вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" листопада 2024 р. Справа № 911/2840/24
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк»
до Фізичної особи-підприємця Добровольського Володимира Валерійовича
про стягнення 252 720,28 гривень
установив:
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк» до Фізичної особи-підприємця Добровольського Володимира Валерійовича про стягнення 252 720,28 гривень, з яких:
- 116 542, 98 грн заборгованості за тілом кредиту;
- 19 634, 32 грн заборгованості за процентами;
- 116 542,98 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.
Мотивуючи вказані вимоги, позивач зазначив, зокрема, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №2562803498-КД-1 від 18.01.2022 та, отримавши 620 000,00 грн кредиту, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком.
Також позивач зазначив, що 31.12.2020 між ним та Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем (далі - гарант) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 (далі - договір гарантії), за умовами якого 07.08.2024 позивачем направлено до Міністерства фінансів України та АТ “УКЕКСІМБАНК», як агента, вимогу №270 від 07.08.2024 на сплату коштів за гарантією.
За викладеними у позові доводами 05.09.2024 Міністерством фінансів України перераховано суму сплати за гарантією у розмірі 121 867,98 грн, відтак з урахуванням гарантійних виплат гаранта заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №2562803498-КД-1 від 18.01.2022 станом на 26.09.2024 становить 252 720,28 грн, з яких:
- 116 542,98 грн - заборгованості за тілом кредиту;
- 19 634,32 грн - заборгованості за процентами,
- 116 542.98 грн - заборгованість відповідача перед державним бюджетом.
Дослідивши матеріали вказаної вище позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на таке.
Приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарське судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов'язковості судового рішення.
Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.
У відповідності до пп. 3, 5, 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема:
- обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Однак в порушення наведених вище норм процесуального закону ані зміст позовної заяви, ані додані до позовної заяви розрахунок заборгованості та виписки по рахунку не містять відомостей стосовно того:
- в рахунок яких платежів по тілу кредиту та місячних платежів по процентах позивачем здійснювалось зарахування частково сплачених відповідачем коштів;
- з яких частково/повністю неповернутих чергових платежів (у тому числі і згідно графіку) складається заявлена до стягнення сума заборгованості по тілу кредиту;
- з яких частково/повністю несплачених місячних сум складається заявлена до стягнення сума заборгованості по процентам за користування кредитом окремо щодо процентів, нарахованих як на залишок поточної заборгованості по кредиту, так і на прострочений кредит.
До того ж позовна заява Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк» не містить викладу обставин стосовно застосування підвищеної процентної ставки, із відповідним наведенням правових підстав для її застосування та її правової природи - неустойка або інший розмір відсотків річних у розумінні статті 625 ЦК України.
Також ані позовна заява Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк» ані доданий до неї розрахунок не містять викладу обставин стосовно підстав для дострокового повернення відповідачем усієї суми кредитних коштів та, відповідно, підстав для нарахування позивачем процентів на прострочену суму кредиту.
З огляду на вказане суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 уточнила висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, та зазначила, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
В розрізі необхідності подання обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум суд вважає за необхідне зазначити, що:
- пунктом 13 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено таке: в період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором;
- зазначені вище норми процесуального права покладають на позивача обов'язок надати не просто розрахунок сум, що стягуються/оспорюються, а саме обґрунтувати його, тобто навести підстави визначення/обрання сум і періодів/дат у такому розрахунку;
- чітка ідентифікація позивачем заявлених ним вимог та чіткий виклад обставин сприяє правильній оцінці спірних правовідносин в розрізі предмету та підстав позову, а також дозволяє правильно дослідити наявність та/або відсутність певних обставин, належних доведенню у тій чи іншій правовій конструкції.
Згідно приписів ч. 1 ст. 14, ч.1 ст. 73, ч. 4 ст. 74, ст. 91, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Однак, в порушення приписів пп. 5, 8 ч. 3 ст. 162, ст. ст. 91, 164 ГПК України, позивачем не зазначено доказів, із відповідним їх наданням, на підтвердження обставин перерахування Міністерством фінансів України 05.09.2024 на рахунок позивача суми сплати за гарантією у розмірі 121 867,98 грн.
Водночас позивачем не зазначено про наявність/відсутність у нього відповідних доказів, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.
Також позовна заява не містить викладу обставин із відповідним доказовим підтвердженням стосовно включення наданого відповідачу кредиту до реєстру та портфелю у розумінні умов договору гарантії.
В розрізі зазначеного вище суд вважає за необхідне зазначити, що:
- бухгалтерські довідки та/або акти звірки розрахунків є лише технічними (фіксуючими) документами, несуть інформаційний характер, попри те зазначені документи не є первинними обліковими документами, як і не є такими документами додані до позову розрахунки боргу, відтак зазначені документи можуть бути оцінені судом лише у сукупності з доказами у формі первинних облікових документів;
- згідно приписів ст. ст. 14, 74, 164 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений права збирати докази з власної ініціативи, тоді як позивач зобов'язаний вказати, якими саме доказами підтверджуються викладені ним у позові обставини, та відповідно надати такі докази або повідомити суд про неможливість їх надання;
- приписи ст. ст. 73, 74, 164 ГПК України не звільняють позивача, у разі самого лише посилання на певні обставини, від обов'язку надати докази на підтвердження викладених у заяві обставин або зазначити про такі докази із наведенням причин їх неподання;
- позивач, стверджуючи про існування певної обставини, подає відповідні докази або вказує на такі докази та зазначає про неможливість їх подання.
Поряд з тим, відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Однак у позовній заяві Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк» не викладено пояснень стосовно наявності підстав для застосування положень статті 173 ГПК України та об'єднання в одній позовній заяві вимог про стягнення сум боргу за кредитним договором №2562803498-КД-1 від 18.01.2022 та заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.
З огляду на вказане суд звертає увагу на те, що об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки, оскільки сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи, зокрема ускладнює правильну оцінку спірних правовідносин в розрізі предмету та підстав позову, а також дослідження наявності та/або відсутність певних обставин, належних доведенню у тій чи іншій правовій конструкції, спрямованих на ефективний та реальний захист і відновлення порушених прав.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановленні судом порушення норм процесуального законодавства при зверненні позивача до суду із відповідним позовом, зокрема щодо оформлення позовної заяви та її змісту, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк» без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків - десять днів з дня вручення зазначеної ухвали.
Керуючись ст. ст. 91, 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Залишити позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк» без руху.
2. Виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду:
1) детального та обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум із викладенням відомостей стосовно того:
- в рахунок яких платежів по тілу кредиту та місячних платежів по процентах позивачем здійснювалось зарахування частково сплачених відповідачем коштів;
- з яких частково/повністю неповернутих чергових платежів (у тому числі і згідно графіку) складається заявлена до стягнення сума заборгованості по тілу кредиту;
- з яких частково/повністю несплачених місячних сум складається заявлена до стягнення сума заборгованості по процентам за користування кредитом окремо щодо процентів, нарахованих як на залишок поточної заборгованості по кредиту, так і на прострочений кредит;
2) письмових пояснень з викладом обставин стосовно застосування позивачем підвищеної процентної ставки із відповідним наведенням правових підстав для її застосування та її правової природи - неустойка або інший розмір відсотків річних у розумінні статті 625 ЦК України;
3) письмових пояснень з викладом обставин стосовно підстав для дострокового повернення відповідачем усієї суми кредитних коштів, зокрема в частині конкретно визначеного чергового платежу (тіло/проценти), який було порушено, та, відповідно, підстав для нарахування позивачем процентів на прострочену суму кредиту;
4) письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини перерахування Міністерством фінансів України 05.09.2024 на рахунок позивача 121 867,98 грн гарантії, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою;
5) письмових пояснень з викладом обставин включення наданого відповідачу кредиту до реєстру та портфелю у розумінні умов договору гарантії;
6) письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують обставини включення наданого відповідачу кредиту до реєстру та портфелю у розумінні умов договору гарантії, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.
7) письмових пояснень стосовно наявності підстав для застосування положень статті 173 ГПК України та об'єднання в одній позовній заяві вимог про стягнення сум боргу за кредитним договором №2562803498-КД-1 від 18.01.2022 та заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України.
Суддя В.А. Ярема