ЄУН 387/1307/24
Номер провадження по справі 2-о/387/56/24
12 листопада 2024 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді Солоненко Т. В.
із секретарем судового засідання Косюг І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області звернулася ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, в якій зазначила, що з 1989 року заявниця почала проживати з ОСОБА_2 однією сім'єю. З 27.06.1989 по 10.01.1991 вони були подружжям. Після розірвання шлюбу вони не припинили сумісного проживання, примирилися, і продовжили сімейні відносини, не реєструючи повторно шлюбу. Відповідно до рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21.12.2023 у справі №387/1883/23 встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 10.01.1991 до 29.12.2022 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . На даний час ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за віком. Після смерті ОСОБА_2 вона звернулася до відділу обслуговування громадян Головного управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. У відповідності із ст.ст. 37,38 Закону України " Про пенсійне забезпечення" та ст. 1 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вона має право на це право. Однак фахівці фонду роз'яснили, що для призначення пенсії по втраті годувальника заявниці необхідно встановити факт перебування на утриманні її покійного співмешканця. Оскільки за життя ОСОБА_2 , починаючи з 2001 року його заробіток був для неї постійним і основним джерелом засобів для існування, остання просить встановити факт її перебування на утриманні ОСОБА_2 ..
Суд, ухвалою від 15.10.2024, за вказаною заявою відкрив провадження у справі ЄУН 387/1333/24 в порядку окремого провадження з призначенням судового засідання на 04.11.2024.
При розгляді справи 04.11.2024 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 12.11.2024.
Заявниця в судове засідання 12.11.2024 не з'явилася, 04.10.2024 через канцелярію суду подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Заявлені вимоги підтримала та просила про їх задоволення.
Заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечила. Представник заінтерисованої особи ОСОБА_3 08.11.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подала заяву про розгляд справи за відсутності представника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. В задоволенні заяви просила відмовити. Також 04.11.2024 , через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", до суду надійшли "заперечення (на відповідь на відзив)" представника заінтерисованої особи ОСОБА_3 де зазначено, що п. 3 ст.45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV передбачено можливість проведення перерахунку пенсії шляхом переведення з одного виду пенсії на інший з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Згідно підпункту 9 пункту 2.3 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додасться документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника. Відповідно пункту 2.11 Порядку за документ, що засвідчує фактів перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України від 11.12.2003 № 1382- IV “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органами місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надані такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється в судовому порядку. Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Згідно пункту “б» частини 4 статті 30 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, дружина, якщо вона якщо вона досягла віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю. Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21.12.2023 по справі № 387/1883/23 встановлено факт проживання заявниці та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Проте, даним рішенням заявниці не надано статус дружини ОСОБА_2 . Отже, у заявниці відсутнє право на отримання пенсії по втраті годувальника, так як вона не має статусу дружини. Втановлення факту проживання заявниці та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу не породжує жодних наслідків щодо пенсійного забезпечення. Поміж з тим представником зазначено, що заявницею не надано доказів перерахування коштів ОСОБА_2 на її рахунок. Виписка з АТ “ПРИВАТ БАНК» за період з 01.10.2023 по 31.05.2023 не може бути доказом перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 , оскільки він загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Заслухавши сторін, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про задоволення вимог виходячи з наведених нижче підстав.
Згідно з п.5 ч. 2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п.2 ч 1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Бахмут Донецької області, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим Добровеличківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с. 10).
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 31.01.2024 №31 солдата ОСОБА_2 виключено зі списку особового складу Збройної Сил України у зв'язку зі смертю (а.с.11).
Як вбачається з довідки від 04.02.2024 №45/222, солдат ОСОБА_2 дійсно в період з 18.12.2022 по 21.12.2022, з 24.12.2022 по 29.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російською федерацією проти України м. Бахмут Донецької області (а.с.12).
Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії протокол 1160 від 06.04.2024, смерть солдата ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримуванні збройної агресії. Смерть, так , пов'язана із захистом Батьківщини (а.с.13).
Зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_3 дата заповнення 21.07.1981 встановлено, що ОСОБА_2 містить 53 записи із відомостями про прийом на роботу, переведення на іншу роботу і про звільнення (а.с.14-19).
Як вбачається з довідки №784 від 07.08.2024 , виданої Липнязьким старостинським округом Добровеличківської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області ОСОБА_1 , про те що вона дійсно перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 (а/з № 266 від 15.11.2023) (а.с.20).
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області по справі ЄУН 387/1883/23 від 21.12.2023 встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 10.01.1991 до 29.12.2022 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.21-22).
Згідно індивідуальної відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу (Форма ОК-5) ОСОБА_1 встановлено, що сума заробітку ОСОБА_1 становить : за 1999 рік - 329,73 грн; за 2001 рік - 1574,15 грн; за 2002 рік -1886,77 грн, за 2004 рік 107,15 грн; за 2005 рік 62,00 грн; за 2008 рік - 291,76 грн, за 2017 рік 2560,00 грн (а.с.23-25).
З довідки про отримання (неотримання ) допомоги від 07.08.2024 №203, виданої Добровеличківським відділом з питань призначення та виплати державних соціальних допомог та соціальної підтримки населення, ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення Добровеличківського відділу Новоукраїнської РДА Кіровоградської області та їй відповідно до Постанови КМУ 1098 від 27.12.2017 з 03.08.2020 по 02.01.2024 призначено допомогу: тимчасову державну соціальну допомогу особі, що досягла пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату (а.с.26).
Відповідно до змісту довідки від 08.08.2024 виданої Добровеличківським відділом з питань призначення та виплати державних соціальних допомог та соціальної підтримки населення, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УСЗН Новоукраїснької РДА (Добровеличківський відділ) та отримує тимчасову державну соціальну допомогу, як особа, що досягла пенсійного віку, але не набула права на пенсію з січня 2022 року по грудень 2022 року, у загальному розмірі 23208,00 грн (а.с. 27).
З виписки по картці/рахунку НОМЕР_4 ОСОБА_1 , яка є додатковим електронним платіжним засобом до картки клієнта ОСОБА_2 номер картки НОМЕР_5 , встановлено, що за період з 07.01.2023 по 17.02.2023 було здійснено витрат на 79173,00 грн (а.с. 28-29).
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні 04.11.2024 повідомила, що вона з ОСОБА_1 є рідними сестрами. Пояснила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, у них народився син. З 2001 року ОСОБА_1 практично не працювала та відповідно не отримувала заробітної плати, перебувала на утриманні ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні 04.11.2024 повідомила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 працювали на цукровому заводі. У 2001 році завод закрився і з тих пір ОСОБА_1 практично не працювала, була на утриманні ОСОБА_2 , який працював електриком у м. Київ вахтовим методом та ходив по найму на ремонт побутової техніки.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні 04.11.2024 повідомила, що ОСОБА_7 з 2001 року не працювала, займалась домашнім господарством та перебувала на утриманні ОСОБА_2 , який працював в м. Київ електриком.
Отже, з наведеного вбачається, що дохід, який отримував ОСОБА_2 був основним та постійним джерелом для існування його сім'ї . В свою чергу заявниця вела домашнє господарство та перебувала на утриманні чоловіка ОСОБА_2 .
Доказів протилежного в судовому засіданні не здобуто.
Згідно з п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено гарантії та заходи соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України. Статтею 10 зазначеного Закону визначено коло членів сімей загиблих військовослужбовців та інших осіб. Порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону, особам, зазначеним в абзацах п'ятому - восьмому пункту 1статті 10 цього Закону, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 740. При цьому до членів сімей загиблих військовослужбовців та інших осіб, зазначених у цій статті, належать утриманці загиблого, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки та один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні. Таким особам відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Статтею 15 даного Закону передбачено ряд пільг сім'ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України.
Відповідно до ст.31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У справі № 287/167/18-ц, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 зазначеної постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: «33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. 34. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній».
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
У своїй постанові у справі № 560/17953/21 (провадження №11-150апп23) від 18 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Також, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що є неефективним підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту перебування на утриманні, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.
Встановлення даного юридичного факту в достатній мірі захистить інтереси заявниці та відповідатиме завданням цивільного судочинства, визначеним у ст.2 ЦПК України.
Таким чином, враховуючи, що відсутність підтвердження вищевказаного факту є перешкодою для вирішення питання, щодо переходу з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та заява не пов'язана з наступним вирішенням спору про право, зважаючи, що іншого способу встановлення вищевказаного факту у заявниці, крім судового - немає, суд приходить до висновку про те, що подана заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Суд відхиляє доводи представника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про те, що факт повного утримання заявниці ОСОБА_2 не підтверджені належними доказами, оскільки такі доводи спростовуються показаннями свідків та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, які у взаємозв'язку підтверджують ті обставини, що заявниця та загиблий ОСОБА_2 спільно проживали однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права та обов'язки, як чоловік та дружина, а також заявниця ОСОБА_1 перебувала на повному утриманні ОСОБА_2 , так як з 2001 року не працювала, а основним і постійним джерелом засобів до проживання були доходи ОСОБА_2 ..
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-83, 141, 293 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні - задовольнити повністю.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , перебувала на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на день його смерті, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Бахмут Донецької області.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:
заявник -ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Любомирка Добровеличківського району Кіровоградської області, жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ;
заінтересована особа - Головне управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, місто Кропивницький Кіровоградської області вулиця Соборна, 7А, код ЄДРПОУ 20632802).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2024
Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО