08 листопада 2024 року Справа № 280/8201/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:
-визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 084750010516 від 07.08.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи у колгоспі з 01.01.1982 по 27.09.1982, з 10.12.1997 по 23.02.1999 - згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 05.09.1981, період навчання у Мелітопольському інституті механізації сільського господарства з 01.09.1985 по 18.06.1991- згідно диплому НОМЕР_2 від 18.06.1991, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 31.07.2024 з урахуванням зазначених періодів.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач у зв'язку із досягненням 60-річного віку звернуся до пенсійного фонду з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 084750010516 від 07.08.2024, відповідач відмовив у призначені пенсії, посилаючись на відсутність у позивача необхідного страхового стажу. Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, тому звертається до суду задля захисту свого права на пенсійне забезпечення.
Ухвалою судді від 09.09.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач відзив на позов до суду не надав.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
31.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058 (далі - Закон № 1058-IV).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто заяву ОСОБА_1 від 31.07.2024 щодо призначення пенсії та прийнято рішення від 07.08.2024 № 084750010516 щодо відмови в призначені пенсії за віком.
Так, у рішенні визначено, що відповідно до статті 26 Закону 1058-IV необхідний страховий стаж для набуття права на пенсію по досягненню пенсійного віку становить 31 рік. Натомість страховий стаж заявника становить 29 років 08 місяців 21 день. При цьому, за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі з 01.07.1982 по 27.09.1982, оскільки відсутня довідка із зазначенням інформації про встановлений і вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві; період навчання в Мелітопольському інституті механізації сільського господарства з 01.09.1985 по 18.06.1991 згідно диплому ТВ № 896466 від 18.06.1991, оскільки термін навчання перевищує загальновстановлений термін; період роботи з 10.12.1997 по 23.02.1999, оскільки відсутній номер протоколу на записі про звільнення.
Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У своєму рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Вказаний Закон набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи, які досягли віку 60 років з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року набувають право на призначення пенсії за віком за наявності страхового стажу не менше 31 року.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
До 01 січня 2004 року страховий стаж працівників обраховувався відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року, який набрав чинності 01.01.1992 року на підставі постанови ВР України від 6 грудня 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII).
Відповідно до частини 1 статті 56 цього Закону, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінет Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок № 637).
Згідно із пунктами 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, діючим законодавством передбачено, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку виникає лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі неправильності чи неточності записів про періоди роботи, що містяться в трудовій книжці.
Як встановлено судом, 22.07.2024 позивачу виповнилось 60 років, що підтверджено копією його паспорта, та 31.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Отже, враховуючи положення статті 26 Закону № 1058-IV, для набуття права на пенсію по досягненню 60 років позивачу необхідно мати не менше 31 року страхового стажу.
В оскаржуваному рішенні відповідача № 084750010516 від 07.08.2024 зазначено, на момент звернення страховий стаж позивача становить 29 років 08 місяців 21 день.
До загального страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.07.1982. по 27.09.1982 - через відсутність довідки із зазначенням інформації про встановлений і вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві, при цьому, з доданого до рішення розрахунку стажу вбачається, що фактично відповідачем не було зараховано весь період членства в колгоспі з 01.09.1981 по 27.09.1982.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
З записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 05.09.1981 вбачається, що 01.09.1981 позивача було прийнято в члени колгоспу і направлено на навчання до Чубарівського СПТУ № 58 за спеціальністю тракториста-шофера; з 01.07.1982 по 27.09.1982 він працював в колгоспі на посаді шофера. У розділі «Трудова участь у суспільному господарстві» трудової книжки колгоспника (стор. 18-19 трудової книжки колгоспника) містяться відомості, згідно з якими у 1982 році позивачем було відпрацьовано156 днів зі встановленого річного мінімуму у 149 днів.
Отже, записи розділу «Трудова участь у суспільному господарстві» трудової книжки колгоспника в повному обсязі містять інформацію про встановлені річні мінімуми та відпрацьовані трудодні.
Відповідно до ст. 56 Закону № 1788-XII від 05.11.1991, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Зважаючи на те, що у 1982 році встановлений колгоспом річний мінімум трудової участі у суспільному господарстві був перевиконаний позивачем, до стажу роботи має бути зарахований весь період його членства в колгоспі у 1982 році, тобто, з 01.01.1982 по 27.09.1982.
Окрім того, відповідачем не було зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 10.12.1997 по 23.02.1999 через неточності запису у трудовій книжці про звільнення, зокрема, через відсутність посилання на номер протоколу.
Згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 05.09.1981, 07.12.1997 р. позивача було прийнято в члени КСП «Заповіт Леніна» в якості головного інженера господарства на підставі протоколу № 9 від 18.11.1997, а 23.02.1999 - звільнено з членів колгоспу на підставі поданої ним заяви по ст. 38 КЗпП України, згідно протоколу загальних зборів від 05.02.1999. Запис про звільнення засвідчений підписами голови та виконуючого обов'язки головного бухгалтера колгоспу, а також печаткою КСП.
Порядок внесення до трудових книжок колгоспників відомостей про працівника та про виконувану ним роботу закріплений в Основних положеннях про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310. Відповідні норми містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 р.
Згідно п.6 Основних положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту і правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках - іншу відповідальність (п. 13 Основний положень).
Правління колгоспів вживає заходів для суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів працівників, що здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що відносяться до трудової діяльності колгоспників (п. 14 Основних положень).
Отже, обов'язок по здійсненню записів у трудовій книжці покладено на керівників підприємств, власників або уповноважені ним органи, а не на працівника, відтак, відповідальність за правильність вчиненого запису, так само, як і тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, не можуть бути перекладені на працівника.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Якщо записи у трудовій книжці містять всю необхідну інформацію для визначення періоду роботи у колгоспі, то незначні недоліки при заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Зазначені висновки знайшли своє відображення в Постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі №687/975/17 та Постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а.
З приводу зарахування до страхового стажу періоду навчання у Мелітопольському інституті механізації сільського господарства з 01.09.1985 по 18.06.1991 згідно диплому ТВ № 896466 від 18.06.1991 р. суд дійшов наступних висновків.
Частиною 4 статті 24 закону України № 1058-IV від 09.07.2003 р. визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом.
Підпунктом «и» пункту 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 р. (в редакції, чинній на момент навчання), крім роботи в якості робочого або службовця до загального стажу роботи зараховується, окрім іншого, й навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах, тощо).
Згідно пункту «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII від 05.11.1991, до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Наданий позивачем на підтвердження періоду його навчання у вищому навчальному закладі диплом ТВ № 896466 від 18.06.1991 містить запис про те, що ОСОБА_1 вступив до Мелітопольського інституту механізації сільського господарства у 1985 році та у 1991 році закінчив повний курс названого інституту за спеціальністю «механізація сільського господарства»; рішенням Державної екзаменаційної комісії від 18.06.1991 року ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію інженера-механіка. Диплом містить скріплені печаткою підписи Голови Державної екзаменаційної комісії, ректора та секретаря.
Суд приймає підтверджені довідкою Таврійського державного агротехнологічного університету ім.Дмитра Моторного пояснення позивача щодо неможливості надати повну архівну довідку вищим навчальним закладом через тимчасову окупацію міста Мелітополь, зауважуючи при цьому, що період навчання у вищому навчальному закладі у відповідності до пункту 8 Порядку № 637 підтверджений дипломом.
Положеннями частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV передбачено право відповідача на проведення перевірки. При цьому, неможливість проведення перевірки не ставить у залежність особу щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу та призначення пенсії.
Разом із тим, з огляду на сформульовані у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» «намібійські винятки», які також знайшли застосування у практиці Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги Архівну довідку, видану органами окупаційної влади на підставі документальних матеріалів архівного фонду ФДБОЗВО «Мелітопольський державний університет», що містить відомості, які позивач не може підтвердити у порядку, визначеному діючим законодавством на підконтрольній українській владі території України (про період перебування в академічній відпустці), і оцінює її разом з іншими доказами - дипломом про навчання, трудовою книжкою позивача, довідкою Таврійського державного агротехнологічного університету ім. Дмитра Моторного - в їх сукупності та взаємозв'язку.
Таким чином, суд доходить висновку про можливість зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання за виключенням періоду його перебування в академічній відпустці з 26.06.1990 по 15.04.1991.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та наявні в матеріалах справи докази стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про неправомірність відмови позивачу у призначенні пенсії та прийняття рішення № 084750010516 від 07.08.2024 і наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи у колгоспі з 01.01.1982 по 27.09.1982, з 10.12.1997 по 23.02.1999 та періодів навчання у Мелітопольському інституті механізації сільського господарства з 01.09.1985 по 26.06.1990 та з 15.04.21991 по 18.06.1991 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 31.07.2024 з урахуванням зазначених періодів.
Відповідно до ч. 1 та 2ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, якими прийнято спірне рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 084750010516 від 07.08.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи у колгоспі з 01.01.1982 по 27.09.1982, з 10.12.1997 по 23.02.1999- згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 05.09.1981, періоди навчання у Мелітопольському інституті механізації сільського господарства з 01.09.1985 по 26.06.1990 та з 15.04.21991 по 18.06.1991 - згідно диплому НОМЕР_2 від 18.06.1991, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 31.07.2024 з урахуванням зазначених періодів.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ 14035769) судові витрати у розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова