Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7772/22 Головуючий у 1-й інст. Шалота К.В.
Категорія 36 Доповідач Коломієць О. С.
11 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Шевчук А.М., Талько О.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №296/7772/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, інфляційних втрат та 3% річних
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 квітня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Шалоти К.В.
встановив:
У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут» (далі - ТОВ «Житомиргаз Збут») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути із відповідача заборгованість за спожитий природний газ за період з 01.10.2018 по 20.09.2022 в сумі 11 995,62 грн., інфляційні втрати за період з 01.09.2018 по 31.12.2021 в сумі 1 381,03 грн., 3% річних за період з 11.09.2018 по 23.02.2022 в сумі 712,51 грн.
На обґрунтування позову вказувало, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 та на його ім'я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Споживач, використовуючи природний газ для побутових потреб в період із 01.10.2018 по 20.09.2022, здійснював оплату за постачання природного газу несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку із чим утворилась заборгованість перед ТОВ «Житомиргаз Збут» у розмірі 11 995,62 грн. Прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладає на боржника відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України, тому із відповідача також підлягають стягненню за період з 01.09.2018 по 31.12.2021 інфляційні втрати в сумі 1 381,03 грн. та 3% річних за період з 11.09.2018 по 23.02.2022 в сумі 712,51 грн.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 08 квітня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Житомиргаз Збут» заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 9 549,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 381,03 грн., три відсотки річних у розмірі 712,51 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 2 446,00 грн. відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на обставину відсутності заборгованості за період з 09.11.2019 по 20.09.2022 у зв'язку зі сплатою ним заборгованості 18.08.2022 на суму 2 655,95 грн., 07.12.2022 на суму 4 216,63 грн., а також не врахував пропуск позивачем строку позовної давності для стягнення заборгованості за період 01.10.2018 по 08.11.2019 та відповідно відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку із відсутністю підстав для задоволення основних вимог про стягнення заборгованості. Також судом першої інстанції не було досліджено тієї обставини, що на даний час в країні запроваджений воєнний стан та заборонено примусово стягувати заборгованість за житлово-комунальні послуги з населення, а також те, що ним фактично не укладено відповідного договору з позивачем.
Також судом не було взято до уваги, що відповідач на даний час непрацездатний і йому протипоказано так нервуватися з приводу необґрунтовано збільшеного розміру боргу за спірний період, який судом не було досліджено, а взято із таблиці розрахунку заборгованості, яка була надана позивачем без обґрунтування вказаних сум заборгованості.
Крім того додає, що оскільки йому було призначено субсидію, то це свідчать про відсутність заборгованості за період із жовтня по 30 квітня 2018 року.
Представник позивача подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що апелянт обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції під час прийняття рішення щодо стягнення заборгованості за спожитий природний газ, не взяв до уваги проведені оплати 18.08.2022 року в сумі 2 655,95 грн. та 07.12.2022 року в сумі 4 216,63 грн. Однак, ТОВ «Житомиргаз Збут» зазначає, що всі нарахування та оплати за особовим рахунком відповідача (особовий рахунок НОМЕР_1 ) відображені в документі з назвою «Фінансовий стан», і вищезазначені оплати на рахунок товариства не надходили, крім того апелянтом не надано жодного доказу щодо перерахунку вищевказаних сум на рахунок позивача. Однак, слід зазначити, що після відкриття провадження у справі 07.12.2022 року апелянтом було сплачено суму 2 446,00 грн., про що також зазначено в рішенні.
Стосовно аргументів апелянта щодо пропущення строків позовної давності для стягнення заборгованості, а також підстав для нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних зазначає, що перебіг позовної давності з вимогами про стягнення заборгованості переривався, оскільки апелянт вчиняв дії, які свідчать про визнання боргу, а саме періодично здійснював платежі за спожитий природний газ, а відтак мало місце переривання строків позовної давності.
Крім того, із 12.03.2020 року по 30.06.2023 року на усій території України було введено карантин, на час дії якого строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжувалися. Окрім того, згідно з п. 19 Розділу «Прикінцеві положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався, наразі не припинений. Отже, ТОВ Житомиргаз Збут» вважає, що даний позов подано в межах строку позовної давності.
Зазначає, що твердження апелянта про відсутність підстав для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат не відповідає дійсності, так як вони нараховані згідно зі ст. 625 ЦК України, оскільки даною статтею встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Додає, що ТОВ «Житомиргаз Збут» було пред'явлено позов про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, без заборгованості визначеною абз. 16 ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газ» та, на яку існує заборона щодо стягнення її в примусовому порядку, зазначена в п. 5 ч.1 ст. 1 Закону № 2479. Крім того, Кабінет Міністрів України постановою №1405 від 29.12.2023 р. скасував заборону на стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з населення, припинення житлово-комунальних послуг, а також нарахування штрафів та пені, крім територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та їх вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Судом під час розгляду справи встановлено, що до будинку АДРЕСА_2 ТОВ «Житомиргаз Збут» здійснювало постачання природнього газу та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Із розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що за період 01.10.2018 по 20.09.2022 утворилась заборгованість за надані послуги зі споживання природного газу в розмірі в сумі 11 995,62 грн. (а.с.9).
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із доведеності наявності заборгованість відповідача перед позивачем за споживання природного газу за період з 01.10.2018 по 20.09.2022 (з урахуванням здійсненої оплати боргу 07.12.2022) на суму 9 549,62 грн. (11 995,62 грн. - 2 446,00 грн.), у зв'язку із чим права позивача на повну та своєчасну оплату спожитого відповідачам газу є порушеними. Тому, враховуючи наявність заборгованості відповідача перед позивачем за оплату спожитого природного газу за період з 01.10.2018 по 20.09.2022 у розмірі 9 549,62 грн (з урахуванням здійснення відповідачем 07.12.2022 оплати боргу на суму 2 446,00 грн.), суд також вважав обґрунтованим нарахування позивачем інфляційних втрат за період з 01.09.2018 по 31.12.2021 в розмірі 1381,03 грн. та 3% річних за період з 11.09.2018 по 23.02.2022 в сумі 712,51 грн. за порушення встановленого законом строку здійснення оплати за спожитий природний газ, тобто прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані Законом України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 року; Кодексом газорозподільних систем, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2494, Типовим договором розподілу природного газу, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2498 тощо.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Згідно з п. 1, 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Крім цього, відповідно до п. 1 Розділу ІІІ Правил підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є: наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об'єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов; відсутність простроченої заборгованості побутового споживача перед діючим постачальником за поставлений природний газ (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки розрахунків.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІІ Правил постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором
Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
На письмову вимогу побутового споживача постачальник зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення безкоштовно надати побутовому споживачу підписану уповноваженою особою постачальника письмову форму договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Відповідно до п. 22 Розділу ІІІ Правил побутовий споживач зобов'язаний: укласти договір постачання природного газу з постачальником, а за відсутності укладеного договору припинити відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договору; не пізніше ніж за двадцять робочих днів до звільнення приміщення або повного припинення газоспоживання письмово повідомити діючому постачальнику про розірвання договору та розрахуватися за спожитий природний газ; безперешкодно допускати у свої житлові та підсобні приміщення, де розташовані газові прилади і пристрої, лічильник газу, представників постачальника після пред'явлення ними відповідних службових посвідчень для звіряння показань фактично використаних обсягів природного газу; проводити на вимогу постачальника звіряння фактично використаних обсягів природного газу з підписанням відповідного акта та пред'являти платіжні документи на вимогу постачальника для перевірки правильності оплати; виконувати інші обов'язки, передбачені цими Правилами та чинним законодавством.
При цьому постачальник має право, зокрема: отримувати від побутового споживача плату за поставлений природний газ; ініціювати припинення постачання природного газу побутовому споживачеві з урахуванням вимог цих Правил; безперешкодного доступу до лічильників газу, встановлених у побутового споживача, для перевірки показань фактично використаних побутовим споживачем обсягів природного газу; проводити разом із побутовим споживачем звіряння фактично використаних обсягів природного газу з підписанням відповідного акта (п. 23 Розділу ІІІ Правил в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу, якщо він фактично споживав його.
Даний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц, де встановлено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 та на його ім'я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період 01.10.2018 по 20.09.2022 утворилась заборгованість за надані послуги зі споживання природного газу в розмірі в сумі 11 995,62 грн. (а.с.9).
Із квитанції ПАТ «ПУМБ» від 07.12.2022 року, яка була надана відповідачем, вбачається що, відповідачем здійснено оплату частини боргу за спожитий газ перед позивачем у сумі 2 446,00 грн. після подання позивачем позовної заяви до суду та відкриття судом провадження у цій справі (а.с.41).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про доведеність існування заборгованості відповідача перед позивачем за оплату спожитого природного газу за період з 01.10.2018 по 20.09.2022 у розмірі 9 549,62 грн. (з урахуванням здійснення відповідачем 07.12.2022 оплати боргу на суму 2 446,00 грн.).
Стосовно наявності підстав стягнення нарахувань у порядку статті 625 ЦК України, колегія суддів ураховує наступне.
За змістом статті 625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язань. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у постанові від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18, від 15 квітня 2021 року у справі №911/421/20.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги і поділяє його долю.
Тому, враховуючи наявність доведеної заборгованості відповідача перед позивачем за оплату спожитого природного газу у розмірі 9 549,62 грн., обґрунтованим є висновок про існування підстав для нарахування позивачем інфляційних втрат за період з 01.09.2018 по 31.12.2021 в розмірі 1 381,03 грн та 3% річних за період з 11.09.2018 по 23.02.2022 в сумі 712,51 грн. за порушення встановленого законом строку здійснення оплати за спожитий природний газ.
При цьому, дані наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також нарахування інфляційних втрат та 3% річних, відповідачем не спростовано, доказів на підтвердження того, що послуги позивачем не надавались матеріали справи не містять.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані відповідачем копії квитанції ПАТ «ПУМБ» від 07.12.2022 на суму 1 770,63 грн. та квитанції АТ «Райффайзен банк Аваль» від 14.08.2022 на суму 2 655,95 грн., не можуть братися судом до уваги, оскільки не доводять факту погашення відповідачем частини боргу перед позивачем, так як зі змісту вказаних квитанцій вбачається, що кошти перераховані на рахунок АТ «Житомиргаз» за доставку газу, а не на рахунок АТ «Житомиргаз Збут» за споживання газу.
Колегія суддів вважає за потрібне наголосити, що позивачем стягується фактично заборгованість за період з 01.10.2018 по 20.09.2022, а 3 % річних та інфляційні втрати розраховані до 23 лютого 2022 року, тому з огляду на вказані часові межі, положення постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05 березня 2022 року № 206, яка згідно пункту 2 застосовується з 24 лютого 2022 року, не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах та у свою чергу спростовує доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги про те, що про відсутність заборгованості за період із жовтня по 30 квітня 2018 року свідчить надана житлова субсидія, є безпідставними та відхиляються апеляційним судом.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірних правовідносин слід застосувати строк позовної давності у відповідності до статті 257 ЦПК України також не є підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення виходячи з наступного.
Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина 1 статті 256 ЦК України).
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
В силу статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно зі статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Вчинення особою дій, які свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, є підставою переривання перебігу позовної давності.
Правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу з оплати комунальних послуг, може належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу, укладення боржником договору про відстрочення (розстрочення) сплати визнаної боржником заборгованості.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Житомиргаз Збут» звернулося до суду з позовом до відповідача 09.11.2022 та просило стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ за період з 01.10.2018 по 20.09.2022, нараховані інфляційні втрати за період з 01.09.2018 по 31.12.2021, а також 3% річних за період з 11.09.2018 по 23.02.2022.
Відповідно до довідки про фінансовий стан по особовому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що за період з жовтня 2018 р. по лютий 2022 р. відповідач регулярно (майже щомісяця) здійснював часткові оплати за спожитий природний газу в різних сумах, що часто перевищували суму нарахування за відповідний місяць.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (див. постанову Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 663/2070/15-ц).
Внаслідок вчинення відповідачем кожної із таких регулярних оплат, що свідчать про визнання ним свого боргу, відбувалося переривання трирічного строку позовної давності, що після переривання розпочинався спочатку.
На думку колегії суддів, такі дії ОСОБА_1 свідчать про визнання відповідачем боргу і переривання трирічного строку позовної давності.
Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що строк позовної давності звернення позивачем до суду не пропущений.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 квітня 2024 року в частині задоволених позовних вимог - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2024 року.
Головуючий Судді