Справа №760/15109/23 2/760/4204/24
17 вересня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він з відповідачем з 29 вересня 2007 року перебував у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року розірвано. Від шлюбу мають спільну неповнолітню дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що після розірвання шлюбу вони з відповідачем проживали разом в одній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , однак вели окремий побут. Матеріальним забезпеченням дочки до 2020 року займався здебільшого він, оскільки відповідач не мала постійної роботи та заробітку.
Однак з вересня 2020 року практично усі обов'язки щодо утримання та виховання малолітньої дочки позивач здійснює самостійно, оскільки відповідач припинила проживати з ним та дочкою за вищевказаною адресою. 15 лютого 2022 року відповідач виїхала з України до Чеської Республіки та з 24 лютого 2022 року - дня повномасштабного вторгнення РФ до України, жодного разу не проявила ініціативи, а ні до повернення в Україну, щоб бути поруч, підтримувати і піклуватись про сою дитину, а ні до того щоб відвезти дочку до більш безпечного міста в Україні чи до іншої країни.
Крім того, відповідач вже більше одного року не бачила дочку жодного разу, дуже рідко цікавиться станом її здоров'я та успіхами у навчанні, не надавала та не надає матеріальної чи іншої допомоги, хоча не існує жодних перешкод для її спілкування з дочкою.
Враховуючи вищевикладене, відповідач самоусунулася від участі у вихованні, розвитку, навчанні та утриманні дитини, свідомо нехтує своїми обов'язками, що підтверджує відсутність у неї серйозного ставлення до батьківських обов'язків, тому позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 липня 2023 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року відкрито загальне позовне провадження за вищевказаним позовом та призначено підготовче судове засідання.
17 січня 2024 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
24 січня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено вказану справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, однак матеріали справи містять його заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, однак матеріали справи містять її заяву про розгляд справи у її відсутність.
Крім того, у встановлений судом строк, не скористалася своїм правом на подання відзиву, тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Натомість, в матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява відповідача про визнання позову, в якій вона зазначає, що на даний час у неї немає постійного місця проживання, вона облаштовує своє життя в Чеській Республіці. Вихованням, навчанням, розвитком і матеріальним утриманням дитини не займається. У зв'язку з цим, не заперечує проти позбавлення її батьківських прав по відношенню до її дочки - ОСОБА_4 .
Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи у відсутність їхнього представника.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність учасників справи.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом установлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 29 вересня 2007 року, який рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року було розірвано.
Від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 13 жовтня 2009 року.
Дитина проживає разом з батьком (позивачем) за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади від 21 червня 2023 року № 2023/004650035 та № 2023/004650041.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 21 січня 2024 року № 108-603 було прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною 7 статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статей 141, 150, 153, 155 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
За змістом даної норми закону ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню їхньої спільної дочки.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Також у своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження №№ 61-2175св20).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так судом установлено, що позивач має постійне місце роботи та отримує заробітну плату в ТОВ «Др. Редді'с Лабораторіз» на посаді менеджера з комп'ютерних систем, за місцем роботи характеризується позитивно, що підтверджується довідкою про доходи від 04 липня 2023 року № 115, характеристикою роботодавця від 03 липня 2023 року.
Відповідно до відповіді середньої загальноосвітньої школи № 161 м. Києва від 18 травня 2023 року на адвокатський запит, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається в середній загальноосвітній школі № 161 м. Києві у 7-А класі. За період з вересня 2016 року по травень 2021 року (1-5 класи) обоє батьків брали участь у вихованні ОСОБА_6 . З вересня 2021 року ОСОБА_2 перестала цікавитися навчанням дочки. Привозив дівчинку до школи та забирав після закінчення її батько ОСОБА_1 . Він же був на постійному зв'язку з класним керівником, цікавився успіхами дочки, відвідував батьківські збори. З лютого 2022 року ОСОБА_2 жодного разі не поцікавилася успіхами навчання ОСОБА_6 у школі. На запитання класного керівника про відсутність зв'язку з матір'ю ОСОБА_6 , ОСОБА_8 відповів, що вона виїхала за кордон.
Згідно з відповіддю Київської дитячої школи мистецтв ім. Стефана Турчака від 19 травня 2023 року № 41 на адвокатський запит, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зарахована в КДШМ ім. С. Турчака з 01 вересня 2020 року в 1 клас естрадного вокалу та навчається по теперішній час у 3 класі викладачки ОСОБА_9 . На підставі пояснення викладачки ОСОБА_9 , доданого до відповіді, повідомили, що у 2020-2021 навчальному році ОСОБА_6 на уроки приводили та забирали батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_11 . У 2021-2022 навчальному році ОСОБА_2 приходила останній раз в грудні 2021 року. З січня 2022 року по теперішній час ученицю ОСОБА_6 на уроки приводить та забирає лише її батько ОСОБА_1 . ОСОБА_2 з січня 2022 року процесом навчання та виховання у навчальному закладі своєї дочки ОСОБА_6 не цікавилась.
З акта про відсутність особи, зареєстрованої в житловому приміщенні від 30 червня 2023 року вбачається, що 30 червня 2023 року було проведено комісійне обстеження квартири АДРЕСА_2 на факт проживання в ній ОСОБА_2 . В ході обстеження виявлено, що ОСОБА_2 зареєстрована у даній квартирі, однак не проживає у ній з вересня 2020 року по даний час, та у квратирі відсутні її особисті речі.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав відповідача.
З наявного висновку вбачається, що за інформацією Солом'янського районного в місті Києві центру соціальних служб від 19 грудня 2023 року, під час психологічного консультування за методикою « Моя сім'я», у дівчинки з батьком діагностуються емоційно близькі стосунки, дитина йому довіряє та відчуває батьківську підтримку. Маму вона відділила від себе через віддаленість мами від їх сім'ї, що вплинуло на розірваний емоційний зв'язок, але контакт та спілкування продовжується. На даний момент своєю сім'єю ОСОБА_6 вважає батька ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_2 під час бесіди співробітника Служби з дитиною ОСОБА_6 повідомила, що давно живе з батьком, мама зараз проживає у Чехії, іноді телефонує.
Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.
Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).
Так, опитана у судовому засіданні, за участю законного представника, неповнолітня - ОСОБА_6 пояснила, що проживає разом з батьком, мати живе в Чехії. Зазначила, що з матір'ю спілкується, у них нормальні відносини. Коли матір телефонує, то цікавиться її успіхами в школі, а іноді і її життям. Матір в її утриманні участі не приймає.
Суд має враховувати висловлену думку системно, з'ясовуючи фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню спору. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.
Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17 (провадження № 61-17718св18).
Крім того, допитана судом в якості свідка ОСОБА_14 пояснила суду, що з позивачем перебуває у дружніх відносинах, він є хрещеним її сина, а відповідач - її подруга. Зазначила, що позивач гарний батько, в основному він самостійно доглядає за дитиною, займається її вихованням. Саме він завжди утримував родину, оскільки відповідач майже ніколи не працювала. Вказала, що не знає чи спілкується відповідач наразі з дитиною, однак думає, що вони спілкуються.
Оцінивши вищевказані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд критично оцінює довідки з навчальних закладів, в яких навчається дитина, оскільки ці докази не є достатніми доказами для позбавлення відповідача батьківських прав, тому що беззаперечно не підтверджують факт свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання обов'язків з виховання дитини. Зазначені докази тільки підтверджують характер та спосіб участі позивача у вихованні дитини, проте, не доводять факт злісного нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками щодо неповнолітньої дочки.
Акт про непроживання відповідача в квартирі, в якій вона не зареєстрована, не підтверджує будь-яких обставин, що є предметом дослідження під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав.
Пояснення дитини та показання свідка, які були заслухані судом, не дають беззаперечних підстав для висновку, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, оскільки з них вбачається, що відповідач підтримує зв'язок з дитиною, періодично вони спілкуються, негативних емоцій згадка про матір у дитини не викликає.
Щодо висновку органу опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанова Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22 (провадження № 61-18610св23), від 07 червня 2024 року у справі № 740/3478/23 (провадження № 61-5260св24)).
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Оцінивши та дослідивши вищевказаний висновок органу опіки та піклування, суд дійшов висновку про його необґрунтованість , оскільки він не містить переконливих доводів щодо доцільності позбавлення матері батьківських прав, якими орган керувався при прийнятті рішення (свідоме нехтування батьківськими обов'язками, яке має систематичний та постійний характер; відсутність інтересу до дитини; особа матері становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку), тому відсутні підстави для його врахування судом.
Натомість, як з висновку так і з досліджених в ході судового розгляду, в сукупності доказів, встановлено, що контакт та спілкування матері з дитиною наявні та продовжуються. При цьому, самі по собі факти, що матір спілкується з дитиною, бере участь у її вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.
Крім того, відповідачем було подано до суду заяву про визнання позову, а також долучено до неї нотаріально посвідчену заяву про визнання позову.
У частинах першій, четвертій статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Отже, в розумінні приписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
З огляду на викладені норми права, суд дійшов висновку, що заяви відповідача про визнання позову, в яких вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.
Відтак, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, оскільки у цій категорії справ визнання позову суперечить закону, а саме частині третій статті 155 СК України, та порушує інтереси дитини.
При цьому, саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов'язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав.
Враховуючи вищевикладене, що у матеріалах справи немає беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні дочки, умисне і свідоме нехтування обов'язками матері, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав, передбачених статтею 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її неповнолітньої дочки.
Крім того, позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.
Крім того, частиною п'ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Ураховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, то судові витрати, відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 150, 153, 155, 164, 165 СК України та статями 1-23, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. М. Ішуніна