Справа № 585/1859/24
Номер провадження 2-а/585/37/24
05 листопада 2024 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,
з участю секретаря судового засідання - Зубко К.В.,
Справа № 585/1859/24, провадження № 2-а/585/37/24
Позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Департамент патрульної поліції,
розглянувши у залі судових засідань у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про визнання протиправною та скасування постанови.
Представник позивача Міняйло Ярослав Володимирович, який діє на підставі Ордеру серії ВІ №1211003 від 16.04.2024 та Договору про надання правових послуг №16/04П від 16.04.2024,
представник відповідача Нестерович Аліна Сергіївна, яка діє на підставі Довіреності №22616/41/3/01-2023 від 12.12.2023.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Представник ОСОБА_1 адвокат Міняйло Я.В. звернувся до суду з позовом до Департамента патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги мотивує тим, що 10.04.2024 інспектором 2 взводу 7 роти 1 батальйону 1 полку ст. лейт. поліції УПП у м. Київ ДПП України ОСОБА_2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне тправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №187723 від 10.04.2024, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. Вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, а інспектором всупереч вимогам ст. 245, 280 КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови не було належним чином з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи наявна вина ОСОБА_1 у його вчиненні.
ОСОБА_1 10.04.2024 близько 20 год. 30 хв. рухався в Шевченківському районі м. Києва на особистому транспорті Yamaha Gear ua 06j і був зупинений патрульною поліцією, що його здивувало, коли підійшла працівник поліції і повідомила його про те, що він порушив правила дорожнього руху. Після підійшов її напарник, почав вести розмову і говорити теж саме. Вже спочатку розмови водій намагався спілкуватись з поліцейськими в рамках закону, з'ясувати суть ситуації, просити ознайомити з усіма матеріалами начебто вчинення порушення, ОСОБА_1 був впевнений, що правопорушення не вчиняв. Поліцейський майже одразу почав вимагати документи, погрожуючи ст. 185 КУпАП, ігноруючи вимоги ст. 278 КУпАП. Потім поліцейський приніс свій особистий телефон «Ксяомі», з якого почав демонструвати якесь відео, на якому наче б то було порушення ПДР, що є порушенням поліцейськими наказу МВС 1026 про використання у діяльності поліції технічних приладів фото-відео фіксації, але навіть після огляду відео на ньому не було ніякого порушення ПДР позивачем, відео було розмите. Дії поліцейського були упереджені. Водій мав бажання розібратись в ситуації в рамках закону, згідно процедури, заявляв про перенесення розгяду справи у відділок поліції, щоб в спокійній обстановці разом з фахівцем права ознайомитись з відео та дізнатись повністю всі підстави справи, мотиви, нюанси, серйозність правопорушення, якщо воно було та його наслідки, поліцейський відмовляв без зрозумілих причин, що є твердженням, що він не був зацікавлений в об'єктивному розгляді справи, а був націлений на те, щоб виписати водію штраф. Процедура розгляду справи поліцейським була неодноразово порушена, належних доказів водію надано не було, у зв'язку з чим виникла необхідність в оскарженні постанови. Інспектор виніс оскаржувану постанову без будь-якої підготовки до розгляду справи, ним не були вирішенні клопотання, не були досліджені належні і допустимі докази. Інспектор, приймаючи рішення, ознайомлював водія із речовим доказом зі свого особистого телефону, використання якого не передбачено п.2 Розділу 1 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - кінозйомки, відеозапису №1026 від 18.12.2018. Правила дорожнього руху водій не порушував, доказів зворотнього йому надано не було. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №1877230 від 10.04.2024, а провадження відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Також просить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору (а.с.1-7).
У відзиві на позов представник Департаменту патрульної поліції Нестерович А.С. вказала, що сторона відповідача вважає твердження позивача необґрунтованими, хибними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що 10.04.2024 патрулючи Шевченківський район інспектором було помічено мопед днз НОМЕР_1 під керуванням позивача, який рухався по АДРЕСА_1 та здійснив поворот ліворуч на вул. Щусеєва, порушивши при цьому п. 11.14 ПДР. Після цього інспектором подано сигнал про зупинку на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Підійшовши до водія, інспектор представився та пояснив про причину зупинки, суть правопорушення та попросив пред'явити документи, зазначені в п.2.1 ПДР на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та п.2.4. а ПДР. Позивачу роз'яснено, що ним порушено вимоги п.11.14 ПДР та, що в його діях присутній склад адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП. Позивач заперечив порушення ПДР та відмовлявся пред'являти документи на законну вимогу інспектора, поки його не ознайомлять з доказами, порушуючи при цьому встановлену КУпАП процедуру розгляду справи. Тобто, на думку позивача він мав право не пред'являти посвідчення водія і реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу інспектора для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його тз була законною. Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах Закону та не мають відношення до обов'язку водія тз мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки указані документи. Інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП при розгляді справи, інспектор не перешкоджав в ході розгляду справи реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі. Під час розгляду справи інспектор надавав позивачу для ознайомлення відео вчиненого ним порушення ПДР з відеореєстратора патрульного автомобіля та системи «Безпечне місце» (відповідно до рішення Київської міської ради від 05.07.2018 №1195/5259 «Про затвердження Положення про комплексну систему відео спостереження міста Києва), на якому зафіксовано, як позивач рухаючись по вул. Олени Теліги здійснив поворот ліворуч на вул. Щусєва, порушивши при цьому п.11.14 ПДР. Доводи в адміністративному позові, щодо відсутності належним та допустимих доказів, є хибними та такими, що спростовуються Інструкцією із правил застосування органами та підрозділами поліції технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженому наказом МВС від 18.12.2018 №1026. Зауважує, що оскаржувана постанова винесена у межах повноважень інспектора в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин справи, тому відсутні підстави для задоволенні позову.
У відповіді на відзив представник позивача акцентував увагу на тому, що ОСОБА_1 будучі водієм, маючи намір об'єктивно та повноцінно ознайомитись з усіма обставинами по цій справі, заявляв клопотання про перенесення розгляду справи з метою використання правової допомоги адвоката, щоб разом з ним оцінити долучені матеріали у приміщенні Управління патрульної поліції у м. Києві, але інспектором йому безпідставно відмовлено у даному клопотанні, з мотивів «тут і так все зрозуміло». Вказав, що ОСОБА_1 було зупинено о 20 год. 46 хв., що є пізнім часом у темну пору доби, а тому «не перешкоджаючи реалізації права», інспектор свідомо знав і допускав, що водій не взмозі скористатись своїм законним правом. Враховуючи віддаленість його (адвоката Міняйла Я.В.), який здійснює свою адвокатську діяльність у м. Полтава, розгляд справи найближчим часом за участі адвоката, який у свою чергу, як учасник справи має заявляти клопотання, відбутися не міг, а спілкування у телефонному режимі містить лише консультативний характер - адвокат Міняйло Я.В. не міг об'єктивно та всебічно оцінити всю ситуацію без ознайомлення з доказами. Інспектором не вжито жодних заходів щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Інспектор грубо порушив вимоги ст.ст. 268, 278, 279 КУпАП, а тому можна зробити висновок щодо відсутності належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалася правомірність винесеної постанови.
У судовому засіданні 03.10.2024, яке за клопотанням представника позивача адвоката Міняйла Я.В. проводилось в режимі відеоконференції, останній вважав за необхідне дослідити матеріали справи, після чого він надасть пояснення по суті спору, що було враховано і дотримано судом. Під час дослідження відео файлу (№ 3 з бодікамери 4) зв'язок з представником позивача перервався, в телефонному режимі він повідомив про вимкнення світла. Розгляд справи було відкладено на 05.11.2024 на 10 год. 00 хв. 03.10.2024 представник позивача подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке було задоволено судом (а.с.85). 05.11.2024 представник позивача надіслав на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності. Зазначив, що підтримує раніше надані покази у повному обсязі (а.с.80- 83 зворот-84,85, 87-88).
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
24 квітня 2024 року судом відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (а.с.25).
19 червня 2024 року підготовче провадження закрито і розгляд справи призначено по суті (а.с.62).
Позивач до суду не з'явився, у поданій 05.11.2024 заяві представник позивача просить про розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивача (а.с.87-88).
Відповідач явку представника до суду не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.82).
Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 246 КАС України судом не застосовувались.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1877230 від 10.04.2024 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 510 грн. за порушення ч.2 ст. 122 КУпАП.
В постанові зазначено час та місце скоєння, суть та обставини правопорушення: 10.04.2024 21:11:25 \ м. Київ, вул. Щусєва,2/19 водій керуючи транспортним засобом мопед порушив вимогу п.11.14 ПДР України, а саме рухаючись по вул. Олени Теліги здійснив поворот ліворуч на вул Щусєвачим порушив п.11 ПДР -порушення розташування тз на проїзній частині. В постанові вказано, що до неї додаються відео 472339 4708898 відео з особистого носія Xiaomi 11 t pro 8682 53055121640 Відео smartcity (а.с.9-14).
Судом під час розгляду справи оглянуто DVD-R диск, долучений до відзиву, який містить відеозаписи: два Відео smartcity (безпечне місце камера 1 та безпечне місце камера 2), відео з відеореєстратора патрульного автомобіля та відео з боді камери патрульного поліцейського, які окрім фіксації моменту зупинки транспортного засобу, яким керував позивач та подальшої фіксації події, що відбувалась після зупинки, містять всі необхідні реквізити: дату зйомки, початок та її кінець, та з якого пристрою проведено запис.
В загальному (стисло), переглядаючи вказані відеозаписи, судом встановлено наступне.
На Відео smartcity (безпечне місце камера 1 та безпечне місце камера 2) та на відео з реєстратора патрульного автомобіля зображено здійснення маневру повороту ліворуч водієм мопеда на проїзній частині, яка містить більше, ніж одну смуги дорожнього руху, дата зйомки 10.04.2024, час: 20:45.
Відеофайл, який містить назву «відео з боді камери», містить запис, що стосується процесу розгляду справи суб'єктом владних повноважень відносно позивача, з якого вбачається, що працівниками поліції зупинено транспортний засіб (мопед) під керуванням позивача. На запитання останнього про причину зупинки працівник поліції зазначає, що причиною зупинки є порушення ним (водієм) п.11.14 ПДР України. Після пояснення причини зупинки інспектор просить водія пред'явити документи. Водій не реагує на вимогу працівника поліції щодо пред'явлення документів, після чого йому працівник поліції роз'яснює, що такі дії можна розцінити як непокору працівнику поліції. Водій мопеду в свою чергу просить працівників поліції показати йому їх посвідчення, поліцейськими посвідчення пред'явлені. Водій заперечує порушення ПДР, на що працівник поліції знову йому роз'яснює, які вимоги ПДР ним порушено. Працівник поліції повторно заявляє вимогу про пред'явлення йому документів (посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), на що водій (позивач) заявляє клопотання про ознайомлення його з доказами на підтвердження вчинення ним правопорушення. Працівник поліції роз'яснює, що такі докази будуть надані йому після пред'явлення ним документів: «спочатку Ви повинні надати документи, я ж не знаю, хто Ви. Ви не виконуєте законну вимогу поліцейського». Водій зазначає, що заявлена до нього вимога про пред'явлення документів не законна, заявляє клопотання про перенесення розляду справи в Управління патрульної поліції, вказує, що документи він повинен пред'являти лише на законну вимогу поліцейського, просить показати йому відео правопорушення. Працівник поліції йде до службового автомобіля, в якому знаходиться відеореєстратор, з якого, як стає зрозумілим, копіює відео на власний мобільний телефон. Після цього повертається до водія мопеду і показує йому відео. На що водій зауважує «так там же всі повернули, я не бачу там ніякого правопорушення». Працівник поліції роз'яснює йому, що він керував мопедом, йому не дозволено здійснювати поворот ліворуч, оскільки проїзна частина містить не одну смугу для руху, на що позивач зазначає, що правопорушення не було і він просто повернув.
З указаного вбачається, що ОСОБА_3 фактично не заперечує, що здійснював поворот ліворуч у вказаний в оскаржуваній постанові день та час, та у вказаному місці, та вважає, що його дії при виконанні маневру повороту правомірні.
Працівник поліції знову йому роз'яснює, що водіям мопедів на тій проїзній частині повертати ліворуч не можна було. Коли працівник поліції показує водію відеозапис, пропонуючи продовжити його огляд, водій говорить «ну давайте, ще мультики подивимось по вашому теліку». В той же час, документи, про пред'явлення яких заявляє вимогу працівник поліції, не надає і після перегляду відео, пропонує зустрітись в УПП, з юристом, наголошує, що працівник поліції спирається на підзаконний акт, а не на ЗУ «Про національну поліцію». Поліцейський вкотре заявляє вимогу надати йому для огляду посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, зазначає, що поліс не вимагає, оскільки це інше питання, на що водія говорить: «ну хоч щось Ви знаєте». ОСОБА_3 знову заявляє клопотання про розгляд даної справи в Управлінні патрульної поліції. Врешті надає працівнику поліції свої документи, зі словами «нічого я не порушував, Ви вже надоїли», після здійснення перевірки його тз по базі, запитує : «як Ви ще 130 не вміняєте, не знаю». Після ознайомлення з документами водія працівник поліції повідомляє, що розглядається справа відносно нього (водія), роз'яснює права. Водій просить ознайомити його з доказами вчинення правопорушення, запитує, чи дозволено працівникам поліції використовувати докази з власного телефону, на що працівник поліції роз'яснює йому ст. 251 КУпАП щодо того, що є доказами в справах про адміністративні правопорушення. Водія повідомлено, що відносно нього буде винесена постанова за порушення вимог ч.2 ст. 122 КУпАП, а саме за порушення вимог п.11.14 ПДР, запитується адреса місця проживання для заповнення його даних в постанові. Водій зазначає, що працівник поліції відхилив його клопотання про перенесення розгляду справи і заявляє про те, що має намір скористатись послугами адвоката, на що працівник поліції запитує, чому він не телефонує юристу, ОСОБА_1 відповідає, що вже пізній час, йому відповідають, що вони вже тут перебувають майже годину, за цей час можна було скористатись правовою допомогою. Поліцейський закінчив розгляд справи прийняттям рішення про накладення на водія ( ОСОБА_1 ) адміністративного стягнення у виді штрафу. ОСОБА_1 запропоновано надати лист паперу форматом А4 та у разі необхідності надати письмові пояснення. ОСОБА_1 відмовився. Останньому запропоновано ознайомитись з постановою, вручено копію постанови. Роз'яснено а строки оскарження постанови.
З досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин вбачається, що між сторонами склались правовідносини з приводу оскарження рішення суб'єкта владних повноважень.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України), Законами України «Про національну поліцію», «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху (далі ПДР ).
Норми права, застосовані судом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1- 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Статтею 7 КАС України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР).
Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до пункту 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.1.10. ПДР: водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Відповідно до п. 11.14 ПДР рух по проїзній частині на велосипедах, мопедах, гужових возах (санях) і вершникам дозволяється лише в один ряд по правій крайній смузі якомога правіше, за винятком випадків, коли виконується об'їзд. Поворот ліворуч та розворот дозволяється на дорогах з однією смугою для руху в кожному напрямку і без трамвайної колії посередині. Дозволяється рух по узбіччю, якщо це не створить перешкод пішоходам.
Частиною 2 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Зазначеною нормою визначено вичерпний перелік підставою для зупинення транспортних засобів, якими керують водії.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників поліції, а водії військових транспортних засобів - на вимогу поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» поліцейським надано право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів що підтверджують відповідне право особи, у випадку якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
З цього приводу існує правовий висновок Верховного Суду ( постанова від 11.06.2020 у справі № 415/123/17 (№ К/9901/29648/18).
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ст. 31 Закону «Про Національну поліцію» , поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Тобто, положення указаного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Отже, доказами є такі фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;
4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;
5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Мотиви суду.
Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожного окремо та в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач, 10.04.2024 21:11:25 в м. Київ, вул. Щусєва,2/19, керуючи транспортним засобом - мопедом, н.з. НОМЕР_1 , порушив вимогу п.11.14 ПДР України, а саме рухаючись по вул. Олени Теліги здійснив поворот ліворуч на вул. Щусєва, чим порушив п.11 ПДР -порушення розташування тз на проїзній частині (п.5 оскаржуваної Постанови).
З наданих до суду матеріалів відеофіксації вбачається, що позивач у вказаний у постанові день та час керував мопедом .
Суд звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові у відповідності до вимог ст. 283 КУпАП зазначено інформацію про технічний засіб, яким було зафіксовано порушення, а саме: міститься посилання на Відео 472339 470889 Відео з особового носія Xiaomi LLt pro 8682 53055121640 Відео Smartcity.
Так, в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення стороною відповідача було надано DVD-R диск, який містить чотири відео файли: «безпечне місце камера 1», «Безпечне місце камера 2», «Відео з відеореєстратора патрульного автомобіля», яке поліцейський пред'являв для огляду позивачу на підтвердження вчиненого ним правопорушення, скопіювавши на власний мобільний телефон Xiaomi LLt pro 8682 , та відео файл « ОСОБА_3 , бодікамера розгляд справи».
Доводи сторони позивача, що про те, що поліцейський приніс свій особистий телефон «Ксяомі» з якого почав демонструвати якесь відео, на якому б начебто було порушення ПДР і, що це є порушенням наказу МВС 1026 в частині використання у діяльності поліцейських технічних приладів фото-відео фіксації, продивившись яке він не побачив фактів та доказів вчинення якогось правопорушення, судом до уваги не приймаються, наданий суду відеозапис з відеореєстратора патрульного автомобіля (3-й відео файл) підтверджує наявність порушення вимог 11.14 ПДР водієм мопеду, саме цей відеозапис був показаний ОСОБА_1 працівником поліції, який скопіював відео з відеореєстратора патрульного автомобіля, що вбачається з оглянутого в судовому засіданні відеозапису (4-й файл відео файл). Момент вчинення позивачем правопорушення був зафіксований на відеореєстратор в службовому транспортному засобі, а не власним телефоном працівника поліції, що відповідає вимогам Інструкції із застосування органами поліції технічних приладів, що мають функції фото, кінозйомки, відеозапису, затвердженій наказом МВС України від 18.12.2018 №1026. З власного телефону працівник поліції показав ОСОБА_3 скопійований відеофайл з метою ознайомлення останнього із наявними у нього доказами вчинення адміністративного правопорушення, оскільки не зобов'язаний був знімати зі службового транспортного засобу службовий відеореєстратор та пред'являти його водію.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що надані стороною відповідача відеозаписи є належними та допустими доказами вчинення адміністративного правопорушення позивачем.
Як указано вище, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, приписи ч. 1 цієї статті встановлюють, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Заперечуючи факт вчинення правопорушення, позивач суду не надав жодних доказів в обґрунтування таких заперечень.
Суд критично оцінює доводи позивача про порушення інспектором поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Так, на відеозаписах зафіксовано, що інспектор поліції, який здійснював розгляд справи про адміністративне правопорушення, представився, повідомив, яке порушення правил дорожнього руху вчинене позивачем, а саме порушення вимог п.11.14 ПДР (під час керування мопедом здійснення повороту ліворуч на дорозі, яка має більше однієї смуги для руху), роз'яснив йому права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, склав на місці та оголосив оскаржувану постанову, роз'яснив строк та порядок її оскарження.
Щодо заявлених позивачем усних клопотань про перенесення розгляду справи до Управління патрульної поліції, щоб мати можливість ознайомитись за належними та допустимими доказами вчинення ним порушення ПДР , то суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 працівником поліції пред'являлось для огляду відео моменту вчинення ним правопорушення, оглянувши яке позивач вказав, що відео з особистого мобільного телефону не є належним доказом вчинення ним правопорушення, проте, як указано вище, відео було скопійоване зі службового відеореєстратора службового автомобіля. Крім того, працівники поліції пропонували водію ознайомитись з відео з камер спостережень Smartcity, на що ОСОБА_1 уваги не звернув.
Щодо залучення фахівця у галузі права, то суд звертає увагу, що позивач отримав на місці розгляду справи роз'яснення щодо суті адміністративного правопорушення, йому були роз'яснені ст. 63 Конституції України та права, встановлені ст. 268 і 269 КУпАП, хоча він такі роз'яснення заперечує, про що вказав у постанові, при цьому цей факт встановлено під час перегляду відео з бодікамери працівника поліції в судовому засіданні. Будь-яких обмежень, щоб зателефонувати адвокату та отримати правову допомогу у позивача не було, на що було звернуто увагу суб'єктом владних повноважень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно вимог чинного законодавства, до повноважень та обов'язків поліцейського патрульної поліції не входить надання юридичного захисту та забезпечення адвокатом осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності і законодавством не визначена обов'язкова участь адвоката чи фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці вчинення правопорушення і реалізація цього права позивачем не пов'язана з обов'язком поліцейського відкладати розгляд справи.
Тому, поліцейський патрульної поліції не повинен особисто вирішувати питання щодо забезпечення ОСОБА_1 захисником, саме позивач мав обов'язок, у разі потреби у захисті, зв'язатись з фахівцем у галузі права для отримання правової допомоги, чого ним зроблено не було.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
При цьому, суд враховує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення інспектором поліції здійснювався з дотриманням вимог частин 2 та 4 статті 258 КУпАП, за змістом яких протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
У тому числі, розглядом справи встановлено, що працівником патрульної поліції було дотримано вимог ч.6 вказаної статті, відповідно до якої постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дії позивача кваліфіковано вірно, за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що спірна постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстав для її скасування немає.
Крім цього, у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем (а у даному випадку транспортним засобом - мопедом), підпадає під дію спеціальних правил, оскільки це володіння та використання є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За таких обставин, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати транспортним засобом, погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Інші аргументи, наведені сторонами, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд враховує і положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Зважаючи на викладене, оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 .
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрат не відшкодовуються.
Також судом застосовані норми процесуального права, які регулюють порядок ухвалення рішення: ст. ст. 241-246, 250 КАС України.
Суд вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається на підставі ч. 4 ст. 286 КАС України, протягом десяти днів з дня складання його повного тексту.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження .
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Повне рішення суду складено 12.11.2024 року.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова