Провадження № 11-сс/821/408/24 Справа № 711/8044/24 Категорія: ст.171 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
14 листопада 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря за участю прокурора представника власника майна адвоката ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2024 року про розгляд клопотання слідчого відділу розслідувань у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження № 12024250000000389 від 09.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,
Слідчий відділу розслідувань у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024250000000389від 09.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Просив слідчого суддю накласти арешт, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування майном, яке було вилучене 11.10.2024, під час особистого обшуку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведеного під час затримання останнього в порядку ст. 208 КПК України, а саме на - мобільний телефон марки Iphone 15 Pro Max, сірого кольору, в темному чохлі, model number НОМЕР_7, Serial number: НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 , ICCID: НОМЕР_3 , ICCID: НОМЕР_4 , в якому наявна сім-карта оператора «Київстар» НОМЕР_5 та «Лайфселл» НОМЕР_6 .
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2024 року клопотання про накладення арешту задоволено частково.
На час проведення огляду накладено арешт у кримінальному провадженні, внесеному 09.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024250000000389, з метою збереження речових доказів, на майно, вилучене в ході проведення 11.10.2024 особистого обшуку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведеного під час затримання останнього в порядку ст. 208 КПК України, а саме на - мобільний телефон марки Iphone 15 Pro Max, сірого кольору, в темному чохлі, model number НОМЕР_7, Serial number: НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 , ICCID: НОМЕР_3 , ICCID: НОМЕР_4 , в якому наявна сім-карта оператора «Київстар» НОМЕР_5 та «Лайфселл» НОМЕР_6 .
Заборонено розпоряджатись та користуватись вищевказаним майном на час проведення зазначеної слідчої дії.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що вказане тимчасово вилучене майно є об'єктом, яке могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегти на собі його сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому, з огляду на існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація, яка міститься у вказаному мобільному телефоні, може бути використана як доказ під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених ст.ст. 2, 98, 170 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання.
Враховуючи потреби досудового розслідування та співмірність обмеження права власності, слідчий суддя вважав за доцільне накласти арешт на тимчасово вилучене майно на час проведення слідчої дії - огляду вилученого пристрою, що буде відповідати не лише меті арешту, й завданням кримінального провадження, як і досягненню справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположного права на вільне володіння майном. Крім того, таким рішенням суду буде забезпечено дотримання при втручанні у право на вільне володіння майном принципу законності, що свідчить - що таке втручання не було свавільним.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді від 16.10.2024 скасувати через її необґрунтованість.
Постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна слідчого відділу розслідувань у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 в рамках вищевказаного кримінального провадження.
Зауважив, що ОСОБА_11 в даному кримінальному провадженні не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого, ч. 3 ст. 369 КК України, про що свідчить відсутність його підпису в повідомлені про підозру.
Зазначив, що при оформленні протоколу затримання його підзахисним надавався слідчому в добровільному порядку розблокований мобільний телефон для огляду.
Додатково наголосив, що ОСОБА_12 використовує свої мобільні номера мобільного телефону для ідентифікації та авторизації у застосунках банків та при використанні електронного підпису, а тому відсутність доступу власника підвищує ризик втрати грошей при хакерських атаках, ризик незаконного розпорядження майном суб'єкта чи інших злочинних дій. Також вважає, що наявність доступу до повідомлень фотографій та історій перегляду в Інтернеті є непропорційним втручанням у приватне життя.
Окремо звертає увагу, що невдалі спроби проникнути до телефону призводить до активації програми, яка автоматично видаляє вміст телефону, таким чином існує ризик втрати всіх даних власника телефону, що є непропорційним втручанням у приватне життя та є неприпустимим.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положенням Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема, про арешт майна або відмову у ньому.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень, зокрема арешт майна.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
ЄСПЛ нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98) (справа «East/West Alliance Limited» проти України). Крім того, згідно п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов'язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.
Частиною 1 ст. 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом
Згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За таких обставин стороною обвинувачення у даній справі доведено правомірність та обґрунтованість підозри можливого вчинення злочину у даному кримінальному провадженні, а також відповідність вилученого майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тому з метою забезпечення збереження речових доказів та проведення огляду вилученого мобільного телефону, запобігання можливості приховування, зміни або, знищення наявної в ньому інформації, слідчий суддя вважав доцільним накласти арешт на відповідне вилучене майно, для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні.
Задовольняючи частково клопотання слідчий суддя, прийшов до висновку, що накласти арешт на тимчасово вилучене майно, необхідно саме на час проведення слідчої дії - огляду вилученого пристрою, що буде відповідати не лише меті арешту, а й досягненню справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположного права на вільне володіння майном.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, виходячи з наступного.
Встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12024250000000389, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
У рамках даного кримінального провадження, 12.10.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України - надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, за попередньою змовою групою осіб.
Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_12 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
11.10.2024 в період часу з 13 год. 36 хв. до 17 год. 51 хв., під час затримання ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України, було проведено особистий обшук останнього в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Iphone 15 Pro Max, сірого кольору, в темному чохлі, model number НОМЕР_7, Serial number: НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 , ICCID: НОМЕР_3 , ICCID: НОМЕР_4 , в якому наявна сім-карта оператора «Київстар» НОМЕР_5 та «Лайфселл» НОМЕР_6 .
Постановою від 11.10.2024 мобільний телефон ОСОБА_8 марки Iphone 15 Pro Max, сірого кольору, в темному чохлі, model number НОМЕР_7, Serial number: НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 , ICCID: НОМЕР_3 , ICCID: НОМЕР_4 , в якому наявна сім-карта оператора «Київстар» НОМЕР_5 та «Лайфселл» НОМЕР_6 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона, обмеження користування або розпорядження майном може бути застосоване лише в разі доведеності існування обставин, які підтверджують, що незастосування таких заходів призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, передачі такого майна, проте, вказані обставини не підтверджені достатніми доказами.
Отже, слідчим була доведена необхідність застосування саме такої забезпечувальної мети кримінального провадження заходу, як арешт майна, проте клопотання не містило саме конкретизації щодо накладення арешту майна в часі, а саме без посилання на відповідну подію, що було вірно вказано слідчим суддею, а саме, що накласти арешт на тимчасово вилучене майно, необхідно саме на час проведення слідчої дії - огляду вилученого пристрою.
Згідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, сторона обвинувачення, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, надала достатні та належні докази тих обставин, на які послалась у клопотанні.
Тому слідчий суддя, з висновком якого погоджується колегія суддів, вказав, що тимчасово вилучене майно є об'єктом, яке могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегти на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому з огляду на існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація, яка міститься у вказаному мобільному телефоні, може бути використана як доказ під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених ст.ст. 2, 98, 170 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання.
Разом з тим, слідчий суддя зауважив, що наявність чи відсутність інформації, що має значення для кримінального провадження на вилученому мобільному телефоні буде оцінено органом досудового розслідування чи слідчим суддею вже після проведення огляду зазначеного пристрою в приміщенні експертної установи, у рамках вказаного кримінального провадження чи під час розгляду клопотання про скасування арешту майна.
При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.
Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Інші доводи, на які посилається в апеляційній скарзі представник власника майна також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява № 47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді обґрунтована та належним чином мотивована і підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги, не має.
Керуючись ст.ст. 171, 392, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2024 року про часткове задоволення клопотання про арешт майна - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4