Справа № 309/4063/24
Провадження № 2-а/309/39/24
30 жовтня 2024 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі головуючого - судді Довжанина М.М.
за участю секретаря судового засідання Драб Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Хустського районного суду Закарпатської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Хустського районного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції поліції в Закарпатській області, в якому просив суд:
- поновити строк для оскарження постанови про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 02.02.2024 року, серія ЕНА № 1356460;
- скасувати постанову від 02.02.2024 року серія ЕНА № 1356460 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області старшим сержантом поліції Вурстою Миколою Миколайовичем , відповідно до якої його, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України; стягнути з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
В позовній заяві в обґрунтування вимог позивач зазначає, що постановою серії ЕНА № 1356460 від 02.02.2024 року його притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. 02.02.2024 року о 06 год. 34 хв. він керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ SPRINTER реєстраційний номер НОМЕР_1 . В цей час його автомобіль було зупинено працівниками патрульної поліції з тих причин, що на автомобілі не освітлений номерний знак, за що передбачена відповідальність статтею 121-3 ч. 1 КУпАП, у зв'язку із чим поліцейським було складено постанову та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень.
Позивач вважає, що накладення на нього адміністративного стягнення не відповідає фактичним обставинам справи, а дану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Так, позивач вказує, що при виїзді з дому та розпочинаючи рух на автомобілі, він перевірив технічну справність основних елементів автомобіля. Лампочка освітлення заднього номерного знаку була справною.
Жодних дій, спрямованих на приховування номерного знаку, він не вчиняв. Несправність виникла під час руху, і він не знав і не міг знати про це. Після зупинки автомобіля та повідомлення його поліцейським про неосвітлення заднього номерного знаку він відразу усунув несправність, замінив несправну лампочку на справну на місці зупинки автомобіля, у присутності поліцейського.
Позивач вважає, що відповідачем винесено постанову про його покарання без надання будь-яких доказів про правопорушення.
Окрім того, позивач вказує, що поліцейський проігнорував очевидну відсутність складу адміністративного правопорушення, а саме його основних складових - умислу чи необережності.
В оскаржуваній постанові його пояснення або незгода з винністю у вчиненні адміністративного правопорушення поліцейським ніяким чином не відображені, що порушило його право на захист.
Вважає, що постанова є незаконною, оскільки умисних дій він не вчиняв, тому його притягнуто до відповідальності безпідставно та незаконно.
Просить ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 23.08.2024 року в даній справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомлення) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
17.09.2024 р. від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Олексія Василя Віталійовича надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Представник відповідача вказує, що зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 02 лютого 2024 року о 06 год. 34 хв. в м. Тячів на вул. Незалежності керував транспортним засобом, в якого не був освітлений державний номерний знак в темну пору доби, чим порушив п.п. 2.9 в ПДР України. У зв'язку з порушенням вказаних норм, поліцейським Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ст. сержантом поліції Вурстою М.М. було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн. Підставою зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 були очевидні ознаки, що свідчили про технічну несправність транспортного засобу, а саме не працювала підсвітка державного номерного знаку в темну пору доби, чим було порушено ПДР України. Доказом встановлення вини позивача у порушенні Правил дорожнього руху являється винесена у встановленому законом порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення. Зазначає, що позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи, йому були роз'яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а твердження позивача на неправомірні дії з боку поліцейського, допущені під час складання спірної постанови, є необґрунтованими, оскільки будь яких доказів наявності таких дій суду не надано.
Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 гривень відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необгрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню. На цій підставі просить відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .
Одночасно представник відповідача подав до суду заяву про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, посилаючись на те, що позовну заяву подано до суду 19.08.2024 року, а постанова серія ЕНА № 1356460, яка є предметом оскарження в цьому позові, винесена 02.02.2024 року. Тобто позов був поданий з порушенням строків. Наведені підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними.
Норми КАС України допускають ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишеним без розгляду.
Просить суд залишити позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 1356460 без розгляду.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи за його відсутності у судовому засіданні 30 жовтня 2024 року. Позовні вимоги підтримує і просить заводовольнити.
Інших заяв, клопотань до суду від учасників прави не надходило.
Враховуючи особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, суд вважає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ч. 2 ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві на позовну заяву, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 02.02.2024 о 06:42:44 в м. Тячів Тячівського району Закарпатської області на вулиці Незалежності поліцейський Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області старший сержант поліції Вурста Микола Миколайович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 1356460 , якою притягнув до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 121-3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн.
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 1356460 02.02.2024 о 06:34:00 в м. Тячів, вул. Незалежності водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Закарпатська область, Хустський район, місце проживання АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 , керував ТЗ MERCEDES-BENZ SPRINTER реєстраційний номер НОМЕР_1 із неосвітленим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м, чим порушив пункт 2.9.в ПДР - керування водієм ТЗ із номерним знаком, закритим ін предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, ст. 121-3 ч. 1 КУпАП.
Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Відповідно до ст. 23 Закону України Про "Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно із ч. 5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.9. "в" ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знаку.
Згідно із п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу, зокрема, повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2.4 (а) ПДР встановлено обов'язок водія на вимогу поліцейського зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Згідно із нормами КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини 1, 2 статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Відповідно до абз. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).
Отже, суб'єктивна сторона правопорушення за ст. 121-3 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.Тобто водій має усвідомлювати те, що він керує автомобілем з неосвітленим номерним знаком. Однак, якщо така ситуація виникає в дорозі, то водій відповідно до п. 31.5 ПДР має вжити всіх можливих заходів для її усунення, а якщо зробити це неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту.
Отже, якщо така несправність виникла під час руху, і водій не знав про це, то така ситуація не є адміністративним проступком, відповідно і не є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Перебуваючи за кермом автомобіля під час руху, водій фізично не може контролювати справність освітлення номерного знаку, що розміщений на кузові автомобіля
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вказав у позовній заяві позивач, розпочинаючи рух на автомобілі, він перевірив технічну справність основних елементів автомобіля. Усе було справно, в робочому стані, в т.ч. система освітлення номерних знаків працювала справно.
Відповідачем це не спростовано і не надано суду будь-яких доказів щодо наявності вини у діях ОСОБА_1 , який перед виїздом перевірив та впевнився у технічній справності свого автомобіля.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Виходячи з цього, суд приходить висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 свідомо та умисно керував автомобілем з неосвітленим номерним знаком.
У ч. 3 ст. 62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, що діє в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", роз'яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У оскаржуваній постанові серії ЕНА № 1356460 від 02.02.2024 року відсутні посилання на докази, на основі яких було поліцейським винесено рішення про притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Рядок 7 постанови, у якому посадова особа, що ухвалює постанову, має зазначити усі докази, що нею зібрані на підтвердження вчинення особою правопорушення, а також докази, на які посилався правопорушник, не заповнений. Не містять посилань на докази й інші пункти та частини оскаржуваної постанови. Зі змісту постанови вбачається, що поліцейський щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, обмежився лише описом правопорушення без належної мотивації, оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що доказом встановлення вини позивача у порушенні Правил дорожнього руху є винесена у встановленому законом порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення, адже зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних у ній.
Згідно зі ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не грунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням наведеного суд констатує, що відповідач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування винесеної постанови, у зв'язку з чим факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП є недоведеним.
Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, понесені позивачем витрати на сплату судового збору за подання адміністративного позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області у розмірі 605 грн.60 коп.
На підставі ст. 19 Конституції України, керуючись ст.ст. 7, 9, 23, 213, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 77, 241-246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягненняпо справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 1356460 від 02.02.2024 року, винесену поліцейським Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області старшим сержантом поліції Вурстою Миколою Миколайовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень та провадження у справі закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять) гривень 60 копійок. за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 40108913, місцезнаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, 88000.
Суддя Хустського
районного суду: Довжанин М. М.