Справа № 522/12436/22
Провадження № 2/522/1159/24
14 листопада 2024 року Приморський районний суд м. Одеси:
у складі: головуючої судді - Ковтун Ю.І.,
за участі секретаря - Лахматової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, в якій просить: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 18 вересня 2018 року в сумі 1489202,41 грн, у тому числі 832000,00 грн - сума позики, 258973,37 грн - проценти за користування позикою, 74606,00 грн - 3% річних, 323623,04 грн - інфляційні втрати та за договором позики від 30 жовтня 2018 року в сумі 512046,76 грн, у тому числі 291200,00 грн - сума позики, 85283,40 грн - проценти за користування позикою, 25107,02 грн. - 3% річних, 110456,34 грн - інфляційні втрати, а всього: 2001249,17 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики від 18 вересня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хоменко В.В., зареєстрований за №2902. За умовами даного договору відповідач отримав в позику гроші в сумі 560000 грн, що за середнім банківським курсом на момент укладення договору є еквівалентом 20000 доларів США. Відповідно до п. 1.2. договору відповідач зобов'язався повернути позику в строк до 18 вересня 2019 року. Укладаючи договір сторони визначили, що у разі зміни курсу валют, поверненню підлягає сума еквівалентна 20000 доларів США. Також, 30 жовтня 2018 року було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хоменко В.В., зареєстрований за №3423. За умовами даного договору відповідач отримав в позику гроші в сумі 197750 грн, що за середнім банківським курсом на момент укладення договору є еквівалентом 7000 доларів США. Відповідно до п. 1.2. договору відповідач зобов'язався повернути позику в строк до 30 жовтня 2019 року. Укладаючи договір сторони визначили, що у разі зміни курсу валют, поверненню підлягає сума еквівалентна 7000 доларів США. Відповідач у визначені договорами строки суму позики не повернув та всіляко ухиляється від спілкування. Станом на 14.09.2022 заборгованість відповідача за договором позики від 18 вересня 2018 року становить 832000,00 грн, що є еквівалентом 20000 доларів США, за договором позики від 30 жовтня 2018 року становить 291200,00 грн, що є еквівалентом 7000 доларів США. За неналежне виконання умов договорів позики у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачу нараховані: Інфляційні збитки: по договору позики від 18.09.2018 в сумі 323623,04 грн та по договору позики від 30.10.2018 в сумі 110456,34 грн; 3% річних: по договору позики від 18.09.2018 в сумі 74606,00 грн тапо договору позики від 30.10.2018 в сумі 25107,02 грн. За неналежне виконання умов договорів позики, у відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, відповідачу нараховані проценти, з розрахунку однієї облікової ставки НБУ: по договору позики від 18.09.2018 в сумі 258973,37 грн та по договору позики від 30.10.2018 в сумі 85283,40 грн.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 . Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження (а.с. 34 - 35).
13.01.2023 на адресу суду засобами поштового зв'язку надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 від 09.01.2023 (а.с. 72 - 76).
25.01.2023 від представника позивача - адвоката Красноноса О.В. до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог від 19.01.2023 (а.с. 90 - 95).
Ухвалою суду від 24.05.2023, без виходу до нарадчої кімнати, залишено без розгляду уточнену позовну заява ОСОБА_1 від 09.01.2023 (а.с.154 - 157).
Ухвалою суду від 24 травня 2023 року відмовлено у прийнятті заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Красноноса О.В. про зміну підстав позову від 19.01.2023 (а.с. 159 - 160).
Ухвалою суду від 05 липня 2023 року закрито підготовче засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 166).
У судовому засіданні представник позивачки - адвокат Краснонос О.В. позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Також зазначив, що сторони займалися одним видом діяльності, відповідачу потрібні були кошти для купівлі автомобілів за кордоном. У сторін були приятельські відносини, тому позивач письмово з приводу повернення кошів до відповідача не зверталася. Кожного разу відповідач казав, що йому ще потрібен час для продажу автомобілів для розрахунку з позивачкою.
В подальшому представник позивачки - адвокат Краснонос О.В. надав суду клопотання про розгляд справи за відсутністю позивачки та її представника.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складання повного тексту рішення є 14 листопада 2024 року.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 18 вересня 2018 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) був укладений Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хоменко В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2902.
Відповідно до п. 1.1 Договору ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 гроші в сумі 560000,00 гривень, що за середнім банківським курсом на момент укладання договору є еквівалентом 20000,00 доларів США.
Зазначену суму позики ОСОБА_2 зобов'язується повернути в строк до 18.09.2019. У разі зміни курсу валют, поверненню підлягає сума еквівалентна 20000,00 доларів США (п. 1.2 Договору) (а.с. 18).
30 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) був укладений Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хоменко В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3423.
Відповідно до п. 1.1 Договору ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 гроші в сумі 197750,00 гривень, що за середнім банківським курсом на момент укладання договору є еквівалентом 7000,00 доларів США.
Зазначену суму позики ОСОБА_2 зобов'язується повернути в строк до 30.10.2019. У разі зміни курсу валют, поверненню підлягає сума еквівалентна 7000,00 доларів США (п. 1.2 Договору) (а.с. 19).
Стаття 1046 ЦК України визначає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не повернув борг за укладеними договорами позики протягом обумовленого періоду, у зв'язку з чим станом на день звернення позивачки з позовом до суду у нього перед останньою утворилася заборгованість за договором позики від 18 вересня 2018 року у розмірі 832000,00 грн, що еквівалентно 20000 доларів США та за договором позики від 30 жовтня 2018 року у розмірі 291200,00 грн, що еквівалентно 7000 доларів США, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц акцентувала, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Отже з відповідача на користь позивачки також підлягають стягненню 3 % річних за договором позики від 18 вересня 2018 року у розмірі 74606,00 грн (832000,00 грн х 3 %) : 365) х 1091), а також 3 % річних за договором позики від 30 жовтня 2018 року у розмірі 25107,02 грн (291200,00 грн х 3 %) : 365) х 1050).
Інфляційні втрати, на думку суду, стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Унаслідок знецінення лише грошова одиниця України (гривня) підлягає індексації, а іноземна валюта, яка була предметом позики, не підлягає. Така правова позиція неодноразово підтверджена рішеннями Верховного Суду, в яких зазначено, що індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей. Ціни в Україні встановлюються у національній валюті, тому зазначена норма ЦК може бути застосована лише у випадку прострочення грошового зобов'язання у гривні.
У зв'язку з тим, що предметом позики за договорами позики від 18 вересня 2018 року та від 30 жовтня 2018 року є гривня, яка відповідно до умов вказаних договорів підлягає коригуванню за курсом НБУ до долара США, відтак у суду немає підстав для нарахування інфляційних втрат на основну суму боргу.
Що стосується стягнення відсотків за користування позикою, то судом встановлено, що договором стягнення відсотків передбачено не було.
Суд зазначає, що за обставинами даної справи положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.
Конвертація суми позики в іноземній валюті для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ в національну валюту України - гривню буде суперечити частинам першій, третій статті 1049 ЦК України щодо обов'язку позичальника.
Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.
Вказаний висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16 (провадження № 14-465цс18).
З огляду на те, що сторони домовились про повернення боргу в сумі, що еквівалентна іноземній валюті, і вимоги позивачка заявляє по курсу валют, станом на час подачі позову та проведення розрахунку, позовні вимоги в частині стягнення відсотків за ч.1 ст. 1048 ЦК України за договором позики від 18 вересня 2018 року у розмірі 258973,37 грн та за договором позики від 30 жовтня 2018 року у розмірі 85283,40 грн задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом до суду позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 12901,20 грн.
Враховуючи часткове задоволення позову з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір у розмірі 7883,60 гривень.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 95,141, 206, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму основного боргу за договором позики від 18 вересня 2018 року в сумі 832000,00 (вісімсот тридцять дві тисячі) гривень та 3 % річних у розмірі 74606,00 (сімдесят чотири тисячі шістсот шість) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму основного боргу за договором позики від 30 вересня 2018 року в сумі 291200,00 (двісті дев'яносто одна тисяча двісті) гривень та 3 % річних у розмірі 25107,02 (двадцять п'ять тисяч сто сім грн 02 коп.) гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 7883,60 (сім тисяч вісімсот вісімдесят три грн 60 коп.) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 14 листопада 2024 року.
Суддя Юлія КОВТУН