06 листопада 2024 року м. Харків Справа № 917/1176/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,
за участю:
від скаржника - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м.Лохвиця, Полтавська область (вх.№2283 П/2 від 30.09.2024)
на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.09.2024 у справі №917/1176/24 (суддя Паламарчук В.В., повний текст ухвали складено та підписано 19.09.2024),
за заявою ОСОБА_1 , м. Лохвиця, Полтавська область,
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи,
Ухвалою Господарського суду Полтавської області 10.09.2024 у справі №917/1176/24 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Залишено без розгляду заяву арбітражного керуючого Рябчуна Романа Миколайовича про участь у справі.
Не погодившись з ухвалою Господарского суду Потавської області від 10.09.2024, ОСОБА_1 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.09.2024 у справі №917/1176/24 та направити справу для подальшого розгляду до Господарського суду Полтавської області.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник вказує на таке:
- надані боржником суду першої інстанції докази на підтвердження існування кредитних правовідносин з переліченими кредиторами та зазначена сума заборгованості (орієнтовна на даній стадії провадження) в повній мірі відповідають вимогам Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Крім того, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу, не навів жодного аргументу щодо відхилення того чи іншого доказу, його невідповідності чинному законодавству;
- відсутність в матеріалах справи на стадії підготовчого засідання договорів, укладених з ТОВ "Алекскредит", ТОВ "Споживчий центр", АТ "ОТП Банк", а також з кредиторами, які набули право вимоги за договором факторингу: ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", ТОВ "Свеа Фінанс", ТОВ "ФК "Кредит капітал", ТОВ "Діджи Фінанс" не спростовує відсутність кредитних відносин між сторонами та підтверджується іншими належними доказами у справі, в тому числі витягом з електронної кредитної історії, засвідченої уповноваженою особою ТОВ "Украйнське бюро кредитних історій"; за даними кредитної історії боржника з середини 2023 року ним повністю припинено погашення своїх кредитів, тобто у розмірі більше 50% місячних платежів;
- в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначається розмір прострочених зобов'язань, виходячи з наявних у боржника відомостей, якими він володіє на сьогоднішній день, що не позбавляє його права заявляти заперечення проти грошових вимог кредиторів, що розглядатимуться господарським судом в процесі визнання вимог кредиторів;
- щомісячний платіж на час винесення оскаржуваної ухвали суду за всіма взятими на себе боржником зобов'язаннями становить 1 108 882,37 грн, тоді як заробітна плата згідно даних відомостей про доходи платника податків - становить в середньому 8 000,00 грн на місяць (середня заробітна плата за 2024 рік), та, враховуючи наявність дочки дев'ятилітнього віку, оплату комунальних платежів, купівлі споживчих товарів та продуктів харчування, унеможливлює виконання боржником кредитних зобов'язань;
- статтею 119 КУзПБ визначено вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, що було проігноровано судом першої інстанції, адже в сукупності наданих до суду доказів вбачається наявність підстав для відкриття провадження у даній справі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№2283 П/2 від 30.09.2024) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.09.2024 у справі №917/1176/24; призначено справу до розгляду на "06" листопада 2024 р. о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.
Скаржник (його представник) у судове засідання, призначене на 06.11.2024, не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом доставки електронного документа (ухвали про відкриття апеляційного провадження від 07.10.2024) до електронного кабінету користувача (представника скаржника), що підтверджується відповідною довідкою, наявною в матеріалах справи.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю скаржника (його представника) за наявними у справі матеріалами.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України було створено учаснику справи умови для реалізації ним прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасника справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного судового рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасник справи посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Полтавської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.08.2024 у справі №917/1176/24 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху. Встановлено строк на усунення недоліків - 3 (три) дні з дня вручення ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без руху. Запропонувано заявнику усунути недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у встановлений строк, надавши суду: - первинні документи з банківських та інших фінансово-кредитних установ, які підтверджують виникнення, наявність та розмір заборгованості боржника, із зазначенням розміру помісячних платежів, належних до сплати та періодів прострочення; - належним чином заповнені декларації про майновий стан боржника за 2021-2023 роки та станом на 01.07.2024 рік, складених у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства та наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №22627/5; - докази використання коштів, отриманих від кредиторів, зазначених ОСОБА_1 у конкретизованому списку кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.08.2024 у справі №917/1176/24 прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду; постановлено підготовче засідання суду призначити на 10.09.2024 на 09:50 год; зобов'язано заявнику в строк до 05.09.2024 надати суду: - докази в підтвердження існування інших обставин, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності), враховуючи дати укладення кредитних договорів; - належні та допустимі докази (засвідчені; підписані ЕЦП), які стали підставою для виникнення грошових зобов'язань та підтверджують розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штраф, пеня) по кожному кредитору (у тому числі виписки за картковими рахунками; правочини; первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань; - належні докази на підтвердження письмових пояснень з приводу того, на які потреби були направлені кредитні кошти. Постановлено, заборонити фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відчужувати майно.
19.08.2024 від представника ОСОБА_1 до Господарського суду Полтавської області надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено додаткові документи у справі (вхід. №9821).
10.09.2024 винесено оскаржувану ухвалу суду.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
На час постановлення оскаржуваної ухвали набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).
За приписами абзаців 4, 13 ст. 1 Кодексу України з процедур банкротства - боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 113 Книги 4 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Згідно з ч. 1 ст. 116 Кодексу України з процедур банкротства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Приписами ч.ч. 2, 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкротства визначено зміст заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та перелік додатків, який має бути додано до заяви.
Системний аналіз ст. 113, ч.ч. 1, 2 ст. 116 Кодексу України з процедур банкротства свідчить, що про наявність наведених підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (фізичної особи - підприємця).
Відповідно до ч. 1 ст. 119 Кодексу України з процедур банкротства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, суд з урахуванням положень ч. 3 ст. 13, ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст. 116 Кодексу України з процедур банкротства та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкротства (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №909/1028/20).
За приписами ч. 3 ст. 119 Кодексу України з процедур банкротства суд за наслідками підготовчого засідання може вчинити одну із таких процесуальних дій: відкрити провадження у справі про неплатоспроможність у разі підтвердження однієї з підстав відкриття провадження у справі, визначених ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкротства та відповідності заяви вимогам ст. 116 Кодексу України з процедур банкротства, а за відсутності таких підстав - відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність з підстав визначених ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкротства.
Частиною 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкротства визначено, що господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Наведений в ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкротства перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає, оскільки зазначена норма за ступенем визначеності є абсолютно визначеною, що свідчить про встановлення законодавцем вичерпного переліку підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Тобто у підготовчому засідання у справі, судом надається оцінка відповідності поданої заяви боржника за формою та змістом вимогам ст.ст. 115, 116 Кодексу України з процедур банкротства та наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкротства, за відсутності яких суд зобов'язаний відкрити провадження у справі.
В обґрунтування своєї заяви боржник зазначає, що починаючи з 2021 року перебувала у кредитних відносинах з банківськими та іншими фінансовими установами України та укладала правочини, за якими отримувала послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою покращити свій фінансовий стан. Так за підрахунком боржника на момент звернення до суду загальна заборгованість перед всіма кредиторами складає 1 108 882,37 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Як встановлено місцевим господарським судом, згідно доданого до заяви списку кредиторів, ОСОБА_1 має заборгованість перед 17 банківськими установами та мікрофінансовими організаціями, а саме перед: ТОВ "Іннова Фінанс", ТОВ "СОС Кредит", ТОВ "Алекскредит", ТОВ "Споживчий центр", ТОВ "Укр Кредит Фінанс", ТОВ "Слон Кредит", АТ "ПУМБ", АТ КБ "Приватбанк", АТ "Отп Банк", ТОВ "Бізпозика", ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", ТОВ "Свеа Фінанс", ФК "Кредит-Капітал", ТОВ "Фінансова Компанія Ейс", ТОВ "ФК "Преміум Актив", ТОВ "Діджи Фінанс", ТОВ "ФК "Онлайн фінанс".
Відмовляючи у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, місцевий господарський суд послався на те, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 ГПК України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Судова колегія погоджується з даними висновками суду першої інстанції і зазначає таке.
Відповідно до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника та такі документи повинні бути подані разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Отже, при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.
Системне тлумачення частини першої статті 1, частини першої статті 45, частини першої статті 122 КУзПБ приводить до таких висновків:
- змістом грошового зобов'язання є документально підтверджене кредитором право вимоги і кореспондуючий йому обов'язок боржника здійснити платіж, тобто вчинити дію (дії) з передачі певної суми грошей (можливість їх вираження саме в грошових одиницях є визначальною для таких зобов'язань) незалежно від підстав виникнення такого обов'язку, перелік яких не є вичерпним та може виникати в різних видах правовідносин, що можуть мати як приватноправовий, так і публічно-правовий характер;
- визначаючи сутність грошових зобов'язань боржника у процедурі банкрутства, законодавець прямо передбачив виключний перелік виплат з боку боржника, які не охоплюються змістом відповідної категорії майнових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 07.07.2022 у справі №916/1456/21).
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що склад і розмір грошових зобов'язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів. Поряд з цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами. Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
Належними доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", згідно якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, серед іншого, належними доказами у даній справі можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Саме лише самостійне визначення заявником у списку кредиторів боржника в односторонньому порядку сум грошових вимог без документального підтвердження не може бути належним доказом у справі, оскільки не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Тому за відсутності первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу тощо (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пунктах 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Дослідивши документи, якими боржник обґрунтовує наявність заборгованості перед кредиторами, визначеними в наданому боржником переліку (т.4, а.с. 4-6), як підстави для відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи, судова колегія встановила наступне:
1) ТОВ "Іннова Фінанс": надано відповідь на адвокатський запит від 03.07.2024 №20240703-2, договір надання грошових коштів у позику № 688060623 від 20.06.2023, паспорт споживчого кредиту, рахунок заборгованості за договором станом на 03.07.2024, кредитну історію (т.2, а.с. 4-20, т.3 , а.с. 75);
2) ТОВ "СОС Кредит": надано відповідь на адвокатський запит від 02.05.2024 №02/05/2024/2 про надання запитуваних документів, договір про надання фінансового кредиту № 33533657 від 07.06.2023 з Графіком погашення боргів (додаток № 1 до договору), паспорт кредиту від 07.06.2023, довідку заборгованості за укладеним договором станом на 02.05.2024, кредитну історію (т.2, а.с. 32-51, т.3, а.с. 76);
3) ТОВ "Алекскредит": надано відповідь на адвокатський запит від 03.07.2024 №04-07-24-А3 про неможливість надання запитуваної інформації через відсутність підтвердження повноважень на її отримання, кредитну історію (т.2, а.с. 131, 132, т.3, а.с. 76);
4) ТОВ "Споживчий центр": надано кредитну історію за кредитним договором №01.06.2023-100000735 (т.3, а.с. 77);
5) ТОВ "Укр Кредит Фінанс": надано кредитну історію за кредитним договором 1208-4166 (т.3, а.с. 78);
6) ТОВ "Слон Кредит": надано відповідь на адвокатський запит від 01.07.2024 № 24-1112 з визначенням розміру заборгованості станом на 01.07.2024, договір про надання споживчого кредиту по продукту "Комфортний" № 1001600 від 26.04.2023, Графік платежів (додаток № 1 до договору), кредитну історію (т.2, а.с. 53-64,т.3, а.с. 79);
7) АТ "ПУМБ": надано заяву на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 22.09.2022, паспорт споживчого кредиту, виписку по кредитній картці за період з 01.12.2023 - 30.12.2023, виписку по кредитній картці, кредитну історію (т.2, а.с. 65-67, т.3, а.с. 80, 81, т. 4, а.с. 41-50);
8) АТ "Приватбанк": надано відповідь на адвокатський запит від 04.07.2024 №20.1.0.0.0/7-240628/21243, відповідно до якого зазначено про укладення зі Шкирєю Н.М. договору №SAMDNWFC00007111188 від 22.07.2014, з зазначенням заборгованості за договором станом на 04.07.2024, заявку на зміну анкетних даних клієнта, анкету-заяву про ідентифікацію клієнта, заяву про приєднання до Умов та Правил банківських послуг від 17.11.2021, паспорт споживчого кредиту (карти), довідку про наявність заборгованості в банку від 04.07.2024, виписку по картці/рахунку № 9Р2М-ISQK-EJQR-S8QJ від 04.07.2024, виписку по картці/рахунку № 8QA4-LH02-AVL6-P071 від 04.07.2024, кредитну історію (т.2, а.с. 157- 176, т.3, а.с. 1-33, 81, 82);
9) АТ "ОТП Банк": надано рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 25.06.2024 у справі № 538/1029/24, яким встановлено заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 13.08.2016 № 2009058333, кредитну історію за номером договором неможливо ідентифікувати (т.4, а.с. 7-9);
10) ТОВ "Бізнес Позика": надано договір про надання кредиту від 02.05.2023 №453090-КС-003, розрахунок заборгованості за договором станом на 01.07.2024, рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 20.05.2024 у справі № 538/324/24, яким встановлено заборгованість за договором, кредитну історію, за якою кредит реструктуризовано (т.2, а.с. 110-130, т.3 ,а.с. 10-13, 90);
11) ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", вимоги якого виникли на підставі договірних правовідносин з:
- ТОВ "Маніфою": надано договір позики № 5613227 від 21.05.2023, розрахунок заборгованості станом на 18.10.2023, відповідь на адвокатський запит від 05.07.2024 №2115, відповідно до якого ТОВ "Маніфою" відступило право вимоги заборгованості за договором позики № 5613227 від 21.05.2023 до ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", заочне рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 16.07.2024 у справі № 538/867/24, яким, зокрема, встановлено обставини передання права вимоги за договором позики до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на підставі договору факторингу від 18.10.2023, укладеного з ТОВ "Маніфою", розмір заборгованості за договором, кредитну історію за договором позики №5613227, кредитну історію за номером договором факторингу ідентифікувати неможливо (т.2, а.с. 21-28, т.3, а.с. 86, т.4, а.с. 14-16);
- ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів": надано відповідь на адвокатський запит від 28.06.2024 № 22/06/24/ТФП-1, відповідно до якої зазначено про відступлення права вимоги за укладеним з ОСОБА_1 договором позики від 19.05.2023 № 72138973 до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" за договором факторингу, договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 19.05.2023 №78958862, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток № 1 до договору), кредитну історію неможливо ідентифікувати за номером договору (т.2, а.с. 96-100);
- ТОВ "Мілоан": надано рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 16.07.2024 у справі № 538/867/24, яким встановлено заборгованість за кредитним договором № 8212354 від 12.06.2023, кредитну історію (т.3, а.с. 84, т.4, а.с. 14-16);
12) ТОВ "Свеа Фінанс", вимоги якого виникли на підставі договірних правовідносин з:
- ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів": кредитну історію неможливо ідентифікувати за номером договору;
- ТОВ "Інвеструм Груп": надано відповідь на адвокатський запит від 02.07.2024 за вих.№0207-01/24, відповідно до якої у зв'язку з відступленням права вимоги за кредитним договором № 37006-05/2023 від 24.05.2023 на підставі договору факторингу № 3072023 з ТОВ "Стар Файненс Груп" новому кредиторові було передано всю інформацію та документацію за кредитним договором; відповідь ТОВ "Стар Файненс Груп" на адвокатський запит від 01.07.2024 № 0107-02/24, відповідно до якої 29.11.2024 між ним та ТОВ "Росвен Інвест Україна" було укладено договір факторингу № 01.02-79/23 від 29.11.2024, за яким ТОВ "Росвен Інвест Україна" набуло статус нового кредитора за договором про надання фінансового кредиту № 27006-05/2023 від 24.05.2023, кредитну історію неможливо ідентифікувати за номером договору (т.2, а.с. 1, 31);
13) ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", вимоги якого виникли на підставі договірних правовідносин з:
- ТОВ "Аванс Кредит": надано відповідь на адвокатський запит від 04.7.2024 №2397-ТФП, відповідно до якого на підставі договору факторингу від 19.10.2023 №19102023 право вимоги за укладеними договорами фінансового кредиту від 02.06.2023 № 02422-06/2023 та від 05.06.2023 № 06859-06/2023 перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал"; на підставі договору факторингу від 16.11.2023 № 16112023, право вимоги до ТОВ "Аванс Кредит" за договором про надання фінансового кредиту від 08.06.2023 № 10985-06/2023 відступлено на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", договір факторингу від 19.10.2023 № 19102023, договір факторингу від 16.11.2023 №16112023, відповіді на адвокатський запит ТОВ "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" від 02.05.2024 №02.05.2024 з визначенням заборгованості за договором станом на дату надання відповіді (т.3, а.с. 34-46, т.4, а.с.19-26);
- ТОВ "Авентус Україна": надано договір про надання споживчого кредиту від 18.05.2023 № 6673550, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток № 1 до договору), розрахунок заборгованості за договором станом на 13.02.2024, відповідь на адвокатський запит від 04.07.2024 № 5718/24-Е про відступлення права вимоги за договором факторингу від 14.02.2024 № 14.02/24-Ф на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", відповідь ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" на адвокатський запит від 02.05.2024 № 02.05.2024 з визначенням загального розміру заборгованості, договір факторингу від 14.02.2024 № 14.02/24-Ф, кредитну історію за кредитним договором, кредитну історію за договором факторингу неможливо ідентифікувати за номером договору (т.2, а.с. 101-109, т.3, а.с. 87, 88, т.4, а.с. 29-31);
- ТОВ "Лінеура Україна": надано відповідь ТОВ "Лінеура Україна" на адвокатський запит від 08.07.2024 № 3038, договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.04.2023 № 3622381, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток № 1 до договору), розрахунок заборгованості за договором станом на 21.02.2024, договір факторингу від 21.02.2024 № 21/02/2024, відповідь ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" на адвокатський запит від 02.05.2024 № 02.05.2024 з визначенням загального розміру заборгованості за договором станом на дату надання відповіді, договір факторингу від 21.02.2024 № 21/02/2024, кредитну історію (т.2, а.с. 133-156, т.3, а.с. 88, т.4, а.с. 31, 33);
- АТ "Райфайзен Банк": надано відповідь на адвокатський запит від 02.07.2024 № 81-27-5/1293, про неможливість надання запитуваної інформації стосовно Шкирі Н.М., з огляду на те, що договори та стан розрахунків за ними є банківською таємницею, а також можливість отримання відповідної інформації на самостійний запит клієнта банку, відповідь ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" на адвокатський запит від 02.05.2024 №02.05.2024 з визначенням загального розміру заборгованості за договором, договір відступлення права вимоги від 20.07.2023 № 114/2-63-F, кредитну історію неможливо ідентифікувати за номером договору (т.2, а.с. 94, 95, т.4, а.с. 26-28);
14) ТОВ "Діджи Фінанс", вимоги якого виникли на підставі договірних правовідносин з ТОВ "Клай Інвест": надано відповідь на адвокатський запит від 01.07.2024 № 0107//1а про неможливість надання повторної відповіді на запитувану інформацію, відповідь ТОВ "Клай Інвест" на адвокатський запит від 29.04.2024 № 2904/1а, відповідно до якої 06.06.2023 між товариством та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 236662, право вимоги за яким на підставі договору факторингу від 19.04.2024 № 568/ФУ-24 було відступлено новому кредиторові, договір факторингу про відступлення права вимоги від 19.04.2024 № 568/ФУ-24, копія витягу з реєстру прав вимог по договору факторингу, кредитну історію за кредитним договором (т.2, а.с. 2, т.3, а.с. 84, 85, т. 4, а.с. 34-40);
15) ТОВ "Фінансова компанія "Ейс": надано відповідь на адвокатський запит від 03.07.2024 № 03/07/24-01 про неможливість надання запитуваних документів через неналежне оформлення повноважень представника на отримання відповідної інформації (доданого до запиту ордеру) та можливості отримання інформації за договором за умови надання належно оформлених документів на підтвердження таких повноважень, кредитну історію за кредитним договором з ТОВ "Качай гроші" № 00-8265783 (т.2, а.с. 52, т.3, а.с. 85);
16) ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс": надано відповідь ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" на адвокатський запит від 03.07.2024 №3299-12/2024, договір кредитної лінії № 599775537 від 20.05.2023, паспорт споживчого продукту "Смарт" до договору № 599775537 від 20.05.2023, розрахунок заборгованості за договором станом на 20.05.2023, додаткову угоду № 26 від 31.12.2020; відповідь ТОВ "Таліон Плюс" на адвокатський запит від 03.07.2024 № 2024/21-1070, відповідно до якого до товариства перейшло право грошової вимоги до боржника за договором № 599775537 від 20.05.2023 на підставі договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01; в подальшому на підставі договору факторингу від 27.05.2024 та реєстру прав вимог № 1 товариство відступило право грошової вимоги до боржника за договором ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", договір факторингу від 27.05.2024 № 27/0524-01, витяг з реєстру прав вимоги № 241 від 25.07.2023, витяг з реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024, кредитну історію неможливо ідентифікувати за номером договору (т.2, а.с. 68-93, т.3, а.с. 47-74);
17) ТОВ "Фінансова компанія "Преміум Актив", вимоги якого виникли на підставі договірних правовідносин з ТОВ "ФК "Є гроші ком": надано договір позики "Миттєвий" від 22.04.2023 № 3268311580-2742652, Графік платежів (т.1, а.с. 174-182).
З огляду на викладене, за наслідками дослідження матеріалів справи судом встановлено неповний (недостатній) обсяг документів на підтвердження наявної (простроченої) заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо (як то, квитанцій, банківських виписок тощо) відносно всіх визначених боржником кредиторів у справі, підстав виникнення зобов'язань (всіх копій договорів), доказів їх часткового виконання, а також настання строку їх виконання згідно з договором.
Крім того, сам заявник у поданій апеляційній скарзі зазначає, що ним не подано до суду належних доказів в частині всіх копій договорів відносно ТОВ "Алекс кредит", ТОВ "Споживчий центр", АТ "ОТП Банк", також кредиторів, які набули право вимоги за договором факторингу: ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", ТОВ "Свеа Фінанс", ТОВ "ФК "Кредит Капітал", ТОВ "Діджи Фінанс" через їх відсутність.
Судом першої інстанції також вірно встановлено, що заявником не надано належних доказів припинення погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань (визначених в наданому переліку кредиторів) упродовж двох місяців як цього вимагає п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Щодо доданого заявником до заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність витягу (Звіту) з сайту Українське бюро кредитних історій, колегія суддів вказує наступне.
Відповідно до пункту 14 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Правові, організаційні засади формування та ведення кредитних історій, права суб'єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, порядок діяльності таких бюро встановлено нормами Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" (далі - Закон № 2704-IV).
У спірних правовідносинах фізична особа-боржник, яка звернулася до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, у розумінні Закону № 2704-IV є суб'єктом кредитної історії.
Відповідно до статті 5 Закону № 2704-IV джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються користувачем до бюро та відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел.
Перелік інформації, що містить кредитна історія, визначений статтею 7 Закону №2704-IV, згідно пункту 2 частини першої якої це відомості про грошове зобов'язання суб'єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов'язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов'язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов'язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов'язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.
Згідно публічної інформації на офіційному сайті Бюро (https://www.ubki.ua/) розміщено Положення Бюро, затверджене Директором ТОВ "Українське бюро кредитних історій" 15.05.2017 та погоджене розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 01.06.2017 № 2185.
Пунктом 2.3 Положення Бюро передбачено, що Бюро здійснює збір інформації із автоматизованих систем Користувачів до автоматизованого інформаційно-аналітичного комплексу Бюро за допомогою електронно - програмних засобів із застосуванням системи захисту відповідно до вимог чинного законодавства, що виключає можливість несанкціонованого доступу до інформації, яка збирається.
Системний аналіз пунктів Положення Бюро свідчить, що збір, опрацювання, коригування та передавання інформації щодо суб'єкта кредитних історій (зокрема й сама кредитна історія) здійснюється за допомогою електронно - програмних засобів та зберігається на сервері Бюро, тобто така інформація представлена (складається) в електронній формі.
З наведеного вбачається, що створений за допомогою електронно - програмних засобів кредитний звіт є електронним документом, який надається суб'єктам звернення (Користувачам, іншим бюро та суб'єктам кредитних історій) у електронній формі або у паперовій (паперовій копії електронного документа).
Таким чином, оригіналом кредитного звіту (як електронного документа) є його електронний примірник, що містить обов'язкові реквізити, серед яких електронний підпис або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
З урахуванням норм статті 96 ГПК України, кредитний звіт (що є електронним текстовим документом) може подаватися учасником справи до господарського суду у таких формах:
1) у електронній формі в оригіналі (як електронний документ, що містить обов'язкові реквізити, зокрема електронний підпис або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до законодавства);
2) у електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, з обов'язковим зазначенням про наявність у цього учасника справи (особи, яка подає такий доказ) або іншої особи оригіналу електронного доказу - кредитного звіту в електронній формі;
3) у паперовій копії, посвідченій в порядку, передбаченому законом.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду щодо переліку форм подання електронних доказів, викладеною у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20.
З наведеного суд вважає, що паперова копія кредитного звіту (як електронного документа/доказу) може засвідчуватись згідно вимог Національного стандарту ДСТУ 4163-2020, а право такого засвідчення належить Бюро (ТОВ "Українське бюро кредитних історій") як особі, яка створила цей електронний документ, та яка здійснює на своїх серверних станціях накопичення, збереження та обробку інформації, що складає кредитну історію.
Роздруківка кредитної історії, яка надана боржником в підтвердження наявності договірних зобов'язань та зазначеного в заяві розміру заборгованості, підписана електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов'язань, як про те стверджує боржник (т.3, а.с. 206).
Разом з тим, щодо належності (достатності) кредитної історії для вирішення судом питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи судова колегія зазначає таке.
Стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
У цьому контексті суд вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Отже, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у справі №905/126/23.
Таким чином сама лише надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій стосовно окремих кредиторів у справі не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №909/937/21.
Відповідно до ст. 74 ГПК України обов'язок з доказування певних обставин покладається на сторону, яка на них посилається (частина 1); докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3); суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4).
Відповідно ж до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Таким чином, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, а обов'язок з доказування певних обставин покладається на сторону, яка на них посилається.
За змістом положень ст. 14 ГПК України суд розглядає справи за принципом диспозитивності сторін, згідно з яким справи розглядаються судом в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Тобто, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність застосування даного принципу диспозитивності полягає у здійсненні судом розгляду справи не інакше як на підставі доказів, які подав заявник або доказів, які витребувано судом у випадках, що передбачені Господарського процесуального кодексу України.
При цьому збирання доказів по справі не є обов'язком суду, крім випадків, які прямо встановлено нормами Господарського процесуального кодексу України.
У постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 Верховний Суд, також, зробив наступні висновки:
- принцип стандарту доказування передбачає покладання тягаря доказування на сторони;
- одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує;
- така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У відповідності до положень ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, лежить на заявнику.
В даному випадку, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не доведено відсутності у нього, чи неможливості отримання повного обсягу доказів (як то: судові рішення, всі договори, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи), інші належні докази на підтвердження наявності у нього заборгованості, які б доводили факт невиконання ним своїх зобов'язань.
У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).
Кодекс України з процедур банкрутства установлює до боржника - фізичної особи спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Обов'язок фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації про кредиторів, наявність первинних кредитних договорів є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
Виходячи з усього вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції дійшов, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 115 КУзПБ для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що згідно з ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства оцінка реального стану платоспроможності боржника здійснюється судом після відкриття провадження у справі, введення процедури реструктуризації боргів боржника та звернення кредиторів до суду з заявами про визнання грошових вимог.
Так, як вже вище зазначалось, ч. 1 ст. 119 КУзПБ регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень частини другої статті 115 КУзПБ.
Верховний Суд у постанові № 917/1604/21 від 16.11.2022 зазначив, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Судова колегія також зазначає про безпідставність посилань скаржника на висновки судової колегії Північного-Західного апеляційного господарського суду в постанові від 19.10.2023 у справі № 924/897/23 при обґрунтуванні заявлених апеляційних вимог, оскільки рішення судів апеляційної інстанцій не мають обов'язкового характеру (преюдиційного значення) для інших судів судової системи України у інших справах; спірні правовідносини у наведеній скаржником справі мали місце на стадії прийняття заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду, тобто є нерелеватними до правовідносин у справі, що розглядається.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги апелянта безпідставними та такими, що не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, а оскаржувану ухвалу господарського суду такою, що відповідає чинному законодавству.
За встановлених обставин справи, апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду Полтавської області від 10.06.2024 у справі №917/1176/24 - зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.06.2024 у справі №917/1176/24 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.06.2024 у справі №917/1176/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 15.11.2024.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя Н.О. Мартюхіна