Справа № 344/20189/24
Провадження № 1-кс/344/8017/24
12 листопада 2024 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження № 12024091170000506 від 18 вересня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України,-
Старший слідчий відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що відділом розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 18 вересня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024091170000506 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням установлено, що молодший сержант ОСОБА_5 , 17 вересня 2024 року в період часу з 16 год 00 хв по 18 год 30 хв, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у кімнаті гуртожитку по АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин та ревнощів, маючи на меті спричинити ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, почав умисно наносити множинні удари по голові та тулубу своїй співмешканці ОСОБА_8 , в результаті чого остання втратила свідомість, внаслідок чого спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді важкої закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку важкого ступеня із стисненням, гострої субдуральної гематоми правої гемісфери головного мозку, дислокаційного синдрому, набряку головного мозку, множинних гематом голови і тулуба, стан п/о трепанації черепа з видаленням субдуральної гематоми в правій лобно-висково-тім'яній ділянці, які згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Надалі 22 вересня 2024 року о 04 год 45 хв ОСОБА_8 померла у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії КНП «Калуської ЦРЛ»,
17 вересня 2024 року, близько 22 год. 30 хв., ОСОБА_5 перебуваючи у кімнаті гуртожитку за місцем проживання ОСОБА_9 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті ревнощів, маючи на меті спричинити останньому тяжкі тілесні ушкодження, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, почав умисно наносити множинні удари руками та ногами по голові та тулубу ОСОБА_9 , внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді політравми, важкої краніо-скелетно-абдоміальної травми, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, внутрішньочерепної гематоми, закритої травми органів грудної клітки, множинних переломів ребер з обох боків, лівобічного пневмотораксу, підшкірної емфіземи зліва, забою легень, закритої травми органів черевної порожнини, розриву селезінки, внутрішньої кровотечі, бульозної хвороби легень, травматичного шоку, які згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння,
18 вересня 2024 року о 19 год 30 хв ОСОБА_5 затриманий у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.
19 вересня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_3 , неодруженому, із середньоспеціальною освітою, несудимому, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації в Збройних Силах України на посаді кулеметника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «молодший сержант», повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України.
27 вересня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри на нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України.
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 , повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
18 вересня 2024 року щодо ОСОБА_5 згідно ухвали слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 16 листопада 2024 року включно.
16 листопада 2024 року закінчується строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , однак завершити досудове розслідування у строк, визначений пунктом 1 абзацу 3 частини першої статті 219 Кримінального процесуального кодексу України, не представляється можливим, оскільки це призведе до невиконання завдань кримінально-процесуального законодавства, зокрема захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою завершення досудового розслідування та прийняття кінцевого рішення у даному кримінальному провадженні необхідно завершити проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 , судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 , провести амбулаторну судово-психіатричну експертизу підозрюваного, яка визначена експертною установою для виконання на 26.11.2024, через значне навантаження експертів, виконати вимоги статті 290 Кримінального процесуального кодексу України та прийняти кінцеве рішення у кримінальному провадженні згідно норм Кримінального процесуального кодексу України.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , вчинені проти життя та здоров'я особи та, згідно ст. 12 Кримінального кодексу України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких, відповідно до санкції ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
На цей час підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою немає, ризики, що були заявлені органом досудового розслідування не відпали та продовжують існувати.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного в межах строку досудового розслідування без визначення розмір застави.
Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 07 листопада 2024 року дану справу передано слідчому судді ОСОБА_1 .
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини, просив клопотання задовольнити, також додав, що постановою про продовження строків досудового розслідування від 08 листопада 2024 року продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 16 грудня 2024 року.
У судовому засіданні слідчий підтримала вимоги клопотання, просила задовольнити.
Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
У судовому засіданні сторона захисту проти задоволення клопотання заперечував, пояснив, що жодні ризики відсутні, підозрюваний має намір проходити військову службу, просив застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. У разі, якщо суд прийде до висновку про продовження строку тримання під вартою, то просив визначити розмір застави.
Вислухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно з вимогами пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Положення статті 197 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 199 Кримінального процесуального кодексу України встановлює порядок продовження строку тримання під вартою.
У відповідності до статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
У судовому засіданні встановлено, що постановою про продовження строків досудового розслідування від 08 листопада 2024 року продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 16 грудня 2024 року.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді дійти висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України.
У судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, які продовжують існувати та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Пункт 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності цього ризику слідчий суддя враховує те, що підозрюваний ОСОБА_5 усвідомлює, що санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років.
Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризик, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілих, оскільки підозрюваний знайомий з близькими загиблих та допитаними свідками у кримінальному провадженні.
Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками та потерпілими у цьому кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Ризик, передбачений у пункті 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, продовжує існувати, оскільки підозрюваний з метою уникнення від кримінальної відповідальності може не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду та переховуватись від органу досудового розслідування та суду
Пункт 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України - можливість вчинити інші кримінальні правопорушення, також є реальним.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України, належить до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування та те, що 16 листопада 2024 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу, з огляду на те, що прокурором доведено наявність ризиків, які існують та не зменшилися, слідчий суддя, вирішуючи дане клопотання, також враховує вагомість наявних доказів про підозру у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я та майновий стан, у взаємозв'язку з іншими вищевказаними обставинами, вважає, що вони не дають достатніх підстав для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
При цьому застосування інших запобіжних заходів також є неможливим в силу наступних обставин.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов'язань про взяття підозрюваного на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов'язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов'язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.
Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваного постійного місця роботи або джерел його доходів, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього.
Застосування ж запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також не гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного обов'язків, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов'язки, може покинути місце свого фактичного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Отож доводи захисту в сукупності з іншими вищевказаними обставинами не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному, та позбавляє підозрюваного можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали підозрюваному знаходитись в місцях попереднього ув'язнення, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено, а відтак слідчий суддя на даному етапі під час розгляду клопотання слідчого оцінює тільки ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які продовжують існувати та не змінилися, і вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).
Розмір застави, у відповідності до пункту 2 частини п'ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому встановлений законом обов'язок слідчого судді визначити розмір застави в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою.
Також, згідно пункту 2 частини четвертої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Слідчий суддя, вирішуючи визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, враховує в сукупності всі наявні обставини даного кримінального провадження, характер інкримінованих злочинів та їх тяжкість, приходить до переконання не визначати розмір застави.
Жодних даних, які б свідчили про існування на даний час підстав для визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчому судді не надано.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити і продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 до 16 грудня 2024 року, але виключно в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 16 грудня 2024 року.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».
Строк дії ухвали до 16 грудня 2024 року.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 15 листопада 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1