12 листопада 2024 року Справа № 280/8075/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 3, ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як особі, яка виховує 3 неповнолітніх дітей;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглянути заяву ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 3, ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як особі, яка виховує З неповнолітніх дітей та відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.6 та абз.12 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та за наслідком розгляду цієї заяви та прийняти рішення щодо надання мені відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. З ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у спосіб, визначений Порядком №560.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як батько, який утримує багатодітну сім'ю, звернувся засобами поштового зв'язку з письмовою заявою до відповідача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. З ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку і з утримуванням та вихованням трьох дітей віком до 18 років. Вказана заява направлена відповідачу цінним листом N96910415475517 від 01.06.2024. Дане поштове відправлення вручено отримувачу за довіреністю від 04.06.2024 однак, в термін, встановлений закондавством, позивач не отримав відповіді від відповідача. Позивач вказує, що 04.07.2024 вимушений був звернувся до відповідача із запитом, в якому просив повідомити про результати розгляду заяви про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку і з утримуванням та вихованням трьох дітей віком до 18 років. Однак, станом на день подання даної позовної заяви до суду, жодної відповіді відповідача на вищезазначені заяви, мною, позивачем отримано не було. Тож, оскільки відповідачем не було прийнято рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання (оформлення) або відмову у наданні (оформленні) відстрочки від призову під час мобілізації, що є предметом спору у даних правовідносинах, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 02.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Як встановлено судом, відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження у цій справі 02.09.2024 та позов з додатками 04.09.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного повідомлення (абзац другий пункту 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а також у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання відзиву на позов кваліфікується судом як визнання позову.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем засобами поштового зв'язку було направлена на адресу відповідача заява про відстрочку від призову під час мобілізації від 01.06.2024 з доданими до неї засвідченими копіями документів: свідоцтво про народження дітей - 3 примірника.
свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю дітей; довідка багатодітної сім'ї про факт перебування трьох дітей на утриманні батька ОСОБА_1 ; довідка № 632 від 01.04.2024 року Департаменту соціального захисту населення про отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям; рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2020 про розірвання попереднього шлюбу дружини; довідка МСЕК Серія 12ААВ №505550 від 05.08.2021 року
За даними офіційного вебсайту АТ «Укрпошта» (трекінг) поштове відправлення №6910415475517 відправлення вручене за Довіреністю 04.06.2024 року.
В матеріалах справи відсутні докази розгляду заяв ОСОБА_1 від 01.06.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відтак, позивач вважаючи, що відповідачем протиправно та необґрунтовано не розглянуто його заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, звернувся до суду із даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024.
У відповідності до пункту 5 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Частиною 7 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 № 3543-XII установлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 56 Порядку № 560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до пункту 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Абзацем першим пункту 58 Порядку № 560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
За правилами пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Однак, в спірному випадку в матеріалах справи відсутнє підтвердження розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд зауважує, що ані положення Закону № 2232-ХІІ, ані положення Порядку № 560 не передбачають обов'язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку. Обов'язок особисто подати заяву не означає особисто прибути.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позивач, надіславши особисто поштовим зв'язком заяву та документи для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації дотримався процедури особистого їх подання (направлення).
Отримавши таку заяву з додатками, відповідач, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після отримання цієї заяви, повинен був прийняти відповідне рішення за наслідком її розгляду по суті щодо надання відстрочки або відмови у наданні відстрочки.
У даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
За таких обставин, бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяв ОСОБА_1 від 01.06.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є протиправною.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача розглянути заяву розглянути заяву ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та за наслідком розгляду цієї заяви та прийняти рішення щодо надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у спосіб, визначений Порядком №560, суд зазначає таке.
У відповідності до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Так, за приписами п.4 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В той же час, абз. 2 ч.4 ст.245 вказаного Кодексу визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Зважаючи на те, що відповідачем не здійснено розгляд заяви позивача від 01.06.2024 про надання відстрочки та не було прийнято жодного належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації про задоволення заяви або мотивованої відмови в її наданні позивачу, то суд в контексті спірних правовідносин може лише зобов'язати відповідача розглянути по суті наведену вище заяву позивача, за результатом чого прийняти відповідне рішення.
Таким чином, з огляду на нормативно-правове регулювання правовідносин, чинне на момент їх виникнення, суд приходить висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2024 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, із прийняттям передбаченого законодавством рішення (у порядку та у спосіб, встановлений чинним законодавством на момент виникнення спірних правовідносин).
За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви громадянина України ОСОБА_1 від 01.06.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, який має на утриманні трьох і більше дітей до 18 років.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2024 року про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі, який має на утриманні трьох і більше дітей до 18 років та прийняти вмотивоване рішення за наслідками її розгляду з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605, 60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 12.11.2024.
Суддя А.В. Сіпака