14 листопада 2024 року Справа № 280/8586/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі-відповідач), в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 13.08.2024 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 , всіх видів забезпечення;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити ОСОБА_1 у списках особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та на всіх видах забезпечення, починаючи з 13.08.2024;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 , всіх видів забезпечення із дотриманням норм пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після проведення повного розрахунку по всім видам забезпечення;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 зарахувати ОСОБА_1 період вимушеного прогулу з 20.06.2024 року по дату виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення молодшого майора ОСОБА_1 до періоду проходження військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, та календарної вислуги років.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.08.2024 по дату виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 , виходячи із суми середньоденного грошового забезпечення за два останніх місяці перед звільненням з військової служби.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що станом на дату виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем не проведено остаточного розрахунку із позивачем. Станом на теперішній час між позивачем та відповідачем існує спір щодо правильності нарахування та виплати позивачу належних йому сум грошового забезпечення, а саме: основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік; одноразової грошової допомоги при звільненні. Оскільки відповідачем не було дотримано вимоги пункту 242 Положення №1153/2008 щодо проведення остаточного розрахунку з позивачем на день його виключення зі списків особового складу, позивач звернувся до суду із цим позовом. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 18.09.2024 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 14.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
14.10.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідач позов не визнає у повному обсязі, зазначає, що 13.08.2024 з Позивачем був проведений повний розрахунок, що підтверджується доданими до цього відзиву документами (Особиста картка грошового забезпечення « 2207). Скришнот з електронного банківського кабінету Позивача, яким він підтверджує, що грошові кошти зайшли на його розрахунковий рахунок 14 серпня 2024 року не може бути підтвердженням порушення строків розрахунку, оскільки від однієї до трьох може відбуватись банківська операція, що у даному випадку лише на кілька годин затримало розрахунок з Позивачем. Зазначене, навпаки, побічно підтверджує своєчасність розрахунку. Відповідач вважає, що захист прав Позивача може розглядатись лише у контексті стягнення середнього заробітку за час прострочення розрахунку при звільненні. Але зазначеного прострочення не було. Відповідач звертає увагу суду, що Позивач, звернувшись до суду за захистом свого права не тільки обрав не ефективний спосіб захисту, а не вірно для цього захисту визнав предмет та підстави позову. Він зосередив увагу на скасуванні наказу про виключення зі списків військової частини та поновлення на військовій службі здійснення повного розрахунку, при тому, що він не оскаржує наказ про звільнення. Хоча у такому випадку суть можливого порушення його прав в іншому - у несвоєчасному розрахунку при звільненні. Однак, враховуючи те, що визначення підстав та предмету позову є виключно правом Позивача, Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.08.2024 року № 411 Позивач був звільнений з військової служби у запас за підпунктом «б» за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідно до витягу з наказу № 238 від 13.08.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , майора ОСОБА_2 , заступника начальника відділу призову ІНФОРМАЦІЯ_3 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.08.2024 року № 411 з військової служби у запас за підпунктом «б» за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» , вважати таким що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 . З «13» серпня 2024 року виключити зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та усіх видів забезпечення.
Вважаючи такий наказ відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно підпункту 2 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (крім строку проведення мобілізації та часу воєнного стану) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 1 частини четвертої, пунктом 2 частини п'ятої і пунктом 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до пункт 233 Положення № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Водночас пунктом 242 Положення № 1153/2008 встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що станом на дату виключення позивача зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення, а саме: 13.08.2024, відповідачем не було проведено остаточного розрахунку із позивачем. Станом на теперішній час між позивачем та відповідачем існує спір щодо правильності нарахування та виплати позивачу належних йому сум грошового забезпечення, а саме: основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік; одноразової грошової допомоги при звільненні.
З матеріалів справи, судом встановлено, що 13.08.2024 позивачем особисто, поданий рапорт про здачу посади вх. № 9540 від 13.08.2024.
У зв'язку з чим, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 13.08.2024 № 238 позивача, виключено зі списків особового складу, вважати таким, що справи та посаду здав.
Суд звертає увагу, що при поданні рапорту від 13.08.2024, будь яких заперечень чи скарг, у тому числі щодо виключення зі списків особового складу, від позивача не надходило.
Суд наголошує, що позивача виключено зі списків особового складу наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 13.08.2024 № 238 з 13.08.2024 , при йому спори щодо сум які підлягають виплаті позивачу виникли лише у вересні 2024 року.
Тобто на момент виключення позивача зі списків особового складу, спору щодо правильності нарахування та виплати позивачу належних йому сум грошового забезпечення, а саме: основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік; одноразової грошової допомоги при звільненні, не існувало.
Згідно програми Діловодство спеціалізованого суду, судом встановлено, що позивач 18.09.2024 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (справа №280/8785/24) із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить: визнати протиправними дії відповідача щодо нездійсненні перерахунку та виплати позивачу розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 14.12.2022 по 31.01.2023, та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 01 лютого 2023 року, з урахуванням виплачених сум; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу розмір складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 14.12.2022 по 31.01.2023, з урахуванням виплачених сум; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу розмір складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 01 лютого 2023 року, з урахуванням виплачених сум.
Також, 25.09.2024 позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (справа №280/8994/24) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить: визнати протиправним бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік календарної служби; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з військової служби за станом здоров'я у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 9 (дев'ять) років; зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до наказу начальника відповідача від 13.08.2024 року № 238 щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби за станом здоров'я у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 9 (дев'ять) років.
Крім того, 11.10.2024 позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (справа №280/9483/24) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невиданні відповідного наказу та нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260; - зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачені чіткі підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які позивач не оскаржує.
Таким чином, під час видання оскаржуваного наказу, відповідач діяв виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормативно-правовими актами, які регулюють порядок прийняття, проходження та звільнення з військової служби, що повністю узгоджується з вимогами частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку із чим позов не підлягає задоволенню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 262 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова