Справа № 309/4063/24
Провадження № 2-а/309/39/24
30 жовтня 2024 року м. Хуст
Хустський районний суд у складі:
головуючого судді Довжанина М.М.
при секретарі судових засідань - Драб Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ГУНП в Закарпатській області про скасування постанови серії ЕНА № 1356460 в справі про адміністративне правопорушення від 02.02.2024 року, -
ОСОБА_1 звернувся до Хустського районного суду Закарпатської області з позовною заявою (адміністративним позовом) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в якій просив суд:.
1. скасувати постанову від 02.02.2024 року серія ЕНА № 1356460 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 , відповідно до якої його, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України; стягнути з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору;
2. поновити строк для оскарження до суду зазначеної постанови.
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 23.08.2024 року в даній справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомлення) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та призначено справу до судового розгляду.
19 вересня 2024 року представником відповідача ОСОБА_3 подано заяву про залишення позову без розгляду, мотивуючи це тим, що позовну заяву подано до суду позивачем 19.08.2024 року, а постанова серія ЕНА № 1356460, яка є предметом оскарження в цьому позові, винесена 02.02.2024 року. Тобто позов був поданий з порушенням строків. Наведені підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними.
Норми КАС України допускають ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишеним без розгляду.
Просить суд залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 .
В судове засідання 30 жовтня 2024 року сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи за його відсутності у судовому засіданні 30 жовтня 2024 року. Залишення позову без розгляду заперечує. Зазначає, що, звертаючись до суду з позовом, навів причини пропущення строку оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності і, вважаючи їх поважними, просив суд строки поновити. Просить суд відхилити заперечення відповідача проти його позову.
Вирішуючи питання щодо пропуску строку звернення до суду позивачем з вказаним позовом, суд враховує наступне.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з частинами першою-другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою ст.122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Згідно з ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова в справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Так, 20.08.2024 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Оскаржувана ним постанова серія ЕНА № 1356460 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесена поліцейським Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області Вурстою М.М. 02.02.2024 року.
Звертаючись до суду з позовом про оскарженням зазначеної постанови, позивач клопоче про поновлення йому строку звернення до суду, при цьому посилається на наступні обставини:
- він був незгодний з діями поліцейського щодо звинувачення його у порушенні Правил дорожнього руху України і вимагав від поліцейського відобразити у постанові свої пояснення щодо невизнання винності у вчиненні адміністративного правопорушення;
- його прохання було поліцейським проігноровано, натомість поліцейський постанову у нього забрав та повідомив, що постанову йому відправлять поштою;
- він не отримував постанови серія ЕНА № 1356460 від 02.02.2024 р. поштою;
- про наявність постанови про стягнення з нього адміністративного штрафу довідався лише 26 липня 2024 р., коли йому заблокували картрахунок у Приватбанку за вимогою виконавчої служби. При відвідуванні Хустського відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області 09.08.2024 р. він подав заяву і отримав копію постанови від 02.02.2024 року серія ЕНА № 1356460 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену поліцейським Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 02.02.2024 р., та копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 7566555 від 25 липня 2024 року;
- поліцейський ОСОБА_2 у постанові вказав неправильну адресу його місця проживання;
- виконавче провадження з виконання оскаржуваної постанови відкрито лише 25 липня 2024 року.
Зазначені обставини підтвердив копіями постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 4540830 від 02.02.2024 року, заяви до Хустського відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області від 06.08.2024 р., постанови від 25.07.2024 р. про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № ЕНА 1356460, виданої 02.02.2024, паспорта громадянина України ОСОБА_1 .
Відповідач, звертаючись до суду з заявою про залишення позову без розгляду, не зазначив у своїй заяві, з яких міркувань він виходив конкретно, стверджуючи неповажність причин пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з даними позовом, не спростував належними доказами жодного доводу, яким позивач вмотивував своє клопотання про поновлення йому строку звернення до суду, як-то: не надав суду відеозапису з фіксуванням правопорушення, вчиненого позивачем, повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення на адресу позивача, роз'яснення позивачу його прав за статтею 268 КУпАП та строку оскарження за статтею 289 КУпАП як особі, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення.
У постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає.
Суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.
Конституційний Суд України у Рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене. Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 6-зп від 25 листопада 1997 року головним обов'язком держави, згідно зі статтею 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8 Конституції України).
Крім того, відповідно до абзацу другого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019, утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, частини першої статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні ефективного механізму такого захисту.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2022 від 6 квітня 2022 року гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У державі, керованій правовладдям, звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а додержання загальних принципів рівності громадян перед законом та заборони дискримінації, що їх визначено приписами частин першої, другої статті 24 Конституції України, є неодмінним складником реалізації права на судовий захист.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Так, у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, заява №4451/70, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід'ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява № 13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява № 76943/11, пункти 84, 86).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom, заява № 8225/78), пункт 96 рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France, заява № 29731 /96).
Міжнародні зобов'язання України передбачають, щоб розгляд справ про адміністративні правопорушення здійснювався, зокрема, з дотриманням стандартів права на справедливий суд.
Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на порушення прав людини при розгляді справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до існуючої практики Європейського суду проти України, розгляд справ про адміністративні правопорушення підпадає під гарантії статті 6 Конвенції у кримінальній сфері. Наведене пояснюється як каральною природою положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, так і суворістю санкцій в окремих випадках.
У низці рішень (наприклад «Вєренцов проти України») ЄСПЛ звернув увагу на проблему порушення п. 1 ст. 6 та п. 3 «b» ст. 6 Конвенції, яка гарантує обвинуваченому право мати достатній час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Як вбачається з тексту постанови серія ЕНА № 1356460, справу про адміністративне правопорушення стосовно позивача поліцейським Тячівського районного відділу поліції було порушено і розглянуто за 8 хв. 44 сек. (дата розгляду справи 02.02.2024 06:42:44) (час скоєння правопорушення 02.02.2024 06:34:00).
Виходячи з аналізу вказаної практики Європейського суду з прав людини та враховуючи обставини вказаної справи, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом через неналежне виконання посадовими особами поліції своїх посадових та процесуальних обов'язків, та відповідно поновлення такого, а в задоволенні заяви відповідача Голвного управління Національної поліції в Закарпатській області про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ні підставі наведеного та керуючись ст. ст.122, 123, 242 - 246, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 285, 287 - 289, 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
У задоволенні заяви відповідача Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови серія ЕНА № 1356460 в справі про адміністративне правопорушення від 02.02.2024 року , - відмовити.
Клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду із даним позовом - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимії.
Копію ухвали направити (надати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 30 жовтня 2024 року.
Суддя Хустського
районного суду: Довжанин М. М.