Справа № 761/20443/19
Провадження № 1-кп/761/613/2024
13 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Києві, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018110200002125 від 01.07.2017 року по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Київської обл., громадянина України, непрацюючого, неодруженого, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України,-
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження внесенного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018110200002125 від 01.07.2017 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, вказавши про подальше існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, які попередньо було враховано при обранні та продовженні запобіжного заходу обвинуваченому, відсутність обставин, які б з спливом часу могли їх нівелювати, а також зазначено доводи щодо характеризуючих даних про особу останнього, які доводять неможливість застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів щодо особи.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти поданого прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого. Між тим, вказав, що ризики вказані у клопотанні не обґрунтовані.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно нього.
Суд, вислухавши клопотання та думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Судом встановлено, що з Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження внесенного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018110200002125 від 01.07.2017 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.
Відповідно до матеріалів провадження відносно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в ДУ «Київський слідчий ізолятор». Строк вказаного запобіжного заходу неодноразово судом продовжувався, востаннє ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.08.2024 до 30.09.2024 включно,.
На даний час кримінальне провадження №12018110200002125 від 01.07.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, перебуває на стадії судового розгляду, а саме досліджуються письмові матеріали надані стороною обвинувачення.
Стаття 197 КПК України передбачає, що строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При цьому, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Разом з тим, наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів, а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Як вбачається з матеріалів клопотання прокурора, міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою була застосована до обвинуваченого ОСОБА_7 з урахуванням тяжкості інкримінованих йому злочинів, зокрема у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, пов'язаного з позбавленням життя людини, з врахуванням даних про його особу при наявності ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, при вирішені клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, обставини вчинення кримінальних правопорушень, а саме пов'язаного з позбавленням життя людини та відомості що характеризують особу обвинуваченого, та вважає, що з метою дотримання належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 відносно останнього необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України
На думку суду ризик переховування ОСОБА_7 , від суду підтверджується тією обставиною, що дане кримінальне провадження знаходиться на розгляді в суді та у випадку доведеності його вини у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень, загрожує покарання у вигляді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна. Таким чином, обвинувачений розуміючи можливість настання такого покарання може уникати явки до суду.
Ризик незаконного впливу на свідків, які не допитувались судом, обґрунтовується тим, що судовий розгляд триває, а тому з метою зміни останніми своїх показань обвинувачений ОСОБА_7 , шляхом залякування, підкупу чи будь-яким іншим способом може вчиняти вплив на таких осіб.
Сукупність вказаних обставин вказує на наявність ризиків щодо продовження ним протиправної діяльності.
Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований під час досудового розслідування ОСОБА_7 , а надалі продовжено судом у відповідності до вимог п. 4 ст. 183 КПК України та з врахуванням наявності ризиків передбачених у ст. 177 КПК України, які на час проведення судового розгляду судом не відпали.
Зокрема інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, нездатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 , враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, високий ступінь ризиків передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені судом, та високий ступінь суспільної небезпечності інкримінованих злочинів.
Крім того, будь-яких даних про усунення ризиків, наявність яких слугувала підставою для обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стороною захисту не надано, у зв'язку з чим суд, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в ході судового розгляду, виконання процесуальних рішень у справі дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне залишити ОСОБА_7 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Між тим, характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_7 у тому числі наявність постійного місця проживання не нівелює можливих ризиків неправомірної його поведінки.
Також колегія суддів приймає до уваги надані раніше дані щодо наявності у обвинуваченого визначеного місця проживання, проте військовий стан запроваджено на всій території України, що ускладнює контроль виконання ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, та обов'язків, що покладаються на обвинуваченого судом згідно з ч. 5 ст.194 КПК України та підвищує ризик переховування від суду.
За сукупності таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України та його належну процесуальну поведінку. Більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, на час розгляду клопотання буде недостатнім для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись суду, або уникнути кримінальної відповідальності шляхом виїзду за територію України.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій, які безпосередньо пов'язані із воєнним станом, що триває є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, що також може призвести до порушення розумних строків судового розгляду, а також належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків. За таких обставин колегія суддів не може погодитись з доводами сторони захисту щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав. Об'єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю доводів сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
При постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 колегія суддів вважає за можливе, в цій конкретній ситуації, не визначати розмір застави, відповідно до положень абз.2 ч. 4 ст.183 КПК України, з якого слідує, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Зважаючи на вищевикладене та те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у тому числі, передбаченого п.6 ч.2 ст.115 КК України, для забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, оцінивши у сукупності всі обставини, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, воєнний стан запроваджений у державі, колегія суддів вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
Враховуючи викладене, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів, а саме до 11.11.2024 року, без визначення розміру застави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183-184, 193-201, 206, 314-315, 376 КПК України,-Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 34,171, 178, 183, 197, 199, 206, 314 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів.
Строк дії ухвали про тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , в ДУ «Київський слідчий ізолятор» визначити до 11 листопада 2024 року включно.
Копію ухвали направити до ДУ "Київський слідчий ізолятор" для виконання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
_____________ _____________ _____________
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_2