЕР_1 , не є достовірними, а лише відображають фактичні дії податкового інспектора та його особисту думку, при цьому, вони не підтверджені належними і допустимими доказами. На фізичну особу-підприємця не розповсюджується дія Закону України від 16.07.1999 №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вважає, що працівникам податкового органу не було достатньо часу для об'єктивного проведення перевірки, так як в магазині зберігалася досить значна кількість ювелірних виробів, які підлягали реалізації. На усі товарно-матеріальні цінності були відповідні документи: накладні та Форма обліку. У пункті 9 Додатку №3 до акта перевірки відповідачем безпідставно вказано навіть товар, який 05.02.2024, тобто за кілька днів до перевірки, по накладній на внутрішнє переміщення №639 вибув з магазину: пусети з дорогоцінними вставками ціною 23549,00 грн.
З вказаних підстав просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та визнати протиправним і скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.03.2024 №006536/0706 (а.с. 45-49, 72-81 т.1).
Аналогічні доводи викладені представницею позивачки у додаткових поясненнях, які надійшли до суду 20.08.2024 та 28.08.2024 (а.с. 187-193, 212-213 т.1).
У додаткових письмових поясненнях від 27.08.2024 за №11082/5/09-19-05-01 представниця відповідача вказала, що долучені позивачкою до матеріалів справи письмові докази - первинні бухгалтерські документи: акти здачі-прийняття робіт з виготовлення ювелірних виробів з давальницької сировини, видаткові накладні, замовлення тощо не подавалися позивачкою працівникам контролюючого органу у ході перевірки, а також до заперечень на акт фактичної, до позовної та до відповіді на відзив. Тому, не можуть братися до уваги судом та просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с. 223-229 т.1; 3-11 т.2).
В судовому засіданні представниця позивачки підтримала позовні вимоги з підстав, вказаних у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях. Просила позов задовольнити повністю.
Представники відповідача в судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов та додаткових поясненнях.
Розглянувши матеріали адміністративної справи відповідно до вимог статті 262 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін, заслухавши їх усні пояснення, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд установив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, РНОКПП - НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС в Івано-Франківській області та є патинком подів і зборів, установлених законом. ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність з реалізації ювелірних виробів в магазині за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15 т.1; а.с. 24 т.2).
08.02.2024 у період з 15:38 год. до 17:45 год. відповідно до наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 08.02.2024 №322-п, на підставі та на підставі направлень від 08.02.2024 за №№618, 619 проведена фактична перевірка магазину за адресою: АДРЕСА_1 , де ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність. За результатами перевірки контролюючим органом складено акт фактичної перевірки від 08.02.2024 за №2864/09/15/РРО/3349718869 (а.с 8-9, 38-40, 41-44, 197-202 т.1).
Відповідно до вказаного акта фактичної перевірки контролюючим органом встановлені наступні порушення: “порушення встановленого порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, а саме:
- порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації;
- здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою в установленому порядку.
До перевірки надано роздруковану електронну форму обліку, однак до перевірки не надано первинні бухгалтерські документи (їх копії), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу в магазині по АДРЕСА_1 . Вибірковою перевіркою встановлено, що вартість товарів, не облікованих в установленому порядку, становить 528703,00 грн. (Додаток №3)» (а.с. 9, 199 т.1).
Не погодившись з висновками перевірки та вважаючи, що така перевірка проводилася з порушенням норм Податкового кодексу України, позивачка у встановлений податковим законодавством строк подала до ГУ ДПС в Івано-Франківській області заперечення на акт перевірки, однак, листом від 07.03.2024 за №2432/6/09-19-07-06 у їх задоволенні відмовлено (а.с. 10-12, 82-88 т.1).
За результатами фактичної перевірки, на підставі акта від 08.02.2024 за №2864/09/15/РРО/3349718869 ГУ ДПС в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2024 №006536/0706 про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 “Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку», відповідно до якого до неї застосований штраф на суму 528703,00 грн. (а.с. 13 т.1).
Сума штрафних (фінансових) санкцій - 528703,00 грн. наведена у відповідному розрахунку до акта податкової перевірки (а.с. 14 т.1).
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачкою в адміністративному порядку до ДПС України, однак рішенням від 31.05.2024 за №16265/6/99-00-06-03-02-06 скаргу позивачки залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 12.03.2024 №006536/0706 - без змін (а.с. 89-94, 98-102 т.1).
Судом установлено, що під час фактичної перевірки працівниками контролюючого органу проведено контрольну розрахункову операцію, у ході якої придбано ікону по ціні 4243,00 грн. При цьому, згідно акта фактичної перевірки - порушень вимог податкового законодавства не виявлено. При продажу товару продавцем видано касовий чек встановленої форми та змісту, операція з продажу зареєстрована за допомогою РРО (а.с. 8, 198 т.1).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням норм матеріального права, які їх регулюють та встановлених в судовому засіданні фактичних обставин справи, суд установив наступне.
Обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, визначений статтею 67 Конституції України.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податковий кодекс України (далі - ПК України, Кодекс), який прийнятий Законом №2755-VI від 02.12.2010, зі змінами, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Обов'язки платника податків, визначені статтею 16 ПК України. Зокрема, серед іншого, платник податків зобов'язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи-підприємця; забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом; забезпечувати надання посадовими (службовими) особами платника податку письмових пояснень на письмовий запит контролюючого органу з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документального підтвердження; визначати, змінювати уповноважених осіб платника податків, які мають право користуватися електронним кабінетом, зокрема щодо підписання, подання, отримання ними документів та інформації через електронний кабінет, та визначати їхні повноваження.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, серед іншого, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Окрім вказаного, контролюючі органи мають право:
- запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.6);
- отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді (підпункт 20.1.7);
- застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України (підпункт 20.1.19);
- здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку (підпункт 20.1.45);
- здійснювати інші повноваження, передбачені законом (підпункт 20.1.49).
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки унормовано положеннями статті 80 ПК України.
Так, відповідно до пункту 80.1 цієї статті фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно пункту 80.2 фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (підпункт 80.2.1);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2);
- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (підпункт 80.2.4);
Пунктом 80.3 ПК України встановлено, що фактична перевірка, що здійснюється за наявності підстави, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки.
Згідно пункту 80.4 ПК України Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Відповідно пункту 80.5 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (пункт 80.7).
Згідно пункту 80.8 Кодексу під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.
Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (пункт 80.9).
У даному випадку згідно пункту 82.3 статті 82 ПК України тривалість перевірки не повинна перевищувати 10 діб. Продовження строку такої перевірки здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб.
80.10. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу(пункт 80.10).
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок встановлені нормами статті 81 ПК України.
Так, пунктом 81.1 названої статті визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, зі змінами (далі - Закон №265/95-ВР) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, серед іншого, зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1);
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Фізичні особи-підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги (пункт 2);
- застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку їх застосування (пункт 3);
- забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення (пункт 4);
- у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (пункт 5);
- забезпечувати зберігання (у разі використання) використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення (пункт 6);
- вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) (пункт 12);
15) надавати в паперовій та/або електронній формі покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший розрахунковий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України “Про захист прав споживачів». Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування (пункт 15).
Відповідно до статті 8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національним банком України.
Статтею 20 названого Закону встановлено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за №1411/37033 (далі - Порядок №496) визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Пунктом 2 Порядку №496 визначені терміни, які вживаються у таких значеннях:
документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку, та первинні документи;
первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП;
місце продажу (господарський об'єкт) - стаціонарний або будь-який пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об'єкта, у тому числі транспортного засобу, де здійснюються розрахункові операції під час продажу товарів (надання послуг);
місце зберігання - стаціонарний або будь-який пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об'єкта, у тому числі транспортного засобу, земельна ділянка, де зберігаються товарні запаси, що належать ФОП;
товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).
Розділом II Порядку №496 встановлено порядок ведення обліку товарних запасів.
Так, згідно пункту 1 названого Розділу облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесені записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Відповідно до пункту 2 Розділу II Порядку №496 Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об'єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
Згідно пункту 3 вказаного Розділу Порядку №496 ФОП вносить до Форми обліку відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається порядковий номер рядка, в якому здійснено відповідний запис; 2) у графі 2 - дата здійснення запису; 3) у графах 3-6 - реквізити первинного документа (вид первинного документа, дата його складання, номер первинного документа (за наявності), найменування суб'єкта господарювання - постачальника або отримувача, його РНОКПП або код згідно з ЄДРПОУ/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті);4) у графі 7 - загальна вартість товару відповідно до первинного документа про надходження товару; 5) у графі 8 - загальна вартість товару відповідно до первинного документа про вибуття товарів (крім даних щодо продажу через реєстратор розрахункових операцій / програмний реєстратор розрахункових операцій).
Вибуттям товарів для цілей цього Порядку вважається: продаж товарів з розрахунком в безготівковій формі, який здійснено у встановлених законодавством випадках без застосування реєстраторів розрахункових операцій/програмних реєстраторів розрахункових операцій; внутрішнє переміщення товару між належними одній ФОП місцями продажу (господарськими об'єктами) та/або місцями зберігання; знищення або втрата товару; повернення товару постачальнику; використання товарів на власні потреби; 6) у графі 9 зазначаються примітки, передбачені цим Порядком.
Згідно пункту 4 Розділу II Порядку №496 записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів.
Заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні: 1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; 2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; 3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи (пункт 9).
Згідно пункту 10 Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.
Відповідно до пункту 11 Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
Судом установлено, що у Додатку №3 до акта фактичної перевірки - “Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 08.02.2024» наведено перелік ювелірних, які на момент перевірки були не обліковані в установленому порядку, зокрема, це: 1) хрестик з діамантом вагою 0,33 гр., ціна - 7100,00 грн.; 2) сережки з натуральними вставками вагою 5,95 гр., ціна - 22584,00 грн.; 3) перстень з діамантом вагою 1,15 гр., ціна - 20775,00 грн.; 4) ланцюжок вагою 10,36 гр., ціна - 37534,00 грн.; 5) пусети з діамантами вагою 1,45 гр., ціна - 25083,00 грн.; 6) сережки з діамантами вагою 2,4 гр., ціна - 32972,00 грн.; 7) ланцюжок вагою 5,95 гр., ціна - 21557,00 грн.; 8) ланцюжок вагою 7,89 гр., ціна - 28585,00 грн.; 9) пусети з дорогоцінними вставками вагою 2,24 гр., ціна - 23549,00 грн.; 10) пусети з діамантами вагою 1,28 гр., ціна - 21400,00 грн.; 11) сережки з діамантами вагою 6,00 гр., ціна - 68061,00 грн.; 12) пусети з діамантами вагою 1,39 гр., ціна - 53268,00 грн.; 13) обручка з діамантом вагою 3,23 гр., ціна - 65306,00 грн.; 14) перстень з діамантом вагою 4,44 гр., ціна - 37462,00 грн.; 15) перстень з діамантом вагою 1,78 гр., ціна - 17625,00 грн.; 16) перстень з дорогоцінною вставкою вагою 2,73 гр., ціна - 39530,00 грн.; 17) хрестик з діамантом вагою 0,87 гр., ціна - 6042,00 грн. Всього в переліку зазначеного вище додатку до акта перевірки вказано 17 (сімнадцять) найменувань ювелірних виробів на загальну суму 528703,00 грн. (а.с. 42-43 т.1).
При цьому, судом установлено, що вказані у Додатку №3 до акта перевірки товарно-матеріальні цінності - ювелірні вироби в кількості 16 найменувань, а також інші товарно-матеріальні цінності, які перебували у місці їх реалізації - в магазині по АДРЕСА_1 були належно обліковані у Формі обліку товарних запасів, письмовий та електронний варіанти якої досліджено судом (а.с. 105-108 т.1; 22 т.2).
Вказані у Додатку №3 пусети з дорогоцінними вставками вагою 2,24 гр., ціною - 23549,00 грн. (пункт 9) вибули з магазину 05.02.2024 згідно накладної на внутрішнє переміщення від 05.02.2024 за №639 (запис у Формі обліку №639). Тому ці ювелірні вироби безпідставно включені до переліку товарно-матеріальних цінностей, на які, на думку контролюючого органу, були відсутні первинні бухгалтерські документи щодо їх обліку в місці реалізації станом на момент перевірки - 08.02.2024 (а.с. 108, 116 т.1; 22 т.2)
Крім того, належний облік товарно-матеріальних цінностей - ювелірних виробів в місці їх реалізації підтверджується дослідженими судом накладними на внутрішнє переміщення, актами надання послуг з переробки дорогоцінних металів, актами прийняття робіт, прибутковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття давальницької сировини, замовленнями на виготовлення ювелірних виробів, накладними на відпуск виробів з давальницької сировини, актами прийому-передачі готової продукції, платіжними дорученнями про оплату послуг з виготовлення ювелірних виробів та придбання дорогоцінних металів і каміння тощо (а.с. 109-175, 215-221 т.1; 32-86, 98-101 т.2).
Суд не приймає до уваги посилання представників відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 у ході фактичної перевірки не були надані усі первинні документи з обліку товарно-матеріальних цінностей в місці їх реалізації з огляду на те, що відповідних доказів відповідач суду не подав. При цьому, суд зазначає, що працівники податкового органу безпідставно не скористалися правом, встановленим статтею 20 ПК України щодо письмової вимоги документів під час проведення перевірки та не забезпечили виконання встановленого статтею 16 ПК України обов'язку суб'єкта господарювання надати такі документи у повному обсязі на письмовий запит контролюючого органу під час перевірки. Оскільки, відповідний запит щодо надання первинних бухгалтерських документів працівниками ГУ ПДС в Івано-Франківській області не оформлявся та до відповідачки не направлявся.
Вказане підтверджується дослідженим судом відеозаписом з камер відеоспостереження магазину ФОП ОСОБА_1 , на якому відображено перебіг проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання та дії працівників податкового органу у ході перевірки (а.с. 63 т.1).
З цих підстав, у ході розгляду даної адміністративної справи судом з власної ініціативи були витребувані у позивачки відповідні первинні бухгалтерські документи для їх дослідження в судовому засіданні з метою всебічного, повного та об'єктивного встановлення усіх фактичних обставин справи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
При цьому, згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У рішенні ЄСПЛ у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.03 р., яке відповідно до частини 1 статті 17 Закону №3477 підлягає застосуванню судами як джерело права, зазначено, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994).
Враховуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини даної справи, підтверджені дослідженими судом належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами з урахуванням норм матеріального права, котрі регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв неправомірно та необ'єктивно, без належного урахування усіх обставин справи.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити в повному обсязі, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 12.03.2024 №006536/0706.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132).
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134).
Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно частини 5 цієї статі розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134).
Витрати на правничу допомогу підтверджуються дослідженими судом доказами: Договором про надання юридичних послуг та правничої допомоги від 17.07.2024 за №020МТА/ІФ-24; замовленням №1 від 17.07.2024; актом про надання правничої допомоги від 28.08.2024 за №020МТА/ІФ-24; платіжними інструкціями від 22.07.2024 за №738 та від 30.08.2024 за №772 (а.с. 247-248, 249, 250, 244-245 т.1)
Враховуючи вказане, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. будуть співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг), а також обсягом наданих послуг і виконаної роботи, зокрема, при підготовці позову та участі в судових засіданнях, ціною позову тощо. Крім того, вони повністю підтверджені зазначеними вище письмовими доказами.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь ФОП ОСОБА_1 4229,62 грн. сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу - в розмірі 10000,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 12.03.2024 №006536/0706.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4229 (чотири тисячі двісті двадцять дев'ять) гривень 62 копійок сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивачка: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;
відповідач: Головне управління ДПС України в Івано-Франківській області, код в ЄДРПОУ - 43142559, вулиця Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя Бобров Ю.О.