13.11.2024Справа №607/22412/24
13 листопада 2024 року м.Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції №4 (м. Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення
12 жовтня 2024 року о 19 год 00 хв. громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи по АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , в ході якого ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, зокрема шляхом направлення судової повістки за місцем його проживання. Про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.
З врахування вищенаведених обставин та вимог ст. 268 КУпАП, вважаю, що розгляд справи можна провести у відсутності ОСОБА_1 .
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності докази, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В силу вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Положеннями ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки громадського порядку та громадської безпеки.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини.
Згідно з вимогами п. п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Судом встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №310949 від 12 жовтня 2024 року;
-письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 12 жовтня 2024 року, згідно з якими остання повідомила, що 12 жовтня 2024 року близько 19 год вона перебувала разом з сином ОСОБА_1 в будинку, що по АДРЕСА_1 . Її син ОСОБА_1 вчинив з нею конфлікт, в ході якого ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою;
-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 12 жовтня 2024 року, згідно з якими останній повідомив, що 12 жовтня 2024 року перебував по АДРЕСА_1 , де вживав спиртні напої. Згодом в нього з матір'ю виник конфлікт, в ході якого він ображав її нецензурною лайкою. Свою вину визнає.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився та будь-яких доказів на спростування обставин, викладених у протоколі суду не надав.
За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення.
При обранні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність за вчинене правопорушення, у зв'язку з цим, вважає за доцільне обрати ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в межах санкції статті.
Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення.
Таким чином, у відповідності до положень п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 33, 36, 40-1, 173-2, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 170 (сто сімдесят) гривень у дохід держави.
Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя І.М. Черніцька